Постанова

від 21.06.2017 по справі 925/355/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2017 р. Справа№ 925/355/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Жук Г.А.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання Степанці О.В.,

від позивача - Лінчіцька І.Г.,

від відповідача та розпорядника майном - не з'явились,

розглянувши апеляційну скаргу розпорядника майна державного підприємства Черкаське будівельно-монтажне управління - арбітражного керуючого Звєздічева М.О.,

на рішення Господарського суду Черкаської області від 20.04.2017

у справі №925/355/17 (суддя Дорошенко М.В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Гарант

до державного підприємства Черкаське будівельно-монтажне управління

про стягнення 72922,14 грн. -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 ТОВ Гарант (далі - позивач) подало до Господарського суду Черкаської області позовну заяву до ДП Черкаське будівельно-монтажне управління (далі - відповідач) про стягнення 72922,14 грн. боргу за договором надання послуг від 18.08.2015 №160, а саме: 67000,00 грн. основного боргу за надані послуги, 5092,00 грн. інфляційних нарахувань та 830,14 грн. 3% річних.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на наявність у відповідача простроченого боргу за договором надання послуг №160 від 18.08.2015 у період з 18.08.2015 по 11.11.2015 (послуг екскаватора).

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 20.04.2017 у справі №925/355/17 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з ДП Черкаське будівельно-монтажне управління на користь ТОВ Гарант 67000,00 грн. основного боргу, 5092,00 грн. інфляційних нарахувань, 769,74 грн. 3% річних та 1598,68 грн. сплати судового збору. В решті позову відмовлено.

При прийнятті вказаного рішення місцевий господарський суд дійшов до висновку про наявність у відповідача простроченого боргу за договором надання послуг №160 від 18.08.2015 у період з 18.08.2015 по 11.11.2015 (послуг екскаватора), а також про правомірність нарахування позивачем на суму боргу відповідача інфляційних втрат та 3% річних. При цьому, судом першої інстанції здійснено перерахунок заявленої до стягнення суми 3% річних у бік зменшення у зв'язку з неправильним визначення позивачем періоду нарахування 3% річних.

Не погодившись з прийнятим рішенням, розпорядник майна ДП Черкаське будівельно-монтажне управління - арбітражний керуючий Звєздічев М.О., подав до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 20.04.2017 у справі №925/355/17 і припинити провадження у справі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги розпорядник майна ДП Черкаське будівельно-монтажне управління - арбітражний керуючий Звєздічев М.О., зазначає, що позов ТОВ Гарант до ДП Черкаське будівельно-монтажне управління мав розглядатись в межах справи №01/5026/333/2011 про банкрутство ДП Черкаське будівельно-монтажне управління , як то передбачено ч. 7 ст. 12, ч. 9 ст. 16 ГПК України.

Позивач та відповідач не скористались своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 ГПК України та не надали суду відзивів на апеляційну скаргу, що, згідно ч. 2 ст. 96 ГПК України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2017 у справі №925/355/17 апеляційну скаргу розпорядника майна ДП Черкаське будівельно-монтажне управління - арбітражного керуючого Звєздічева М.О., на рішення Господарського суду Черкаської області від 20.04.2017 у справі №925/355/17 прийнято до провадження, розгляд справи призначений на 21.06.2017.

В судовому засіданні 21.06.2017 представник позивача заперечила проти задоволення вимог апеляційної скарги, просила спірне судове рішення залишити в силі. В судове засідання 21.06.2017 представники відповідача та скаржника не з'явились, відповідач та скаржник майном про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Приймаючи до уваги обізнаність відповідача та скаржника про дату, час та місце розгляду справи, колегія суддів, враховуючи положення ст. 102 ГПК України, дійшла до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідача та скаржника.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 18.08.2015 між ДП Черкаське будівельно-монтажне управління (замовник) та ТОВ Гарант (виконавець) було укладено договір №160 про надання послуг (а.с. 9, далі - договір).

Згідно з п. 1.1 договору виконавець зобов'язався надавати за плату послуги екскаватора 3322, а замовник зобов'язався оплачувати надані послуги.

Строк оплати послуг сторони у договорі не передбачили.

На виконання договору у період з серпня по листопад 2015 позивач надав відповідачу послуги екскаватора 3322 на загальну суму 82750,00 грн., про що суду подані акти здачі-приймання робіт (надання послуг) і рахунки-фактури позивача на оплату послуг (а.с. 10-53).

Суд першої інстанції правильно встановив, що відповідач свої зобов'язання за договором виконав частково, сплативши позивачу за надані послуги за цим договором лише 15730,00 грн., а саме: 4350,00 грн. за платіжними дорученнями від 21.08.2015 №496 (а.с. 54), 6380,00 грн. за платіжним дорученням від 31.08.2015 №507 (а.с. 55) і 5000,00 грн. за платіжним дорученням від 30.09.2015 №566 (а.с. 56).

На підставі наведеного, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про те, що борг відповідача перед позивачем за надані останнім на виконання договору послуги становить 67020 грн. (82750,00 грн. - 15730,00 грн.). Однак, у своєму позові позивач просив суд стягнути з відповідача лише 67000,00 грн. основного боргу, що є його правом.

Також, як вірно зазначив місцевий господарський суд, 01.10.2016 позивач надіслав відповідачу письмову вимогу від 26.09.2016 №59 (а.с. 57) про сплату боргу за надані за договором послуги у сумі 67000,00 грн., яку відповідача згідно з поштовим повідомленням про вручення цінного листа (а.с. 61) одержав 04.10.2016 і залишив її без задоволення та відповіді.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та п. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно зі ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Частиною 2 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідачем не надано суду доказів в порядку ст.ст. 33, 34 ГПК України на підтвердження здійснення розрахунку з позивачем за надані останнім послуги в повному обсязі, а тому висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 67000,00 грн. боргу колегія суддів вважає законним та обґрунтованим.

Також, за період прострочення оплати відповідачем наданих позивачем послуг з 01.10.2016 по 28.02.2017 позивач на суму заборгованості - 67000,00 грн., позивача нарахував відповідачу до сплати передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційні нарахування у сумі 5092,00 грн. і 3% річних у сумі 830,14 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлений судом факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання перед позивачем, а також положення наведених норм законодавства України та умови укладеного між сторонами спору договору, колегія суддів дійшла до висновку про правомірність стягнення судом першої інстанції з відповідача на користь позивача 5092,00 грн. інфляційних нарахувань та 769,74 грн. 3% річних. При цьому, судом апеляційної інстанції перевірено розрахунки інфляційних нарахувань та 3% річних, здійснені позивачем та прийняті місцевим господарським судом, та встановлено їх арифметичну правильність.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо необхідності припинення провадження у даній справі, оскільки позов мав розглядатися в межах справи №01/5026/333/2011 про банкрутство відповідача, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 8 ст. 23 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом до визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

В позовному провадженні здійснюється розгляд справ у спорах боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника. Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли з серпня 2015, а провадження у справі про банкрутство ДП Черкаське будівельно-монтажне управління було поновлено 18.03.2014, тобто вимоги позивача до відповідача є поточними та можуть розглядатися у окремому позовному проваджені.

З огляду на наведене, колегія суддів зазначає про те, що доводи апелянта про необхідність розгляду вказаного спору у межах справи про банкрутство та відповідно припинення провадження у даній справі є безпідставними.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами чинного матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається. Решта доводів скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.

Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду Черкаської області від 20.04.2017 у справі №925/355/17.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу розпорядника майна державного підприємства Черкаське будівельно-монтажне управління - арбітражного керуючого Звєздічева М.О., на рішення Господарського суду Черкаської області від 20.04.2017 у справі №925/355/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 20.04.2017 у справі №925/355/17 залишити без змін.

3. Справу №925/355/17 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді Г.А. Жук

М.Г. Чорногуз