Рішення

від 26.06.2017 по справі 914/151/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.06.2017р. Справа № 914/151/17

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Галіція-Трейд , Львівська область, м.Городок

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю Астерс Груп , Київська область, м.Ірпінь

до відповідача-2: Приватного підприємства ЯП-Імперіал , м.Львів

про стягнення 141095,25 грн.

головуючий суддя Гоменюк З.П.

судді Мазовіта А.Б. та Мороз Н.В.

секретар судового засідання Зусько І.С.

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1, представник (довіреність від 17.10.2016 р.);

відповідача-1: не з'явився;

відповідача-2: не з'явився

Учаснику процесу роз'яснено його процесуальні права та обов'язки, зокрема, право заявляти відводи. Учаснику процесу права та обов'язки зрозумілі, відводу не заявлено.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю Галіція-Трейд , Львівська область, м.Городок до Товариства з обмеженою відповідальністю Астерс Груп , Київська область, м.Ірпінь та Приватного підприємства ЯП-Імперіал , м.Львів про стягнення 141095,25 грн.

Ухвалою суду від 23.01.2017 р. порушено провадження у справі, призначено її до розгляду на 13.02.2017 р. Ухвалою суду від 13.02.2017 р. розгляд справи відкладено на 01.03.2017 р. Ухвалою суду від 01.03.2017 р. розгляд справи відкладено на 03.04.2017 р.

Ухвалою суду від 03.04.2017 р. призначено колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів. Ухвалою суду від 04.04.2017 р. справу прийнято до розгляду у складі колегії суддів, призначено її до розгляду в судовому засіданні на 10.05.2017 р.

У зв'язку з відпусткою суддів Мазовіти А.Б. та Мороз Н.В., судове засідання, призначене на 10.05.2017 р., не відбулося. Ухвалою суду від 15.05.2017 р. справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 29.05.2017р. Ухвалою суду від 29.05.2017 р. розгляд справи відкладено на 06.06.2017 р. Ухвалою суду від 06.06.2017 р. розгляд справи відкладено на 26.06.2017 р.

В судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги, пояснив, що між позивачем та відповідачем-1 було укладено договір поставки, на виконання якого позивач на підставі видаткових накладних поставив товар відповідачеві-1, а відповідач-1 в порушення умов договору товар оплатив лише частково, через що позивач просив суд стягнути з відповідача-1 124865,16 грн. основного боргу, 6422,36 грн. пені, 1335,47 грн. 3% річних та 8371,85 грн. інфляційних втрат.

Також у зв'язку з тим, що між позивачем та відповідачем-2 було укладено договір поруки, за умовами якого відповідач-2 поручився перед позивачем за виконання відповідачем-1 своїх зобов'язань за договором поставки, позивач просив суд стягнути з відповідачів солідарно 100 грн. основної заборгованості.

Відповідач-1 явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення (вручено 13.06.2017 р.)

В поданих відзиві та додаткових поясненнях на позовну заяву відповідач-1 заперечив проти задоволення позову, зазначив, що заявлену до стягнення суму боргу ним було оплачено повністю згідно платіжних доручень на суму 100000грн. та 38000 грн. Крім того, відповідач-1 звернув увагу суду на те, що умовами договору поставки не передбачено можливість застосування до нього відповідальності у вигляді стягнення пені, а розрахунок 3% річних та інфляційних втрат здійснено позивачем невірно, без врахування проведених відповідачем-1 оплат.

Відповідач-2 явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, вимог ухвали суду не виконав, письмового відзиву не подав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення (вручено 16.06.2017 р.)

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані у справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представників відповідачів та відзиву відповідача-2 на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

01.12.2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Астерс Груп (покупець, відповідач-1 у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Галіція-Трейд , (постачальник, позивач у справі) було укладено договір №1І031745, відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, та у відповідності з замовленням покупця поставити товар, а покупець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в специфікації. Поставка товару постачальником здійснюється з метою його оптово/роздрібної реалізації через мережу магазинів Фуршет .

Даний договір набрав сили з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2018 року (п.10.1. договору).

Згідно з п.5.1. та п.5.2. договору, перехід права власності на товар від постачальника до покупця здійснюється в момент приймання-передачі товару на складі покупця. Приймання-передача товару за кількістю та якістю здійснюється на складі покупця в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Як визначено п.7.1. договору, покупець оплачує товар, що поставляється, за цінами, погодженими сторонами в специфікації та підтвердженими у накладних.

Загальна сума цього договору складається з суми накладних, по яких була здійснена поставка товару. (п.7.8. договору).

В матеріалах справи наявні видаткові накладні про поставку товару на загальну суму 812814,24 грн., а саме: видаткова накладна №2402011 від 24.02.2016 р. на суму 182402,28 грн., видаткова накладна №0903002 від 09.03.2016 р. на суму 23227,20 грн., видаткова накладна №1603008 від 16.03.2016 р. на суму 29935,80 грн., видаткова накладна №2303007 від 23.03.2016 р. на суму 141497,64 грн., видаткова накладна №3003003 від 30.03.2016 р. на суму 39537,72 грн., видаткова накладна №0604004 від 06.04.2016 р. на суму 102363,60 грн., видаткова накладна №1304009 від 13.04.2016 р. на суму 28131,48 грн., видаткова накладна №1904007 від 19.04.2016 р. на суму 51165,72 грн., видаткова накладна №2704007 від 27.04.2016 р. на суму 30933,72 грн., видаткова накладна №0206003 від 02.06.2016 р. на суму 80250,48 грн., видаткова накладна №1307005 від 13.07.2016 р. на суму 55004,04 грн. та видаткова накладна №2007005 від 20.07.2016 р. на суму 48364,56 грн.

Дані накладні підписані без зауважень уповноваженими особами покупця та постачальника та скріплені печатками юридичних осіб.

Крім того, покупцем було повернено постачальнику товар відповідно до актів про псування, бій, недовіз і надлишок товару. Так, представниками сторін було складено такі акти: акт про бій продукції від 25.02.2016 р. на суму 100,20грн. без ПДВ, акт про бій продукції від 24.03.2016 р. на суму 298,80 грн. без ПДВ, акт про недовіз продукції від 07.04.2016 р. на суму 400,80 грн. без ПДВ та акт про бій продукції від 14.04.2016 р. на суму 369,60 грн. без ПДВ (в даному акті помилково зазначено суму 396,60 грн., проте з даних про кількість неприйнятого товару (24 одиниці) та ціни за одиницю (15,40 грн.) випливає, що загальною сумою слід вважати саме 369,60 грн.). Отже, покупцем не було прийнято товар на загальну суму 1169,40 грн. без ПДВ, що становить 1403,28грн. з врахуванням ПДВ.

Таким чином, постачальником було поставлено, а покупцем отримано та не повернено товар на суму 811410,96 грн.

Пунктом 7.9. договору передбачено, що оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника через 60 днів з моменту приймання-передачі товару та підписання накладної про прийняття товару.

Покупець з посиланням в платіжних дорученнях на договір №1І03174 здійснив оплату поставленого товару на загальну суму 503000 грн. Вказане підтверджується платіжними дорученнями №100904835 від 01.06.2016 р. на суму 135000 грн., №100918176 від 08.07.2016 р. на суму 100000 грн., №100920049 від 14.07.2016 р. на суму 100000 грн., №100937706 від 31.08.2016р. на суму 100000 грн., №100939143 від 07.09.2016 р. на суму 30000грн., №100963916 від 16.11.2016 р. на суму 38000 грн. та відповідними виписками з банківського рахунку позивача.

Пунктом 14.1. договору сторони погодили, що покупець має право зменшити суму, що належить до сплати постачальнику за товар, на суму штрафних санкцій, які зобов'язаний сплатити постачальник, вартості товарів, повернутих постачальникові, послуг, а також іншої заборгованості, що має бути сплачена постачальником згідно з цим договором або по інших договорах, укладених між постачальником та покупцем, шляхом проведення заліку зустрічних вимог, коли це не заборонено українським законодавством Залік зустрічних вимог проводиться покупцем без підписання сторонами додаткових документів (актів заліку зустрічних вимог, протоколів заліку зустрічних вимог тощо). Зарахування зустрічних вимог може здійснюватись за письмовою заявою покупця.

01.12.2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Астерс Груп (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Галіція-Трейд (замовник) було укладено договір про надання послуг №М1І031759 та договір про надання логістичних послуг №Л1І031759.

За умовами п.1.1. договору про надання послуг №М1І031759, виконавець взяв на себе зобов'язання надавати замовнику маркетингові послуги, визначені цим договором, а замовник зобов'язався прийняти такі послуги та оплатити їх в порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п.1.1. договору про надання логістичних послуг №Л1І031759, в порядку та на умовах, визначених цим договором замовник доручив виконавцю, а виконавець зобов'язався надати замовнику за плату логістичні послуги, вказані в підпункті 1.2. даного договору, стосовно товарів, поставлених замовником згідно з договором поставки №1І031745 від 01.12.2015р. (договір постачання) до розподільчого центру (РЦ) виконавця.

Згідно з п.3.1. договору про надання послуг №М1І031759, вартість послуг, з урахуванням ПДВ, наданих виконавцем відповідно до цього договору, визначається із розрахунку 7% від загальної вартості поставленого замовником виконавцю товару, з урахуванням ПДВ, за поточний місяць згідно з договором постачання, укладеного між замовником та виконавцем.

Пунктом 3.1. договору про надання логістичних послуг №Л1І031759, вартість послуг, з урахуванням ПДВ, наданих виконавцем відповідно до цього договору, визначається із розрахунку 16,5% від загальної вартості поставленого замовником на РЦ виконавця товару, з урахуванням ПДВ, за поточний місяць згідно з договором постачання, укладеного між замовником та виконавцем.

Пунктом 3.2. обох договорів сторони погодили, що оплата за надані послуги згідно з цими договорами здійснюється шляхом зарахування зустрічних вимог, тобто зарахуванням належних виконавцю за ці послуги сум із грошових коштів, які виконавець зобов'язаний перерахувати замовнику за поставлений товар відповідно до договору постачання. Підставою для таких розрахунків є акт прийому-передачі наданих послуг, підписаний обома сторонами. Залік зустрічних вимог проводиться замовником без підписання сторонами додаткових документів (актів, протоколів тощо). Зарахування зустрічних вимог може здійснюватись за письмовою заявою виконавця.

Факт надання маркетингових послуг за договором про надання послуг №М1І031759 від 01.12.2015 р. підтверджується наступними документами: актом прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №3900006985 від 29.02.2016 р. на суму 12759,74 грн., актом прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) та актом про надання послуг №3900007528 від 31.03.2016 р. на суму 16368,79 грн., актом прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) та актом про надання послуг №3900008139 від 30.04.2016 р. на суму 14816,90грн., актом прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) та актом про надання послуг №3900009304 від 30.06.2016 р. на суму 5617,54 грн., актом про надання послуг №3900009937 від 31.07.2016 р. на суму 7235,80 грн.

Також факт надання логістичних послуг за договором про надання логістичних послуг №Л1І031759 від 01.12.2015 р. підтверджується наступними документами: актом прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №3900007239 від 29.02.2016 р. на суму 30076,54 грн., актом прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №3900007790 від 31.03.2016 р. на суму 38583,58 грн., актом прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) та актом про надання послуг №3900008430 від 30.04.2016 р. на суму 34925,56 грн., актом прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) та актом про надання послуг №3900009608 від 30.06.2016 р. на суму 13241,33 грн., актом прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) та актом про надання послуг №3900010251 від 31.07.2016 р. на суму 17055,82 грн.

Загалом Товариством з обмеженою відповідальністю Астерс Груп за договором про надання послуг №М1І031759 від 01.12.2015 р. було надано послуги на суму 56798,77 грн., а за договором про надання логістичних послуг №Л1І031759 від 01.12.2015 р. - на суму 133882,83 грн., що в сукупності становить 190681,60 грн.

Як вбачається з пояснень позивача та реєстру господарських операцій між сторонами, залік зустрічних вимог проводився позивачем в день підписання відповідних актів без підписання сторонами додаткових документів.

Крім того, 28.04.2017 р. Товариством з обмеженою відповідальністю Астерс Груп щодо кожного з актів було складено заяви про зарахування однорідних зустрічних вимог та надіслано їх на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Галіція-Трейд .

07.11.2016 р. між Приватним підприємством ЯП-Імперіал (поручитель, відповідач-2 у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Галіція-Трейд (кредитор) було укладено договір поруки, згідно з п.1.1. якого у відповідності до цього договору поручитель поручився перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю Астерс Груп (боржник) своїх зобов'язань за договором поставки від 01.12.2015 р. №1І031745 (основний договір).

Цей договір вважається укладеним і набув чинності з моменту його підписання сторонами та діє до моменту припинення зобов'язання, забезпеченого порукою. (п.3.1. договору).

Відповідно до п.1.2. договору поруки, у разі порушення боржником основного договору боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Відповідальність поручителя обмежується сумою 100 грн. в частині сплати основного боргу.

Пунктом 1.3. договору поруки передбачено, що поручитель не відповідає перед кредитором за порушення боржником основного договору в частині сплати процентів, неустойки, штрафів, 3% річних, інфляційних втрат від простроченої суми, а також відшкодування збитків тощо, що повинні бути сплачені згідно основного договору крім основного боргу.

Таким чином, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем-1 своїх обов'язків щодо оплати, позивач просив стягнути з відповідача-1 124865,16 грн. заборгованості за поставлений та неоплачений товар, а також солідарно з відповідачів 100 грн. такої заборгованості.

Крім того, позивач заявив до стягнення з відповідача-1 за період з 02.08.2016 р. по 15.01.2017 р. включно пеню в сумі 6422,36 грн., 3% річних в сумі 1335,47 грн. та інфляційні втрати в сумі 8371,85 грн.

Станом на день розгляду справи судом належні докази повної або часткової сплати відповідачами заявленої до стягнення заборгованості в матеріалах справи відсутні.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Як передбачено ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Як встановлено ч.ч.1,2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За умовами ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.5 ст.626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. (ч.2 ст.692 ЦК України).

Пунктом 7.9. договору передбачено, що оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника через 60 днів з моменту приймання-передачі товару та підписання накладної про прийняття товару. Тобто поставлений 02.06.2016 р. товар відповідач мав оплатити до 01.08.2016 р. включно, поставлений 13.07.2016 р. - до 11.09.2016 р. включно, а поставлений 20.07.2016 р. - до 18.09.2016 р. включно.

Постачальником було поставлено, а покупцем отримано товар на суму 811410,96 грн. Водночас матеріалами справи підтверджено те, що відповідач-1 здійснив оплату поставленого за договором поставки товару на загальну суму 503000 грн.

Суд не погоджується з твердженням відповідача-1 стосовно того, що товар, поставлений за накладними від 02.06.2016 р, 13.07.2016 р. та 20.07.2016р., було оплачено ним повністю платіжними дорученнями на суму 100000 грн. та 38000 грн., оскільки у відповідних платіжних дорученнях відповідачем-1 не зроблено посилання на відповідні видаткові накладні, а лише вказано, що оплата здійснюється згідно договору №1І031745 від 01.12.2015 р. Суд вважає, що позивач правомірно зараховував здійснені оплати в рахунок погашення існуючої заборгованості за попередніми видатковими накладними аж до моменту поки сум проведених платежів не стало достатньо для такого погашення, після чого зарахував їх в порядку черговості в рахунок часткової оплати за видатковою накладною від 02.06.2016 р.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги визначені ст. 193 ГК України.

Згідно з ч.1 ст.598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. (ст.601 ЦК України).

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст.901 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідач-1 надав позивачеві послуги відповідно до укладених між сторонами договорів на суму 190681,60 грн., проте позивач зарахував зустрічні однорідні вимоги за договорами про надання послуг та договором поставки (зменшив суму, що належить до сплати за товар, шляхом проведення заліку зустрічних вимог) лише на суму 183445,80 грн., тобто без врахування послуг, наданих відповідачем-1 на суму 7235,80 грн. за актом №3900009937 від 31.07.2016 р.

Згідно зі ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вказано у ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення боргу.

Разом з тим суд не може погодитися з твердженнями позивача стосовно того, що загальний розмір заборгованості за товар становить 124965,16 грн., оскільки таку суму позивач визначив помилково, не взявши до уваги надані відповідачем-1 послуги, сума яких (7235,80 грн.) підлягала заліку та, відповідно, мала вплинути на зменшення суми, що належить до оплати за товар.

Таким чином, дійсна сума заборгованості, що визначена судом як різниця між сумою поставленого та неповерненого товару (811410,96 грн.) та сумою здійснених відповідачем-1 оплат (503000 грн.) і наданих ним послуг (190681,60грн.), повинна становити 117729,36 грн.

Як передбачено ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст.553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. (ч.ч.1,2 ст.554 ЦК України).

Умовами укладеного між позивачем та відповідачем-1 договору поруки сторони визначили, що у разі порушення боржником основного договору боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, а відповідальність поручителя обмежується сумою 100 грн. в частині сплати основного боргу.

Беручи до уваги те, що порука відповідача-2 не була припинена на момент пред'явлення позовної вимоги в межах шестимісячного строку з дня настання строку виконання основного зобов'язання, враховуючи порушення відповідачем-1 своїх зобов'язань за договором поставки, частина основного боргу (загальний розмір якого становить 117729,36 грн.) в сумі 100 грн. підлягає стягненню з відповідачів солідарно.

Як визначено частиною першою статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч.1 ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. (ч.1 ст.547 ЦК України)

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондують приписам, встановленим Господарським кодексом України.

Так, згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

З наведеного випливає, що обов'язковою умовою виникнення права на нарахування пені є викладення в договорі умови (пункту) про забезпечення виконання зобов'язання у вигляді пені, підстави для її застосування та розмір, або наявність законодавчого акту, який визначає обов'язок та умови сплати пені.

Позивач в позовній заяві просив суд стягнути з відповідача-1 пеню в сумі 6422,36 грн. за неналежне виконання ним грошового зобов'язання щодо оплати товару.

Дослідивши умови укладеного договору поставки, суд прийшов до висновку, що сторонами не було передбачено можливості застосування до покупця за договором, яким виступає відповідач-1, штрафної санкції у вигляді сплати пені за неналежне виконання ним своїх зобов'язань за договором. Натомість всі види відповідальності сторін, встановлені договором, стосуються виключно неналежного виконання зобов'язань постачальником за договором, яким є сам позивач.

У зв'язку з цим, в стягненні 6422,36 грн. пені слід відмовити.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено розрахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат з врахуванням дійсної суми заборгованості відповідача-1, яка існувала протягом кожного з періодів та зменшувалася на відповідну суму після здійснених оплат та проведених зарахувань, внаслідок чого встановлено, що розмір 3% річних та інфляційних втрат є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення, тому стягненню підлягають 3% річних в сумі 1335,47 грн. та інфляційні втрати в сумі 8371,85 грн., тобто в межах заявлених позовних вимог.

Статтею 4 3 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За умовами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача-1 становить 117629,36 грн. основного боргу, 1335,47 грн. 3% річних та 8371,85 грн. інфляційних втрат. 100 грн. основного боргу підялгають стягненню з відповідачів солідарно.

Відповідно до ст.49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як роз'яснено абз.3 п.4.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. №7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України , якщо пропорції задоволення позовних вимог точно визначити неможливо (зокрема, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну. У разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Таким чином, судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог щодо стягнення заборгованості з відповідача-1 слід покласти на відповідача-1, а судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог щодо стягнення заборгованості з відповідачів солідарно - на відповідачів в рівних частинах.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 546, 547, 549, 551, 553, 554, 596, 601, 610, 611, 612, 625, 626, 627, 692, 712, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193, 230, 231, 265 Господарського кодексу України, ст.ст.4 3 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Астерс Груп , Київська область, м.Ірпінь, вул.Шевченка, буд.16, кімн.6 (ідентифікаційний код 35995595) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Галіція-Трейд , Львівська область, м.Городок, вул.Львівська, буд.274А (ідентифікаційний код 38169055) 117629,36 грн. основного боргу, 1335,47 грн. 3% річних, 8371,85 грн. інфляційних втрат та 1910,80 грн. судового збору.

3. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Астерс Груп , Київська область, м.Ірпінь, вул.Шевченка, буд.16, кімн.6 (ідентифікаційний код 35995595) та Приватного підприємства ЯП-Імперіал , АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код 38057619) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Галіція-Трейд , Львівська область, м.Городок, вул.Львівська, буд.274А (ідентифікаційний код 38169055) 100 грн. основного боргу.

4. Стягнути з Приватного підприємства ЯП-Імперіал , АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код 38057619) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Галіція-Трейд , Львівська область, м.Городок, вул.Львівська, буд.274А (ідентифікаційний код 38169055) 0,75 грн. судового збору.

5. В задоволенні решти позову відмовити.

6. Накази видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст.116 ГПК України.

В судовому засіданні 26.06.2017 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 27.06.2017 р.

Головуючий суддя Гоменюк З.П.

Суддя Мазовіта А.Б.

Суддя Мороз Н.В.