Ухвала

від 26.06.2017 по справі 813/1817/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2017 рокуЛьвів№ 876/6778/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого Шинкар Т.І.,

суддів Пліша М.А.,

ОСОБА_1,

секретаря судового засідання Румянцевої О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу судді Львівського окружного адміністративного суду від 19 травня 2017 року про відмову у відкритті провадження у справі №813/1817/17 за позовом ОСОБА_2 до державного реєстратора прав на нерухоме майно Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Вузьке про визнання протиправним та скасування рішення, скасування записів,-

В С Т А Н О В И В:

17.05.2017 ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до державного реєстратора прав на нерухоме майно Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Вузьке , просила визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 33283555, прийняте державним реєстратором ОСОБА_3, Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки 29.12.2016 про державну реєстрацію права власності на незавершене будівництво та земельну ділянку площею 1,0009 га, кадастровий номер 4625886400:06:001:0059 по вул.Підлісна,1 в с.Страдч Яворівського району Львівської області за Товариством з обмеженою відповідальністю Вузьке ЄДРПОУ 40394702; скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про реєстрацію права власності за ТзОВ Вузьке номери 18414433 та 18413908.

Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 19.05.2017 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2.

Не погоджуючись з ухвалою судді суду першої інстанції, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, просить скасувати ухвалу від 19.05.2017 і направити справу для продовження розгляду. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що позивач звернувся до адміністративного суду з позовом не для захисту свого права власності, а саме для захисту своїх прав та інтересів у сфері публічних правовідносин, які порушені протиправними (оскаржуваними) рішеннями відповідача, який при їх прийнятті діяв як суб'єкт владних повноважень. Та обставина, що між позивачем та третьою особою може існувати спір про право цивільне не виключає, на переконання апелянта, наявності між позивачем та відповідачем спору щодо захисту прав та інтересів позивача у сфері публічних правовідносин. Окрім того, позов мотивовано зокрема тим, що відповідач, діючи як державний реєстратор, отже як суб'єкт владних повноважень, приймаючи оспорюване рішення, діяв протиправно, необґрунтовано. Відтак, вважає, що спір, для розв'язання якого подано позов, є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

В судовому засіданні представник позивача та представник третьої особи апеляційну скаргу підтримали, представник відповідача повноважного представника в судове засідання не забезпечив, належним чином повідомлений про місце та час розгляду справи, що відповідно до ч.4 ст.196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та пояснення представника позивача, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу судді суду першої інстанції скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, виходячи з наступного.

Відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі, суддя суду першої інстанції виходив з того, що предметом у даній справі є спір про право, що виключає оцінку спірних відносин сторін як таких, що засновані на управлінських чи контролюючих функціях однієї сторони стосовно іншої, справа не має визначених статтею 3 Кодексу адміністративного судочинства України ознак адміністративної справи.

Суд апеляційної інстанції не може погодитись з такими висновками судді суду першої інстанції та вважає їх передчасними з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Реалізація порушеного чи оспорюваного права відбувається шляхом пред'явлення позову у формі позовної заяви до суду першої інстанції.

Відповідно до частин 1, 2 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Законодавство не містить визначення терміна публічно-правовий спір . Для розгляду спору адміністративним судом необхідно встановити його публічно-правовий зміст (характер).

Згідно із частиною 1 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч.1 ст.3 КАС України).

Для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність усіх суб'єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 11 Цивільного Кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Зі змісту позовної заяви вбачаться, що ОСОБА_2 оскаржує рішення індексний номер 33283555, прийняте державним реєстратором Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки 29.12.2016, про державну реєстрацію права власності на незавершене будівництво та земельну ділянку площею 1,0009 га, кадастровий номер 4625886400:06:001:0059 по вул.Підлісна,1 в с.Страдч Яворівського району Львівської області за Товариством з обмеженою відповідальністю Вузьке , з мотивів прийняття такого з допущенням грубого порушення законодавства.

Як це встановлено суддею суду першої інстанції, згідно з договором від 17.03.2008 ВАТ Електрон Банк є іпотекодержателем об'єкту нерухомого майна, яким забезпечено зобов'язання ОСОБА_2 за кредитним договором від 17.03.2008 №KF 47727. Предметом іпотеки, яким саме забезпечено таке зобов'язання, є земельна ділянка площею 1,0009 га, кадастровий номер 4625886400:06:001:0059 по вул.Підлісна, 1 в с.Страдч Яворівського району Львівської області та об'єкт незавершеного будівництва, готовністю 76% позначений за планом земельної ділянки літерою А-2, готельний комплекс.

17.03.2008 між ВАТ Електрон Банк та ОСОБА_2 укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя.

29.12.2016 державним реєстратором прав на нерухоме майно ОКП ЛОР БТІ та ЕО прийнято рішення індексний номер 33283555, про державну реєстрацію права власності на незавершене будівництво та земельну ділянку загальною площею 1,0009 га, кадастровий номер 4625886400:06:001:0059 по вул.Підлісна, 1 в с.Страдч Яворівського району Львівської області за ТзОВ Вузьке , на підставі якого внесено записи про право власності на незавершене будівництво №18414433 та про право власності на земельну ділянку 18413908.

Відповідно до положень ст.2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.07.2004 №1952-IV, в редакції чинній на час проведення реєстраційних дій, (далі - Закон №1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; реєстраційна дія - державна реєстрація прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, скасування державної реєстрації прав, а також інші дії, що здійснюються в Державному реєстрі прав, крім надання інформації з Державного реєстру прав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.10 Закону №1952-IV державним реєстратором є громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації прав.

Статтею 11 Закону №1952-IV встановлено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Із змісту та підстав позову вбачається, що предметом спору є неправомірність, на думку позивача, рішення державного реєстратора ОКП ЛОР БТІ та ЕО про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо державної реєстрації права власності на незавершене будівництво та земельну ділянку площею 1,0009 га, кадастровий номер 4625886400:06:001:0059 по вул.Підлісна,1 в с.Страдч Яворівського району Львівської області за ТзОВ Вузьке .

Враховуючи вказані законодавчі положення, зміст та підстави позову, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що ухвала про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі прийнята суддею суду першої інстанції передчасно, без оцінки належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 оскаржує дії відповідача як суб'єкта владних повноважень, які полягають у недотримання вимог Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , який регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, в частині не проведення відповідачем перевірки документів, поданих ТзОВ Вузьке , на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та прийняття відповідного рішення.

На переконання суду апеляційної інстанції, покликання судді суду першої інстанції на правову позицію Верховного Суду України у справах №21-173а15 від 28 квітня 2015 року, №21-5421а15 від 13 січня 2016 року, №21-41а16 від 14 червня 2016 року як на справи аналогічної категорії є передчасним, оскільки обґрунтовуючи предмет та підстави адміністративного позову у даній справі, позивач покликався на правову позицію Верховного Суду України у справі №822/864/17 від 11 квітня 2017 року та №822/862/15 від 12 квітня 2017 року, правовідносини у яких, на його думку, є аналогічними до даної справи. Вищевикладені обставини підлягають з'ясуванню в судовому засіданні.

Також слід зауважити, що згідно із статтею 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права .

Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом у частині першій статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…) . З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Враховуючи вказані законодавчі положення, аналізуючи матеріали справи суд апеляційної інстанції приходить переконання, що суддя суду першої інстанції прийшов до помилкового передчасного висновку про відмову у відкритті провадження у справі з тих підстав, що розглядуваний судом спір не відноситься до юрисдикції адміністративних судів та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно п.3 ч.1 ст.199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

Відповідно до положень ст.204 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала скасуванню як така, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направленню справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 199, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити, ухвалу судді Львівського окружного адміністративного суду від 19 травня 2017 року про відмову у відкритті провадження у справі №813/1817/17 скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала остаточна та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_4 судді ОСОБА_5 ОСОБА_1

Повний текст Ухвали складено 29.06.2017р.