Рішення

від 20.06.2017 по справі 910/3342/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2017Справа №910/3342/17

За позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталеві Системи"

про стягнення 404 000,00 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Варяничко С.В. (представник за довіреністю №09-32/514 від 08.11.2016р.);

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово- інвестиційний банк" (надалі - позивач) звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталеві Системи" (надалі - відповідач) суми заборгованості за Договором оренди № 09-647/7 від 22.02.2011р. в розмірі 404 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору, позивач передав відповідачу у строкове платне користування майно, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по внесенню орендної плати не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість.

Відповідач надав для долучення до матеріалів справи письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на закінчення строку позовної давності.

Позивачем надано письмові заперечення на відзив відповідача на позовну заяву, відповідно до змісту якого позивач заперечує проти доводів відповідача щодо закінчення строку позовної давності та посилаючись на наявні у справі докази переривання перебігу позовної давності, просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідачем також подано для долучення до матеріалів справи письмові пояснення відповідно до якого останній вказує на укладення з позивачем трьох договорів оренди на те саме майно та відповідно графіку погашення заборгованості термін погашення боргу з орендної сплати є 30.04.2019р. При цьому, відповідач вказує на те, що вказаний правочин (графік погашення заборгованості) було укладено під впливом обману, у зв'язку з чим відповідач вважає його недійсним, оскільки такий правочин не був спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2017р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд призначено на 04.04.2017р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2017р. провадження у справі №910/3342/17 зупинено до закінчення розгляду Господарським судом міста Києва справи №910/2172/17 та набрання рішенням у названій справі законної сили.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.05.2017р. ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.04.2017р. у справі №910/3342/17 скасовано та передано справу для розгляду.

19.05.2017р. матеріали справи № 910/3342/17 надійшли до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2017р. розгляд справи призначено на 13.06.2017р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2017р. розгляд справи відкладено до 20.06.2017р.

В судове засідання 20.06.2017р. представник відповідача не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача, належним чином повідомленого про час та місце судового засідання, не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, а також зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 20 червня 2017 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22.02.2011р. між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) було укладено Договір оренди № 09-647/7 (надалі - Договір), за умовами п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: м. Бориспіль, вул. Запорізька, 16, і складається з активів, перелічених у Додатку 1 до цього договору (майно - за договором).

В Додатку 1 до Договору сторони погодили перелік майна, яке включається до цілісного майнового комплексу.

Згідно п. п. 2.1. - 2.3. Договору передача майна здійснюється за актом прийому-передачі, що підписується уповноваженими представниками сторін і є невід'ємною частиною цього Договору. Майно повинно бути передано орендодавцем та прийняте орендарем в 10-денний строк з моменту підписання цього договору. Приміщення вважається переданим в оренду з моменту підписання уповноваженими представниками сторін акту прийому-передачі приміщення.

На виконання умов Договору позивачем було передано, а відповідачем прийнято в користування об'єкт оренди за Договором, що підтверджується доданим до матеріалів справи актом прийому-передачі майна, що знаходиться за адресою: м. Бориспіль, вул. Запорізька, 16 від 01.03.2011р.

За умовами п. 3.1. Договору в редакції Додаткового договору від 22.02.2012р. строк оренди складає 24 місяці.

Відповідно до п. 4.1. Договору в редакції Додаткового договору від 13.07.2011р. орендна плата за користування майном в місяць у період з дати передачі майна за актом прийому-передачі по 31.03.2011р. складає разом з ПДВ - 50 000,00 грн. Починаючи з 01.04.2011р. по 30.04.2011р. - орендна плата за користування майном в місяць складає разом з ПДВ - 96 000,00 грн. Починаючи з 01.05.2011р. орендна плата за користування майном в місяць складає разом з ПДВ - 35 000,00 грн.

Як передбачено в п. 4.2. Договору в редакції Додаткового договору від 13.07.2011р. орендар щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця сплачує орендодавцю орендну плату в розмірі, передбаченому в п. 4.1. договору та на підставі виставлених орендодавцем рахунків відшкодовує фактичні витрати орендодавця на утримання орендованого приміщення: комунальні послуги, оплату за електроенергію, земельний податок та інші послуги, пов'язані з утриманням орендованого майна, окрім послуг, що оплачуються орендарем на підставі самостійно укладених договорів з постачальником відповідних послуг.

В п. 5.3.2. Договору орендар взяв на себе зобов'язання своєчасно здійснювати орендні платежі.

Цей договір вступає в силу з моменту підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами зобов'язань згідно з цим договором (п. 10.1. Договору).

Як зазначає позивач та вказане підтверджується матеріалами справи, у зв'язку з наявністю заборгованості відповідача за договором на суму 495 000,00 грн., між сторонами було укладено Графік погашення заборгованості від 01.06.2016р. (далі - Графік), відповідно до п. 1 якого орендар щомісячно зобов'язувався сплачувати платежі з погашення заборгованості за договором у визначеному порядку, а саме в період з (до) 30.06.2016р. по (до) 30.04.2017р. - 13 000,00 грн., з (до) 31.05.2017р. по (до) 31.03.2019р. - 15 000,00 грн., до 30.04.2019р. - 7 000,00 грн.

В п. 2 Графіку сторони домовились, що у випадку прострочення терміну сплати платежів, встановлених п. 1 Графіку понад 10 календарних днів, орендодавець в обов'язковому порядку передає на розгляд до суду позовну заяву щодо стягнення заборгованості за договором.

Крім того, між сторонами було підписано та скріплено своїми печатками акт звіряння розрахунків за договором, відповідно до якого заборгованість відповідача станом на 01.10.2016р. складає 445 537,59 грн., сальдо по договору № 09-647/7 від 22.02.2011р. станом на 01.10.2016р. складає 443 000,00 грн.

Свої зобов'язання в частині сплати орендних платежів, відповідач виконав частково на суму 39 000,00 грн., що підтверджується доданим до матеріалів справи реєстром електронних платежів за договором, наданим позивачем та не заперечується відповідачем.

Спір у даній справі виник у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання зі сплати орендних платежів, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 404 000,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Оскільки між сторонами укладено договір оренди, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи підтверджується факт передачі позивачем в оренду, прийняття відповідачем та користування ним спірними майном у період з 01.03.2011р. (дата прийняття об'єкту оренди за актом прийму-передачі) по 01.06.2016р. (дата укладення графіку погашення заборгованості за договором та укладення нового договору оренди).

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище, між сторонами було укладено Графік погашення заборгованості від 01.06.2016р. з визначеною за домовленістю сторін періодичністю здійснення орендарем платежів.

Відповідно до ч. 2 ст. 604 ЦК України новація - це спосіб припинення зобов'язання за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами.

Новація - це угода сторін про те, що первісне зобов'язання припиняється, а між учасниками виникає нове. Сторони мають обумовити у своїй угоді припинення зобов'язання, що раніше діяло, і заміну його новим зобов'язанням.

В даному випадку зазначений Договір є новацією, в розумінні статті 604 ЦК України, оскільки передбачає, що зобов'язання припиняються за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим.

Разом з тим, відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Як передбачено в ч. 4 ст. 604 Цивільного кодексу України новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

В п. 2 Графіку сторони домовились, що у випадку прострочення терміну сплати платежів, встановлених п. 1 Графіку понад 10 календарних днів, орендодавець в обов'язковому порядку передає на розгляд до суду позовну заяву щодо стягнення заборгованості за договором.

При цьому, за умовами п. 5.4. Договору та положень ст. 530 Цивільного кодексу України, відповідач повинен був сплачувати орендну плату не пізніше 10 числа поточного місяця.

Факт наявності заборгованості у розмірі 495 000,00 грн. підтверджено відповідачем в укладеному між сторонами графіку погашення заборгованості за договором, а заборгованості станом на 01.10.2016р. в розмірі 443 000,00 у відповідному акті звіряння взаємних розрахунків за договором.

Матеріалами справи також підтверджується оплата відповідачем орендних платежів на суму 39 000,00 грн., внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 404 000,00 грн.

При цьому, акт звірки взаємних розрахунків, хоча і не є доказом виникнення прав і обов'язків, може і має оцінюватись судами у випадку сумнівів щодо існування правовідносин та виконання зобов'язання.

Підписавши акт звірки взаємних розрахунків без зауважень, відповідач вчинив дії, що підтверджують існування правовідносин та виконання зобов'язання за договором.

Аналогічні висновки містяться у постанові Вищого господарського суду України у справі №920/1782/13 від 15.04.2014 р.

Таким чином, з урахуванням розміру заявлених позовних вимог, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання зі сплати орендної плати у розмірі 404 000,00 грн. на момент подання позовної заяви настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Щодо заперечень відповідача наведених у відзиві на позовну заяву, які ґрунтуються на тому, що позивачем пропущено строк позовної давності, суд відзначає наступне.

Згідно з положеннями ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

За приписами п. 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.13р. за змістом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Аналогічна позиція міститься також в постанові Верховного Суду України у справі №П-9/161-16/165 від 12.06.07р.

При цьому, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. ч. 3 та 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст. 267 Цивільного кодексу України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

Відповідно до п. 4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.13р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане. Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають (наприклад, у зв'язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків. Позовна давність за позовами, пов'язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, орендна плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

Статтю 264 Цивільного кодексу України визначено випадки, в яких перебіг позовної давності переривається.

Зокрема, у ч. 1 вказаної статті визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

При цьому, частиною 3 ст. 264 Цивільного кодексу України передбачено, що після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Правила переривання перебігу позовної давності (стаття 264 Цивільного кодексу України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання. (п. 4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.13р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

Пунктом 4.4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.13р. передбачено, що у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Як вже зазначалось між сторонами 01.06.2016р. року було укладено графік погашення заборгованості за договором, а 01.10.2016р. - підписано та скріплено печатками сторін акт звіряння взаємних розрахунків за договором.

За висновками суду, вказані графік та акт звірки фактично є діями у розумінні ст. 264 Цивільного кодексу України, які свідчить про визнання боргу відповідачем і як наслідок переривання строку позовної давності та відповідно до положень ч. 3 ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності почався заново з 01.06.2016р.

Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду України по справі № 26/271 від 24.04.07р. та Вищого господарського суду України по справах № 25/067-11, № 901/1682/13, № 910/18104/13 від 06.02.13р., від 16.01.14р. та від 20.08.14р. відповідно.

З огляду на вище викладене, суд дійшов висновку про те, що у зв'язку з перериванням строку позовної давності, позивачем не пропущено строк звернення до суду з даним позовом.

Судом відхилено як необґрунтовані також доводи відповідача про те, що між сторонами укладено три договори оренди на те саме майно та відповідно графіку погашення заборгованості термін погашення боргу з орендної сплати є 30.04.2019р.

Підставою даного позову є Договір оренди № 09-647/7 від 22.02.2011р., який було замінено новим зобов'язанням - укладенням між сторонами Графіку погашення заборгованості від 01.06.2016р., в якому сторони обумовили періодичність здійснення відповідачем платежів.

Відтак посилання відповідача на інші правочини, укладені з позивачем є безпідставними при розгляді даної справи.

Суд не може погодитись з твердженнями відповідача стосовно того, що відповідно до графіку погашення заборгованості термін погашення боргу з орендної сплати є 30.04.2019р., оскільки відповідачем порушено умови укладеного з позивачем графіку та прострочено оплату передбачених ним платежів, внаслідок чого на підставі його п. 2 у позивача виникло право стягнути суму заборгованості відповідно до умов укладеного договору оренди.

Суд також не приймає доводів відповідача про те, вказаний правочин (графік погашення заборгованості) було укладено під впливом обману, у зв'язку з чим відповідач вважає його недійсним, оскільки за приписами ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, відтак такі посилання (щодо визнання графіку погашення заборгованості недійсним) за висновками суду можуть бути предметом спору в іншому судовому процесі.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, що підтверджують та обґрунтовують відсутність у нього підстав для невиконання зобов'язань, передбачених умовами Договору, укладеного з позивачем.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/3342/17 підлягають задоволенню в повному обсязі та до стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 404 000,00 грн. суми основного боргу.

Щодо розподілу судових витрат суд відзначає наступне.

Судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 6 060,00 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Крім того, суд, у відповідності до положень ст. 49 ГПК України та п. 4.8. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" здійснює розподіл судових витрат за подання позивачем апеляційної скарги на ухвалу суду від 04.04.2017р. та покладає судовий збір у розмірі 1 600,00 грн. на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталеві Системи" (ідентифікаційний код 19120117, адреса: 04208, м. Київ, вул. Василя Порика, буд. 3, літ. А) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (ідентифікаційний код 00039002, адреса: 01001, м. Київ, пров. Шевченка, буд. 12) 404 000,00 грн. (чотириста чотири тисячі гривень 00 коп.) суми основного боргу та 7 660,00 грн. (сім тисяч шістсот шістдесят гривень 00 коп.) судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.06.2017р.

Суддя С.М. Морозов