Ухвала

від 06.06.2017 по справі 804/1168/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

06 червня 2017 рокусправа № 804/1168/17 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сафронової С.В.

суддів: Мельника В.В. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Царьової Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 березня 2017 року

у адміністративній справі № 804/1168/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпродзержинський завод "Метсплав" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и л а :

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 березня 2017 року задоволено адміністративний позов ТОВ Дніпродзержинський завод Метсплав , та визнано протиправними та скасовано винесені Головним управлінням ДФС Дніпропетровській області податкові повідомлення-рішення: за формою "Р" № НОМЕР_1 від 12.10.2016 року, яким збільшено ТОВ Дніпродзержинський завод "Метсплав суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 1 562 267 грн. та штрафних санкцій у розмірі 390 566, 75 грн.; за формою "Р" № НОМЕР_2 від 12.10.2016 року, яким ТОВ Дніпродзержинський завод "Метсплав зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування по податку на прибуток на суму 453 165 грн.; та за формою "Р" № НОМЕР_3 від 27.01.2017 року, яким ТОВ Дніпродзержинський завод "Метсплав збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем по податку на прибуток приватних підприємств на суму 1 291 670, 00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 322 917,50 грн.; а також присуджено з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ Дніпродзержинський завод "Метсплав судові витрати з оплати судового збору у розмірі 60 308, 80 грн.

Зазначена постанова суду першої інстанції оскаржена відповідачем по справі з підстав порушення норм матеріального права та не врахування судом фактичних обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору, що призвело до винесення незаконного рішення у справі, яке просить скасувати та прийняти нове про відмову у задоволені вимог позивача в повному обсязі.

Апеляційна скарга відповідача мотивована безпідставністю не взяття до уваги судом першої інстанції встановлених під час перевірки ТОВ Дніпродзержинський завод "Метсплав фактів відсутності реального вчинення ним в перевіряємий період господарських операцій з його контрагентами: ТОВ ТОЛК , ТОВ ПТР-РЕСУРС , ТОВ РОКСАН ІНВЕСТ , ТОВ ПОЛІСБУД , які не спричинили реального настання правових наслідків, оскільки не були спрямовані на якісне та своєчасне виконання зобов'язань, а формальне оформлення по цим угодам первинних документів було спрямовано на мінімізацію податкових зобов'язань.

На обґрунтування своїх висновків, відповідач посилається на те, що за результатами аналізу наявної в його розпорядженні податкової інформації, не було встановлено фактів придбання товарів ТОВ ТОЛК , ТОВ ПТР-РЕСУРС , ТОВ РОКСАН ІНВЕСТ , ТОВ ПОЛІСБУД у їх контрагентів-постачальників, а оформлені по спірним у цій справі господарським операціям первинні документи є дефектними та не відповідають дійсності, у зв'язку з чим не можуть бути прийняті до уваги як підтвердження фактичного здійснення фінансово-господарської діяльності позивача по угодам з ТОВ ТОЛК , ТОВ ПТР-РЕСУРС , ТОВ РОКСАН ІНВЕСТ , ТОВ ПОЛІСБУД . Зокрема, відповідач вказує на дефектність товарно-транспортних накладних, які є супровідними документами поставлених позивачу товарів, але в яких міститься недостовірна інформація про автоперевізників ТМЦ і про транспортні засоби, стосовно яких на час перевірки відсутня інформація в базах даних "НАІС ДДАІ" МВС України, що свідчить про відсутність руху товару до позивача від зазначених в первинних документах контрагентів.

Окремо, відповідач акцентує увагу апеляційного суду на ненадання позивачем до перевірки документів по запитам від 19.08.2016 року №1,2,3 (журналів ордерів по бухгалтерським рахункам 23, 26 в розрізі номенклатурних позицій за 2013, 2014, 2015, півріччя 2016 року, актів списання, матеріальних звітів, карток складського обліку, карток внутрішнього переміщення), внаслідок чого Дніпродзержинською ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області було складено акт про ненадання документів від 02.09.2016 року №475/04-36-14-01, на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення від 08.09.2016 року №0005971401 про застосування штрафних санкцій на загальну суму 510 грн.

В судовому засіданні представник відповідача наполягав на задоволенні вимог апеляційної скарги, вказуючи, що надані позивачем до суду первинні документи не повинні братися до уваги у відповідності до вимог ст.44 Податкового кодексу України, та також на те, що під час перевірки позивачем документально не було підтверджено постачання йому товарів саме зазначеними в первинних документах контрагентами, хоча при цьому, контролюючий орган не заперечує проти того, що в перевіряємий період позивач отримував ТМЦ.

Представники позивача заперечували в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги відповідача, вказуючи на підтвердження реальності здійснених ним з ТОВ ТОЛК , ТОВ ПТР-РЕСУРС , ТОВ РОКСАН ІНВЕСТ , ТОВ ПОЛІСБУД господарських операцій первинними документами, які були предметом перевірки контролюючого органу та суду, та за якими просліджуються факти отримання ним товарів від вказаних постачальників, а також рух коштів по рахунку позивача і оплату позивачем товару. Пояснюють, що ненадання на запит контролюючого органу частини документів бухгалтерського обліку до перевірки, було обумовлено великим об'ємом первинних документів, які надавалися до планової перевірки відповідачу одним бухгалтером, яка із-за надмірного навантаження могла щось упустити, але всі документи, на які вказував відповідач, були надані суду для огляду і їх копіях долучені до матеріалів справи, а штрафна санкція за ненадання документів в сумі 510 грн. позивачем не оскаржується. Крім того, представники вказують, що приймаючи від постачальників товар і супровідні його документи, позивач не мав права та можливості перевіряти реєстрацію транспортних засобів і перевізників ТМЦ, з якими позивач не перебував в договірних відносинах. За наведених обставин, просять залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення сторін по справі, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, правильність правової оцінки судом фактичних обставин по справі, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з нижченаведеного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що оскаржувані у цій справі податкові повідомлення-рішення: за формою "Р" № НОМЕР_1 від 12.10.2016 року, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 1 562 267 грн. та штрафних санкцій у розмірі 390 566, 75 грн. (а.с.90 т.1); за формою "Р" № НОМЕР_2 від 12.10.2016 року, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування по податку на прибуток на суму 453 165 грн. (а.с.89 т.1); та за формою "Р" № НОМЕР_3 від 27.01.2017 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем по податку на прибуток приватних підприємств на суму 1 291 670, 00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 322 917,50 грн. (а.с.88 т.1) - були винесені Головним управлінням ДФС Дніпропетровській області ГУ ДФС у Дніпропетровській області на підставі акту перевірки № 507/14-36-14-01/37236958 від 09.09.2016 року (а.с.13-87), оформленого за результатами проведеної відповідно до п.п. 20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п. 75.1.2. п.75.1 ст. 75, п.77.1, п.77.4 ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України та плану-графіка документальної планової виїзної перевірки ТОВ Дніпродзержинський завод Метсплав з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 30.06.2016 року, за висновками якої позивачем порушено положення: - п.п. 14.1.27 п.14.1 ст.14, п.п.134.1.1 п.134 ст.134, п.138.1, п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України шляхом завищення витрат на придбання ТМЦ у ТОВ ТОЛК і ТОВ ПТР- Ресурс , що призвело до завищення задекларованих ТОВ ДЗМС у перевіряємому періоді показників за податковий період 2013 року на загальну суму 4 184 881 грн., та до заниження податку на прибуток на загальну суму 795127 грн.; - п.п. 14.1.27 п.14.1 ст.14, п.п.134.1.1 п.134 ст.134 Податкового кодексу України шляхом заниження об'єкту оподаткування по операціям з придбання ТМЦ у ТОВ Роксан Інвест і ТОВ Полісбуд , що призвело до заниження задекларованих ТОВ ДЗМС у перевіряємому періоді показників за податковий період півріччя 2015 року на загальну суму 6 628 335 грн., заниження податку на прибуток на суму 739935 грн., та зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування по податку на прибуток у сумі 453 165 грн.; а також п.44.1 ст.44, п.180.1 ст.180, п. 187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, ст.198 Податкового Кодексу України внаслідок завищення позивачем податкового кредиту на загальну суму 2162643 грн.

Вирішуючи спір у цій справі по суті, суд першої інстанції за результатом перевірки в судовому засіданні долучених до матеріалів справи копій первинних документів (договорів поставки, податкових накладних, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, рахунків-фактур, а також платіжних доручень щодо оплати товарів), дійшов правильного висновку про доведеність позивачем виконання зобов'язань щодо реального отримання та оплати ним товарів по господарським операціям з ТОВ ТОЛК , ТОВ ПТР-Ресурс , ТОВ Роксан Інвест , ТОВ Полісбуд , що залишилося не спростованим відповідачем в ході в ході судового розгляду справи.

Окремо суд першої інстанції звернув увагу на те, що в Акті перевірки № 507/14-36-14-01/37236958 від 09.09.2016 року відсутні посилання відповідача на недоліки або зауваження щодо оформлення договорів, видаткових і податкових накладних, актів здачі-приймання робіт, та фактів оплати і отримання товарів/послуг позивачем, а в матеріалах справи не міститься будь-яких доказів того, що під час перевірки податковий орган встановив обставини, які б свідчили про умисел позивача на укладення договорів з контрагентами без наміру створити наслідки, які були передбачені цими договорами, або про обізнаність позивача про якійсь порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, чи їх постачальників.

Судова колегія в повному обсязі погоджується з наведеними вище висновками суду першої інстанції, оскільки що в матеріалах справи наявні в повному обсязі первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними в Акті перевірки контрагентами, що були складені за результатами проведених операцій з дотриманням вимог законодавства і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою. Фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат згідно до первинних бухгалтерських документів та податкових накладних, які виписані на виконання умов договірних відносин з ТОВ ТОЛК , ТОВ ПТР-РЕСУРС , ТОВ РОКСАН ІНВЕСТ , ТОВ ПОЛІСБУД .

Разом з тим, судова колегія звертає увагу на те, що припущення відповідача про документальну непідтвердженість операцій ТОВ Дніпродзержинський завод Метсплав та нереальність господарських операцій з контрагентами, мотивувались апелянтом лише власним аналізом доступної йому податкової внутрішньої інформації про порушення контрагентами позивача встановленого порядку звітування про свою діяльність. Проте, свою позицію відповідач не обґрунтував первинними документами позивача чи його контрагентів, або висновками фіскальних органів на обліку у яких до наступного часу перебувають ТОВ ПТР-РЕСУРС , ТОВ ПОЛІСБУД , ТОВ РОКСАН-ІНВЕСТ та ТОВ ТОЛК про порушення зазначеними суб'єктами господарювання податкового законодавства, які б були встановлені за результатами документальних перевірок їх діяльності, або рішеннями судів про встановлення у установленому законом порядку нездійснення контрагентами позивача підприємницької, економічної діяльності, та спрямованість їх дій на заниження податку на прибуток та зобов'язань з ПДВ разом з позивачем, та на збільшення суми від'ємного значення об'єкту оподаткування по податку на прибуток позивача.

Оскільки чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та до податкового кредиту сум податку на додану вартість, судова колегія визнає, що перелічені відповідачем в апеляційній скарзі допущені контрагентами позивача порушення (зокрема: про придбання контрагентами позивача інших товарів, ніж ті, що поставлялися ними позивачу (за даними ЕРПН); не подання фінансового звіту суб'єкту малого підприємництва - ТОВ ПТР-РЕСУРС у 2013 році, ТОВ ПОЛІСБУД у 2016 році; а також про відсутність у ТОВ РОКСАН-ІНВЕСТ залишків готової продукції згідно його фінансової звітності за 1 квартал 2016 року, декларування останнім у податковій звітності з ПДВ протягом 2015 року про операції звільненні від оподаткування, надання ТОВ РОКСАН-ІНВЕСТ за період січень-лютий 2016 р. звітів по ПДВ без показників фінансово-господарської діяльності та подання цим товариством з березня по червень 2016 р. звітів по ПДВ з показниками фінансово-господарської діяльності, але з реєстрацією податкових накладних в ЕРПН лише з червня 2016 року; а також постачання позивачу товару з боку ТОВ РОКСАН-ІНВЕСТ всупереч його основної діяльності - оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин) - не можуть слугувати підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат з урахуванням того, що ним були виконані усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та наявності необхідного документального підтвердження розміру валового доходу, витрат та податкового кредиту, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи.

Відтак, за умови не встановлення податковим органом у спірних правовідносин наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання ТОВ Дніпродзержинський завод Метсплав незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу, такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини . Зокрема, у рішенні від 9 січня 2007 року по справі Інтерсплав проти України , та у рішенні від 18.03.2010 року по справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії, у п. 23 якого Європейський суд з прав людини наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника податків, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Втім, зазначив Суд, і в цьому випадку це не мало б прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре).

Отже, Європейський суд з прав людини чітко констатує правило індивідуальної відповідальності платника податків за яким: добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через будь-які негаразди із його контрагентом.

Відповідно до вимог ч.2 ст.8 КАС практика Євросуду підлягає урахуванню під час прийняття рішень вітчизняними адмінсудами. До того ж, принцип індивідуальної відповідальності та відсутність залежності добросовісного платника податків від дій або бездіяльності його контрагентів, також відповідає правовій позиції Верховного Суду України по даній категорії справ, який неодноразово звертав увагу на те, що платник податків, за умови його необізнаності, не може нести відповідальність за недобросовісні дії свого контрагента, а тим більше перевіряти чи реальною була воля засновників даного підприємства на здійснення господарської діяльності.

Таким чином, навіть допущені контрагентами позивача порушення вимог законодавства при веденні господарської діяльності чи при звітуванні про свою діяльність (які мали б бути зафіксовані у визначеному законом порядку, а не шляхом проведення відповідачем аналізу податкової інформації), повинні тягнути за собою відповідальність тільки для означених контрагентів позивача, та не мають преюдиціального значення у цій справі для вирішення питання законності формування позивачем суми податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів та податку на прибуток приватних підприємств, а також на віднесення позивачем витрат до складу податкового кредиту, чи визначення ним від'ємного значення об'єкту оподаткування по податку на прибуток.

Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що відповідач окрім припущень про нереальність господарських операцій позивача, які ґрунтуються на внутрішній інформації про діяльність його контрагентів, не надав суду будь-яких доказів про підтвердження порушень податкового законодавства з боку контрагентів позивача. Так, фіскальним органом не доведено належними письмовими доказами (а не міркуваннями) відсутність руху активів, зобов'язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарських операцій, відсутності фізичних, технічних, технологічних можливостей до вчинення таких операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів необхідних умов для досягнення результатів як позивачем так і зазначеними в Акті перевірки його контрагентами.

Водночас, долученими до матеріалів справи письмовими доказами, які позивач самостійно отримав намагаючись спростувати висновки податкового органу, хоча і не мав такого обов'язку, беззаперечно підтверджується реальність придбання контрагентами позивача самих тих товарів, які поставлялися ними позивачу. Зокрема, придбання ТОВ ПОЛІСБУД ТМЦ (алюмінію АВ-91, Алюмінію АВ-87, Алюмінієвої гранули АВ-91 - який було реалізовано позивачу на підставі договору поставки № 0104/15 від 01.04.2015р.) у контрагентів-постачальників підтверджується: договором поставки № 0104 (а.с.109-112 т.1), спеціфікацією № 1 (а.с.113 т.1), листами з вимогою про відгрузку товару (а.с.114-116 т.1), прибутковими накладними (а.с.117, 119, 121, 123, 125, 127, 129, 130, 131, 132, 133 т.1), ТТН (а.с.118, 120, 122, 124, 126, 128 т.1).

Особливу увагу судова колегія приділяє в даному випадку факту отримання позивачем від ТОВ ПТР-РЕСУРС , ТОВ ПОЛІСБУД , ТОВ РОКСАН-ІНВЕСТ та ТОВ ТОЛК ТМЦ з метою використання його у власність господарській діяльності та отримання від такої діяльності прибутку.

Так, до початку виготовлення ТОВ Дніпродзержинський завод Метсплав з 01.07.2015 р. готової продукції з постачаємих товарів, позивач займався лише придбанням, перевіркою якості продукції у власній сертифікованій лабораторії та подальшою її реалізацією, що документально підтверджено:

- по реалізації отриманого у ТОВ "Толк" товару на адресу: ТОВ МЗ Дніпросталь (видатковими накладними № РН-0000049 від 10.08.2013 р., № РН-0000050 від 12.08.2013 р„ № РН-0000051 від 14.08.2013 р., № РН- 0000053 від 17.08.2013 р„ № РН-0000054 від 21.08.2013 р„ № РН-0000056 від 25.08.2013 р., № РН-0000058 від 28.08.2013 р., № РН-0000060 від 30.08.2013 р.. № РН-0000061 від 04.09.2013 р.); ДП ВО Південий машинобудівний завод ім. О.М. Макарова (видаткові накладні № РН-0000052 від 14.08.2013 р., № РН-0000057 від 27.08.2013 р., № РН-0000063 від 09.09.2013 р. № РН-0000065 від 19.09.2013 р.), ПАТ НТЗ Інтерпайп (№ РН-0000064 від 18.09.2013 р., № РН-0000066 від 19.09.2013 р., № РН-0000068 від 23.09.2013 р.), МП Дніпродзержинський сталеливарний завод ДП ПАТ Дніпровагонмаш (№ РН-0000055 від 23.08.2013 р., № РН-0000067 від 23.09.2013 р.), ПАТ Дніпроспецсталь (№ РН-0000059 від 29.08.2013 р.)

- по реалізації отриманого у ТОВ "ПТР-РЕСУРС" товару на адресу: ПАТ НТЗ "Інтерпайп" (видатковими накладними: № РН-І 0000040 від 18.06.2013 р., № РН-0000041 від 21.06.2013 р., № РН-0000042 від 25.06.2013, № РН-0000043 від 27.06.2013 р., № РН-0000044 від 30.06.2013 р., № РН-0000045 від 17.07.2013 р., № РН-0000046 від 23.07.2013 р.); МП Дніпродзержинський сталеливарний завод ДП ПАТ Дніпровагонмаш (видатковими накладними № РН-0000038 від 07.06.2013 року, № РН-0000047 від 25.07.2013 р.).

Реальна можливість здійснення позивачем з 01.07.2015 року виробництва готової продукції з відходів алюмінієвих сплавів підтверджено наявністю фізичних, технічних, технологічних можливостей до вчинення таких операцій з урахуванням майна та обсягу матеріальних ресурсів необхідних умов для досягнення результатів: технічним паспортом на цех по виробленню сплавів (а.с.134 т.1), свідоцтвом про право власності на приміщення (а.с.135 т.1), витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно (а.с.136-139 т.1), договором оренди землі та реєстраційною справою на землю (а.с.140-145 т.1), свідоцтвом про реєстрацію (а.с.146 т.1), технологічним регламентом (а.с.147-154 т.1). Також долученими до матеріалами справи документами підтверджується реалізація готової продукції, виготовленої із отриманих у контрагентів сплавів, до ПАТ ОСОБА_1 Кривий Ріг та до ПАТ ММК ім.Ілліча .

Висновки відповідача про дефектність наданих позивачем товарно-транспортних накладних, і відповідно не підтвердження позивачем фактів перевезення контрагентами товару, судова колегія відхиляє, оскільки такі доводи не можуть бути підставою для збільшення платнику зобов'язань, адже не ґрунтуються на дослідженні доказів, наданих позивачем.

За характером виниклих між позивачем та ТОВ ПТР-РЕСУРС , ТОВ ПОЛІСБУД , ТОВ РОКСАН-ІНВЕСТ і ТОВ ТОЛК правовідносин, ТОВ Дніпродзержинський завод Метсплав отримував постачаємий йому контрагентами товар, тому товарно-транспортні накладні для позивача в даних випадках не входять до переліку документів, що визначають його право на формування податкового кредиту, доходів та витрат, а відповідно взагалі не є обов'язковими для позивача, а допущені помилки при оформлення цих ТТН не свідчить про нереальність переміщення товару до позивача. А відсутність реєстрації транспортних засобів по обліку ДАІ на час проведення перевірки позивача, з урахуванням спливу часу після проведення господарських операцій може свідчити також про зняття цих авто з реєстрації, їх перереєстрації, та тощо, але ні в якому разі не впливає на бухгалтерських та податковий облік позивача.

Підсумовуючи вищенаведені обставини у їх сукупності, судова колегія визнає, що суд першої дійшов вірного висновку, що дані позивача як платника податку на прибуток та податку на додану вартість, визначені в податковій звітності є обґрунтованими, зв'язку із чим у податкового органу були відсутні підстави для прийняття спірних у цій справі податкових повідомлень-рішень.

Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що судом першої інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду, не встановлено, відповідно апеляційну скаргу слід залишити без задоволенні, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись п.1 ч. 1 ст.198, 205, 206 КАС України, судова колегія, -

У х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 березня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та в строки, що визначені ст.212 КАС України

Головуючий: С.В. Сафронова

Суддя: В.В. Мельник

Суддя: Д.В. Чепурнов