Рішення

від 19.06.2017 по справі 642/779/17

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

"19" червня 2017 р.

Справа № 642/779/17

Провадження № 2/642/712/17

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

13 червня 2017 року Ленінський районний суд м. Харкова

у складі головуючого судді Вікторова В.В.

при секретарі Лозоватій А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію в Публічному акціонерному товаристві Банк Золоті Ворота ОСОБА_3, третя особа: товариства з обмеженою відповідальність Пошук+ про визнання права користування грошовими коштами,-

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2017 року позивач звернулася до Ленінського районного суду м. Харкова з позовною заявою, у якій просить визнати її право на користування грошовими коштами у розмірі 180 000 грн., що надані їй як працівнику ТОВ Пошук+ на підставі договору безвідсоткової позики (поворотної фінансової допомоги) № 2 від 16.06.2014 року шляхом визнання відповідним діючому законодавству банківської операції з переказу/трансакції з поточного рахунку ТОВ Пошук+ (код ЄДРПОУ 23006146) № 2600.3.01.0055984 на поточний рахунок № НОМЕР_2 (ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_1), відкритий у ПАТ Банк Золоті Ворота та провести розподіл судових витрат відповідно до вимог ст. 75 ЦПК України з поверненням позивачу за рахунок коштів державного бюджету сплаченої суми судового збору за розгляд цієї справи.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що їй, відповідно до договору банківського рахунку б/н від 10 червня 2014 р. відкрито у АТ БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА поточний рахунок в національній валюті за № НОМЕР_3. 16.06.2014 року між позивачем та ТОВ "ПОШУК+" укладено договір безвідсоткової позики (поворотної фінансової допомоги) № 2, відповідно до якого підприємство надало позивачу тимчасову безпроцентну фінансову допомогу із власних коштів строком до 16.06.2017 року. На рахунок позивача, який є працівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Пошук+", останнє перерахувало грошові кошти у розмірі 180000,00 грн., на підставі платіжного доручення № 75 від 20.06.2014 року згідно виписки по рахунку від 24.06.2014 року. Кошти на поточному рахунку позивача з моменту їх перерахування та на час звернення до суду залишалися на його рахунку. Отже на рахунку позивача розміщено грошові кошти в сумі 180000,00 грн. Відповідач не визнає її право на користування позиченими грошовими коштами та своїм рішенням від 05.12.2016 визнав нікчемною банківську операцію/трансакцію з переказу 24 червня 2014 року з поточного рахунку ТОВ ПОШУК+ (код ЄДРПОУ 23006146) на поточний рахунок позивача - ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) з призначенням платежу ФІНАНС ДОПОМ НА ЗВОРОТНІЙ ОСНОВІ, ЗГ ДОГ БЕЗВІДСОТК ПОЗИКИ № 2 ВІД 16.06.2014Р БЕЗ ПДВ . Разом з тим у січні 2016 року відповідач включив позивача під номером 133 до Змін в Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб АТ БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА , що підтвердив у супровідному листі № 33 від 19.01.2016 на адресу директора - розпорядника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_4.). Включення прізвища позивача до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО та визначення по відношенню до тієї ж особи правочину нікчемним вважає взаємовиключними і нелогічними діями відповідача. Діюче законодавство не передбачає, що споживач фінансових послуг, вже включений до Переліку, може бути з нього якимось чином з нього виключений. ПАТ БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА не укладав правочин, що визначений нікчемним, він був тільки інструментом отримання коштів позивачу. Обґрунтування Відповідача нікчемності правочину пунктом 7 частини 3 ст. 38 Закону - банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку є невідповідним чинному законодавству, яке діяло на момент виникнення правовідносин. Не будучи кредитором Банку, Позивач не міг мати і будь - яких переваг перед іншими кредиторами Банку. Позивач вважає, що відповідач порушив його право на користування коштами, і заблокував їх повернення, посилаючись на нікчемність правочину, до якого банк не мав жодного відношення.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений був належним чином. Надав суду письмові заперечення на позов, у якій просив відмовити у задоволенні позову (а.с. 73-78).

Представники третьої особи товариства з обмеженою відповідальністю "Пошук+" Полежаєва В.В. та Сергєєв Ю.Є. проти задоволення позову не заперечували.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача та представників третьої особи ТОВ Пошук + , дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Матеріалами справи встановлено наступне:

10 червня 2014 року відповідно до договору банківського рахунку б/н позивачу відкрито у АТ БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА поточний рахунок в національній валюті за № НОМЕР_3. За умовами цього договору Банк відкриває клієнту поточний рахунок в гривні та здійснює його розрахунково-касове обслуговування. Відповідно до п.8.1 Договору поточний рахунок закривається, а дія Договору припиняється за згодою сторін у випадках і на підставах, передбачених цим Договором; на інших підставах, передбачених чинним законодавством України (а.с. 26).

16 червня 2014 року між позивачем та ТОВ "ПОШУК+" укладено договір безвідсоткової позики (поворотної фінансової допомоги) № 2, відповідно до якого підприємство надало позивачу тимчасову безпроцентну фінансову допомогу із власних коштів строком до 16.06.2017 року (а.с. 24-25).

На рахунок позивача, який є працівником ТОВ "Пошук+", останнє перерахувало грошові кошти у розмірі 180 000 грн., на підставі платіжного доручення № 75 від 20.06.2014 року згідно виписки по рахунку від 24.06.2014 року. Кошти на поточному рахунку позивача з моменту їх перерахування та на час звернення до суду залишалися на його рахунку. Отже на рахунку позивача розміщено грошові кошти в сумі 180 000 грн. Дана обставина була встановлена постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2015 року (а.с. 49-52).

Згідно вимог ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У грудні 2016 року ОСОБА_1 отримала поштове повідомлення про визнання нікчемною банківської операції/трансакції з переказу 24 червня 2014 року з поточного рахунку ТОВ ПОШУК+ (код ЄДРПОУ 23006146) на поточний рахунок позивача - ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) з призначенням платежу ФІНАНС ДОПОМ НА ЗВОРОТНІЙ ОСНОВІ, ЗГ ДОГ БЕЗВІДСОТК ПОЗИКИ № 2 ВІД 16.06.2014Р БЕЗ ПДВ (а.с. 17-19).

У вказаному повідомленні, яке було підписано уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію в АТ " БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА" ОСОБА_3, зазначено, що на дату здійснення вказаного переказу (трансакції) АТ БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА мав зобов'язання перед іншими кредиторами банку, не виконані у встановлений строк. Отже, виконуючи платіжне доручення № 75 від 20.06.2014 та здійснюючи на його підставі відповідний переказ (трансакцію), АТ БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА надав ТОВ ПОШУК+ перевагу перед іншими кредиторами Банку . Також повідомлялось, що вказана банківська операція (трансакція) включена в додаток до Наказу № 79-1 від 23.10.2014. Наприкінці цього повідомлення позивача поінформовано, що банківська операція з переказу/трансакція з поточного рахунку ТОВ ПОШУК+ (код ЄДРПОУ 23006146) № 2600.3.01.0055984 на поточний рахунок № НОМЕР_2 (ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_1), відкритий у Банку, суми 180000,00 грн. є нікчемним правочином . В листі Відповідач посилається на пункт 7 частини 3 ст. 38 Закону - банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку .

Суд зазначає, що таке посилання з боку Відповідача є некоректним та невідповідним, тому що використана ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" № 4452-VI в редакції від 11.07.2014 р. А у період виникнення правовідносин - здійснення 24 червня 2014 року банківської операції з переказу/трансакції, визнаної Відповідачем нікчемною, текст Закону був іншим і ця вимога була врегульована пунктом 4 частини 2 статті 38 Закону в редакції від 20.04.2014. Отже до нікчемних Закон відносив - договори, що передбачають платіж чи операцію з майном з метою надання пільг окремим кредиторам банку . Таким чином вимога Закону: прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку - ще не була законодавцем встановлена, а тому і не може бути застосована, тому, що Закон, відповідно до ст. 58 Конституції України, не має зворотної дії в часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує відповідальність особи.

До кредиторів п.п. 14.1.95. ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI відносить юридичну або фізичну особу, яка має підтверджені у встановленому порядку вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, у тому числі щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також контролюючі органи - щодо податків та зборів. Таке ж визначення міститься і у ст. 2 Закону України Про банки і банківську діяльність вiд 07.12.2000 № 2121-III. Із цього слідує, що позивач не може бути визнаний кредитором банку, а сама трансакція з переказу йому коштів з боку його працедавця - ТОВ ПОШУК+ нікчемною. І позивач і третя особа є клієнтами банку, які користувалися його послугами. І грошова сума, отримана позивачем за визнаною нікчемною трансакцією не є коштами, запозиченими з ПАТ " БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА", чи коштами інших вкладників - клієнтів цього банку.

В самому Наказі № 79-1 від 23.10.2014 року, на який посилається відповідач, не визначена конкретна підстава нікчемності правочину у неплатоспроможному банку, що передбачені у частині другій, третій статті 38 Закону № 4452-VI , та не наведено, чому правочин на виконання цього договору - зарахування позивачу коштів у сумі 180000,00 грн. ( ФІНАНС ДОПОМ НА ЗВОРОТН ОСНОВІ ЗГ ДОГ БЕЗВІДСОТК ПОЗИКИ № 2 ВІД 16.06.2014Р БЕЗ ПДВ ) має ознаки нікчемного правочину (а.с. 22).

Відповідач у своїх запереченнях визнає факт включення ОСОБА_1 під номером 133 до Змін в Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб АТ БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА та надав суду копію цих Змін до Переліку.

Судом встановлено, що ТОВ ПОШУК+ дійсно перерахувало грошові кошти у розмірі 180000,00 грн. своєму працівнику ОСОБА_1, на підставі платіжного доручення № 75 від 20.06.2014 року, що підтверджується випискою по рахунку від 24.06.2014 року. Ці кошти на поточному рахунку позивача з часу їх перерахування і дотепер обліковуються на його рахунку.

Згідно ч. 1 ст.55 Конституції України , права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно ст. 41 Конституції України , кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право власності набувається у порядку, визначеному законом ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України , кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно ч. 2 ст. 16 ЦК України , способом захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема визнання права.

У відповідності до статті 328 Цивільного кодексу України , право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно ст. 317 ЦК України , власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини 7 ст. 319 ЦКУ діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 321 ЦКУ право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу .

Відповідно до ст. 325 ЦКУ суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи . Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна , за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

Підстави припинення права власності викладені у ст. 346 ЦК України.

Серед видів речових прав на чуже майно Цивільний кодекс у ст. 395 встановлює право володіння і право користування.

Відповідно до ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно , має право на захист цього права відповідно до положень глави 29 цього Кодексу .

Відповідно до ст. 392 ЦКУ власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності , якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Відповідно до ст. 203 ЦПК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст.203 ЦК України . Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним ( оспорюваний правочин).

Банківська операція з переказу/трансакції з поточного рахунку ТОВ ПОШУК+ (код ЄДРПОУ 23006146) № 2600.3.01.0055984 на поточний рахунок № НОМЕР_2 (ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_1) на підставі платіжного доручення № 75 від 20.06.2014 року за Договором безвідсоткової позики (поворотної фінансової допомоги) №2 від 16.06.2014 року відповідає вимогам ст. 203 ЦК України , а саме зміст правочину не суперечить цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; сторони договору, які вчиняли правочин, з вищевикладених підстав мали необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину було вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом., форма договору дотримана; правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Ані позивач ОСОБА_1, ані друга сторона в правочині, визначеному нікчемним Уповноваженою ФГВФО на ліквідацію Банку - ТОВ ПОШУК+ не є кредиторами Банку і в розумінні отримання переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством також їх не отримували.

Згідно ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

З огляду на правовідносини, строки виконання, фактичні документи, що супроводжували цей правочин його недійсність законом не встановлена, з вище наведених підстав. Отже для позивача визнання його дійсним судом не потрібне.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 року вказано, що відповідно до ст. 215-216 ЦК України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідки недійсності нікчемного правочину. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Відповідно до ст. 215-216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України , правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом , або якщо він не визнаний судом недійсним.

Судом встановлено, що відповідач не звертався до суду з вимогою встановлення факту недійсності вищезазначеного правочину. Разом з тим станом на 19.01.2016 року він визнавав право позивача на відшкодування та включив ОСОБА_1 до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ПАТ БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА . І тим самим визнав, що ПАТ БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА на час здійснення оспорюваного правочину мав право здійснювати ведення рахунків фізичних та юридичних осіб, тобто фактично не був позбавлений права виконувати будь-які операції по рахунках власних клієнтів, у тому числі здійснювати переказ/трансакцію з поточного рахунку ТОВ ПОШУК+ (код ЄДРПОУ 23006146) № 2600.3.01.0055984 на поточний рахунок № НОМЕР_2 (ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_1) на підставі платіжного доручення № 75 від 20.06.2014 року за Договором безвідсоткової позики (поворотної фінансової допомоги) №2 від 16.06.2014 року.

Застосування Уповноваженою особою Фонду наслідків нікчемності до банківських документів на обслуговування рахунку позивача є неправомірним, бо ці документи відповідають змісту ст. 1059 ЦК України, п. 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року № 516, п. 8 гл. 2 розд. III Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01 липня 2011 року № 174 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25 червня 2011 року за № 790/19528 від 01 липня 2011 року № 174 - додержана письмова форма договору банківського вкладу, підтверджено внесення грошової суми по договору банківського вкладу з видачею документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту, які, у свою чергу, є підтвердженням внесення грошових коштів у відповідній платіжній системі.

При цьому, згідно із ч. 3 ст. 1058, ч. 2 ст. 1068 ЦК України, п. 2.1 Положення відкриття відповідних рахунків та облікування на них грошових коштів у національній та іноземній валюті, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту), є обов 'язком банку, відповідно до якого банк зобов 'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, у день надходження до банку відповідного розрахункового документа.

Банк відповідно до договорів на обслуговування мав здійснити свій обов'язок за допомогою системи техніко-юридичних засобів - провести банківську операцію. Претензій щодо форми та наповнюваності платіжного доручення від клієнта він не виказав. Отже для нього це був односторонній правочин, направлений на виконання іншого правочину.

Банківську операцію можна розглядати як певний результат вчиненого банком за дорученням клієнта, або з ініціативи самого банку, відповідного правочину. Виступаючи об'єктом банківського правочину гроші виконують функцію законного платіжного засобу. Гроші, обіг яких здійснюється у безготівковій формі, є правом вимоги, що виникає в межах зобов'язальних відносин, а відтак не можуть бути об'єктом речового права як гроші в готівковій формі. Гроші, внесені на рахунок позивача не були обтяжені будь - якими заборонами.

У договорі банківського рахунка, банк виступає як довірена особа і не має права визначати та контролювати напрямки використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд. Разом з тим, законом можуть бути передбачені певні винятки з цього правила та умови, за яких банк виконує певні контролюючі функції. Так, з метою запобігання легалізації грошей, набутих злочинним шляхом, банк відкриває рахунок клієнту та здійснює зазначені операції лише після проведення ідентифікації особи клієнтів та вжиття заходів відповідно до законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом. Проте, пріоритетними у регулюванні відносин між банком та клієнтом є норми цивільного права, що передбачають в окремих випадках застосування імперативних норм.

За формою і виконанням правочин, вчинений за участю позивача - договір позики і правочин на виконання договору позики - трансакція по перерахуванню грошових коштів клієнтів - за участю Банка - відповідають вимогам діючого законодавства і проведені у строки, до прийняття рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 01.08.2014 року № 67 про запровадження з 04.08.2014 року по 04.11.2014 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА" на підставі постанови Правління Національного банку України від 31.07.2014 року № 456 "Про віднесення ПАТ "БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА" до категорії неплатоспроможних".

Відповідно до п.2.9 Інструкції про проведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного Банку України від 1 червня 2011 року №174 , банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп "вечірня" чи "післяопераційний час"), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівник а банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

На підтвердження факту внесення грошових коштів на рахунок до банку позивач надав належним чином оформлений документ банківської установи, який свідчить про те, що грошові кошти відповідно до укладеного договору позивачу були внесені. Банківські платіжні документи та виписка, які супроводжували цю банківську операцію, містять підпис уповноваженої службової особи банку, відтиск штампу з прізвищем уповноваженої особи банку.

Юридичний факт внесення коштів на рахунок позивача, за договором банківського рахунку ніким не спростований.

Як на підставу нікчемності відповідач посилається на ст. 228 ЦК України.

Пункт 18 Постанови Пленуму ВСУ Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними № 9 від 06.11.2009. містить перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК.

До них віднесені: 1) угоди, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; 2) угоди, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції); 3) угоди щодо відчуження викраденого майна; 4) правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Також ВСУ роз'яснив, що при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду в кримінальній справі, за пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Така судова позиція відповідає положенням ч. 1 ст. 62 Конституції, згідно з якою особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду . Відповідно до ч. 1 ст. 17 Кримінального процесуального кодексу особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вина не буде доведена в порядку, передбаченому цим кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили .

Крім того суд зазначає, що для застосування наслідків, передбачених ст. 228 ЦК України, має бути наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Так, відповідно до Закону уповноважена особа Фонду наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних. При цьому дане право не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину, тобто самого твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно у даному випадку нівелюється протилежним твердженням вкладника про дійсність вкладу.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Будь яке застосування наслідків нікчемності до правочинів з боку Уповноваженої особи Фонду має бути законним та обґрунтованим. Тобто, для віднесення правочину чи його частини, укладеного з банком до категорії нікчемних найпершою з усіх умов необхідно, щоб стороною цього правочину був банк, а вже надалі: 1) виконання договору спричинило або могло спричинити погіршення фінансового стану банку; 2) договір відповідав одному з критеріїв визначених пунктами 1-6 частини 2 статті 38 Закону.

Судом приймається до уваги також те, що після подання позову сторони по справі отримали Постанову Вищого адміністративного суда України № К/800/46571/15 від 16.05.2017 року, яку позивач долучив до матеріалів справи. Цим рішенням скасовано пункт 2 Наказу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічному акціонерному товаристві БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА ОСОБА_3 № 79-1 від 23.10.2014 року в частині визнання нікчемним договору банківського рахунку № Б/Н від 10.06.2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА , договору безвідсоткової позики № 2 від 16.06.2014 року, укладеного між ТОВ ПОШУК+ та ОСОБА_1 та трансакції з переказу 24.06.2014 року ТОВ ПОШУК+ 180000,00 грн. безвідсоткової позики на поточний рахунок ОСОБА_1, визнати протиправним п. 2 Наказу № 79-1 від 23.10.2014 року Уповноваженої особи; визнано протиправною фактичну відмову, оформлену листом Уповноваженої особи від 19.01.2015 року № 164 щодо включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського рахунку від 10.06.2014 б/№; визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи щодо не включення позивача до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства "БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; зобов'язано Уповноважену особу вчинити дії та включити позивача до переліку вкладників банку, які мають право на це відшкодування коштів; зобов'язано Уповноважену особу подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в банку, за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; визнано неправомірними дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо блокування виплат гарантованої суми відшкодування на підставі Рішення, оформленого Протоколом засідання Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №226/14 від 16.10.2014 року для позивача та скасувати його в частині блокування виплат гарантованої суми відшкодування.

Встановивши наведені вище фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню в повному обсязі, а право на користування грошовими коштами у розмірі 180000,00 грн., що надані їй, як працівнику Товариства з обмеженою відповідальністю "Пошук+" на підставі договору безвідсоткової позики (поворотної фінансової допомоги) № 2 від 16.06.2014 року має бути визнане за позивачем.

Керуючись ст.ст. 3 , 4 , 15 , 107 , 208 , 209 , 212 215 , 218 ЦПК України , ст.ст. 19, 41 , 55, 58, 92, 124 Конституції України , ст. ст. 6, 7, 16 , 317 , 319 , 321 , 325, 328 , 346, 386 , 392, 395, 396, 625, 1046, 1049, 1050, ч. 3 ст. 1058, ч. 2 ст. 1068 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію в Публічному акціонерному товаристві Банк Золоті Ворота ОСОБА_3, третя особа: товариства з обмеженою відповідальність Пошук+ про визнання права користування грошовими коштами - задовольнити.

Визнати право ОСОБА_1 на користування грошовими коштами у розмірі 180 000 грн., що надані їй як працівнику товариства з обмеженою відповідальністю Пошук+ на підставі договору безвідсоткової позики (поворотної фінансової допомоги) № 2 від 16.06.2014 року шляхом визнання відповідним діючому законодавству банківської операції з переказу/трансакції з поточного рахунку ТОВ Пошук+ (код ЄДРПОУ 23006146) № 2600.3.01.0055984 на поточний рахунок № НОМЕР_2 (ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_1), відкритий у ПАТ Банк Золоті Ворота .

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1, реєстраціний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків України - НОМЕР_1, суму сплаченого судового у розмірі 1 800 (одна тисяча вісімсот) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя В.В. Вікторов