Ухвала

від 20.06.2017 по справі 804/3289/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" червня 2017 р. К/800/34711/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого суддіБорисенко І.В. суддів Веденяпіна О.А. Приходько І.В. розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постановуДніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.03.2015 та ухвалуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2015 у справі №804/3289/15 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Голметресурс доДержавної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області прозобов'язання вчинити дії та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Голметресурс звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області щодо коригування показників податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ Голметресурс - суми податкових зобов'язань та кредиту за квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень місяці 2013 року, яке відбулося на підставі акту від 31.12.2014 р. №1853/22-01/34561966 Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ Голметресурс (код ЄДРПОУ 34561966) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2013 ;

- зобов'язати Державну податкову інспекцію у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області відновити показники податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ Голметресурс за квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень місяці 2013 року;

- скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000202201, №0000212201 від 03.02.2015.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.03.2015, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2015, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що рішення судів попередніх інстанції були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до п.2 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне:

- відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2013, за результатам якої складено акт №1853/22-01/34561966 від 31.12.2014;

- названим актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.135.1, п.135.2, п.135.4, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.137.1 ст.137, п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.138.6 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на суму 5 344 403 грн.; п.198.6 ст.198, п.201.1, п. 201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на суму 64 427 грн.;

- на підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято:

1) податкове повідомлення-рішення №0000202201 від 03.02.2015, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 5 344 403 грн. та за штрафними санкціями на суму 2 672 201,5 грн.;

2) податкове повідомлення-рішення № 0000212201 від 03.02.2015, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за податком на додану вартість за основним платежем на суму 64 427 грн. та за штрафними санкціями на суму 32 213,5 грн.

Позиція податкового органу полягає в тому, що позивачем не підтверджено факт придбання товарів у контрагентів ТОВ Культтовари+ , ТОВ Кіпаріс-Груп , ТОВ Гєніус , ТОВ Торенія , оскільки до перевірки не надано товарно-транспортних накладних на підтвердження факту перевезення товарів. У зв'язку з непідтвердженням факту придбання позивачем товарів у вказаних контрагентів та ненаданням до перевірки документів на підтвердження факту подальшого використання придбаних товарів, податковий орган вважає неправомірним формування позивачем спірних показників податкового обліку по операціях з надання ним клінінгових послуг контрагентам ПАТ ДМКД , ПАТ МК Азовсталь , ПАТ Арселормітал Кривий Ріг , ПАТ Дніпроважмаш , ТОВ Корум Сорс , ТОВ Першотравенський ремонтно-технічний завод , ВАТ ЗМК Запоріжсталь .

Задовольняючи позов в частині позовних вимог про скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суди попередніх інстанцій виходили з того, що поданими позивачем доказами, в тому числі, первинними документами, підтверджено реальність здійснення спірних операцій.

Задовольняючи позов в іншій частині позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій мотивували свої рішення тим, що відповідачем не доведено факт відповідності показників в електронній базі даних деталізованої інформації по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України показникам, зазначеним позивачем в податковій звітності з ПДВ за квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2013 року.

Суд касаційної інстанції вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій передчасними, як такими, що зроблені без всебічного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи. При цьому, колегія суддів виходить з такого.

Оскільки згідно зі ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, то визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків (як обов'язкова ознака господарської операції) кореспондується з нормами Податкового Кодексу України, які є тотожними з положеннями Закону України Про податок на додану вартість , та Закону України Про оподаткування прибутку підприємств .

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідності до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період, який перевірявся, позивач мав господарські відносини з ТОВ Культтовари+ згідно договору №12072 від 12.07.2012, з ТОВ Кіпаріс-Груп згідно договору №01-10-12 від 30.10.2012, з ТОВ Гєніус згідно договору №01-05-13 від 27.05.2013, з ТОВ Торенія згідно договору №01-06-13 від 03.06.2013. У вказаних контрагентів позивач закуповував товар: засоби для прання та дезінфекції, інвентар та приладдя для прибирання та благоустрою територій, рослини, торфосуміш тощо.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що придбані товари використовувались позивачем для надання клінінгових послуг ПАТ Дніпропетровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського , ПАТ МК Азовсталь , ПАТ Арселормітал Кривий Ріг , ПАТ Дніпроважмаш , ТОВ Корум Сорс , ТОВ Першотравенський ремонтно-технічний завод , ВАТ ЗМК Запоріжсталь та іншим промисловим підприємствам.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає необґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про те, що поданими позивачем доказами, зокрема, первинними документами, підтверджено обставини реальності здійснення господарських операцій з придбання товарів у вищевказаних контрагентів, оскільки вбачає, що суди попередніх інстанцій дійшли вказаних висновків без неналежного дослідження обставин справи, що підлягають доказуванню при встановленні обставин реальності здійснення спірних операцій.

Досліджуючи обставини реальності здійснення спірних операцій з придбання товарів у контрагентів ТОВ Культтовари+ , ТОВ Кіпаріс-Груп , ТОВ Гєніус , ТОВ Торенія , суди попередніх інстанцій не встановили факт укладення правочину між позивачем та кожним з вказаних контрагентів, не дослідили зміст спірних операцій та спосіб їх здійснення, факт поставки товару, обставини руху товарів та коштів в межах спірних господарських операцій.

Також, досліджуючи спірні операції позивача по наданню клінінгових послуг, судами попередніх інстанцій не встановлено факт укладення правочинів між позивачем та ПАТ МК Азовсталь , ТОВ Корум Сорс , ТОВ Першотравенський ремонтно-технічний завод , на підставі яких мали були здійснення спірні операції, не досліджено їх зміст та спосіб здійснення, обставини фактичного надання послуг.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли висновків щодо правомірності формування позивачем спірних сум податкового кредиту з ПДВ та валових витрат з податку на прибуток без належного дослідження поданих позивачем доказів (в тому числі, первинних документів), оскільки мотивувальні частини судових рішень судів попередніх інстанцій містять лише загальні посилання на назву первинного документу, як то: копії первинних бухгалтерських документів, що підтверджують господарські операції з придбання товарів та надання клінінгових послуг; додаткові угоди до вищевказаних договорів; податкові накладні; видаткові накладні; без зазначення їх реквізитів (дата первинного документа, чи номер за наявності) та/або посилання на аркуші матеріалів справи, що позбавляє можливості ідентифікувати первинний документ по відношенню до змісту операцій та договору, на виконання якого було складено такий первинний документ.

Таким чином, судам попередніх інстанцій необхідно врахувати вищевикладене та дослідити обставини реальності здійснення спірних господарських операцій позивача, на підставі яких ним, як платником податку, були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Також, під час нового розгляду справи судам необхідно дослідити надані позивачем докази та встановити чи розкривають вони зміст спірних операцій за укладеними договорами та чи є вони належними доказами, що підтверджують факт здійснення господарських операцій, і на підставі цього зробити вмотивований висновок про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідної операції, зміни у їх майновому стані як обов'язкова ознака господарської операції.

За змістом п.74.1, п.74.2 ст.74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

При розгляді справи судами попередніх інстанцій не враховано, що наслідком розв'язання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного суб'єктивного права позивача.

Внаслідок цього, при розгляді заявлених позовних вимог судами не було встановлено, чи є оспорювані дії відповідача такими, що породжують для позивача настання будь-яких юридичних наслідків і безпосередньо впливають на його права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Судам слід врахувати, що питання про можливість задоволення конкретних позовних вимог платника податків до податкового органу, спрямованих на відновлення його прав, має вирішуватися, виходячи із суті заявлених вимог та наявності спірних правовідносин, які виникли безпосередньо між позивачем та контролюючим органом, протиправні дії якого, на суб'єктивну думку позивача, порушили його право. При цьому, наявність спірних правовідносин та, як наслідок, факт порушення права потребують доведення та встановлення в ході судового розгляду справи.

Таким чином, під час нового розгляду справи судам необхідно дослідити відповідні обставини та встановити, чи впливають оскаржувані дії податкового органу безпосередньо на права та обов'язки позивача, чи порушені права позивача (за захистом яких він звернувся до суду) та чи порушені вони саме вчиненням контролюючим органом дій по коригуванню показників податкової звітності з податку на додану вартість за квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень місяці 2013 року на підставі акту №1853/22-01/34561966 від 31.12.2014.

Вищевказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій по суті спору в оскаржуваній частині.

Відповідно до ч.2 ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій не було з'ясовано належним чином обставини справи, у той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги вищевикладене, встановити повно і правильно фактичні обставини відповідно до заявлених позовних вимог та предмету доказування у справі та, в залежності від встановленого й у відповідності до норм матеріального та процесуального права, вирішити даний спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області задовольнити частково.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.03.2015 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2015 скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді О.А. Веденяпін

І.В. Приходько