Рішення

від 26.06.2017 по справі 904/1285/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.06.2017 Справа № 904/1285/16

За позовом Приватного підприємства "ПРЕСТИЖ ТРЕВЕЛ", м. Суми

до Державного підприємства "Виробниче об'єднання "ПІВДЕННИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД ім. О. М. Макарова", м. Дніпро в особі Дитячого санаторно-оздоровчого центру "Дружба", м. Дніпро

про стягнення заборгованості у розмірі 582 204, 35 грн.

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Гриценко І.О.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 представник - дов. б/н від 07.03.2017, ОСОБА_2 - директор

Від відповідача: ОСОБА_3 представник - дов. № 157/1547 від 28.12.2016;

ОСОБА_4 представник - дов. № 157/1557 від 28.12.2016

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство «Престиж Тревел» (далі - Позивач) звернулося з позовом до Державного підприємства «Виробниче об'єднання «Південний машинобудівний завод імені ОСОБА_5» в особі Дитячого санаторно-оздоровчого центру «Дружба» Державного підприємства «Виробниче об'єднання «Південний машинобудівний завод імені ОСОБА_5» (далі - Відповідач), в якому просить суд стягнути з Відповідача суму грошових коштів у розмірі 582 204 грн. 35 коп., в тому числі 204 064,79 грн. основного боргу, 165 864,03 грн. інфляційних втрат, 15 380,34 грн. три проценти річних, 196 895,19 грн. пені. Крім того, за змістом заявленого позову, Позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти Відповідача в межах суми заявлених вимог.

Позовні вимоги мотивовані порушенням з боку відповідача умов договору на туристичне обслуговування № 128 від 08.05.2013 року, в частині, що стосується своєчасних розрахунків за надані туристичні послуги.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2016 порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 07.04.2016.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2016, в задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «Престиж Тревел» відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.12.16р. апеляційну скаргу Приватного підприємства "ПРЕСТИЖ ТРЕВЕЛ" - залишено без задоволення, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2016 року у справі №904/1285/16 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.04.2017 касаційну скаргу Приватного підприємства "Престиж тревел" задоволено частково, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.12.2016 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2016 у справі № 904/1285/16 скасовано та справу передано на новий розгляд.

27.04.2017 справа № 904/1285/16 повернулась до господарського суду Дніпропетровської області.

27.04.2017 справу було передано судді Назаренко Н.Г. для розгляду.

Ухвалою від 28.04.2017 справу прийнято до провадження та її розгляд призначено на 22.05.2017.

Позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

14.06.2017 позивач надав заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції в розмірі 437 686,93 грн., 3% річних - 23 481,00 грн., пені - 252 217,52 грн. Ухвалою від 14.06.2017 вказану заяву прийнято до розгляду.

Відповідач проти позову заперечив, у відзиві на позов від 19.04.2016 № 157/373 зазначив, що підприємство ніяких договірних відносин з ПП Престиж Тревел не має. Договір № 128 від 08.05.2013 укладений з Дитячим санаторно-оздоровчим центром Дружба Державного підприємства Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені ОСОБА_5 в особі директора ОСОБА_6 Але договір № 128 від 08.05.2013 підписаний іншою особою, яка не мала ніяких повноважень підписання договорів. Право підпису договорів мав директор ДСОЦ Дружба відповідно до виданої Генеральним директором Державного підприємства Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені ОСОБА_5 довіреності. У зв'язку з тим, що договір № 128 від 08.05.2013 підписаний неналежною особою. Яка не мала ніяких повноважень на підписання договорів, відповідач вважає договір неукладеним. Також, відповідач вважає правочин фіктивним та таким, що не мав на меті фактичне виконання. Позивач не надав належних доказів в обґрунтування виконання договору № 128 від 08.05.2013 та своїх вимог до ДП ВО ПМЗ ім.. ОСОБА_5 .

Також, за твердженнями відповідача, позивач не надав суду в обґрунтування своїх вимог ні замовлення, ні заявки на екскурсійні послуги ні рахунку-фактури з вказаною вартістю заявленої туристичної послуги, а підприємство позивача замовлення та заявки на екскурсійні послуги не направляло, послуги не замовляло, рахунки-фактури від позивача не отримувало.

Крім того, відповідач зазначає, що документи, на які посилається позивач в обґрунтування заборгованості, (розпорядження) є внутрішніми документами, не є замовленнями, описують організацію екскурсій, про які не йдеться в позовній заяві, і, таким чином, не можуть бути доказами по даній справі. В наданих актах виконаних робіт не вказано які екскурсії, за яким маршрутом проводилися, в які дати, за якою вартістю. Самі акти виконаних робіт не передбачені за умовами договору та підписані особою, яка не мала відповідних повноважень. Тому акти також не можуть бути доказами по даній справі.Також відповідач зазначає, що надані позивачем в підтвердження надання послуг договори, також не надані в повному обсязі та відсутній ряд документів, передбачених умовами цих договорів.

Відповідач зазначив, що у лютому 2014 року примусово, з використанням озброєних військових формувань, ДСОЦ Дружба ДП ВОПМЗ ім. О.М. Макарова була націоналізована Республікою Крим, вся бухгалтерська та технічна документація відокремленого підрозділу ДСОЦ Дружба ДП ВОПМЗ ім. О.М. Макарова була незаконно арештована та вивезена, кошти на рахунках арештовані, у зв'язку з чим, підприємство відповідача не може надати суду ніяких документів по даній справі.

В свою чергу, позивач у поясненнях від 22.05.2017 зазначив, що предметом договору № 128 від 08.05.2013 є надання туристичних послуг, пов'язаних з доставкою груп дітей від місця їх організованого збору до місця відпочинку й оздоровлення та в зворотному напрямку (за маршрутом Суми - Євпаторія - Суми), супровід груп дітей, трансфери, страхування дітей від нещасного випадку і на випадок хвороби, екскурсійно-транспортне обслуговування та забезпечення необхідними документами, пов'язаними з наданням цих послуг, які відповідають вимогам нормативних документів, умовам договору, а також інформації про послуги.

Умовами договору визначено, що ці послуги надаються за замовленням Дитячого санаторно-оздоровчого центру Дружба вказаного державного підприємства, а їх оплата здійснюється після отримання такого замовлення.

Тобто у випадку відсутності замовлення, не будуть надаватися послуги визначені предметом договору та не буде необхідності їх оплачувати.

Такі умови договору були визначені на той випадок, якщо Сумське обласне відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності не акцептує конкурсні пропозиції Державного підприємства Виробниче об'єднання Південний машинобудівельний завод імені ОСОБА_5 в особі Дитячого санаторно-оздоровчого центру Дружба і у нього не буде потреби забезпечити доставку та відповідний супровід дітей від місця їх організованого збору до місця відпочинку й оздоровлення та у зворотному напрямку.

В подальшому, зазначене відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності акцептувало вказані конкурсні пропозиції та уклало 04.06.2013 року договір про закупівлю послуг дитячих закладів оздоровлення за державні кошти, включивши до його тексту зобов'язання Державного підприємства Виробниче об'єднання Південний машинобудівельний завод імені ОСОБА_5 в особі Дитячого санаторно-оздоровчого центру Дружба по забезпеченню доставки та відповідного супроводу дітей від місця їх організованого збору до місця відпочинку й оздоровлення та у зворотному напрямку.

Додатком №1 до цього договору визначені умови щодо графіку, кількості та ціни путівок для закупівлі в 2013 році: 1 зміна, починається з 03 червня та завершується 23 червня 2013 року та включає 250 путівок; 2 зміна, починається з 25 червня та завершується 15 липня 2013 року та включає 250 путівок; 3 зміна, починається з 17 липня та закінчується 06 серпня 2013 року та включає 250 путівок; 4 зміна, починається з 09 серпня та закінчується 29 серпня 2013 року та включає в себе 250 путівок.

Цей договір, як і додатки до нього підписано головним лікарем Дитячого санаторно-оздоровчого центру Дружба ОСОБА_7 від імені вказаного державного підприємства.

Також позивач зазначає, що його підприємство отримало від Держаного підприємства Виробниче об'єднання Південний машинобудівельний завод імені ОСОБА_5 в особі Дитячого санаторно-оздоровчого центру Дружба за мовлення на надання туристичних послуг, доставляло групи дітей від місця їх організованого збору до місця відпочинку й оздоровлення та в зворотному напрямку (за маршрутом Суми - Євпаторія - Суми), здійснювало супровід груп дітей, трансфери, страхування дітей від нещасного випадку і на випадок хвороби, екскурсійно-транспортне обслуговування та забезпечення необхідними документами, пов'язаними з наданням цих послуг, а вказане державне підприємство надавало послуги по оздоровленню дітей, доставлений позивачем у складі груп до міста Євпаторія на території Дитячого санаторно-оздоровчого центру Дружба .

29.06.2013 сторонами підписано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000007 про виконання позивачем умов договору на туристичне обслуговування № 128 від 08.05.2013 в період з 09 по 29 червня 2013 року на суму 218 647,07 грн.

19.07.2013 сторонами підписано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000016 про виконання позивачем умов договору на туристичне обслуговування № 128 від 08.05.2013 в період з 29 червня по 19 липня 2013 року на суму 218 644,07 грн.

09.08.2013 сторонами підписано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000017 про виконання позивачем умов договору на туристичне обслуговування № 128 від 08.05.2013 в період з 19 липня по 09 серпня 2013 року на суму 218 644,07 грн.

29.08.2013 сторонами підписано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000020 про виконання позивачем умов договору на туристичне обслуговування № 128 від 08.05.2013 в період з 09 по 29 серпня 2013 року на суму 204 064,79 грн.

Позивач зазначає, що в подальшому, відповідач частково виконав свої грошові зобов'язання перед позивачем, сплативши на його користь кошти за надані туристичні послуги під час та протягом 1, 2 та 3 зміни оздоровлення дітей.

Залишилось не виконаним одне зобов'язання відповідача по сплаті 204 064,79 грн. за послуги, надані в період з 09 по 29 серпня 2013 року.

Крім того, позивач зазначає, що факт виконання ним своїх зобов'язань підтверджується актом здачі-приймання робіт, підписаним на виконання зазначеного вище договору, виписками з банківських рахунків, посвідченнями про відрядження працівників позивача, а також іншими письмовими доказами.

У доповненнях до відзиву від 10.06.2016 № 157/625 відповідач наполягав на відмові в задоволенні позовних вимог та зазначив, що відповідач жодних замовлень, визначених договором не надавав та послуги не замовляв. Рахунки-фактури на суму 204 064,00 грн. заявленої туристичної послуги підприємство не отримувало та позивач не надав до суду жодних доказів їх відправки та отримання відповідачем. Підприємство відповідача замовлення та заявки на екскурсійні послуги не направляло. Послуги не замовляло. Представлений акт виконаних робіт непередбачений умовами договору, не містить посилань на спірний договір про надання туристичних послуг № 128 від 08.05.2013, не має дати складання, не вказано які туристичні послуги, в які дати, за якою вартістю надавалися підприємству. Тому акт виконаних робіт не може бути доказом по даній справі. Даний акт був помилково підписаний. Крім того, відповідач зазначає, що зобов'язання по сплаті виникає лише після подання замовлення замовником по договору та отримання замовником рахунку-фактури. Відповідач зазначає, що оскільки він не подавав замовлення на послуги, і не отримував рахунок-фактуру, то факту виникнення зобов'язання у підприємства по оплаті не виникло, а дата 14.08.2013, з якої позивач нараховує штрафні санкції є документально не підтвердженою. Позивач не надав жодних документів які підтверджують суму затрат відповідно до калькуляції ціни передбаченої в додатку № 2 та згідно до клопотання позивача від 28.04.2016.

В свою чергу, позивач поясним, що рахунок-фактура був вручений відповідачу нарочно.

У судовому засіданні 26.06.2017 позивач відмовився від вимоги про вжиття заходів по забезпеченню позову та накладення арешту на грошові кошти відповідач.

У судовому засіданні 22.05.2017 оголошувалась перерва до 14.06.2017.

Ухвалою суду від 14.06.2017 розгляд справи був відкладений на 26.06.2017, згідно зі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 26.06.2017 оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

08.05.2013 року між Приватним підприємством «Престиж Тревел» (далі - Туроператор) та Дитячим санаторно-оздоровчим центром «Дружба» Державного підприємства «Виробниче об'єднання «Південний машинобудівний завод імені ОСОБА_5» (далі - Замовник) був укладений договір на туристичне обслуговування № 128 (далі - Договір) та 21.05.2013 сторонами підписано додаткову угоду до договору на транспортне обслуговування № 128 від 08.05.2013 (далі - додаткова угода).

Відповідно до п. 1.1. Договору, його предметом є надання Туроператором туристичних послуг, пов'язаних з доставкою груп дітей від місця їх організованого збору до місяця відпочинку й оздоровлення та в зворотному напрямку (за маршрутом Суми - Євпаторія - Суми), супровід груп дітей, трансфери, страхування дітей від нещасного випадку і на випадок хвороби, екскурсійно-транспортне обслуговування та забезпечення необхідними документами, пов'язаними з наданням цих послуг, які якісно відповідають вимогам нормативних документів, умовам Договору, а також інформації про послуги.

Згідно умов п. 1.2. Договору, Туроператор, за замовленням Замовника зобов'язався забезпечити надання комплексу туристичних послуг, передбачених в замовленні.

Відповідно до умов п. 4.1 Договору, в редакції додаткової угоди від 21.05.2013 року, вартість туристичних послуг, наданих Замовнику, згідно п. 1 Договору становить 860 000,00 грн., згідно калькуляції (додаток до Договору № 2).

Оплата послуг по організації туристичних послуг здійснюється в безготівковому порядку шляхом перерахування замовником грошових коштів в національній валюті України (гривнях) на рахунок туроператора (п. 4.2. Договору).

Після отримання туроператором замовлення від замовника протягом 3-х банківських днів здійснюється оплата по рахунку-фактурі туроператора. Оплата здійснюється за кожне замовлення окремо. Оплата вважається здійсненою в момент її зарахування на банківський рахунок туроператора в розмірі вартості туристичної послуги (п. 4.3., 4.4., 4.5. Договору).

Даний договір вступає в дію з моменту підписання двома сторонами та діє до 31 серпня 2013 року або до моменту повного виконання умов цього договору.

Як зазначає Позивач в позові, на виконання умов договору № 128 від 08.05.2013 року, ним були надані туристичні послуги на чотири заїзди дітей на загальну суму 860 000,00 грн., а саме:

- туристичне обслуговування з 09.06.2013 по 29.06.2013, що підтверджується Актом від 29.06.2013 № ОУ-0000007, на суму 218 647,07 грн. (том 1 а.с. 32);

- туристичне обслуговування з 29.06.2013 по 19.07.2013, що підтверджується Актом від 19.07.2013 № ОУ-0000016, на суму 218 644,07 грн. (том 1 а.с. 33);

- туристичне обслуговування з 19.07.2013 по 09.08.2013, що підтверджується Актом від 09.08.2013 № ОУ- 0000017, на суму 218 644,07 грн. (том 1 а.с. 34);

- туристичне обслуговування з 09.08.2013 по 29.08.2013, що підтверджується Актом від 29.08.2013 № ОУ- 0000020, на суму 204 064,79 грн. (том 1 а.с. 35).

Крім того, надання послуг позивачем підтверджується наступними копіями документів:

- затвердженим позивачем та відповідачем списоком дітей застрахованих осіб на оздоровлення в ДСОЦ Дружба м. Євпаторія на 4 заїзд з 09.08.2013 року (т. 1 а.с. 80-82);

- договором добровільного особистого страхування № СФ-01-000004 від 21.05.2013 (т.1 а.с. 83-85);

- договором добровільного страхування від нещасних випадків № СФ-01-000004 від 21.05.2013 (т.1 а.с. 86-91);

- рахунком на оплату за страхові послуги та документами страхової компанії (т.1 а.с. 92);

- договором на перевезення пасажирів від 27.06.2013 року № 112 з додатками та документами (т.1 а.с. 98);

- виписками по рахунку та копії накладних, що підтверджують закупівлю продуктів харчування для дітей (т.1 а.с. 102-103);

- договором на оплату послуг залізничного транспорту за перевезення груп громадян до місць оздоровлення та у зворотному напрямку від 07.05.2013 року, переліком дітей, рахунком на оплату, квитанцією на резервування квитків та копіями залізничних квитків (т.1 а.с. 104-118);

- договором про надання екскурсійних послуг № 23 від 05.06.2013 року, рахунками на оплату, актами виконаних робіт (т.1 а.с. 119-130);

- журналом реєстрації відряджень, наказами про відрядження (т.1 а.с. 131-133);

- договором № 63-04 від 04.06.2013 про закупівлю послуг дитячого оздоровлення за державні кошти з додатками (т.2 а.с. 119-125);

- посвідченнями про відрядження та звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт (т.2 а.с. 127-178);

- актом звірки від 01.09.2013 (т.2 а.с. 197)

- договором на перевезення пасажирів від 05.06.2013 № 25, замовленнями на перевезення групи дітей та рахунками-фактури та актами приймання-передачі (т. 2 а.с. 198-218).

- залізничними квитками (т. 1 а.с. 113-116, т. 2 а.с. 31-41).

Відповідач за надані послуги розрахувався частково, що підтверджується банківськими виписками (том 1 а.с. 37-47, том 2 а.с. 57-64), у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість з оплати за надані послуги за 4-й заїзд дітей в розмірі 204 064,79 грн., що і є причиною спору.

Вивчивши матеріали справи та надані сторонами документи, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову на підставі наступного.

Відповідно до Господарського Кодексу України, на підставі господарсько-договірних відносин між сторонами виникли майнові господарсько-договірні зобов'язання.

Частиною 1 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених господарським кодексом України.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір, укладений між сторонами є договором про надання послуг та на нього розповсюджуються норми Цивільного кодексу України, передбачені главою 63.

Відповідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 902 ЦК України Виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Заперечення відповідача щодо недійсності договору, викладені у відзиві на позов, судом не приймаються на підставі наступного.

Відповідно до частини третьої статті 215 ЦК якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Підставою недійсності правочину, передбаченою частиною першою статті 215 ЦК, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами першою-третьою статті 203 ЦК визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Цивільну дієздатність юридичної особи встановлено статтею 92 ЦК, згідно з частиною першою якої юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону; порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Відповідно до статті 241 ЦК правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Із аналізу змісту частини першої статті 241 ЦК випливає, що законодавець не ставить схвалення правочину в обов'язкову залежність від наявності рішень окремих органів управління товариства, оскільки підтвердженням такого схвалення закон визначає вчинені на його виконання дії особи, в інтересах якої його було укладено. Такі дії повинні свідчити про прийняття правочину до виконання. Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, прийняття оплати за товар за договором купівлі-продажу) (такої правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 06.04.2016 справі №922/796/15).

Крім того, у вказаній постанові Верховного Суду України також зазначено про те, виходячи з обставин саме справи №922/796/15, що: "Сама по собі відсутність у генерального директора відповідача повноважень на укладення від імені товариства спірного Договору № 5/14 не створює підстави для визнання цього договору недійсним, оскільки за фактичними обставинами справи договір не тільки прийнято до виконання, але і значною мірою виконано.".

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Зважаючи на викладене, та приймаючи до уваги, що надання послуг за спірним договором підтверджено підписаними актами здачі-прийняття робіт, укладеними на виконання зазначеного договору, виписками з банківських рахунків позивача, в яких зазначено про перерахування відповідачем грошових коштів за туристичне обслуговування дитячих груп із розмежуванням заїздів: 1, 2, 3 (в той час, договір на туристичне обслуговування №128 як раз і укладався на чотири заїзди /додаток №1/), а також в яких (банківських рахунках) є посилання на рахунки, які виставлялися позивачем відповідачу на оплату відповідно до умов договору №128; посвідчення про відрядження працівників позивача з відмітками відповідача (підписами та печатками відповідача) у суду відсутні підстави вважати недійсним Договір на туристичне обслуговування № 128 від 08.05.2013.

Заперечення відповідача щодо відсутності замовлень, встановлених умовами договору, судом не приймаються, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, протягом всієї дії договору (в тому числі 1-3 заїзди) позивач виконував свої обов'язки щодо проведення екскурсій на підставі, як списків дітей, так і розпоряджень, виданих директором дитячого санітарно-оздоровчого центру Дружба ОСОБА_8

За таких обставин суд вважає, що вимоги позивача про стягнення на свою користь з відповідача суми основного боргу у розмірі 204 064,79 грн. є обґрунтованими та не спростованими відповідачем належними та допустимими доказами.

Крім основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 252 217,52 грн. за період з 14.08.2013 по 14.06.2017, 3% річних - 23 481,00 грн. 14.08.2013 по 14.06.2017 та інфляційні втрати - 233 622,93 грн. за період з 14.08.2013 по 31.05.2017

Суд зазначає, що вимога позивача про стягнення пені задоволенню не підлягає на підставі наступного.

В силу п.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Як роз'яснено в абзацах 3,4 п.2.1 та п.2.2 постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

При цьому, суд враховує, що відповідно до ст. 547 та п.1 ч.2 ст. 551 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання (в тому числі щодо неустойки) вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

З матеріалів справи не вбачається, та позивачем не доведено укладення між сторонами у справі письмового правочину щодо забезпечення виконання відповідачем грошового зобов'язання у вигляді неустойки (пені), а розмір пені договором або актом цивільного законодавства у спірних правовідносинах сторін також не встановлено, що виключає правові підстави для стягнення пені, нарахованої позивачем.

Разом з тим, згідно з ч.1 ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Умовами спірного договору не передбачено відповідальності відповідача за несвоєчасну оплату у вигляді а пені, тому вимоги позивача про стягнення пені в сумі 196 895,19 грн. не ґрунтуються на чинному законодавстві та задоволенню не підлягають.

Посилання позивача на нарахування пені за підставі Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань судом не приймаються, оскільки цим законом визначено лише граничний розмір пені, який не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача, судом встановлено, що 3% річних за період з 14.08.2013 по 14.06.2017, становлять 23 464,66 грн. та підлягають до стягнення.

В частині стягнення 3% річних у сумі 16,34 грн. слід відмовити.

Щодо нарахування інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Так, п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, застосований позивачем розрахунок інфляційних втрат суперечить вищевикладеним приписам Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Зазначена позиція суду узгоджена з позицією Вищого господарського суду України, викладеною в постановах № 905/707/16 від 26.10.2016р., № 905/711/16 від 22.11.2016р. та № 904/6149/16 від 27.12.2016р.

З врахуванням викладеного, інфляційні втрати за період з вересня 2013р. по травень 2017р. становлять 236 709,25 грн., однак суд не може вити за межі позовних вимог, тому до стягнення підлягає сума заявлена позивачем 233 622,14 грн.

Враховуючи викладене, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 204 064,79 грн., 23 464,66 грн. - 3% річних та 233 622,14 грн. - інфляційних втрат.

В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір слід покласти на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85, 87, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Виробниче об'єднання "ПІВДЕННИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД ім. О. М. Макарова" в особі Дитячого санаторно-оздоровчого центру Дружба (49008, м. Дніпро, вул.. Криворізька, буд. 1, код ЄДРПОУ 14308368) на користь Приватного підприємства "ПРЕСТИЖ ТРЕВЕЛ" (40030, місто Суми, Вул. Герасима Кондратьєва, буд. 36, оф. 2, код ЄДРПОУ 31397823) 204 064,79 грн. (двісті чотири тисячі шістдесят чотири грн. 79 коп.) - основного боргу, 233 622,14 грн. (двісті тридцять три тисячі шістсот двадцять дві грн.. 14 коп.) - інфляційних втрат, 23 464,66 грн. (двадцять три тисячі чотириста шістдесят чотири грн. 66 коп.) - 3% річних та 6 917,27 грн. (шість тисяч дев'ятсот сімнадцять грн.. 27 коп.) - витрат по сплаті судового збору, 9 606,38 грн. (дев'ять тисяч шістсот шість грн. 38 коп.) - витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги та 10 480,00 грн. (десять тисяч чотириста вісімдесят грн. 00 коп.) - витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог - відмовити

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення, оформленого

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,

- 29.06.2017

Суддя ОСОБА_9