Постанова

від 26.06.2017 по справі 911/4183/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2017 р. Справа№ 911/4183/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Гончарова С.А.

Гаврилюка О.М.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 26.06.2017

розглядаючи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТЕРС ГРУП" на рішення Господарського суду Київської області від 07.03.2017 (повне рішення складено 17.03.2017) у справі №911/4183/16 (суддя Бабкіна В.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Дісконт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТЕРС ГРУП"

про стягнення 328140,72 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 07.03.2017 у справі №911/4183/16 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТЕРС ГРУП" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Дісконт" 328140 грн. 72 коп. основного боргу, 4923 грн. 00 коп. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТЕРС ГРУП" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Київської області від 07.03.2017 у справі №911/4183/16 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В своїх доводах скаржник посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2017 прийнято до провадження зазначену вище апеляційну скаргу та призначено справу №911/4183/16 до розгляду у судовому засіданні за участю уповноважених представників сторін.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

Справа розглядалась різними складами суду.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 30.05.2017, у зв'язку з перебуванням судді Коротун О.М. у відрядженні, для розгляду справи №911/4183/16 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Гончаров С.А., Гаврилюк О.М., вказана судова колегія розпочала розгляд апеляційної скарги спочатку і прийняла постанову у даній справі.

Представником позивача на підставі ст. 96 ГПК України надано суду відзив на апеляційну скаргу, в якому ТОВ фірми Дісконт просить змінити рішення Господарського суду Київської області від 07.03.2017 у справі №911/4183/16, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 192389,72 грн, оскільки відповідачем було сплачено позивачу заборгованість у сумі - 135751,00 грн після порушення провадження у справі.

21.06.2017, на виконання вимог ухвали суду від 31.05.2017, представником позивача надано видаткові накладні за період з 01.02.2015 по 30.06.2017.

23.06.2017 представником апелянта подано додаткові пояснення, які також долучено судом до матеріалів справи.

Представник відповідача приймав участь у судових засіданнях, в яких надавав свої пояснення та просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Київської області від 07.03.2017 у справі №911/4183/16 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача приймав участь у судовому засіданні від 26.06.2017, в якому надавав свої пояснення, заперечував проти доводів, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 07.03.2017 у справі №911/4183/16- змінити, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 192389,72 грн.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01.02.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Дісконт" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АСТЕРС ГРУП" (покупець) був укладений договір № 1I028801.

Відповідно до п. 1.1. договору позивач зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, та у відповідності з замовленням відповідача поставити товар, а відповідач зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар та оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в специфікації. Поставка товару позивачем здійснюється з метою його оптово/роздрібної реалізації через мережу магазинів "Фуршет".

Згідно з п. 3.1 договору товар поставляється постачальником у відповідності із замовленнями покупця по асортименту, кількості та цінам в строк, зазначений у замовленні.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що замовлення можуть надаватись позивачу письмово, по факсу, електронній пошті або в іншій формі, прийнятній для сторін. У будь-якому випадку прийняття замовлення позивачем повинно бути підтверджено (погоджено) в погодженій сторонами формі. Позивач зобов'язується дотримуватись відповідності позицій в накладній, позиціям в замовленні. Кожне замовлення повинно оформлюватися окремою накладною. Не допускається об'єднання декількох замовлень в одну накладну та оформлення декількох накладних по одному замовленню.

Пунктом поставки товару за цим договором є склад відповідача, адреса якого вказана в замовленні. Поставка товару до місця передачі здійснюється транспортом позивача. Витрати з транспортування товару до пункту поставки несе позивач. Датою поставки є дата отримання відповідачем товару на складі відповідача. Товар поставляється на умовах DDP, що передбачені Інкотермс "Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати", введених в дію з 01.01.2000 (п. 3.4 договору).

Як стверджує представник Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Дісконт", відповідно до умов договору № 11028801 від 01.02.2015, позивач передав, а відповідач прийняв товар загальною вартістю 328140,72 грн.

Відповідно до п. 7.9 договору № 11028801 оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника після його реалізації кожні 30 календарних днів. Під реалізацією сторони розуміють безпосередню реалізацію товару, що здійснюється через мережу магазинів "Фуршет". При цьому сторони домовилися про те, що покупець здійснює оплату поставленого товару тільки у випадку, якщо сума за розрахунковий період буде складати не менше, ніж 500,00 грн.

У зв'язку з тим, що ТОВ "АСТЕРС ГРУП" не розрахувалось з позивачем за поставлений товар, 21.10.2016 ТОВ фірма "Дісконт" звернулося до відповідача з листом-вимогою щодо сплати заборгованості за поставлений товар в розмірі 328140,72 грн. за договором № 11028801 від 01.02.2015, яка була залишена відповідачем без відповіді, у зв'язку з чим позивач і звернувся з даним позовом до суду.

Так, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Дісконт" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТЕРС ГРУП" про стягнення основного боргу у сумі - 328140,72 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення своєчасного розрахунку з позивачем за поставлений товар відповідно до договору поставки № 11028801 від 01.02.2015.

Як вбачається з матеріалів справи, розгляд справи, в суді першої інстанції, неодноразово відкладався, у зв'язку із клопотанням і позивача, і відповідача про врегулювання спору мирним шляхом.

При прийняті оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням суду Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТЕРС ГРУП" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Київської області від 07.03.2017 у справі №911/4183/16 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - скасуванню з прийняттям нового рішення про припинення провадження у справі в частинні стягнення 104375,68 грн., на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, в іншій частині про відмову в задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до позовної заяви, як доказ того, що позивач передав, а відповідач прийняв товар, додано копії видаткових накладних, на загальну суму 328140,72 грн., а саме: №167 від 12.02.2016 на суму 10028,88 грн., № 219 від 26.02.2016 на суму 18089,04 грн., № 233 від 26.02.2016 на суму 1091,52 грн., № 256 від 04.03.2016 на суму 8819,04 грн., № 272 від 11.03.2016 на суму 6667,92 грн., № 308 від 18.03.2016 на суму 7094,64 грн., № 334 від 25.03.2016 на суму 14870,64 грн., № 374 від 01.04.2016 на суму 20365,68 грн., № 402 від 08.04.2016 на суму 10037,52 грн., № 437 від 15.04.2016 на суму 12581,52 грн., № 478 від 22.04.2016 на суму 10957,44 грн., № 518 від 29.04.2016 на суму 15364,56 грн., № 579 від 13.05.2016 на суму 18117,36 грн., № 627 від 20.05.2016 на суму 9192,96 грн., № 645 від 27.05.2016 на суму 7290,00 грн., №701 від 10.06.2016 на суму 9179,76 грн., № 745 від 24.06.2016 на суму 11429,28 грн., № 787 від 08.07.2016 на суму 14526,48 грн., № 837 від 22.07.2016 на суму 12348,96 грн., № 873 від 05.08.2016 на суму 11611,92 грн., № 923 від 19.08.2016 на суму 14088,00 грн., № 972 від 02.09.2016 на суму 17688,96 грн., № 1027 від 16.09.2016 на суму 21044,64 грн., № 1055 від 23.09.2016 на суму 10832,16 грн., № 1083 від 30.09.2016 на суму 11736,24 грн., № 1123 від 07.10.2016 на суму 6154,08 грн., № 1190 від 21.10.2016 на суму 16931,52 грн., які прийняті судом першої інстанції.

Факт поставки товару та отримання його відповідачем підтверджується видатковими накладними, підписаними вповноваженими представниками обох сторін та скріплені відповідними печатками та довіреностями, копії яких містяться в матеріалах справи та не заперечувався представником відповідача по справі.

Проте, судом апеляційної інстанції встановлено, що видаткові накладні №167 від 12.02.2016 на суму 10028,88 грн., № 627 від 20.05.2016 на суму 9192,96 грн., № 645 від 27.05.2016 на суму 7290,00 грн. та № 873 від 05.08.2016 на суму 11611,92 грн. видані ТОВ фірми Дісконт на підставі іншого договору №1І021582 від 17.01.2014.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що видаткові накладні №167 від 12.02.2016 на суму 10028,88 грн., № 627 від 20.05.2016 на суму 9192,96 грн., № 645 від 27.05.2016 на суму 7290,00 грн. та №873 від 05.08.2016 на суму 11611,92 грн., а всього на суму - 38123,76 грн. не можуть вважатися належним і допустимим доказом у даній справі, оскільки передача товару за вказаними накладними відбувалась на виконання умов договору № 1I021582 від 17.01.2014, а не за договором №1I028801 від 01.02.2015.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вже зазначалось, відповідно до п. 7.9 договору сторони визначили, що оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника через 90 (дев'яносто) днів з моменту приймання-передачі товару та підписання накладних про прийняття товару. При цьому сторони домовилися про те, що покупець здійснює оплату поставленого товару тільки у випадку, якщо сума за розрахунковий період буде складати не менше, ніж 500 (п'ятсот) грн.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В апеляційній скарзі відповідач просив долучити до матеріалів справи копії платіжних доручень № 100831703 від 08.12.2015 на суму 10000,00 грн; №100838094 від 21.12.2015 на суму 9933,07 грн; № 100811468 від 26.10.2015 на суму 13258,64 грн; № 100824137 від 23.11.2015 на суму 12939,78 грн; №100847998 від 11.01.2016 на суму 30000,00 грн; №100853767 від 25.01.2016 на суму 23284,26 грн; № 100857162 від 03.02.2016 на суму 30658,25 грн; № 100883937 від 13.04.2016 на суму 30000,00 грн; №100889017 від 27.04.2016 на суму 40000,00 грн, № 100900484 від 25.05.2016 на суму 20000,00 грн; № 100904414 від 01.06.2016 на суму 20000,00 грн; № 100933139 від 23.08.2016 на суму 40000,00 грн; № 100937153 від 31.08.2016 на суму 10000,00 грн; № 100942146 від 15.09.2016 на суму 10000,00 грн; № 100943426 від 21.09.2016 на суму 10000,00 грн; № 100946883 від 28.09.2016 на суму 10000,00; № 100950402 від 07.10.2016 на суму 20000,00 грн; № 100970940 від 07.12.2016 на суму 50000,00 грн; № 100974478 від 14.12.206 на суму 42000,00 грн; № 100987099 від 18.01.2017 на суму 7751,00 грн; № 100982191 від 05.01.2017 на суму 100000,00 грн; № 101002349 від 01.03.2017 на суму 28000,00 грн.

На загальну суму - 567825,00 грн, з яких 135751,00 грн (7751,00+100000,00+28000,00=135751,00 грн сплачено відповідачем після порушення провадження у справі і до прийняття оскаржуваного рішення).

В апеляційній скарзі, представник відповідача обґрунтовує, що додаткові докази по оплаті заборгованості не були надані до суду першої інстанції, оскільки ТОВ Астерс Груп звернулося до банку для видачі платіжних доручень з відмітками банку, однак зазначені документи були видані банком після прийняття оскаржуваного рішення.

Крім того, відповідач зазначає, що оплата товариством здійснюється через систему Клієнт-банк, а платіжні доручення у паперовому вигляді з відміткою банку замовляються лише за необхідності. Враховуючи також те, що представник відповідача був відсутній при винесенні рішення судом першої інстанції, просив прийняти додаткові докази та врахувати при розгляді апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ст. 101 ГПК України додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про прийняття додаткових доказів та долучення до матеріалів справи зазначених вище платіжних доручень по договору №1I028801 від 01.02.2015, на загальну суму - 567825,00 грн., з яких 432074,00 грн відповідач сплатив до звернення ТОВ "Дісконт" з позовом до суду першої інстанції та 135751,00 грн відповідач сплатив після порушення провадження у справі (20.12.2016) і до прийняття оскаржуваного рішення (07.03.2017).

Як вже зазначалось вище, 21.06.2017, на виконання вимог ухвали суду від 31.05.2017, представником позивача надано всі видаткові накладні за період з 01.02.2015 по 30.06.2017.

З яких вбачається, що на виконання вимог договору №1I028801 від 01.02.2015 позивач передав, а відповідач прийняв товар, за наступними видатковими накладними: від 03.07.2015 на суму - 12034,32 грн, від 17.07.2015 на суму -13999,20 грн, від 14.08.2015 на суму - 13207,20 грн, від 28.08.2015 на суму -11232,48 грн ; від 04.09.2015 на суму -8892,72 грн; від 18.09.2015 на суму - 15549,12 грн; від 25.09.2015 на суму -8006,16 грн; від 02.10.2015 на суму - 9168,00 грн; від 09.10.2015 на суму -12536,40 грн; від 16.10.2015 на суму -12168,24 грн; від 23.10.2015 на суму -9241,20 грн; від 28.10.2015 на суму - 15198,72 грн; від 06.11.2015 на суму - 16021,44 грн; від 13.11.2015 на суму - 13992,96 грн; від 20.11.2015 на суму - 18734,40 грн ; від 04.12.2015 на суму - 22265,76 грн; від 26.02.2016 на суму - 18089,04 грн; від 26.02.2016 на суму - 1091,52 грн; від 04.03.2016 на суму - 8819,04 грн; від 18.03.2016 на суму - 7094,64 грн; від 11.03.2016 на суму - 6667,92грн ; від 24.03.2016 на суму - 14870,64 грн; від 01.04.2016 на суму - 20365,68 грн ; від 08.04.2016 на суму - 10037,52 грн ; від 15.04.2016 на суму - 12581,52 грн; від 22.04.2016 на суму - 10957,44 грн; від 29.04.2016 на суму - 15364,56 грн; від 13.05.2016 на суму - 18117,36 грн; від 10.06.2016 на суму - 9179,76 грн; від 24.06.2016 на суму - 11429,28 грн; від 08.07.2016 на суму - 14526,48 грн; від 22.07.2016 на суму - 12348,96 грн; від 19.08.2016 на суму - 14088,00 грн; від 02.09.2016 на суму - 17688,96 грн; від 16.09.2016 на суму - 21044,64 грн; від 23.09.2016 на суму - 10832,16 грн; від 30.09.2016 на суму - 11736,24 грн; від 07.10.2016 на суму - 6154,08 грн; від 21.10.2016 на суму - 16931,52 грн; від 28.10.2016 на суму - 14628,96 грн; від 04.11.2016 на суму - 9260,88 грн; від 11.11.2016 на суму - 10294,56 грн, а всього - 536449,68 грн.

Видаткові накладні, які видано на виконання умов договору №1І021582 від 17.01.2014, колегією суддів не приймаються, оскільки даний договір не є предметом розгляду у справі. Крім того, видаткові накладні від 10.03.2017 на суму 88980,48 грн., від 01.04.2017 на суму 7468, 80 грн., від 14.04.2017 на суму 11277,84 та від 02.06.2017 на суму - 7944,24 грн, також судом не враховуються, оскільки видані після прийняття оскаржуваного рішення.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, розмір основної заборгованості, на час звернення з позовом до суду, складав - 104375,68 грн. (536449,68 грн. - 432074,00 грн = 104375,68 грн.).

Однак, як вже зазначалось вище, після порушення провадження у справі і до прийняття оскаржуваного рішення, відповідачем було сплачено борг на загальну суму - 135751,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 100987099 від 18.01.2017 на суму 7751,00 грн; № 100982191 від 05.01.2017 на суму 100000,00 грн; № 101002349 від 01.03.2017 на суму 28000,00 грн.

Відповідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Частина 2 статті 80 ГПК України передбачає, що у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості у відповідача за договором № №1I028801 від 01.02.2015 у розмірі - 104375,68 грн спростовано, оскільки, відповідачем сплачено заборгованість під час розгляду справи у сумі - 135751,00 грн. (переплата складає - 31375, 32 грн.).

На підставі чого, суд припиняє провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 104375,68 грн у зв'язку з відсутністю предмету спору в цій частині.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, позовні вимоги, в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за поставлений товар за договором № 1І028801 від 01.02.2015 у сумі 223765, 04 грн (328140,72 грн. - 104375,68 грн = 223765, 04 грн) слід - відмовити, оскільки є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення Господарського суду Київської області від 07.03.2017 у справі №911/4183/16 підлягає скасуванню, з прийняттям в апеляційному порядку нового рішення про припинення провадження у справі відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України, в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі - 104375,68 грн та про відмову у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача заборгованість у сумі - 223765, 04 грн .

Згідно з частиною сьомою статті 49 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної або касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1)неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2)недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3)невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4)порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТЕРС ГРУП" підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Київської області від 07.03.2017 у справі №911/4183/16 підлягає скасуванню, з прийняттям в апеляційному порядку нового рішення.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 49, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТЕРС ГРУП" на рішення Господарського суду Київської області від 07.03.2017 у справі №911/4183/16 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 07.03.2017 у справі №911/4183/16 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким припинити провадження у справі №911/4183/16, в частині стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі - 104375 грн 68 коп.

4.Відмовити у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі - 223765 грн 04 коп.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТЕРС ГРУП" (08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Шевченка, буд. 16, кім. 6, код 35995595) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Дісконт" (02002, м. Київ, вул. Золота, буд. 31-А, код 21594156) 1565 грн. 64 коп. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Дісконт" (02002, м. Київ, вул. Золота, буд. 31-А, код 21594156) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТЕРС ГРУП" (08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Шевченка, буд. 16, кім. 6, код 35995595) 3692 грн 12 коп. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

7. Видачу наказів доручити місцевому господарському суду.

8. Матеріали справи №911/4183/16 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у встановленому чинними законодавством порядку.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді С.А. Гончаров

О.М. Гаврилюк