Рішення

від 16.05.2007 по справі 1/486

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

1/486

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "16" травня 2007 р. Справа № 1/486

 Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого  судді   

                          судді  Давидюка В.К.

                          судді   

за участю представників сторін

від позивача  Вороніна О.О. (дов. від 06.04.07р.)

від відповідача  Ляшенко М.В. (дор. №46 від 24.04.07р.)

В судовому засіданні 24.04.07р., у відповідності до статті 77 ГПК України, оголошувалась перерва до 04.05.07р. до 09год.30хв., яка була продовжена до 16.05.07р. до 15год.30хв.

Розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Атланта" (м. Київ)  

до Коростишівського автотранспортного підприємства-0652 (м.Коростишів)

про стягнення 25732,43 грн.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 25732.43 грн., в тому числі: основний борг - 16339,14 грн., пеня - 4959,32 грн., індекс інфляції - 2833,96 грн., 5% штрафу - 816,96 грн. та 3% річних 783,05 грн.

Позивач заявою (а.с.66-67, 115) уточнив позовні вимоги та просить стягнути з Коростишівського автотранспортного підприємства-0652 пеню в розмірі 2722,48грн., інфляційні в розмірі 3136,24грн., 5% штрафу - 816,96грн., 3% річних в сумі 913,49коп., збитків за погашені відсотки банку 6192,87грн., витрати на оплату юридичних послуг в сумі 4500грн.

Представник  позивача  у  судовому  засіданні уточнені позовні  вимоги  підтримав в  повному  об'ємі.

Представник відповідача в судовому засіданні визнає лише суму основного боргу.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд  

ВСТАНОВИВ:

Між ТОВ "Атланта"та Коростишівським автотранспортним підприємством-0652 13.10.05р. було укладено договір купівлі-продажу продовольчих товарів. Відповідно до п.1.1 даного договору позивач зобов'язувався продати та передати у власність покупцю (відповідачу) нафтопродукти, асортимент та  кількість яких, узгоджується Сторонами додатково, та підтверджується накладними на відпуск товару, виписаними продавцем, а покупець зобов'язується прийняти товар від продавця та оплатити його загальну вартість на умовах даного договору.

Відповідно до даного договору позивачем, на адресу відповідача, відпущено товар на 31539,14грн.

Пунктом 5.1 даного договору передбачено, що розрахунки між сторонами здійснюються в гривнях. Вид розрахунків - безготівковий, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. Згідно п.5.2 розрахунки за поставлений продавцем товар покупець здійснює на умовах відстрочки платежу терміном 5 календарних днів. При цьому сторони домовились, що загальна кредиторська заборгованість Покупця не може перевищувати 30000грн.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є  правовідношення,  в  якому  одна  сторона  (боржник)  зобов'язана  вчинити  на  користь  другої  сторони (кредитора) певну дію (передати  майно,  виконати  роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Судом  встановлено,  що  у  видаткових накладних  на  відпуск   продукції  не  зазначено,  що  продукція  відпускається   відповідно  до  договору  купівлі  -  продажу  від  13.10.2005  року.

Представник  позивача  вважає,  що  продукція  згідно  накладних  відпускалась  виключно  на  виконання   зобов'язань  по  договору  купівлі- продажу. Інші  угоди  між  сторонами  не  існують.

Представник  відповідача   також  повідомив,  що  між  сторонами   укладено  лише  одну  угоду  купівлі -  продажу  та  не заперечує,  що  поставка  продукції здійснювалась    відповідно  до  договору  купівлі - продажу.  

Вказані обставини  представники  позивача  та відповідача  підтвердили    письмовими  заявами (а.с. 113-114).

За  таких обставин  суд  вважає,   що   відпуск  продукції  згідно  накладних  № РН-0000678 від  17.11.2005  року  та  № РН-0000616  від 25.10.2005 року  здійснювався     на  підставі  договору  купівлі  - продажу  від  13.10.2005  року.  

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань утворилась заборгованість перед  позивачем за отриманий товар станом на день подачі позовної заяви до суду (13.02.07р.) в розмірі 16339,14грн., яка на день розгляду справи відповідачем сплачена, що підтверджується актом звірки (а.с.83) та представниками сторін в судовому засіданні.

Пунктом 7.2 вищезазначеного договору передбачено, що у випадку несвоєчасної або неповної оплати вартості товару  відповідно до договору покупець повинен виплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, яка за період з 30.10.05р. по 21.04.06р., згідно розрахунку позивача, становить 2722грн.48коп. та підлягає до стягнення.

У відповідності до пункту 7.3 договору у прострочення платежу покупцем більше 3 банківських днів, сплачується штраф з розрахунку 5% від повної суми неоплаченого або частково неоплаченого рахунку чи поставленого товару, а тому позивачем на суму боргу нараховано штраф у розмірі 5% від вартості товару, вчасно не оплаченого відповідачем, що становить 816,96грн. та підлягає до стягнення.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Згідно розрахунку позивача, розмір інфляційних нарахувань становить 3136грн.24коп., сума 3% річних - 913грн.49коп. і які підлягають до стягнення.

Відповідно до ст.ст.525 і 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Між позивачем та ТОВ "Момент ДЕ-ЮРЕ" було укладено договір про надання юридично-консультативної допомоги №0101 від 01.04.06р.  (а.с.72-73) у відповідності до якого  та акту №2 від 30.08.06р., додатку до акту №2 позивач сплатив товариству 6000грн., з яких 4500грн. за підготовку претензії до Коростишівського автотранспортного підприємства-0652,  позову та збір документів для подачі до суду і юридичний супровід,  що підтверджується банківською випискою від 12.10.06р. (а.с.69-71). Посилаючись на те, що підприємство, із-за несвоєчасних розрахунків відповідачем за відпущений товар,  вимушено було звернутись за юридичною допомогою, то позивач просить стягнути їх з Коростишівського АТП 0652.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Стаття 2 Закону України "Про адвокатуру" визначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Згідно ст.44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В зв'язку з тим, що позивачем не подано доказів того, що договір було укладено з адвокатом, а відповідно до ст.44 ГПК України до судових витрат відносяться лише оплата послуг адвоката, то в стягненні 4500грн. за надання юридичної допомоги по договору від 01.04.06р. суд відмовляє.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача збитки за погашення відсотків банку в розмірі 6192грн.87коп. по договорах про надання овердрафту №121 від 12.02.05р. (а.с.74-77), №168 від 27.12.06р. (а.с.89-91), кредитному договору №98 (про надання відновлюваної відкличної кредитної лінії в національній валюті) від 25.10.05р. (а.с.85-88) мотивуючи тим, що не зміг своєчасно розрахуватись по даних договорах із-за того, що відповідач своєчасно не розрахувався за поставлений товар та тому, що ТОВ "Атланта" для здійснення своєї діяльності користується банківськими позиками, а частину кредитних коштів було використано для відпуску товару відповідачу.

Представник відповідача в судовому засіданні проти вимог позивача заперечує, посилаючись на те, що позивач укладаючи договори про надання овердрафту та кредитний договір повинен був діяти на власний страх і ризик, так як не міг не знати про те, що існує ймовірність  затримки  розрахунків за відпущений товар та підприємство відповідача переживає скрутний матеріальний стан.

У відповідності до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Частина 3 даної статті збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. Частина 4 цієї ж статті передбачає, що на вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Згідно статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Частина 2 даної статті передбачає, що боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Як у випадку невиконання договору, так й за зобов'язаннями, що виникають внаслідок заподіяння шкоди чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка заподіяла шкоду.

Подані позивачем матеріали не є доказами, які безперечно могли стверджувати можливість отримання ним грошових сум або інших цінностей, якби зобов'язання було виконано боржником. Вказані матеріали підтверджують лише наявність у позивача договірних відносин з іншими підприємствами (банком) та не підтверджують наявність причинного зв'язку між затримкою виконання зобов'язань відповідачем та не одержаними позивачем доходами.  

За наведених вище обставин суд вважає позовні вимоги в цій частині не обґрунтованими, а тому в задоволені позову в частині збитків за погашення відсотків банку в розмірі 6192грн.87коп. відмовляє.

Відповідач уточнені позовні вимоги визнає частково.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги частково обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню  в сумі 7589,17грн., а саме: пеню в розмірі 2722,48грн., інфляційні в розмірі 3136,24грн., 5% штрафу - 816,96грн., 3% річних в сумі 913,49коп.

В частині стягнення збитків за погашені відсотків банку 6192,87грн. та витрат на оплату юридичних послуг в сумі 4500грн. суд відмовляє.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі ст.ст.509,525,526,625 ЦК України, керуючись ст.ст. 44, 48, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-  

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Коростишівського автотранспортного підприємства-0652 (Житомирська область, м.Коростишів, вул.Шелушкова, 47; код 05396095) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Атланта" (м. Київ, вул.Попудренка, 54; код 32932286) 2722,48грн. пені, 3136,24грн. інфляційних, 816,96грн. 5% штрафу, 913,49коп. 3% річних, 75,89грн. в повернення державного мита, 61,51грн. в повернення витрат на  інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В частині стягнення 6192,87грн. збитків за погашені відсотків банку  та 4500грн. витрат на оплату юридичних послуг відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Давидюк В.К.      

Дата підписання рішення "___"

Віддрукувати: 3 прим.  

1 - в справу  2 ,3- сторонам