Постанова

від 27.06.2017 по справі 825/3613/15-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/3613/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Житняк Л.О.

Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 червня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І.

Чаку Є.В.

При секретарі: Марчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Чернігів Вторчормет", Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Чернігів Вторчормет" до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "Чернігів Вторчермет" (далі - ПАТ "Чернігів Вторчермет", позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі - Чернігівська ОДПІ, відпдовідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 24 червня 2015 року № 0002572200, № 0002582200, № 0002592200, що прийняті за наслідками документальної планової виїзної перевірки ПАТ "Чернігів Вторчермет" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2012 року по 31 грудня 2014 року.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року даний адміністративний позов - задоволено частково.

Своїм рішенням суд, зокрема, визнав протиправними та скасував податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області від 24 червня 2015 року № 0002572200.

В іншій частині позову відмовив.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, до апеляційного суду зі скаргою звернувся позивач, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою задовольнити позов в повному обсязі.

Також відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою повністю відмовити в задоволенні позову.

26 червня 2017 року напередодні судового засідання представник позивача подав через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи. Дане клопотання обґрунтоване тим, що представник товариства 27 червня 2017 року приймає участь в судовому засіданні у Верховному Суді України по справі №21-3739а16, у зв'язку з чим не має можливості взяти участь у розгляді справи №825/3613/15-а. Колегія суддів ухвалила відмовити в задоволенні даного клопотання та продовжити розгляду справи без участі сторін за наявними матеріалами справи з огляду на таке. По-перше, позивачем не надано доказів та не наведено обставин, за яких в даному засіданні неможлива участь іншого представника позивача. По-друге, згідно вимог КАС України, явка сторін в судове засідання не є обов'язковою, відповідно, відсутність сторін не перешкоджає розгляду справи по суті.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню. Разом з тим, скарга позивача вбачається обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, в період з 14 квітня 2015 року по 28 травня 2015 року відповідачем на підставі направлень від 14 квітня 2015 року № 903, № 904, № 917 та від 22 квітня 2015 року № 986, згідно вимог статей 20, 77, 82 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, проведена документальна планова виїзна перевірка ПАТ "Чернігів Вторчермет" (код ЄДРПОУ 00193178) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2012 року по 31 грудня 2014 року, про що складено Акт перевірки від 05 червня 2015 року № 1068/22/00193178.

За висновками даного акту відповідачем було встановлено порушення позивачем вимог:

- п.44.1 ст.44, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.57.1 ст.57 та абз.2 п.2 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 3 445 521 грн, в т.ч. за 3 квартали 2012 року - 95 184,00 грн, за 1 квартал 2013 року - 763 805,00 грн, за півріччя 2013 року - 2 518 664,00 грн, за 3 кв. 2013 року - 3 321 101 грн, за 2013 рік - 3 350 337 грн;

- п.57.1 ст.57 та п.2 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємств" та наказу Міністерства доходів і зборів України "Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємства", підприємством занижено значення рядка 34 "Авансовий внесок , що підлягає сплаті щомісяця у березні-грудні 2014 року та січні-лютому 2015 року" Декларації з податку на прибуток за 2013 рік в сумі 276 759,00 грн;

- п.185.1 ст.185, п.193.1 ст.193, ст.194, п.201.4 ст.200 з урахуванням п.10 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість в загальній сумі всього у сумі 188 827,00 грн в т.ч. за січень 2014 року на суму 148 737,00 грн та за лютий 2014 року - 40 090,00 грн;

- "Порядок заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку" зі змінами та доповненнями, який затверджено наказом ДПА України від 24.12.2010 №1020;

- п.2.8 гл.2, п.3.5 гл.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 (зі змінами і доповненнями).

На підставі акту перевірки, відповідачем 24 червня 2015 року були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0002572200 , яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 188 827,00 грн в за основним платежем та 283 241,00 грн за штрафними і фінансовими) санкціями.; № 0002582200 , яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 3 445 521,00 грн. за основним платежем та 1 722 761,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.; № 0002592200 , яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств на 553 518,00 грн за основним платежем та 138 380,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Судом першої інстанції встановлено, що доводи, наведені відповідачем в Акті перевірки знайшли підтвердження в ході розгляду справи та свідчать про відсутність факту реального здійснення операцій ПАТ "Чернігів Вторчермет" з придбання металобрухту у ТОВ "Споіл". Зважаючи на вищенаведене ПАТ "Чернігів Вторчермет" завищено витрати шляхом включення до їх складу собівартості реалізованого металобрухту, документально оформленого як поставки від ТОВ "Споіл", всього у сумі 17 932 738,00 грн., відповідно, ПАТ "Чернігів Вторчермет" завищено витрати на суму 17 932 738,00 грн, у зв'язку з чим занижений податок на прибуток на суму 3 416 285 грн. Враховуючи вищевикладене порушення, яке призвело до збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток за результатами перевірки, зокрема, за 2013 рік на суму 3 321 101,00 грн, відповідачем збільшено розмір авансових платежів з цього податку на 553 518 грн.

Основою для висновку про безтоварність господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ "Споіл" слугували наступні обставини. До перевірки підприємством не надано документи, що підтверджують транспортування (доставку) металобрухту від ТОВ "Споіл" до ПАТ "Чернігів Вторчермет", також підприємство не надало посвідчень про вибухову, хімічну та радіаційну безпечність на поставлений металобрухт від ТОВ "Споіл", що передбачено вимогами ДСТУ 4121-2002. Крім того, за результатом перевірки даних податкової звітності зазначених контрагентів згідно АІС "Податковий блок" встановлено невідповідність декларування доходів та витрат по деклараціях з податку на прибутку за перевірений період, а саме: ПАТ "Чернігів Вторчермет" віднесено до витрат діяльності вартість металобрухту за 2 півріччя 2012 року - 453 257,97 грн, та 2013 рік - 17 479 480,34 грн, а ТОВ "Споіл" за аналогічні періоди задекларовано менші суми доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, а саме: за 2 півріччя 2012 року - 371 176,00 грн та 2013 рік - 22 845,00 грн.

Відповідно до службової записки №1014/07 від 20 травня 2015 року оперативним управлінням ДПІ у м. Чернігові ГУ ДФС у Чернігівській області повідомлено, що первинні документи зі сторони ТОВ "Споіл" підписані керівником ОСОБА_4, який надав пояснення про фактичну непричетність до фінансово-господарської діяльності ТОВ "Споіл".

Також податковим органом було зазначено, що перевіркою достовірності відображених показників у поданих ПАТ "Чернігів Вторчермет" Деклараціях з податку на додану вартість встановлено заниження задекларованих суб'єктом господарювання податкових зобов'язань всього у сумі 188 827,00 грн, в т.ч. за січень 2014 року на суму 148 737,00 грн та за лютий 2014 року на суму 40 090,00 грн. Наведене твердження відповідач обґрунтував тим, що дія постанови Кабінету Міністрів України від 12 січня 2011 року № 15, якою затверджено переліки відходів та брухту чорних і кольорових металів, операції з постачання яких тимчасово звільнялися від оподаткування податком на додану вартість, обмежувалась лише 2013 роком. Станом на 01 січня 2014 року відповідного нормативно-правового акта уряду, який визначав би переліки відходів та брухту чорних і кольорових металів, операції з постачання яких звільняються від оподаткування податком на додану вартість, або продовжував би дію постанови № 15, прийнято не було. Відповідно, операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів, що здійснювалися суб'єктами господарювання з 01 січня 2014 року до 17 лютого 2014 року (включно), підлягали оподаткуванню податком на додану вартість у загальновстановленому порядку з нарахуванням податку за основною ставкою.

Колегія суддів апеляційного суду з такими твердженнями податкового органу та суду першої інстанції не погоджується з огляду на таке.

В силу п.57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

Згідно зі статтею 200 ПК України - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Згідно п. 138.1 статті 138 ПК України - витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до п. 138.2 статті 138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України - не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.1 статті 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права та обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що необхідними підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

ПК України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

В силу вимог п. 198.6 статті 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Відповідно до п. 201.4 статті 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно пункту 201.8 статті 201 ПК України - право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною 2 статті 9 зазначеного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути сформований за наявності фактично здійснених і підтверджених належним чином господарських операцій разом із складеними при їх проведенні первинними документами, які відображають реальність тієї операції, яка є підставою для обліку платника податків.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

В ході судового розгляду встановлено, що відповідно наданих ПАТ "Чернігів Вторчермет" декларацій з податку на додану вартість за періоди січень, лютий 2014 року в розділі І Податкові зобов'язання задекларовано обсяги операцій, які звільнені від оподаткування на підставі статті 197 розділу V Кодексу в сумі: за січень 2014 року - 743 687,00 грн, за лютий 2014 року - 299 572,00 грн.

З наведеного слідує, що діяльність ПАТ "Чернігів Вторчермет" пов'язана з реалізацією металобрухту, відповідно, позивач користується податковою пільгою з податку на додану вартість стосовно звільнення від оподаткування ПДВ операцій з постачання відходів та брухту чорних металів.

Так, статтею 197 ПК України передбачені операції, звільнені від оподаткування.

Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України від 07 липня 2011 року №3609-VI, який набрав чинності 06 серпня 2011 року, підрозділ 2 розділу XX Перехідні положення ПК України доповнено пунктом 23 відповідно до кого тимчасово до 1 січня 2014 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів та деревини товарних позицій 4401, 4403, 4404 згідно з УКТ ЗЕД (крім брикетів та гранул товарної підкатегорії УКТ ЗЕД 4401 30 90 00).

Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм 24 травня 2012 року №4834-VI, який набрав чинності 01 липня 2012 року, абзац перший пункту 23 підрозділу 2 розділу XX Перехідні положення ПК України доповнено реченням такого змісту: Переліки таких відходів та брухту чорних і кольорових металів затверджуються Кабінетом Міністрів України .

Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо ставок окремих податків від 19 грудня 2013 року №713-VII, який набрав чинності 01 січня 2014 року, в абзаці першому пункту 23 підрозділу 2 розділу XX Перехідні положення ПК України цифри та слова 01 січня 2014 року замінено цифрами та словами 01 січня 2015 року , а після слів та цифр (крім брикетів та гранул товарної підкатегорії УКТ ЗЕД 4401 30 90 00) доповнено словами та цифрами а також паперу та картону для утилізації (макулатури та відходів) товарної позиції 4707 згідно з УКТ ЗЕД .

Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, пільга відносно брухту чорних та кольорових металів діяла безперервно упродовж 2014 року.

Крім цього, постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2011 року №15 затверджено переліки відходів та брухту чорних і кольорових металів, операції з постачання яких, зокрема операції з імпорту, тимчасово, до 01 січня 2014 року, звільняються від обкладення податком на додану вартість.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05 лютого 2014 року №43 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 12 січня 2011 року №15 Про затвердження переліків відходів та брухту чорних і кольорових металів, операції з постачання яких, зокрема операції з імпорту, тимчасово, до 01 січня 2014 року, звільняються від обкладення податком на додану вартість шляхом зміни у назві та пункті 1 постанови цифри і слово 01 січня 2014 цифрами і словом 01 січня 2015 , у додатках до постанови у назві додатків 1 і 2 цифри і слово 01 січня 2014 цифрами і словом 01 січня 2015 .

Згідно листа Міністерства промислової політики України від 04 липня 2007 року №14/7-1-1145 щодо відповідності найменувань видів металобрухту по ДСТУ 4121-2002 кодам товарів по УКТЗЕД, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №104, операції з якими звільняються від оподаткування податком на додану вартість, брухт великогабаритний (вид брухту 510; характеристика брухту: сталь вуглецева несортована) відноситься до коду 7204 49 99 00.

Згідно Закону України Про митний тариф України в редакції Закону від 23 червня 2005 року №2715-IV Про внесення змін до Митного тарифу України до коду товару за УКТЗЕД 7204 49 99 00 віднесені інші відходи та брухт чорних металів; залізні або сталеві відходи у зливках для переплавки (шихтові зливки).

01 січня 2008 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Закону України Про Митний тариф України . Митний тариф України. Розділи XIV - XV , яким змінено код 7204 49 99 00 на 7204 49 90 00.

Згідно додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 12 січня 2011 року №15 товар за кодом згідно з УКТЗЕД 7204 49 90 00 Відходи та брухт чорних металів внесений до переліку відходів та брухту чорних металів, операції з постачання яких, зокрема операції з імпорту, тимчасово, до 01 січня 2015 року, звільняються від обкладення податком на додану вартість.

Право платника податків, визначене у п.23 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України у будь-якому випадку повинно бути реалізовано, а відсутність норм підзаконного акту, який визначає сам перелік товарів, не може обмежувати чи взагалі виключати таке право.

Відповідно до статті 92 Конституції України, виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.

Згідно з частиною 3 статті 113 Конституції України, Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Норми Податкового кодексу України мають вищу юридичну силу, ніж норми постанов Кабінету Міністрів України, які розвивають чи деталізують окремі положення Податкового кодексу України.

Відсутність переліку відходів та брухту чорних і кольорових металів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України у період з 01 січня 2014 року по 17 лютого 2014 року, за умови наявності норми Податкового кодексу України, що регулює питання звільнення від оподаткування операцій з постачання зазначених товарів в той самий період, не дає підстав вважати вказані операції такими, що підлягають оподаткуванню.

Отже, за момент постачання позивачем металобрухту за період з 01 січня 2014 року по 17 лютого 2014 року діяла норма Податкового законодавства, відповідно до якої тимчасово до 01 січня 2015 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів, відповідно, висновки акту перевірки в цій частині є необґрунтованими, а оскаржуване податкове повідомлення - рішення неправомірним.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов в частині скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області від 24 червня 2015 року № 0002572200.

Правова позиція по даному питанню висловлена Вищим адміністративним судом України в постанові від 19 серпня 2015 у справі № К/800/21069/15 (ЄДРСР № 48888749) та в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 29 травня 2015 року у справі № К/800/51354/14 (ЄДРСР № 52078878).

Щодо нарахування податку на доходи підприємства та авансових внесків, колегія суддів встановила такі обставини справи.

Між ПАТ "Чернігів Вторчермет" та ТОВ "Споіл" укладено Договір купівлі-продажу брухту та відходів чорних металів від 08 травня 2012 року №42, з подальшим укладенням додаткової угоди від 02 січня 2013 року, за яким Продавець (ТОВ "Споіл") зобов'язувався продати та передати у власність Покупця (ПАТ "Чернігів Вторчермет"), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити промисловий брухт та відходи чорних металів згідно ДСТУ 4121-2002.

Приймання товару від Продавця здійснювалося покупцем шляхом оформлення актів приймання металів чорних (вторинних), які відповідно до додаткової угоди є остаточним документом, що визначає вагу, якість та ціну товару. Тобто, право власності на Товар від Продавця до Покупця за Договором переходить з моменту прийняття Товару "Покупцем", що оформлюється актами приймання металів чорних (вторинних).

Позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій із ТОВ "Споіл" надано копії видаткових накладних, заповнених на основі актів приймання металів чорних (вторинних); виписки по рахунках щодо перерахування коштів ПАТ "Чернігів Вторчермет" за товар на рахунок ТОВ "Споіл".

Отже, позивачем здійснено оплату на користь постачальника, що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями та виписками по рахунках, а за актами приймання металів чорних (вторинних) ТОВ "Споіл" поставлено металобрухт.

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, а апеляційний суд із цим погоджується, оприбуткування товару здійснювалось саме на підставі спеціалізованого первинного документа - акту приймання металів чорних (вторинних), тому посилання відповідача щодо ненадання позивачем ТТН та інших документів, які б підтверджували перевезення металобрухту, придбаного у ТОВ "Споіл", до уваги судом не приймається. Крім того, надання товару у розпорядження покупця відбувалось у пунктах поставки і зважаючи на обов'язок саме ТОВ "Споіл" поставити товар в зазначені покупцем пункти поставки, суд визнаю, що всі товарно-транспортні документи могли бути складені лише щодо постачальника, а не щодо покупця товару, а відтак їх відсутність у позивача не є беззаперечним доказом безтоварності операції.

Також не заслуговують на увагу посилання в Акті перевірки на відсутність посвідчень про вибухову, хімічну та радіаційну безпечність металобрухту, що поставлявся ТОВ "Споіл", оскільки відповідні відмітки містяться на актах приймання металобрухту.

Під час огляду та дослідження первинних документів, поданих позивачем з позовом на підтвердження його взаємовідносин з контрагентом, апеляційним судом не встановлено їх невідповідності вимогам чинного податкового законодавства.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про металобрухт" операції з металобрухтом здійснюються лише спеціалізованими або спеціалізованими металургійними переробними підприємствами, а також їх приймальними пунктами на підставі ліцензії, що видається в порядку, встановленому законодавством. Обов'язковою умовою для отримання ліцензії є акт обстеження місцевими державними адміністраціями спеціалізованого підприємства на його приймального пункту на їх відповідність вимогам законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Споіл" здійснювало діяльність із заготівлі та переробки металобрухту чорних металів на підставі ліцензії серії АВ № 501606, виданої Міністерством промислової політики України 02 лютого 2010 року. Тобто, наявність такої ліцензії у ТОВ "Споіл" свідчить про здійснення обстеження місцевою адміністрацією у відповідності до її компетенції підприємства, а отже у позивача були об'єктивно відсутні підстави вважати про невідповідність ТО "Споіл" вимогам Закону України "Про металобрухт" та Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності із заготівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту кольорових і чорних металів".

Крім того, товар, що придбавався у ТОВ "Споіл", в подальшому був реалізований позивачем іншому контрагенту - ПАТ "Укрвторчермет", що підтверджується такими первинними документами: приймальними актами, видатковими накладними та виписками з банківського рахунку. Таким чином, товарно-матеріальні цінності, що придбані у ТОВ "Споіл", були використані ПАТ "Чернігів Вторчермет" у власній господарській діяльності, і відповідно собівартість реалізованих товарів віднесена до витрат операційної діяльності.

Щодо посилання контролюючого органу на службову записку №1014/07 від 20 травня 2015 року, надану оперативним управлінням ДПІ у м. Чернігові ГУ ДФС у Чернігівській області, згідно якої гр. ОСОБА_4, що в періоді з 01 липня 2012 року по 31 грудня 2014 року був засновником, директором та головним бухгалтером в одній особі ТОВ "Споіл", надав пояснення про фактичну непричетність до фінансово-господарської діяльності ТОВ "Споіл", а також зазначив, що податкової звітності ТОВ "Споіл" до податкового органу не підписував та не подавав, не підписував жодні документи, які стосуються господарської діяльності зазначеного суб'єкта господарювання, в тому числі ті, що стосуються відносин ТОВ "Споіл" та ПАТ "Чернігів Вторчермет". Зокрема, гр. ОСОБА_4 не відомо куди та яким чином доставлявся металобрухт на ПАТ "Чернігів Вторчермет", він у якості директора ТОВ "Споіл" жодних товарів не відвантажував та нікому цього не доручав. Будь-які види транспорту для перевезення ТМЦ (металобрухту) не винаймав. Яким чином проводились розрахунки ПАТ "Чернігів Вторчермет" з ТОВ "Споіл" йому не відомо. З наведеного вище апеляційний суд висловлює таку думку.

Перш за все колегія суддів звертає увагу на те, що всі документи по господарських операціях позивача з ТОВ Споіл , копії яких наявні в матеріалах справи, від імені ТОВ Донським підписані ОСОБА_4, який відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є керівником ТОВ Споіл .

Відповідно до статті 89 Цивільного кодексу України, юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення.

Згідно статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до даних ЄДР, Товариство з обмеженою відповідальністю Споіл , код ЄДРПОУ 36070842, зареєстроване 20 серпня 2008 року, номер запису 1 882 102 0000 014599, керівник - ОСОБА_4 з 27 липня 2011 року (без обмежень); підписант - ОСОБА_4 з 27 липня 2011 року (без обмежень).

Відповідно до статті 10, Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців , якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою; якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Під час укладення договору купівлі-продажу брухту і відходів чорних металів від 08 травня 2012 року № 42, ТОВ Споіл надало позивачеві реєстраційні документи, які підтверджують правоздатність і дієздатність юридичної особи, та особи яка діє від імені товариства. Згідно виписки з ЄДРПОУ директором ТОВ Споіл зареєстрований громадянин ОСОБА_5 За таких обставин, ПАТ Чернігів Вторчормет не мало підстав ставити під сумнів його повноваження. Також була надана копія ліцензії AB № 501606, видана Міністерством промислової політики України на заготівлю, переробку, металургійну переробку металобрухту кольорових і чорних металів.

Звертаємо увагу, що і на сьогоднішній день згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців громадянин ОСОБА_5 є засновником і директором ТОВ Споіл , а отже являється повноважною посадовою особою вказаного підприємства. Відповідно, укладені між позивачем і ТОВ Споіл договори і первинні документи до них підписані уповноваженими на те особами.

ПАТ Чернігів Вторчормет здійснює заготівлю металобрухту, який приймається від постачальників тільки за умови надання останніми всього комплекту документів, передбачених Законом України Про металобрухт . При цьому, ПАТ Чернігів Вторчормет не зобов'язане перевіряти у постачальника наявність основних фондів, транспортних засобів, якими переробляється та доставляється металобрухт, та сплату ними податків. ПАТ Чернігів Вторчормет не може нести відповідальність ні за несплату податків його контрагентами, ні за можливу недостовірність відомостей про них.

Згідно з позицією Верховного Суду України, викладеної ним, зокрема, у постанові від 05 березня 2012 року у справі за позовом ТОВ "Нафта" до Шосткинської МДПІ Сумської області про визнання висновків перевірки неправомірними, визнання чинним договору, скасування податкових повідомлень-рішень, а також у постанові від 22 вересня 2015 року у справі за позовом ТОВ "Фоззі-Фуд" до ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень) документи, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, що виключає можливість формування даних податкового обліку на підставі таких документів.

Відповідно до ч. 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Втім, у даному разі Інспекцією не доведено обставин непричетності посадових осіб ТОВ Споіл до господарської діяльності вказаного підприємства, позаяк документів правоохоронних органів про результати кримінального провадження відповідачем протягом розгляду справи не представлено. До того ж, як свідчить акт, такі відомості та дані не були встановлені під час перевірки.

Факт ненадання контрагентом підтверджуючих здійснення господарських операцій документів свідчить про порушення податкової дисципліни саме цим суб'єктом господарювання, за що позивач, в силу положень статті 61 Конституції України, не може нести відповідальності.

Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року (далі - Конвенція), Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Відповідно до частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив:

" 70. І, нарешті, що стосується зусиль для попередження обманних зловживань системою оподаткування ПДВ, Суд визнає, що коли Держави - члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання зі сторони певної фізичної чи юридичної особи, вони можуть вжити відповідних засобів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

71. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Протоколу N 1".

Подібну позицію висловив і Верховний Суд України, який у постанові від 11 грудня 2007 року (справа № 21-1376во06) дійшов висновку, що "у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту".

Суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом . Так, наведені Інспекцією аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційний суд також акцентує увагу на тому, що відповідно до ч. 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління. .

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагента, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, суд апеляційної інстанцій дійшов висновку про невідповідність фактичним обставинам справи тверджень відповідача про відсутність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а відтак, з урахуванням вимог частини 3 статті 2, частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, зробив висновок щодо наявності законних підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи зазначене, та оскільки судом не було встановлено ознак фіктивності укладених між позивачем та його контрагентом правочинів, необґрунтованими є висновки викладені відповідачем в акті перевірки про порушення позивачем податкового законодавства.

А як наслідок, колегія суддів приходить до висновку про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідача.

Таким чином необґрунтованим є висновок суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні даного адміністративного позову.

Отже при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, що призвело до невірного по суті вирішення справи.

Згідно до статті 202 КАС України - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Згідно ч. 1 статті 98 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Відповідно до ч.1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Чернігів Вторчормет" - задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року в частині відмови в задоволенні позову - скасувати та прийняти нову.

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Чернігів Вторчормет" до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області від 24 червня 2015 року № 0002582200 та № 0002592200 .

В іншій частині постанову від 12 квітня 2017 року - залишити без змін.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства Чернігів Вторчормет витрати зі сплати судового збору у розмірі 104 482,09 гривень, що сплачений відповідно до платіжного доручення від 27 квітня 2017 року № 6406, за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя: Файдюк В.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.