Постанова

від 08.06.2017 по справі 910/23365/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2017 р. Справа№ 910/23365/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Майданевича А.Г.

Суліма В.В.

За участю представників:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача(апелянта): Харченко П.О.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Приватного науково-виробничої компанії "Інтербізнес" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2017 у справі № 910/23365/16 (суддя Головіна К.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транслойд",

до Приватного науково-виробничої компанії "Інтербізнес",

про стягнення 20 808,79 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва 10.04.2017 у справі № 910/23365/16 (повний текст якого складено 18.04.2017) позво задоволено частково, а саме: присуджено до стягнення з Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" (03115, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 121 В, ідентифікаційний код 01200244) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транслойд" (73003, м. Херсон, вул. 9 Січня, буд 19, Флигель Б, ідентифікаційний код 37238384) інфляційну складову боргу у сумі 14 618 (чотирнадцять тисяч шістсот вісімнадцять) грн. 18 коп., 3 % річних у сумі 4 264 (чотири тисячі двісті шістдесят чотири) грн. 19 коп., судовий збір у сумі 1 250 (одна тисяча двісті п'ятдесят) грн. 43 коп.

Рішення місцевого господарського суду про часткове задоволення позову мотивовано наявністю обумовлених ст. 625 Цивільного кодексу України підстав для стягнення нарахованих 3% річних та інфляційних втрат. В частині відшкодування судових витрат у вигляді додаткових витрат на придбання палива у сумі 1 926,42 грн., пов'язаних з приїздом представника позивача до суду, - відмовлено, оскільки пов'язані з розглядом не цієї, а іншої справи - № 905/1021/15, яка розглядалась господарським судом Донецької області, а тому при вирішенні даного спору заявлена сума не є судовими витратами.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Приватна науково-виробнича компанія "Інтербізнес" звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2017 у справі № 910/23365/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при винесенні рішення порушено норми матеріального права (ч. 5 ст. 105, ч. 2 ст. 107, ст. 625 Цивільного кодексу України), рішення суду першої інстанції було прийнято при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені у ньому висновки не відповідають фактичним обставинам справи.

Так, апелянт наголошував на тому, судом першої інстанції не враховано обставини, що загальними зборами учасників СТОВ Донецька птахофабрика від 15.01.2015 (протокол № 1) було прийнято рішення про припинення СТОВ Донецька птахофабрика (реорганізація шляхом приєднання) та встановлено строк заявлення кредиторами своїх вимог протягом 2 місяців з дня опублікування повідомлення про прийняття зазначеного рішення. Повідомлення про прийняття рішення про реорганізацію шляхом приєднання опубліковано в друкованому засобі масової інформації Бюлетні державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 308 (3) від 03.02.2015. У встановлений ч. 5 ст. 105 Цивільного кодексу України та рішенням загальних зборів учасників СТОВ Донецька птахофабрика від 15.01.2015 (протокол № 1) строк, позивачем не було заявлено вимог про погашення заборгованості з урахуванням інфляційний втрат та 3% річних, зазначені вимоги не були включені до передавального акту, а тому згідно з ч. 2 ст.107 Цивільного кодексу України відповідач не може бути правонаступником СТОВ Донецька птахофабрика щодо обов'язку з оплати 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Приватного науково-виробничої компанії "Інтербізнес" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2017 у справі № 910/23365/16 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді Майданевич А.Г., Сулім В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2016 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Паламарчука В.В. на рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2016 в справі №910/17568/16 прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 31.01.2017.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2017 прийнято до розгляду, порушено апеляційне провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 08.06.2017.

В судовому засіданні 08.06.2017 представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав, просив рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2017 у справі № 910/23365/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач в судове засідання 08.06.2017 своїх представників не направив причини неявки суд не повідомив, про розгляд справи був повідомлений належним чином (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 7300333364912).

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку, дотримання якого є процесуальною гарантією дотримання прав сторін спору.

У п. 3 Постанови № 11 від 17.10.2014 Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010р., "Смірнова проти України" від 08.11.2005р., "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006р., "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004р.).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії-" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Дослідивши наявні матеріали, враховуючи те, що усі сторони були повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, визначених ст. 102 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі представників позивача.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Позивач при зверненні з відповідим позовом посилався на те, що відповідач, який є правонаступником Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Донецька птахофабрика" (далі - СТОВ "Донецька птахофабрика"), порушив зобов'язання за договором № 120913ТС-Д від 12.09.2013 р. в частині своєчасної оплати транспортно-експедиційних послуг, наданих ТОВ "Транслойд". У зв'язку з порушенням зобов'язання рішенням господарського суду Донецької області від 19.08.2015 р. у справі № 905/1021/15 з СТОВ "Донецька птахофабрика" було стягнуто 100 350,00 грн. - заборгованості, 10 917,94 грн. - пені, 59 922,88 грн. - інфляційних втрат, 3 348,00 грн. - 3 % річних. В свою чергу, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивач просив стягнути з ПНВК "Інтербізнес" інфляційну складову боргу у сумі 14 618,18 грн., 3 % річних у сумі 4 264,19 грн. за період з 16.07.2016 по 14.12.2016 на стягнуту судом суму основного боргу, а також просив стягнути додаткові витрати на придбання палива у сумі 1 926,42 грн.

Відповідча в заперечення позову свою позицію рунтував на тому, що відповідач - ПНВК "Інтербізнес" є правонаступником СТОВ "Донецька птахофабрика", яке було припинене за рішенням його учасників. У даному випадку позивач повинен був звернутись до останнього з кредиторськими вимогами про стягнення заявлених у цьому позові матеріальних втрат. Однак, оскільки заборгованість у вигляді 3 % річних та інфляційної складової боргу не була включена до передавального акту ПНВК "Інтербізнес", то підстав для задоволення позову немає.

В свою чергу, як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, 12.09.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Транслойд" (експедитор) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Донецька птахофабрика" (замовник) був укладений договір надання транспортно-експедиторських послуг № 120913/ТС-Д, відповідно до якого експедитор зобов'язується за плату і за рахунок замовника організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів по території України від вантажовідправника до вантажоодержувача (п. 1.1 договору).

Вартість перевезення за маршрутом Донецька обл., с. Равнопіль, СТОВ "Донецька птахофабрика" - м. Івано-Франківськ, вул. Промислова, 29, ТОВ "Імперово Фудз" - Донецька обл., с. Равнопіль, СТОВ "Донецька птахофабрика" з урахуванням мийки цистерни за рахунок експедитора складає 32 500,00 грн. з ПДВ або згідно заявки (п. 2.2 договору).

Оплата за надані послуги проводиться замовником шляхом перерахунку 100% суми, передбаченої п. 2.2 договору на розрахунковий рахунок експедитора до завантаження транспортного засобу (п. 5.3 договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2014 (п. 10.1. договору з урахуванням додаткової угоди від 30.12.2013).

У подальшому, у зв'язку з тим, що СТОВ "Донецька птахофабрика" неналежно виконало свої зобов'язанння за договором транспортно-експедиційних послуг 120913ТС-Д від 12.09.2013 щодо оплати наданих послуг, ТОВ "Транслойд" звернулося до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з СТОВ "Донецька птахофабрика" заборгованості, що виникла станом на 15.07.2015.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 19.08.2015 у справі № 905/1021/15, яке набрало законної сили, позов ТОВ "Транслойд" було задоволено, стягнуто з СТОВ "Донецька птахофабрика" 100 350,00 грн. - заборгованості, 10 917,94 грн. - пені, 59 922,88 грн. - інфляційних втрат, 3 348,00 грн. - 3 % річних.

Згідно статті 35 Господарського процесуального кодексу України, Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У рішенні від 25.07.2002 по справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Матеріалами справи підтверджується, що 15.01.2015 загальними зборами учасників СТОВ "Донецька птахофабрика" було прийнято рішення про припинення вказаного товариства (реорганізація шляхом приєднанання).

Ч. 2, ч. 3 ст. 107 Цивільного кодексу України визначено, що після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 108 Цивільного кодексу України визначено, що перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.

Відповідно до наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на час розгляду справи правонаступником СТОВ "Донецька птахофабрика" (ідентифікаційний код 31187235) є Приватна науково-виробнича компанія "Інтербізнес".

Таким чином, оскільки на час розгляду справи у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про те, що Приватна науково-виробнича компанія "Інтербізнес" є правонаступником СТОВ "Донецька птахофабрика", то саме ПНВК "Інтербізнес" (відповідач) є юридичною особою, до якої перейшли відповідні права та обов'язки СТОВ "Донецька птахофабрика", у тому числі і за договором № 120913ТС-Д від 12.09.2013.

Згідно з Передавальним актом від 24.05.2015, який підписано представниками СТОВ "Донецька птахофабрика" та ПНВК "Інтербізнес", а також посвідчено печатками юридичних осіб, у зв'язку з реорганізацією СТОВ Донецька птахофабрика шляхом приєднання до ПНВК "Інтербізнес", у відповідності до ст.ст. 104, 107 ЦК України, СТОВ "Донецька птахофабрика" передало ПНВК "Інтербізнес" майно, майнові та немайнові права та обов'язки СТОВ "Донецька птахофабрика" згідно статей балансу станом на 24.05.2015, зокрема передано вимогу зі сплати заборгованості, яка виникла перед ТОВ "Транслойд" у сумі 100 350,00 грн. (додаток № 20 до передавального акту, бух. рахунок 6851).

Передавальний акт від 24.05.2015 затверджено рішенням власника ПНВК "Інтербізнес" № 6 від 24.04.2015 та затверджено загальними зборами учасників СТОВ Донецька птахофабрика згідно протоколу № 4 від 24.04.2015, відомості про що зазначено у передавальному акті.

Позивач у позові вказував на те, що заборгованість в сумі 100 350,00 (яка присуджена до стягнення згідно Господарського суду Донецької області від 19.08.2015 у справі № 905/1021/15), ПНВК "Інтербізнес" не сплатило, тому ТОВ "Транслойд" звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача матеріальних втрат, які він поніс внаслідок несплати йому основної заборгованості в сумі 100 350,00 грн. за період з 16.07.2015 по 14.12.2016.

Доказів погашення заборгованості в сумі 100 350,00 грн. ні суду першої інстанції під час розгляду справи, ні суду апеляційної інстанції під час апеляційного провадження - надано не було і матеріали справи таких доказів не містять.

Згідно зі ст. 929 Цивільного кодексу України, ст. 316 Господарського кодексу України та ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних із перевезенням вантажу.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами згідно зі ст. 629 ЦК України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 5.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

Також якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних з моменту невиконання та до повного виконання грошового зобов'язання.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (п. 7.1 постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань"). При цьому зазначені нарахування здійснюються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

В свою чергу, оскільки у відповідача перед позивачем наявна непогашена заборгованість в сумі 100 350,00 грн., зі сплати якої відповідачем допущено прострочення, що згідно вимог ст. 625 Цивільного кодексу України є підставою застосування до відповідача відповідальності за несвоєчасне виконання зобовґязання, а саме стягнення 3% річних та інфляційних втрат, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат - є законними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Доводи апелянта про про те, що у встановлений ч. 5 ст. 105 Цивільного кодексу України та рішенням загальних зборів учасників СТОВ Донецька птахофабрика від 15.01.2015 (протокол № 1) строк, позивачем не було заявлено вимог про погашення заборгованості з урахуванням інфляційний втрат та 3% річних, зазначені вимоги не були включені до передавального акту, а тому згідно з ч. 2 ст.107 Цивільного кодексу України відповідач не може бути правонаступником СТОВ Донецька птахофабрика щодо обов'язку з оплати 3% річних та інфляційних втрат - судом апеляційної інстанції відхиляються як безпідставні та необґрунтовані з огляду на те, що відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання передбачена ст. 625 Цивільного кодексу України застосовується і нараховуються в силу вимог закону і не підлягають включенню до передавальних актів, балансів, тощо.

При цьому, Передавальний акт був складений та підписаний між СТОВ "Донецька птахофабрика" та ПНВК "Інтербізнес" 24.04.2015, а період заявлених позивачем до стягнення 3% річних та інфляційних втрат визначений позивачем - з 16.07.2015 по 14.12.2016, тобто пізніше, ніж дата складення вищевказаного акту.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що підставою нарахування згідно ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних та інфляційних втрат є саме факт прострочення виконання боржником свого грошового зобов'язання, а враховуючи те, що зобов'язання зі сплати присудженого до стягнення рішенням суду боргу не припинилось у порядку, встановленому законом (ст.ст. 598-609 Цивільного кодексу України), його виконання є простроченим (тобто таким, яке не виконано у визначений строк), і відповідач набув майно, майнові та немайнові права та обов'язки СТОВ "Донецька птахофабрика" внаслідок реорганізації шляхом приєднання останнього до відповідача, а тому наявні обумовлені приписами закону підстави для нарахування і стягнення вказаних показників.

Таким чином, за наслідками апеляційного перегляду справи, апеляційний суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідач інфляційної складової боргу та 3 % річних є законними, обгрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, а тому підлягають задоволенню.

Здійснивши перерахунок інфляційної складової боргу та 3 % річних, з врахуванням сум, ставок та періоду нарахування з 16.07.2015 по 14.12.2016 (самостійно визначений позивачем), суд апеляційної інстанції встановив, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню інфляційні втрати у сумі 14 618,18 грн. та 3 % річних у сумі 4 264,19 грн., а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення додаткових витрат на придбання палива у сумі 1 926,42 грн., пов'язаних з приїздом представника позивача до суду, необхідно зазначити, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині, оскільки вони пов'язані з розглядом не даної справи, а іншої справи - № 905/1021/15, яка розглядалась господарським судом Донецької області, а тому при вирішенні даного спору кошти в сумі 1 926,42 грн. не відносяться до судових витрат по справі № 910/23365/16.

За наведених вище обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, а саме в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційні втрати у сумі 14 618,18 грн. та 3 % річних у сумі 4 264,19 грн.

З огляду на вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2017 у справі № 910/23365/16 - у суду апеляційної інстанції відсутні.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги, у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на апелянта.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного науково-виробничої компанії "Інтербізнес" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2017 у справі № 910/23365/16 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2017 у справі № 910/23365/16 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/23365/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді А.Г. Майданевич

В.В. Сулім