Ухвала

від 29.06.2017 по справі 802/1057/14-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/1057/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Заброцька Л.О.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

29 червня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Охримчук М.Б.,

представника відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

представника позивача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Калинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06 березня 2017 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "УкрЄвроекспорт" до Калинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

В квітні 2014 року позивач - ПП "УкрЄвроекспорт" звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Калинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000052200 від 14.01.2014 року.

Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 06.03.2017 року вказаний позов задовольнив.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.

В судовому засіданні представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги в повному обсязі, в свою чергу представник позивача заперечив проти апеляційної скарги та просив у її задоволенні відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що приватне підприємство "УкрЄвроекспорт" зареєстровано як юридична особа 02.10.2009 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 № 547573 ( том 1 а.с. 6 ), та являється, зокрема платником податку на прибуток.

Відповідно до статті 3 Статуту ПП "УкрЄвроекспорт", підприємство здійснює свою господарську діяльність з метою одержання прибутку на основі здійснюваної ним підприємницької діяльності. Основним видом діяльності підприємства є сільськогосподарське товарне виробництво, переробка сільськогосподарської продукції (зокрема - м'яса та молока), а також оптова та роздрібна торгівля харчовими продуктами та промисловими товарами ( том 1 а.с. 7-12 ).

В період з 12.11.2013 року по 23.12.2013 року Хмільницькою ОДПІ, відповідно до наказу від 31.10.2013 року № 162, проведено документальну планову виїзну перевірку ПП "УкрЄвроекспорт" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року та валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року.

Результати перевірки оформлено актом від 30.12.2013 року № 41-22-36575242 ( том 1 а.с. 14-60).

Відповідно до висновків, викладених в зазначеному акті, в ході перевірки, окрім іншого, встановлено порушення позивачем п.п.4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97-ВР від 22.05.1997 року (із змінами та доповненнями), п.п. 135.5.4, 135.5.5 п. 135.5 ст. 135, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження підприємством податку на прибуток за 1 квартал 2011 року в сумі 2250,00 грн., за 2-4 квартали 2011 року в сумі 98072,00 грн., за 2012 рік в сумі 259631,00 грн.

Висновки проведеної перевірки знайшли своє відображення у прийнятому відповідачем податковому повідомленні-рішенні форми «Р» № НОМЕР_1 від 14.01.2014 року, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств в загальній сумі 424862,00 грн., в тому числі за основним платежем - 359953,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 64909,00 грн. (том 1 а.с. 13).

Вважаючи зазначені дії відповідача незаконними позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись положеннями Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податковим кодексом України, прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Таким чином, з метою перевірки правомірності дій податкової інспекції стосовно винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення необхідно встановити наявність або відсутність порушень з боку позивача, чинного на момент вказаних правовідносин, законодавства, що регулює порядок та умови сплати податку на прибуток.

Відповідач приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, виходив з того, що позивач протиправно включив до складу "інших витрат звичайної діяльності" відповідну суму витрат у правовідносинах з його контрагентами, а саму витрат на оплату наданих транспортних послуг ФОП ОСОБА_5 за договором №б/н від 02.01.2012 року та наданих посередницьких послуг ФОП ОСОБА_6 за договором №01/01/2012 від 01.01.2012 року.

До таких висновків податковий орган прийшов зазначаючи про відсутність отримання позивачем зазначених послуг та як наслідок неправомірне їх включення до суми витрат у зв'язку із відсутністю в актах про надані послуги обов'язкової на думку відповідача інформації про обсяги наданих послуг в натуральному виразі, з конкретизованим об'ємом та вартістю послуг, розрахунком наданих послуг та конкретизованим фактичним змістом і обс'ягом таких послуг.

Крім цього, відповідач також зазначив, про безпідставне не включення до складу оподаткованого доходу підприємства за звітний період частини суми коштів поворотної фінансової допомоги, отриманої від ФОП ОСОБА_7, як засновника підприємства, за договорами №24/11/10 від 24.10.2010, №30/08/2011 від 30 серпня 2011 року, №25/10/2011 від 25 жовтня 2011 року, №15/10/2012 від 15 жовтня 2012 року та №28/05/2012 від 28 травня 2012 року.

Підставою ж для таких висновків відповідача слугувало начебто в порушення вимог чинного законодавства не повернення відповідних отриманих сум поворотної фінансової допомоги протягом встановлених строків.

Суд першої інстанції за наслідками розгляду справи, прийшов до висновку про безпідставність прийняття відносно позивача оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Крім того як вірно зазначено судом першої інстанції, що згідно з Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Вказаними нормативно-правовими актами встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Міністерство фінансів України в своєму листі від 06.12.2013 року №31- 0841.0-07-27/35654 щодо оформлення первинних документів зазначає, що міру деталізації змісту і обсягу господарської операції визначають особи, які відповідають за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Зі змісту роз'яснення Міністерства доходів і зборів України "Практика застосування норм Податкового кодексу України, зі змінами від 01.07.2013 року" випливає, що підтвердженням фактичного отримання послуг можуть бути не лише акт приймання-передачі послуг, але й інший документ, що оформляється, самостійно або у сукупності з актом приймання-передачі послуг і підтверджує фактичне їх надання, наприклад, звіт, протокол тощо.

З матеріалів справи встановлено, що вказані правовідносини між позивачем та його контрагентами підтверджені належним чином оформленими відповідними первинними документами, а саме договором від 02.01.2012 №01/01/2012 про надання послуг в посередництві торгівлею с/г сировиною укладеним між ПП "УкрЄвроекспорт" (Замовник) та ФОП ОСОБА_6 (Посередник) , складеними відповідно до вказаного договору актами виконаних робіт (послуг) з детальними описами завдань, що були виконані, підсумкових актів здачі - прийомки виконаних робіт; копіями накладних, що свідчать про факт оприбуткування позивачем сільськогосподарської продукції, закупленої через посередника ФОП "Семенюка".

Крім того зазначене підтверджується також укладеним договором від 02.01.2012 року №б/н про перевезення вантажів автомобільним транспортом між ПП "УкрЄвроекспорт" (Замовник) з ФОП ОСОБА_5 (Перевезник), складеними відповідно до вказаного договору актів здачі - прийоми виконаних робіт з відповідними необхідними реквізитами, договору поставки №2576/2011 від 04.04.2012 року, укладеного між ПП "УкрЄвроекспорт" та ТОВ СП "Нібулон" з додатками, товарно-транспортними накладними складеними на підтвердження договором поставок та відповідними банківськими документами до них.

За змістом з п.п. 139.1.4, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Таким чином, відповідність вказаних первинних документів вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку у взаємозв'язку з фактом безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю позивача встановленого з врахуванням характеристик отриманих та наданих послуг, придбаних товарів, які свідчать про призначення таких для використання у господарській діяльності позивача та відповідають змісту цієї діяльності, а тому зазначене свідчить про правомірність дій позивача щодо формування податкової звітності з витрат на підставі вказаних документів.

Матеріалами справи та нормами чинного податкового законодавства підтверджено правомірність включення позивачем сум до інших витрат звичайної діяльності під час подання декларації з податку на прибуток підприємств.

Натомість відповідачем не надано належних і допустимих доказів, які б об'єктивно ставили під сумнів фактичне здійснення цих операцій. Також ним не наведено обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про їх фіктивність чи про те, що дії позивача і його контрагентів були спрямовані на отримання незаконної податкової вигоди.

Що стосується висновків податкового органу стосовно не включення позивачем до складу оподаткованого доходу частини суми коштів поворотної фінансової допомоги, колегія суддів, зазначає наступне.

За змістом п.п. 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України, фінансова допомога - це фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. Безповоротна фінансова допомога - це:

сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів;

сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості;

сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності;

основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);

сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 135.5.4 пункту 135.4 статті 135 Податкового кодексу України інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Положеннями пп. 135.5.5 п. 135.5 ст. 135 ПК України визначено, що інші доходи включають суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені п. 151.1 ст. 151 цього Кодексу.

У разі якщо в майбутніх звітних податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками звітного податкового періоду, в якому відбулося таке повернення.

При цьому, доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, яка надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні.

Положення цього пункту не поширюються на суми поворотної фінансової допомоги, отриманої від засновника/учасника (в тому числі нерезидента) такого платника податку, у випадку повернення такої допомоги не пізніше 365 календарних днів з дня її отримання.

Таким чином, аналіз наведених норм підтверджує висновок про те, щодо об'єктом оподаткування податком на прибуток є дохід платника податків, отриманий у вигляді безповоротної фінансової допомоги. Водночас, обставина отримання платником податків поворотної фінансової допомоги, що повернута особі, яка її надала у встановлений строк не породжує у платника податків обов'язку включення такої суми своєчасно повернутої фінансової допомоги до оподаткованого доходу.

Судом першої інстанції, за наслідками дослідження матеріалів справи та висновків економічної експертизи (висновок експерта № 1136/1196/14-21 від 06.03.2015 року з додатками том 3 а.с. 118-155 ), вірно було встановлено, що відповідні первинні документи, дають підстави для висновку про відсутність порушення позивачем строків повернення фінансової допомоги, та як наслідок відсутності підстав для включення її сум до оподаткованого доходу.

Зазначене згідно з матеріалами справи, підтверджується відповідними платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи, та копіями листів адресованих ФОП ОСОБА_7, якими погоджено зміни призначення платежу за платіжними дорученнями №65 від 02.09.2011 року, №169 від 02.12.2011 року, №494 від 19.07.2012 року, №1751 від 09.01.2013 року (том 2 а.с 246-250, том 3 а.с. 1-3, 6-18 та 21-56), а також виписками по особовому рахунку ПП "УкрЄвроекспорт".

Також, висновком експерта, за наслідками проведення вказаної експертизи прямо вказаного, що визначене в акті перевірки збільшення ПП "УкрЄвроекспорт" значення податку на прибуток за 1 квартал 2011 року, 2-4 квартал 2011 року та за 2012 рік в сумі 359953,00 грн. документально та нормативно не підтверджується.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що контролюючим органом не доведено сплив 365-денного терміну для повернення поворотної фінансової допомоги, оскільки такі спростовані відповідними матеріалами справи, висновком економічної експертизи, що підтверджують повернення позивачем всієї суми такої допомоги до спливу граничного терміну повернення.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо того, що податковий орган неправомірно заперечує фактичне здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами та безпідставно стверджує про порушення позивачем строків повернення поворотної фінансової допомоги, оскільки право позивача включення вказаних витрат до "інших витрат звичайної діяльності" та не включення до складу оподаткованого доходу підприємства за звітний період частини суми коштів поворотної фінансової допомоги, отриманої від ФОП ОСОБА_7, підтверджується відповідними первинними документами та висновками експертизи дослідженими у судовому засіданні.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Однак відповідач, всупереч зазначених норм, діяв у невідповідність та на не підставі чинного законодавства, у зв'язку з чим прийняв рішення яке підлягає скасуванню.

Згідно статті 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладених норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини сторін, та встановлених обставин даної справи, колегія суддів дійшла висновку про правомірність заявлених позивачем вимог, які підтверджуються належними доказами, а тому обґрунтовано задоволені судом першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Калинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06 березня 2017 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 30 червня 2017 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_8 ОСОБА_9