Постанова

від 20.06.2017 по справі 5011-42/10734-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2017 року Справа № 5011-42/10734-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Самусенко С.С.,

Малетича М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АТТІС" ЛТД,

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22 січня 2015 року

та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22 грудня 2016 року

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АТТІС" ЛТД на дії та бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України

у справі № 5011-42/10734-2012

господарського суду міста Києва

за позовом Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТТІС" ЛТД,

про стягнення 1 462 178,44 дол. США.,

за участю представників

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

ВДВС - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22 січня 2015 року (суддя Пінчук В.І.) залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22 грудня 2016 року (судді Разіна Т.І., Яковлєв М.Л., Чорна Л.В.) відмовлено у задоволенні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "АТТІС" ЛТД на дії та бездіяльність Державної виконавчої служби України щодо виконання наказу господарського суду міста Києва від 09 жовтня 2012 року у справі № 5011-42/10734-2012.

Не погодившись з зазначеними ухвалою та постановою Товариство з обмеженою відповідальністю "АТТІС" ЛТД звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить ухвалу господарського суду міста Києва від 22 січня 2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22 грудня 2016 року скасувати та справу направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва для розгляду скарги товариства з обмеженою відповідальністю "АТТІС" ЛТД на дії та бездіяльність Державної виконавчої служби України щодо виконання наказу господарського суду міста Києва від 09 жовтня 2012 року.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням господарського суду міста Києва від 18 вересня 2012 року у даній справі задоволений позов публічного акціонерного товариства "Універсал банк" до товариства з обмеженою відповідальністю "Аттіс" ЛТД; за рішенням стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Аттіс" на користь публічного акціонерного товариства "Універсал банк" 1 226 344,26 доларів США боргу за кредитом, 235 834,18 доларів США боргу з відсотків, 64 380 грн. витрат зі сплати судового збору (т.1, а.с. 123-126).

На виконання зазначеного рішення, видано відповідний наказ від 09 жовтня 2012 року; 27 вересня 2013 року ДВС винесено постанову № 40000370 про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу від 09 жовтня 2012 року № 5011-42/10734-2012.

Згідно із ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Стаття 115 ГПК України містить імперативний припис про те, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із ч. 1 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

29 січня 2014 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби України Семко Б.О. під час примусового виконання наказу у справі № 5011-42/10734-2012 від 09 жовтня 2012 року складено акт опису та арешту майна, згідно з яким проведено опис нежитлових приміщень та накладено арешт на описане майно і встановлена заборона ним користуватися, а саме, вчиняти дії, що можуть призвести до зменшення вартості описаного майна (т. 3, а.с. 137-140).

25 квітня 2014 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Юхименко О.С. винесено постанову про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, згідно з якою постановлено призначити товариство з обмеженою відповідальністю "Консалтинговий центр "Маркон" в особі ОСОБА_6, що має сертифікат, виданий 07 листопада 2013 року за № НОМЕР_1 Фондом державного майна України (строк дії до 07 листопада 2016 року) експертом, суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу господарського міста Києва № 5011-42/10734-2012 від 09 грудня 2012 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з висновком експерта від 28 лютого 2014 року ринкова вартість спірного майна станом на 27 лютого 2014 року становила 7233000,00 грн.

27 березня 2014 року товариством "Укрінтекс" було складено звіт про незалежну оцінку зазначеного нерухомого майна щодо визначення вартості його ринкової ціни станом на 27 лютого 2014 року; ринкова вартість нерухомого майна станом на 27 лютого 2014 року становить 10798120,00 грн., без ПДВ (т.3, а.с. 10).

28 березня 2014 року ТОВ "АТТІС" ЛТД подано начальнику відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Клименку О.С. заперечення на оцінку вартості нерухомого майна боржника, в якому йде мова про те, що визначена ринкова вартість нерухомого майна у розмірі 7 233 000, 00 грн., без ПДВ станом на 27 лютого 2014 року, що була визначена суб'єктом оціночної діяльності у звіті від 27 лютого 2014 року є некоректною та такою, що не відповідає дійсній вартості спірного нерухомого майна, та призначення на підставі ч. 3, ч. 4 ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження" рецензування звіту про оцінку майна, для проведення якого призначити суб'єкта оціночної діяльності товариство з обмеженою відповідальністю "Укрінтекс" в особі директора ОСОБА_8, який має 13-річний досвід в галузі оцінки нерухомого майна (т.3, а.с. 243).

У зв'язку з незгодою боржника з визначеною експертом ринковою вартістю спірного майна, 11 квітня 2014 року старшим державним виконавцем державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Артемчуком Т.В. винесено постанову про призначення експерта ОСОБА_10, суб'єкта оціночної діяльності для участі у виконавчому провадженні на підставі ч. 4 ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження", для здійснення рецензування звіту про оцінку.

24 квітня 2014 року експертом ОСОБА_10 складено рецензію на звіт про оцінку майна, відповідно до якої звіт в цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна та недоліків немає, і може використовуватися для цілей, передбачених у звіті.

Судом першої інстанції встановлено, що листом № 13-03-35-3077/5-379 від 12 червня 2014 року копію рецензії направлено сторонам виконавчого провадження, які його отримали 16 червня 2014 року, про свідчать дані з офіційного інтернет-сайту УДППЗ "Укрпошта".

Відповідно до протоколу № 9 від 18 серпня 2014 року про придбання предмету іпотеки в порядку ст. 49 Закону України "Про іпотеку" від 18 серпня 2014 року стартова ціна нерухомого майна становила 7 233 000,00 грн.

Відповідно до акту про реалізацію предмету іпотеки від 06 жовтня 2014 року підписаного головним держаним виконавцем відділу примусового виконання рішень Держаної виконавчої служби України Артемчуком Т.В., затвердженого в.о. начальника відділу примусового виконання рішень Держаної виконавчої служби України, покупцем предмета іпотеки визнано іпотекодежателя - публічне акціонерне товариство "Універсал Банк".

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні скарги на дії ДВС України, виходили з того, що виконавча служба діяла в межах Закону України "Про виконавче провадження", зокрема, ст.ст. 57 та 58 вказаного Закону, а тому, відсутні підстави для задоволення поданої скарги на дії ДВС України.

Відповідно до ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження" визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно або якщо боржник чи стягувач заперечує проти передачі арештованого майна боржника для реалізації за ціною, визначеною державним виконавцем, державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна. Витрати, пов'язані з призначенням суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, несе сторона, яка оспорює вартість майна, визначену державним виконавцем. Державний виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки, вони мають право подати державному виконавцю заперечення в десятиденний строк з дня надходження повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна рекомендованим листом за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим державним виконавцем. У разі заперечення однією із сторін проти результатів оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, державний виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна. Витрати, пов'язані з рецензуванням звіту, несе сторона, яка заперечує проти результатів оцінки. У разі незгоди з оцінкою, визначеною за результатами рецензування, сторони мають право оскаржити її в судовому порядку в десятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.

Згідно зі статтею 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна. Акт оцінки майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно. Якщо процедурами з оцінки майна для складання акта оцінки майна передбачене попереднє проведення оцінки майна повністю або частково суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, звіт про оцінку такого майна додається до акта оцінки майна. Акт оцінки майна підлягає затвердженню керівником органу державної влади або органу місцевого самоврядування. Зміст, форма, порядок складання, затвердження та строк дії акта оцінки майна встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ст. 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна). Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) може виконувати оцінювач, який має не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна, експертні ради, що спеціально створені саморегулівними організаціями оцінювачів з метою контролю за якістю оцінки майна, яка проводиться оцінювачами - членами саморегулівної організації, оцінювачі, які мають не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна та працюють у Фонді державного майна України, а також інших органах, зазначених у статті 5 цього Закону. Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), якщо зазначена оцінка погоджується, затверджується або приймається органом державної влади або органом місцевого самоврядування, є обов'язковим. Якщо письмовим запитом про необхідність проведення рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) встановлюється вимога щодо надання висновку про вартість майна, така вимога задовольняється шляхом проведення оцінки майна. У цьому випадку рецензент здійснює або забезпечує здійснення оцінки майна в порядку, встановленому нормативно-правовими актами з оцінки майна. Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) оцінювачем, який працює в органі державної влади, на запити органів державної влади або у зв'язку з виконанням своїх посадових обов'язків здійснюється в межах повноважень, визначених посадовими інструкціями. Якщо запитом органу державної влади передбачено надання висновку про вартість майна і підготовка зазначеного висновку вимагає проведення незалежної оцінки, органи державної влади забезпечують її проведення у порядку, встановленому цим Законом. В інших випадках рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на платній основі.

Пунктом 67 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна та майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1440 від 10 вересня 2003 року визначено, що рецензія повинна містити висновок про відповідність звіту вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна та про можливість його використання з відповідною метою, у тому числі про достовірність оцінки майна. Звіт класифікується за такими ознаками: звіт повністю відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна; звіт у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки; звіт не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки, але може використовуватися з метою, визначеною у звіті, після виправлення зазначених недоліків; звіт не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та (або) непрофесійним і не може бути використаний.

Згідно з ч. 2, 4 ст. 42 ГПК України у випадках недостатньої ясності чи неповноти висновку судового експерта господарський суд може призначити додаткову судову експертизу. Висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим

Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27 травня 2015 року призначено у справі № 5011-42/10734-2012 судову оціночно-будівельну експертизу, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Відповідно до судової оціночно-будівельної експертизи № 13753/15-42/13754/15-43 від 11 листопада 2016 року, проведеної на виконання ухвали Київського апеляційного господарського суду від 27 травня 2015 року, ринкова вартість нерухомого майна - нежитлових приміщень №№ 79а, 79 загальною площею 712,8 кв. м, що знаходяться за адресою: м. Київ, просп. Науки, 9, літ. А, станом на 27 лютого 2014 року складала (без урахування ПДВ) 7120000,00 грн.

З огляду на наявний висновок судової експертизи, посилання заявника касаційної скарги на те, що вартість нерухомого майна визначена у звіті, який використовувався державним виконавцем у виконавчому провадженні, є некоректною та такою, що не відповідає дійсності, а дійсна ринкова вартість нерухомого майна станом на 27 грудня 2014 року становила 10 798 130,00 грн. є необґрунтованими та безпідставними.

Отже, доводи заявника касаційної скарги про те, що державний виконавець своїми діями порушив права боржника на неупереджену та незалежну оцінку нерухомого майна та такі дії державного виконавця ставлять під сумнів законність та неупередженість процедури виконавчого провадження спростовуються вищезазначеним.

Враховуючи відсутність порушення Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України приписів Закону України "Про виконавче провадження", суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили у задоволенні скарги ТОВ "АТТІС" ЛТД на дії та бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає лише ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає.

З огляду на зазначене. Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АТТІС" ЛТД залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22 грудня 2016 року у справі № 5011-42/10734-2012 залишити без змін.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді С.С. Самусенко М. М. Малетич