Ухвала

від 29.06.2017 по справі 346/1604/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 346/1604/17

Провадження № 22-ц/779/1094/2017

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Хільчук І. І.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Горейко М.Д.

суддів: Бойчука І.В., Ясеновенко Л.В.

секретаря Возняк В.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю НІКО ОСОБА_2 на ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13 травня 2017 року по справі за заявою ОСОБА_3 про забезпечення позову по цивільній справі за його позовом до ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю НІКО ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором фінансової допомоги, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4, ТОВ НІКО ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором фінансової допомоги та в порядку ст.ст. 151, 152 ЦПК України подав заяву про забезпечення вказаного позову.

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 13 травня 2017 року заяву ОСОБА_3 задоволено. В рахунок забезпечення позову ОСОБА_3 накладено арешт на рухоме майно, що належить ТОВ НІКО ОСОБА_2 , а саме: програмно-апаратний комплекс на базі планшетного комп'ютера Impression ImPAD 1008 у кількості 1800 штук, які зберігаються за адресою: м. Дніпро, вул. Воскресенська (Леніна), буд. 41, офіс 310, та передано вказане рухоме майно на відповідальне зберігання позивачеві ОСОБА_3

Не погодившись з ухвалою суду, ТОВ НІКО ОСОБА_2 подало апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Зокрема апелянт вказує, що 19.01.2016 року між ТОВ Ал.Ві.Технологія та ТОВ НІКО ОСОБА_2 дійсно був укладений договір №01/16-ФД-4 про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги. Згідно п. 5.2 вказаного договору жодна із сторін не має права передавати свої права за цим договором третій особі без письмової згоди другої сторони. Всупереч наведеному, без відома та згоди ТОВ НІКО ОСОБА_2 , 02.02.2017 року ТОВ Ал.Ві.Технологія (первісний кредитор) та ОСОБА_3 (новий кредитор) уклали договір відступлення права вимоги, який є незаконним та, відповідно, не породжує правових наслідків. В подальшому 03.02.2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був укладений договір поруки, відповідно до якого останній зобов'язався в солідарному порядку нести відповідальність з ТОВ НІКО ОСОБА_2 за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання. При тому, що керівництву позичальника не було відомо про укладення договору поруки і взагалі нічого невідомо про самого поручителя і особа ОСОБА_4 не відома взагалі. Таким чином, позивач здійснив цілу низку дій щодо фальсифікації договору відступлення права вимоги та договору поруки з метою створення штучної підсудності для звернення саме до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області, адже єдиними належними сторонами можливого спору щодо виконання умов договору про надання фінансової допомоги в даному випадку є ТОВ Ал.Ві.Технологія та ТОВ НІКО ОСОБА_2 , які є юридичними особами, що обумовлює розгляд спору господарським судом відповідно до вимог господарсько-процесуального законодавства.

Також апелянт зазначає, що в порушення ч. 3 ст. 152 ЦПК України суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не вказав підстав чи встановлених фактів, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язань за договором після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, а також на потенційну можливість ухилення від виконання судового рішення у випадку задоволення позову. Судом не здійснено та не відображено в оскаржуваній ухвалі оцінки відповідності прав, про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту. Така вартість майна для визначення співмірності із розміром позовних вимог судом взагалі не встановлювалася. Крім того, судом не вказано, чому саме на це майно - програмно-апаратний комплекс на базі планшетного комп'ютера Impression ImPAD 1008 у кількості 1800 штук має бути накладений арешт та воно має бути передане на відповідальне зберігання позивача.

На думку апелянта, суд також вийшов за межі своїх повноважень, зазначивши в оскаржуваній ухвалі яким органом ця ухвала повинна виконуватись, адже спочатку в оскаржуваній ухвалі судом виконання ухвали доручено Кіровському відділу ДВС м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, а потім згідно ухвали про виправлення помилки від 15.05.2017 року - Шевченківському відділу ДВС м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області. В результаті оскаржувана ухвала виконана Центральним (Кіровським) відділом ДВС м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, не дивлячись на те, що згідно ухвали Коломийського міськрайонного суду від 15.05.2017 року її виконання доручено Шевченківському відділу ДВС м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

Крім того, апелянт зауважує, що майно, арештом якого забезпечено позов, є складним та крихким електронним обладнанням, що повинно зберігатись в особливих умовах, бути волого та пило захищеним.

У зв'язку з наведеним апелянт просить ухвалу Коломийського міськрайонного суду від 13 травня 2017 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову відмовити.

В засіданні апеляційного суду 22.06.2017 року представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав з наведених у ній мотивів та додатково зауважив суду про те, що майно, на яке накладено арешт та передано на відповідальне зберігання ОСОБА_3 взагалі не є майном відповідача, а перебувало у відповідача у зв'язку з тим, що відповідач займається програмним забезпеченням і повинен був встановити програмне забезпечення у 3180 планшетів. Після встановлення відповідного програного забезпечення на 1614 одиниць планшетів, такі були повернуті власнику. А 1566 одиниць планшетів вилучені у відповідача та передані ОСОБА_3 на зберігання.

Також представник апелянта в засіданні апеляційного суду зауважив, що судом першої інстанції не враховано не співмірність забезпечення позову до суми боргу, адже сума боргу відповідача перед первісним кредитором становить 1 535 300 грн., а вартість забезпеченого майна - 4 408 658 грн.

Представник апелянта вказав і на те, що суд дійшов висновку про ймовірність утруднення виконання судового рішення без урахування того, що взагалі не закінчився строк виконання договору фінансової поворотної безвідсоткової допомоги. Відповідач повертав кредитору допомогу частинами, як це передбачено договором, але не в повному обсязі. Згідно додаткової угоди №2, укладеної 01.12.2016 року між ТОВ Ал.Ві.Технологія та ТОВ НІКО ОСОБА_2 , змінено строки виконання грошового зобов'язання та встановлено, що строк повернення кожної частини фінансової допомоги становить 36 календарних місяців з моменту зарахування частини грошових коштів на розрахунковий рахунок позичальника.

29.06.2017 року в засідання апеляційного суду представник апелянта не з'явився, надіслав суду письмове пояснення та документи на підтвердження доводів апеляційної скарги.

Позивач та відповідач ОСОБА_4 у засідання апеляційного суду не з'явились, про час та день розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку. Причину неявки суду не повідомили.

З урахуванням положення ст. 305 ЦПК України колегія суддів ухвалила про розгляд справи за їх відсутності.

Заслухавши доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Задовольняючи заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення даного позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Переглядаючи зазначену судову ухвалу в апеляційному порядку, судом апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ ТК-АССЕТ придбало в ТОВ Навігатор Корпорейшн програмно-апаратний комплекс на базі планшетного комп'ютера Impression ImPAD 1008 у кількості 3180 штук на загальну суму з ПДВ в розмірі 9 690 922,80 грн., що підтверджується видатковими накладними №2514 від 25.04.2016 р., №2805 від 05.05.2016 р., рахунком на оплату, податковими накладними, товарно-транспортними накладними.

Відповідно до п. 1.1. договору №010616 - ОХ відповідального зберігання від 01.06.2016 року, ТОВ ТК-АССЕТ (далі замовник) який не є стороною у справі, зобов'язується передати ТОВ НІКО ОСОБА_2 (далі виконавцю), в виконавець зобов'язується прийняти на відповідальне зберігання програмно-апаратний комплекс на базі планшетного комп'ютера Impression ImPAD 1008 у кількості 3180 одиниць, кріплення у кількості 29 одиниць, чохлів у кількості 300 одиниць, зарядних пристроїв у кількості 14 одиниць, для встановлення на програмно-апаратний комплекс на базі планшетного комп'ютера Impression ImPAD 1008 програмного забезпечення (далі ПЗ).

За даними Акту прийому-передачі до договору відповідального зберігання №010616 - ОХ від 01.06.2016 року, складеного 03.06.2016 року замовник ТОВ ТК-АССЕТ передав виконавцю ТОВ НІКО ОСОБА_2 на відповідальне зберігання програмно-апаратний комплекс на базі планшетного комп'ютера Impression ImPAD 1008 у кількості 3180 одиниць, кріплення у кількості 29 одиниць, чохлів у кількості 300 одиниць, зарядних пристроїв у кількості 14 одиниць.

Положеннями ст.ст. 151, 152 ЦПК України встановлено, що суд за заявою осіб, які беруть участь у справі може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. При цьому позов майнового характеру забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб, забороною вчиняти певні дії, передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам тощо. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

За змістом цих норм заходи забезпечення позову застосовуються судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та як гарантія реального виконання рішення суду, у випадку задоволення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 4 постанови від 22 грудня 2006 року №9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Керуючись наведеними нормами процесуального законодавства та враховуючи роз'яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд також має з'ясувати факти про наявність у відповідача (боржника) спірного майна або знаходження належного відповідачеві спірного майна у інших осіб, а також брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

З урахуванням встановлених обставин колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена без дотримання наведених норм процесуального права та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, зокрема судом допущено неповноту дослідження щодо приналежності майна, яким забезпечується позов, у зв'язку з чим вказане забезпечення позову порушує права власника майна - юридичної особи ТОВ ТК-АССЕТ .

Поза увагою суду залишились положення п. 7 ч. 1 ст. 152 ЦПК України, відповідно до яких позов забезпечується в спосіб передачі речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам. В даному випадку предметом спору є стягнення заборгованої суми за договором поворотної безпроцентної фінансової допомоги.

Також судом не досліджено питання співмірності забезпечення позову до позовних вимог, як того вимагає ч. 3 ст. 152 ЦПК України, відповідно до якої види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

За даними видаткових накладних вартість однієї одиниці програмно-апаратного комплексу на базі планшетного комп'ютера Impression ImPAD 1008 становить 2 539,55 грн. без ПДВ, отже вартість 1566 таких одиниць становить 3 976 935,3 грн. без ПДВ, а сума боргу відповідача перед первісним кредитором становить 1 535 300 грн.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що ухвала місцевого суду про вжиття заходів до забезпечення позову не містить даних в чому полягає ймовірність та обґрунтованість припущення позивача про утруднення виконання судового рішення, що також не узгоджується з вимогами процесуального законодавства.

За наведених обставин та норм процесуального права колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню. По суті встановленого слід постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 307, 312, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю НІКО ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13 травня 2017 року скасувати та постановити нову ухвалу.

В задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову по цивільній справі за його позовом до ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю НІКО ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором фінансової допомоги - відмовити.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуюча Горейко М.Д.

Судді: Бойчук І.В.

ОСОБА_5