Ухвала

від 14.12.2017 по справі 642/779/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 642/779/17 Головуючий 1 інстанції Вікторов В.В.

Провадження № 22ц/790/5076/17 Доповідач: Коваленко І.П.

Категорія: договірні

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2017 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого Коваленко І.П

суддів Овсяннікової А.І., Сащенко І.С.

при секретарі Дмитренко А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ ОСОБА_1 Ворота ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 13 червня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 Ворота ОСОБА_2, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю Пошук+ про визнання права користування грошовими коштами,-

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ ОСОБА_1 Ворота ОСОБА_2, третя особа: ТОВ Пошук+ про визнання права користування грошовими коштами.

В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що їй, відповідно до договору банківського рахунку б/н від 10 червня 2014 року, відкрито у АТ ОСОБА_1 Ворота поточний рахунок в національній валюті за № 26205010123540. 16.06.2014 року між нею та ТОВ "Пошук+" укладено договір безвідсоткової позики (поворотної фінансової допомоги) № 2, відповідно до якого підприємство надало їй тимчасову безпроцентну фінансову допомогу із власних коштів строком до 16.06.2017 року. На її рахунок, як працівника ТОВ "Пошук+", останнє перерахувало грошові кошти у розмірі 180 000 грн. Кошти на поточному її рахунку з моменту їх перерахування та на час звернення до суду залишалися на його рахунку.

Зазначала, що відповідач не визнає її право на користування позиченими грошовими коштами та своїм рішенням від 05.12.2016 року визнав нікчемною банківську операцію/трансакцію з переказу 24 червня 2014 року з поточного рахунку ТОВ Пошук+ . Разом з тим, у січні 2016 року відповідач включив її під номером 133 до Змін в Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб АТ ОСОБА_1 Ворота . Вважає, що ПАТ ОСОБА_1 Ворота порушив її право на користування коштами, і заблокував їх повернення, посилаючись на нікчемність правочину, до якого банк не мав жодного відношення.

У зв'язку з цим, просила суд визнати її право на користування грошовими коштами у розмірі 180 000 грн., що надані їй як працівнику ТОВ Пошук+ на підставі договору безвідсоткової позики (поворотної фінансової допомоги) № 2 від 16.06.2014 року шляхом визнання відповідним діючому законодавству банківської операції з переказу/трансакції з поточного рахунку ТОВ Пошук+ №2600.3.01.0055984 на поточний рахунок №2620.5.01.0123540, відкритий у ПАТ ОСОБА_1 Ворота та провести розподіл судових витрат.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився. Надав суду письмові заперечення на позов, у якій просив відмовити у задоволенні позову.

Представники третьої особи ТОВ "Пошук+" проти задоволення позову не заперечували.

Рішенням Ленінського районного суду м.Харкова від 13 червня 2017 року позов задоволено. Визнано право ОСОБА_3 на користування грошовими коштами у розмірі 180 000 грн., що надані їй як працівнику ТОВ Пошук+ на підставі договору безвідсоткової позики (поворотної фінансової допомоги) № 2 від 16.06.2014 року шляхом визнання відповідним діючому законодавству банківської операції з переказу/трансакції з поточного рахунку ТОВ Пошук+ №2600.3.01.0055984 на поточний рахунок №2620.5.01.0123540, відкритий у ПАТ ОСОБА_1 Ворота . Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 суму сплаченого судового збору у розмірі 1 800 грн.

В апеляційній скарзі Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ ОСОБА_1 Ворота ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на незаконність, необґрунтованість рішення, ухваленого з порушенням вимог матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам по справі; вказує, що позивачем неправильно обрано спосіб захисту її порушеного права; вважає доведеним факт нікчемності переказів, а кошти поворотної фінансової допомоги належать ТОВ Пошук+ .

Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Згідно ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право власності набувається у порядку, визначеному законом ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

У відповідності до статті 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини 7 ст. 319 ЦКУ діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 321 ЦКУ право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 325 ЦКУ суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

Підстави припинення права власності викладені у ст. 346 ЦК України.

Серед видів речових прав на чуже майно Цивільний кодекс у ст. 395 встановлює право володіння і право користування.

Відповідно до ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 392 ЦКУ власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Судом встановлено, що 10 червня 2014 року відповідно до договору банківського рахунку б/н позивачу відкрито у АТ ОСОБА_1 ВОРОТА поточний рахунок в національній валюті за № 26205010123540.

За умовами цього договору Банк відкриває клієнту поточний рахунок в гривні та здійснює його розрахунково-касове обслуговування. Відповідно до п.8.1 Договору поточний рахунок закривається, а дія Договору припиняється за згодою сторін у випадках і на підставах, передбачених цим Договором; на інших підставах, передбачених чинним законодавством України (а.с. 26).

16 червня 2014 року між позивачем та ТОВ "ПОШУК+" укладено договір безвідсоткової позики (поворотної фінансової допомоги) № 2, відповідно до якого підприємство надало позивачу тимчасову безпроцентну фінансову допомогу із власних коштів строком до 16.06.2017 року (а.с. 24-25).

На рахунок позивача, який є працівником ТОВ "Пошук+", останнє перерахувало грошові кошти у розмірі 180 000 грн., на підставі платіжного доручення № 75 від 20.06.2014 року згідно виписки по рахунку від 24.06.2014 року. Кошти на поточному рахунку позивача з моменту їх перерахування та на час звернення до суду залишалися на його рахунку. Отже на рахунку позивача розміщено грошові кошти в сумі 180 000 грн. Дана обставина була встановлена постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2015 року (а.с. 49-52).

У грудні 2016 року ОСОБА_3 отримала поштове повідомлення про визнання нікчемною банківської операції/трансакції з переказу 24 червня 2014 року з поточного рахунку ТОВ ПОШУК+ з призначенням платежу ФІНАНС ДОПОМ НА ЗВОРОТНІЙ ОСНОВІ, ЗГ ДОГ БЕЗВІДСОТК ПОЗИКИ № 2 ВІД 16.06.2014Р БЕЗ ПДВ (а.с. 17-19).

У вказаному повідомленні, яке було підписано уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію в АТ " ОСОБА_1 ВОРОТА", зазначено, що на дату здійснення вказаного переказу (трансакції) АТ ОСОБА_1 ВОРОТА мав зобов'язання перед іншими кредиторами банку, не виконані у встановлений строк. Отже, виконуючи платіжне доручення № 75 від 20.06.2014 та здійснюючи на його підставі відповідний переказ (трансакцію), АТ ОСОБА_1 ВОРОТА надав ТОВ ПОШУК+ перевагу перед іншими кредиторами ОСОБА_1 . Також повідомлялось, що вказана банківська операція (трансакція) включена в додаток до Наказу № 79-1 від 23.10.2014. Наприкінці цього повідомлення позивача поінформовано, що банківська операція з переказу/трансакція з поточного рахунку ТОВ ПОШУК+ , відкритий у ОСОБА_1, суми 180000,00 грн. є нікчемним правочином .

В листі відповідач посилається на пункт 7 частини 3 ст. 38 Закону - банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку .

Судом першої інстанції обґрунтовано не прийняті такі доводи банку, тому що використана ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" № 4452-VI в редакції від 11.07.2014 р.

Однак, у період виникнення правовідносин - здійснення 24 червня 2014 року банківської операції з переказу/трансакції, визнаної відповідачем нікчемною, текст Закону був іншим і ця вимога була врегульована пунктом 4 частини 2 статті 38 Закону в редакції від 20.04.2014.

Отже, до нікчемних відносилися - договори, що передбачають платіж чи операцію з майном з метою надання пільг окремим кредиторам банку . Таким чином вимога Закону: прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку - ще не була законодавцем встановлена, а тому і не може бути застосована, тому, що Закон, відповідно до ст. 58 Конституції України, не має зворотної дії в часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує відповідальність особи.

До кредиторів п.п. 14.1.95. ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI відносить юридичну або фізичну особу, яка має підтверджені у встановленому порядку вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, у тому числі щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також контролюючі органи - щодо податків та зборів. Таке ж визначення міститься і у ст. 2 Закону України Про банки і банківську діяльність вiд 07.12.2000 № 2121-III. Із цього слідує, що позивач не може бути визнаний кредитором банку, а сама трансакція з переказу йому коштів з боку його працедавця - ТОВ ПОШУК+ нікчемною.

І позивач, і третя особа є клієнтами банку, які користувалися його послугами, і грошова сума, отримана позивачем за визнаною нікчемною трансакцією не є коштами, запозиченими з ПАТ " ОСОБА_1 ВОРОТА", чи коштами інших вкладників - клієнтів цього банку.

В самому Наказі № 79-1 від 23.10.2014 року, на який посилається відповідач, не визначена конкретна підстава нікчемності правочину у неплатоспроможному банку, що передбачені у частині другій, третій статті 38 Закону № 4452-VI, та не наведено, чому правочин на виконання цього договору - зарахування позивачу коштів у сумі 180000,00 грн. ( ФІНАНС ДОПОМ НА ЗВОРОТН ОСНОВІ ЗГ ДОГ БЕЗВІДСОТК ПОЗИКИ № 2 ВІД 16.06.2014Р БЕЗ ПДВ ) має ознаки нікчемного правочину (а.с. 22).

Відповідач у своїх запереченнях визнає факт включення позивачки під номером 133 до Змін в Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб АТ ОСОБА_1 ВОРОТА та надав суду копію цих Змін до Переліку.

Отже, судом встановлено, що ТОВ ПОШУК+ дійсно перерахувало грошові кошти у розмірі 180000,00 грн. своєму працівнику ОСОБА_3, на підставі платіжного доручення № 75 від 20.06.2014 року, що підтверджується випискою по рахунку від 24.06.2014 року. Ці кошти на поточному рахунку позивача з часу їх перерахування і дотепер обліковуються на його рахунку.

Після подання позову сторони по справі отримали постанову Вищого адміністративного суду України від 16.05.2017 року, яку позивач долучив до матеріалів справи.

Цим рішенням скасовано пункт 2 Наказу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічному акціонерному товаристві ОСОБА_1 ВОРОТА № 79-1 від 23.10.2014 року в частині визнання нікчемним договору банківського рахунку № Б/Н від 10.06.2014 року, укладеного між ОСОБА_3 та ПАТ ОСОБА_1 ВОРОТА , договору безвідсоткової позики № 2 від 16.06.2014 року, укладеного між ТОВ ПОШУК+ та ОСОБА_3 та трансакції з переказу 24.06.2014 року ТОВ ПОШУК+ 180000,00 грн. безвідсоткової позики на поточний рахунок ОСОБА_3, визнаний протиправним п. 2 Наказу № 79-1 від 23.10.2014 року Уповноваженої особи; визнано протиправною фактичну відмову, оформлену листом Уповноваженої особи від 19.01.2015 року № 164 щодо включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського рахунку від 10.06.2014 б/№; визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи щодо не включення позивача до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 ВОРОТА", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; зобов'язано Уповноважену особу вчинити дії та включити позивача до переліку вкладників банку, які мають право на це відшкодування коштів; зобов'язано Уповноважену особу подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в банку, за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; визнано неправомірними дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо блокування виплат гарантованої суми відшкодування на підставі Рішення, оформленого Протоколом засідання Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №226/14 від 16.10.2014 року для позивача та скасувати його в частині блокування виплат гарантованої суми відшкодування.

Згідно вимог ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову в повному обсязі.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду законне і обґрунтоване, постановлено з дотриманням вимог матеріального в процесуального права і підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

На підставі наведеного та керуючись п.1ч.1 ст.307, 308, 313, п.1 ч.1 ст.314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ ОСОБА_1 Ворота ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 13 червня 2017 року - залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді