Ухвала

від 21.06.2017 по справі 816/311/17

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

21 червня 2017 рокум. ПолтаваСправа № 816/311/17

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Канигіної Т.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Скорика С.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представників відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника третьої особи ОСОБА_4 - ОСОБА_5,

представника третьої особи ОСОБА_6 - ОСОБА_7,

третьої особи - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом

позивача ОСОБА_8 до відповідача третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області Калениківська сільська рада Решетилівського району Полтавської області 1. ОСОБА_9 2. ОСОБА_6 3. ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

28.02.2017 ОСОБА_8 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, а саме просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, викладене у формі листа №10863/6-16 від 16.12.2016;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області затвердити ОСОБА_8 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду орієнтовною площею 41,2556 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, розташованої на території Калениківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області за межами населених пунктів.

Ухвалами Полтавського окружного адміністративного суду від 24.03.2017 провадження у справі відкрито, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.05.2017 залучено до участі у справі № 816/311/17 у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_4 та у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Калениківську сільську раду Решетилівського району Полтавської області.

Третя особа ОСОБА_9 у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 14.03.2016 ОСОБА_8 звернулася до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області з клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки земель сільськогосподарського призначення площею 41,2556 га для ведення фермерського господарства в оренду за межами населеного пункту на території Калениківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області /т.1 а.с. 137/.

25.03.2016 ГУ Держгеокадастру у Полтавській області видано наказ № 2132-СГ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою", відповідно до якого надано дозвіл ОСОБА_8 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду орієнтованою площею 41,2556 га земель сільськогосподарського призначення державної власності із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, розташованої на території Калениківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області за межами населених пунктів /т. 1 а.с. 138/.

12.10.2016 ОСОБА_8 звернулася до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області з клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 7 років, площею 41,2556 га під 8% річних від нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення державної власності із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, яка розташована на території Калениківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області /т. 1 а.с. 141/.

Листом № 8788/6-16 від 19.10.2016 відповідач відмовив ОСОБА_8 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер: 5324281300:00:003:0053, з підстав необхідності приведення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у відповідність вимогам чинного законодавства України, а саме: статей 25, 26, 28, 29, 50, 66 Закону України "Про землеустрій", статті 150 Земельного кодексу України, наказу Державного комітету України по земельних ресурсах №245 від 06.10.2003 "Про затвердження переліку особливо цінних ґрунтів" та матеріалів крупномасштабного обстеження ґрунтів, статті 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації", статтей 58, 60, 198 Земельного кодексу України, статей 4, 87, 88 Водного кодексу України /а.с. 142/.

07.11.2016 позивач повторно звернулася до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області з клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства на території Калениківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області (за межами населених пунктів) площею 41,2556 га кадастровий номер 5324281300:00:003:0053 з додатками: проект землеустрою; витяг з державного земельного кадастру, лист голови сільської ради /а. с. 139/.

Листом № 10013/6-16 від 21.11.2016 відповідач відмовив ОСОБА_8 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зазначивши, що мають місце розбіжності щодо агровиробничих груп ґрунтів, якими представлена земельна ділянка /а. с. 140/.

Позивач 02.12.2016 знову звернулася до відповідача із заявою про затвердження вищевказаного проекту землеустрою /а.с. 143/.

16.12.2016 листом № 10863/6-16 відповідач відмовив ОСОБА_8 у затвердження вказаного проекту землеустрою у зв'язку з тим, що зазначені в попередніх листах Головного управління №8788/6-16 від 19.10.2016, № 10013/6-16 від 21.11.2016 зауваження заявником не враховані /а. с. 144/.

Позивач, не погодившись з вказаною відмовою, звернулася до суду із цим адміністративним позовом.

Водночас з матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка, щодо якої ОСОБА_8 подано відповідачу клопотання про затвердження проекту землеустрою, знаходиться у межах земельних ділянок, які надані у власність іншим громадянам /а. с. 56-59/.

Так, відповідач у письмових запереченнях /а. с. 132-135/ зазначив, що спірної земельної ділянки площею 41,2556 га, кадастровий номер 5324281300:00:003:0053, як об'єкта цивільних прав не існує і даний кадастровий номер скасований, а вказану земельну ділянку поділено на земельні ділянки орієнтовною площею 2,0 га та надано дозвіл громадянам ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_9, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_4, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29 на розробку проекту землеустрою щодо їх відведення /т. 1 а. с. 145-257, т. 2 а. с. 6-68/.

До того ж, за ОСОБА_9 10.02.2017 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 1,9482 га, кадастровий номер 5324281300:00:003:0059 /т. 1 а. с. 60/; за ОСОБА_4 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 1,9482 га, кадастровий номер 5324281300:00:003:0084 /т. 2 а. с. 82/. Указані земельні ділянки входить до масиву земельної ділянки площею 41,2556 га, кадастровий номер 5324281300:00:003:0053. Також наказами відповідача /т. 2 а. с. 78, 81/ затверджені проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які розташовані у межах спірної земельної ділянки, для передачі у власність іншим особам.

Доказів скасування таких наказів, а також скасування зареєстрованих прав власності представниками сторін не надано та судом не встановлено.

Згідно зі статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до вимог статті 4 цього Кодексу правосуддя в адміністративних справах здійснюється адміністративними судами. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

За змістом статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Водночас, суб'єктивна оцінка порушення права не є абсолютною. У деяких випадках сам законодавець визначає коло осіб, права яких можуть бути порушені внаслідок бездіяльності, вчинення суб'єктом владних повноважень певних дій чи прийняття актів, правомірно обмежуючи право інших осіб на звернення до суду за захистом порушених прав, свобод або інтересів.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктом 8 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України позивача визначено як особу, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів ". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" визначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного (господарського) судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Суд зазначає, що у разі вчинення дій та/або прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про набуття/відмову в набутті фізичною чи юридичною особою права користування земельною ділянкою спір має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції (у залежності від складу сторін за позовом), оскільки виникає спір про право цивільне.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 24.02.2015 № 21-34а15.

Так, відповідно до статті 2 Земельного кодексу України суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Статтею 80 Земельного кодексу України передбачено, що суб'єктами права власності на землю є, зокрема держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Таким чином, позов, предметом якого є перевірка правильності формування волі однієї із сторін стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав на неї, не може бути розглянутий за правилами, встановленими Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Отже, оскільки відповідачем затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передано у власність земельні ділянки, які утворені внаслідок поділу земельної ділянки, на яку позивач виготовила проект землеустрою, виникло право вимоги до відповідача як до суб'єкта, якому відповідно до закону належить право розпорядження землями державної власності, про розгляд заяви про затвердження проекту землеустрою, виготовленого на підставі попередньо наданих відповідачем дозволів як для позивача, так і для окремих фізичних осіб, що, зокрема свідчить, що існує спір про право, який не може бути вирішено окружним адміністративним судом у межах адміністративного судочинства.

З викладеного вбачається, що з метою належного способу захисту прав позивача в межах наявного спору та з урахуванням правових висновків Верховного Суду України, спір про правомірність рішення відповідача має вирішуватися у порядку цивільного судочинства, за правилами якого можливий одночасний розгляд вимог про визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, а також зустрічних позовних вимог інших осіб щодо правомірності дій відповідача за наслідками прийняття ним рішень про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою на земельну ділянку позивачу та затвердження такого проекту.

Оскарження результату волевиявлення державного органу з приводу розпорядження землею знаходиться поза сферою адміністративного судочинства.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_8 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Калениківська сільська рада Решетилівського району Полтавської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_4, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.

Суд звертає увагу, що відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Керуючись статтями 157, 158, 160, 165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Провадження у справі № 816/311/17 за адміністративним позовом ОСОБА_8 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Калениківська сільська рада Решетилівського району Полтавської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії закрити.

Роз'яснити позивачу, що повторне звернення до суду з цією самою позовною заявою не допускається.

Роз'яснити позивачу право на звернення до місцевого загального суду із відповідним позовом в порядку, встановленому цивільним судочинством.

Копію ухвали направити особам, які беруть участь у справі.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного у порядку та строки, визначені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали складено 26.06.2017.

Суддя Т.С. Канигіна