Постанова

від 20.09.2007 по справі 1/486

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

1/486

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "20" вересня 2007 р.                                                           Справа № 1/486

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  

суддів:                                                                        

при секретарі                                                             ,

за участю представників сторін:

від позивача:     Вороніна О.М. (довіреність від 06.04.07р.)

від відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Атланта", м. Київ

на рішення господарського суду Житомирської області

від "16" травня 2007 р. у справі № 1/486  

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Атланта", м. Київ

до Коростишівського АТП 0652, м. Коростишів

про стягнення 25732,43 грн.  

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області Від 16.05.07 рокуу справі №1/486 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Атланта" до Коростишівського АТП 0652 задоволено частково. Стягнуто з Коростишівського автотранспортного підприємства - 0652 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Атланта" 2722,48грн. пені, 3136,24грн. інфляційних, 816,96грн. 5% штрафу, 913,49коп. 3% річних, 75,89грн. в повернення державного мита, 61,51грн. в повернення витрат на  інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 6192,87грн. збитків за погашені відсотки банку  та 4500грн. витрат на оплату юридичних послуг – відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині незадоволених позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не повністю з'ясовані всі обставини справи.

Зокрема скаржник, вказав, що ТОВ «Атланта» здійснює посередницьку діяльність і для цього користується банківськими позиками по яким, внаслідок несплати відповідачем боргу, понесло збитки у вигляді сплачених відсотків. Ці збитки скаржник і просить стягнути з відповідача.

Крім того, скаржник зазначив, що затрати у сумі 4500 грн. за надання юридично – консультативної допомоги при оформленні позову до суду понесені  ТОВ «Атланта» також повинні бути стягнені з відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала доводи, які зазначені в апеляційній скарзі, вважає рішення місцевого господарського суду від 16.05.2007 року необґрунтованим, у зв'язку з чим просить його скасувати в частині незадоволення позовних вимог та прийняти новий судовий акт, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Коростишівське АТП -0652 письмового відзиву на апеляційну скаргу не надало, явку свого уповноваженого представника в засідання суду не забезпечило, хоча про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги було повідомлено належним чином.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши дану судом першої інстанції юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Місцевим господарським судом встановлено, що між ТОВ  "Атланта" та Коростишівським автотранспортним підприємством - 0652 13.10.05р. було укладено договір купівлі-продажу продовольчих товарів. Відповідно до п.1.1 даного договору позивач зобов'язувався продати та передати у власність покупцю (відповідачу) нафтопродукти, асортимент та  кількість яких, узгоджувалась сторонами додатково, та мала підтверджуватися накладними на відпуск товару, виписаними продавцем, а покупець зобов'язався прийняти товар від продавця та оплатити його загальну вартість на умовах даного договору.

Відповідно до даного договору позивачем, на адресу відповідача, відпущено товар на 31539,14грн.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є  правовідношення,  в  якому  одна  сторона  (боржник)  зобов'язана  вчинити  на  користь  другої  сторони (кредитора) певну дію (передати  майно,  виконати  роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Судом першої інстанції встановлено,  що  у  видаткових накладних  на  відпуск   продукції  не  зазначено,  що  продукція  відпускається   відповідно  до  договору  купівлі  -  продажу  від  13.10.2005  року.

В судових засідання представники сторін підтвердили, що між  ТОВ  "Атланта"  та Коростишівським автотранспортним підприємством – 0652 укладено  лише  одну  угоду  купівлі -  продажу і поставка  продукції здійснювалась    відповідно  до вищевказаного договору  купівлі – продажу.

Враховуючи наведене суд першої інстанції дійшов вірного висновку,   що   відпуск  продукції  згідно  накладних  № РН-0000678 від  17.11.2005  року  та  № РН-0000616  від 25.10.2005 року  здійснювався   на  підставі  договору  купівлі  - продажу  від  13.10.2005  року.  

Відповідно до ст.ст.525 і 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань утворилась заборгованість перед  позивачем за отриманий товар станом на день подачі позовної заяви до суду (13.02.07р.) в розмірі 16339,14грн. Вказана заборгованість під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем сплачена, що підтверджується актом звірки (а.с.83).

Пунктом 7.2 вищезазначеного договору передбачено, що у випадку несвоєчасної або неповної оплати вартості товару  відповідно до договору покупець повинен виплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, яка за період з 30.10.05р. по 21.04.06р., згідно розрахунку позивача, становить 2722 грн.48 коп. та підлягає до стягнення.

У відповідності до пункту 7.3 договору у разі прострочення платежу покупцем більше 3 банківських днів, сплачується штраф з розрахунку 5% від повної суми неоплаченого або частково неоплаченого рахунку чи поставленого товару, а тому позивачем на суму боргу нараховано штраф у розмірі 5% від вартості товару, вчасно не оплаченого відповідачем, що становить 816,96грн. та підлягає до стягнення.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Згідно розрахунку позивача, розмір інфляційних нарахувань становить 3136грн.24коп., сума 3% річних - 913грн.49коп.  які підлягають до стягнення.

Колегія суддів, вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача пені, інфляційних, 5% штрафу, 3% річних. Позивачем рішення господарського суду Житомирської області в цій частині не оскаржено.

Щодо стягнення з відповідача 6192,87 грн. збитків за погашення відсотків банку та 4500грн. витрат на оплату юридичних послуг, апеляційна інстанція вважає за необхідне зазначити наступне.

Як встановлено судом першої інстанції між ТОВ «Атланта» та ТОВ "Момент ДЕ-ЮРЕ" було укладено договір про надання юридично - консультативної допомоги №0101 від 01.04.06р.  (а.с.72-73) у відповідності до якого  та акту №2 від 30.08.06р., додатку до акту №2 позивач сплатив товариству 6000грн., з яких 4500грн. за підготовку претензії до Коростишівського автотранспортного підприємства-0652,  позову та збір документів для подачі до суду і юридичний супровід,  що підтверджується банківською випискою від 12.10.06р. (а.с.69-71).

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Стаття 2 Закону України "Про адвокатуру" визначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Згідно ст.44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Колегія суддів погоджується з висновком  місцевого господарського суду про відмову в стягненні 4500грн. за надання юридичної допомоги по договору від 01.04.06р., оскільки позивачем не подано доказів того, що договір було укладено з адвокатом, а відповідно до ст.44 ГПК України до судових витрат відносяться лише оплата послуг адвоката.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача збитки за погашення відсотків банку в розмірі 6192грн.87коп. по договорах про надання овердрафту №121 від 12.02.05р. (а.с.74-77), №168 від 27.12.06р. (а.с.89-91), кредитному договору №98 (про надання відновлюваної відкличної кредитної лінії в національній валюті) від 25.10.05р. (а.с.85-88) мотивуючи тим, що не зміг своєчасно розрахуватись по даних договорах із-за того, що відповідач своєчасно не розрахувався за поставлений товар та тому, що ТОВ "Атланта" для здійснення своєї діяльності користується банківськими позиками, а частину кредитних коштів було використано для відпуску товару відповідачу.

У відповідності до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Частина 3 даної статті збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. Частина 4 цієї ж статті передбачає, що на вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Згідно статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Частина 2 даної статті передбачає, що боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Як у випадку невиконання договору, так й за зобов'язаннями, що виникають внаслідок заподіяння шкоди чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка заподіяла шкоду.

Подані позивачем матеріали не є доказами, які безперечно могли стверджувати можливість отримання ним грошових сум або інших цінностей, якби зобов'язання було виконано боржником. Вказані матеріали підтверджують лише наявність у позивача договірних відносин з іншими підприємствами (банком) та не підтверджують наявність причинного зв'язку між затримкою виконання зобов'язань відповідачем та не одержаними позивачем доходами.  

Враховуючи вищенаведене, апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо необґрунтованості позовних вимог в частині стягнення збитків за погашення відсотків банку в розмірі 6192грн.87коп.

Доводи скаржники спростовуються вищезазначеним, матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає рішенням господарського суду Житомирської області від 16.05.07 року у справі №1/486 законним та обґрунтованим, а підстави для задоволення апеляційної скарги – відсутні.

 Керуючись ст.ст.  101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Житомирської області від 16 травня 2007 року у справі №1/486 залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Атланта" - без задоволення.

2. Справу №1/486 повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя                                                                  

судді:

 Віддрук. 4 прим.

1- до справи

2,3- сторонам

4- в наряд