Ухвала

від 27.06.2017 по справі 263/16140/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ (М. МАРІУПОЛЬ)

22-ц/775/438/2017(м)

263/16140/16-ц

Головуючий в 1 інстанції Шевченко О.А.

Доповідач Лопатіна М.Ю.

Категорія 47

У Х В А Л А

Іменем України

27 червня 2017 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Лопатіної М.Ю.

суддів Биліни Т.І. Принцевської В.П.,

при секретарі Зал Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовною заявою Маріупольської міської ради Донецької області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по орендній платі за користування земельною ділянкою,

за апеляційною скаргою Маріупольської міської ради Донецької області на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 19 травня 2017 року,

в с т а н о в и в:

У грудні 2016 року позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначав, що на підставі його рішення від 23 жовтня 2007 року № 5/15-2581, між ним та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки від 25 січня 2008 року, за умовами якого Маріупольська міська рада Донецької області передала, а ОСОБА_1 прийняв у строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться по вул. Енгельса (Архітектора Нільсена), 28 у Центральному (Жовтневому) районі м. Маріуполя, площею 0,0599 га, строком на 10 років, тобто до 23 жовтня 2017 року, з фіксованою платою у розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки за рік. За період з січня 2015 року по червень 2016 року відповідач має заборгованість з орендної плати за вказаним договором у розмірі 57 293,59 грн., яку позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь, а також суму пені, нараховану за порушення зобов'язань, у розмірі 8 240,29 грн..

В ході розгляду справи позивач збільшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача на його користь суму заборгованості з орендної плати за період з січня 2015 року по листопада 2016 року в сумі 77 956,64грн. та пеню у розмірі 12 731,41грн., а всього 90 688,05грн..

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 19 травня 2017 року вищезазначений позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Маріупольської міської ради Донецької області заборгованість по орендній платі за користування земельною ділянкою у розмірі 26 662 грн., пеню у розмірі 7650,77 грн., а всього - 34312,77 (тридцять чотири тисячі триста дванадцять) грн. 77 коп. та судовий збір у розмірі 521(п'ятсот двадцять одну) грн. 38 коп..

З таким судовим рішенням не погодився позивач та подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги Маріупольська міська рада Донецької області зазначила, що судом першої інстанції при ухваленні рішення не враховано, що договір оренди земельної ділянки було укладено позивачем з громадянином ОСОБА_1, як фізичною особою, а не суб'єктом господарської діяльності, тому застосування до даних правовідносин вимог ст. 6 Закону України Про тимчасові заходи на час проведення антитерористичної операції для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення АТО, є безпідставним.

Крім того вважає, що немає правових підстав для застосування до даних правовідносин статті 6 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції і з огляду на те, що місто Маріуполь Донецької області, де знаходиться земельна ділянка, передана в оренду відповідачу, не відноситься до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та Переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, що затверджені розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р.

Також позивач посилався на те, що звільнення відповідача від сплати орендної плати спричиняє істотну шкоду місцевому бюджету та інтересам Маріупольської територіальної громади, оскільки порушується порядок виконання державних та місцевих програм щодо раціонального використання земель, інфраструктури міста.

Діючий на підставі довіреності, представник позивача ОСОБА_2, в судовому засіданні апеляційного суду просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача - адвокат ОСОБА_3, в суді апеляційної інстанції заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що 13 червня 2000 року була проведена в Єдиному державному реєстрі реєстрація відповідача ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця, яка припинена 07 лютого 2017 року.(а.с.66).

Відповідно до рішення Маріупольської міської ради Донецької області від 23 жовтня 2007 року № 5/15-2581, між нею та ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки від 25 січня 2008 року, який було зареєстровано у Маріупольському міському відділі Донецької регіональної філії ДП Центр Державного земельного кадастру , про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 07 лютого 2008 року № 04.08.162.00029 (а.с.4-8).

Згідно з умовами даного договору, Маріупольська міська рада Донецької області передала, а ОСОБА_1 прийняв у строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться по вул. Енгельса, 28, у Жовтневому районі м. Маріуполя, площею 0,0599 га, строком на 10 років, тобто до 23 жовтня 2017 року, з фіксованою платою у розмірі 3 % від грошової оцінки земельної ділянки за рік.

Крім того, сторони в договорі оренди погодили, що земельна ділянка Маріупольською міською радою передана в оренду орендарю з правом самостійного на ній господарювання і з метою та цільовим призначенням для роздрібної торгівлі у неспеціалізованому магазині (функціонування магазину) (п.5.1., 9.1.1. договору)(а.с.6-8).

Відповідно до п.п.4.4.,.4.5 зазначеного договору оренди землі, орендна плата за землю вноситься за базовий податковий (звітний) період щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Розмір орендної плати за земельну ділянку змінюється у разі індексації у встановленому законом порядку грошової оцінки. У разі індексації грошової оцінки земель міста Маріуполя. Орендар зобов'язаний вносити орендну плату у новому розмірі з дня індексації.

Як вбачається з листа Департаменту фінансів Маріупольської міської ради від 22 серпня 2016 року № 03-02-14/1326 та розрахунку заборгованості за період з січня 2015 року по червень 2016 року заборгованість з орендної плати відповідача за договором оренди земельної ділянки від 25 січня 2008 року складає 57 293,59 грн., у зв'язку з чим останньому нарахована пеня у розмірі 8 240,29 грн. (а.с.20-21), за період з липня по листопад 2016 року, заборгованість ОСОБА_1 з орендної плати складає 20 663,05грн грн., пеня - 4 491,12 грн., всього - 90 688,05грн.(а.с.34-35).

Ухвалюючи рішення про відмову з задоволенні позову в частині стягнення з відповідача орендної плати за період з січня 2015 року по травень 2016 року, суд першої інстанції, виходив із того, що місто Маріуполь Донецької області є територією, на якій здійснюється антитерористична операція, а тому на підставі положень ст. 6 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції (в редакції, що діяла до набрання чинності Законом України Про внесення змін до Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування від 17 травня 2016 року № 1365-VIII), яка є нормою прямої дії, відповідач звільняється від сплати за користування земельною ділянкою державної комунальної власності на період проведення антитерористичної операції.

Задовольняючи решту позовних вимог, місцевий суд дійшов висновку, що підстав для звільнення відповідача від сплати за користування земельною ділянкою за період з травня 2016 року по листопад 2016 року немає, оскільки в редакції ст. 6 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції від 17 травня 2016 року, від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності звільняються суб'єкти господарювання в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону, до якого місто Маріуполь Донецької області не відноситься.

Такі висновки суду першої інстанції є правильними, відповідають матеріалам справи й вимогам закону.

Так, відповідно до ст.206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 13 Закону України Про оренду землі передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Плата за землю справляється у вигляді орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки землі.

Згідно до ст. 15 Закону України Про оренду землі , орендна плата (розмір, індексація, форми платежу, терміни та порядок внесення і перегляду) є однією з істотних умов договору оренди земельної ділянки.

Земельним Кодексом України, а саме статтею 96, встановлений обов'язок землекористувачів, у тому числі орендарів, своєчасно сплачувати орендну плату за користування землею, що також узгоджено сторонами у п. 9.2.8 договору оренди земельної ділянки від 25 січня 2008 року.

Відповідно до статті 24 Закону України Про оренду землі , орендодавець землі має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Таке ж право орендодавця закріплено у пп. 9.3.1.4 договору оренди, укладеного між сторонами.

Відповідно до змісту ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

За ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Пунктом 4.11 договору оренди, укладеного між сторонами, узгоджено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,3% від несплаченої суми за кожен день прострочення, доки суму простроченої орендної плати не буде повністю сплачено, але не більше ніж 120 % річної облікової ставки НБУ, діючої на день виникнення боргу або на день його погашення, в залежності від того, яка з цих величин більше.

Разом з тим, Законом України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції (далі Закон № 1669-VII), який є спеціальним, дія якого поширюється лише на визначене коло суб'єктів, визначаються тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Статтею 1 Закону № 1669-VII передбачено, що періодом проведення антитерористичної операції визначено час між датою набрання чинності Указом Президента України Про введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

За статтею 6 Закону № 1669-VII (в редакції, що діяла на час виникнення правовідносин) під час проведення антитерористичної операції суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, звільняються від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Згідно ч. 5 ст. 11 Закону № 1669-VII на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок у 10-денний строк з дня опублікування вказаного Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року був затверджений Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого входило місто Маріуполь Донецької області, де проводив свою господарську діяльність відповідач.

Даний населений пункт входить також і до оновленого Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р.

Крім того, статтею 1 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" встановлено, що районом проведення антитерористичної операції є визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.

Відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України Антитерористичним центром при Службі Безпеки України видано наказ від 07 жовтня 2014 року № 33/6/а "Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення", згідно з яким визначено районом проведення антитерористичної операції Донецьку та Луганську області з 07 квітня 2014 року.

За вимогами ст. ст. 10,11 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" антитерористична операція проводиться лише за наявності реальної загрози життю і безпеці громадян, інтересам суспільства або держави у разі, якщо усунення цієї загрози іншими способами є неможливим. Рішення щодо проведення антитерористичної операції приймається залежно від ступеня суспільної небезпеки терористичного акту керівником Антитерористичного центру при Службі безпеки України за письмовим дозволом Голови Служби безпеки України або керівником координаційної групи відповідного регіонального органу Служби безпеки України за письмовим дозволом керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим з Головою Служби безпеки України. Про рішення щодо проведення антитерористичної операції негайно інформується Президент України.

Згідно з ч. 7 ст. 4 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" координацію діяльності суб'єктів, які залучаються до боротьби з тероризмом, здійснює Антитерористичний центр при Службі безпеки України.

Таким чином, проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей з 07 квітня 2014 року визначено компетентним органом у сфері боротьби з тероризмом.

Також проведення АТО на території міста Маріуполя Донецької області є загальновідомим фактом, який, на підставі ст. 61 ЦПК України, не потребує доказування.

08 червня 2016 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування від 17 травня 2016 року № 1365-VIII, яким стаття 6 Закону України № 1669-VII була викладена в іншій редакції, стаття 4 доповнена частиною четвертою.

Так, за статтею 6 Закону України № 1669-VII у новій редакції закріплено звільнити суб'єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону.

Згідно частини четвертої статті 4 зазначеного Закону, перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію.

В Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та Перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджені розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р, місто Маріуполь Донецької області не входить.

Таким чином, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що оскільки відповідач, на підставі ст. 6 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції (в редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України Про внесення змін до Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування від 17 травня 2016 року № 1365-VIII), як суб'єкт господарювання, який здійснює діяльність на території проведення антитерористичної операції, був звільнений від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, тому підстави для стягнення з нього на користь позивача заборгованості за договором оренди землі за період з січня 2015 року по травень 2016 року відсутні з огляду на те, що місто Маріуполь, де відповідач здійснює господарську діяльність входить у Переліки населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затверджені розпорядженнями Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року та від 2 грудня 2015 року № 1275-р.

Разом з тим, суд правильно виходив з того, що з набранням чинності Законом України від 17 травня 2016 року № 1365-VIII і зміною редакції статті 6 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , припинила існувати встановлена законом підстава для ненарахування відповідачу орендної плати за землю, оскільки місто Маріуполь, де ОСОБА_1 здійснює господарську діяльність не входить у Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та Перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджені розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р , а тому позов про стягнення з нього на користь позивача заборгованості за договором оренди землі за період з травня 2016 року по листопад 2016 року є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Є безпідставними доводи позивача про те, що відповідач не є суб'єктом господарювання, оскільки згідно вимог п.2 ч.2 ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці, а згідно матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 здійснював господарську діяльність та був зареєстрований, відповідно до закону, як фізична особа-підприємець в період з 13 червня 2000 року по 07 лютого 2017 року. Крім того, згідно п.п. 5.1., 9.1.1. договору оренди землі, укладеного між сторонами, земельна ділянка Маріупольською міською радою передана в оренду орендарю з правом самостійного на ній господарювання і з метою та цільовим призначенням для роздрібної торгівлі у неспеціалізованому магазині.

Твердження Маріупольської міської ради про те, що оскільки місто Маріуполь Донецької області, де знаходиться земельна ділянка, передана в оренду відповідачу, не відноситься до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та Переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, що затверджені розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р, тому немає правових підстав для застосування статті 6 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції є неспроможними з огляду на те, що цей Перелік населених пунктів підлягає застосуванню лише з набранням чинності Законом України від 17 травня 2016 року № 1365-VIII і зміною редакції статті 6 Закону України № 1365-VIII.

Посилання позивача на те, що звільнення відповідача від сплати орендної плати спричиняє істотну шкоду місцевому бюджету також не є такими, що заслуговують на увагу суду, оскільки згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права і, оскільки відповідач за законом у період до травня 2016 року був звільнений від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної, суд першої інстанції ухвалив обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за період з січня 2015 року по травень 2016 року.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду, обґрунтовано викладені в мотивувальній частині оскаржуваного рішення. При вирішенні даної справи судом першої інстанції правильно визначений характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід відхилити і залишити оскаржуване рішення суду першої інстанцій без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Маріупольської міської ради відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 19 травня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Судді: