Постанова

від 27.06.2017 по справі 916/2202/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2017 року Справа № 916/2202/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі), суддів:Євсікова О.О., Шевчук С.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" на рішення та постановугосподарського суду Одеської області від 12.10.2016 Одеського апеляційного господарського суду від 17.01.2017 у справі№ 916/2202/16 господарського суду Одеської області за позовомОСОБА_4 до 1. Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (відповідач-1); 2. Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" (відповідач-2) прозобов'язання вчинити певні дії та стягнення коштів, за участю представників: від позивача не з'явився від відповідача-1ОСОБА_5 від відповідача-2не з'явився

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2016 року ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4) звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) та Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" (далі - ПАТ "ІМЕКСБАНК") в особі Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "ІМЕКСБАНК" про: зобов'язання ПАТ "ІМЕКСБАНК" надати Фонду усю необхідну інформацію відносно позивача як свого вкладника; стягнення (зобов'язання виконати обов'язок у натурі) з відповідача-1 відшкодування грошових коштів за вкладами на користь позивача у розмірі, встановленому рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 25.05.2015 у справі № 522/6328/15-ц, а саме на суму 190 000,00 грн.; дане стягнення здійснити у безготівковій формі на рахунок, зазначений у зверненні інвалідів від 17.02.2016, у Фінансово-розрахунковому центрі "ФРЦ" - код 14284165, т/с № 26002000058477 у ПАТ "Укрсоцбанк" у м. Одесі, МФО 300023.

03.10.2016 до господарського суду Одеської області від позивача надійшло клопотання у порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), в якому він заявив про збільшення позовних вимог, виклавши їх у такій редакції:

- зобов'язати ПАТ "ІМЕКСБАНК" надати Фонду всю необхідну інформацію відносно позивача як свого вкладника, зокрема, рішення Приморського районного суду міста Одеси від 25.05.2015 у справі № 522/6328/15-ц, залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 01.02.2016, із зазначенням дати його отримання;

- зобов'язати Уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ "ІМЕКСБАНК" подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "ІМЕКСБАНК" за рахунок Фонду на підставі і в розмірах, встановлених рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 25.05.2015 у справі № 522/6328/15-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 01.02.2016, а саме на суму 190 000,00 грн.;

- зобов'язати Фонд включити позивача до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування грошових коштів за вкладами в ПАТ "ІМЕКСБАНК" за рахунок Фонду в розмірах, встановлених рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 25.05.2015 у справі № 522/6328/15-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 01.02.2016, а саме на суму 190 000,00 грн.;

- стягнути (зобов'язати виконати обов'язок у натурі) з Фонду відшкодування грошових коштів за вкладами на користь позивача у розмірі, встановленому рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 25.05.2015 у справі № 522/6328/15-ц, а саме на суму 190 000,00 грн.;

- дане стягнення здійснити у безготівковій формі на рахунок, зазначений у зверненні інвалідів від 17.02.2016, у Фінансово-розрахунковому центрі "ФРЦ" - код 14284165, п/р № 26002000058477 в ПАТ "Укрсоцбанк" у м. Одесі, МФО 300023.

Рішенням господарського суду Одеської області від 12.10.2016 у справі № 916/2202/16 (суддя Оборотова О.Ю.) позов ОСОБА_4 задоволено частково; зобов'язано Фонд включити ОСОБА_4 до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "ІМЕКСБАНК" за рахунок Фонду в розмірах, встановлених рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 25.05.2015 у справі № 522/6328/15-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 01.02.2016, а саме, на суму 190 000 грн.; у решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.01.2017 (колегія суддів у складі: Савицького Я.Ф. - головуючого, Ліпчанської Н.В., Головея В.М.) рішення господарського суду Одеської області від 12.10.2016 у справі № 916/2202/16 частково скасовано; позов задоволено частково; стягнуто з Фонду на користь ОСОБА_4 відшкодування коштів вкладу у розмірі, встановленому рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 25.05.2015 у справі № 522/6328/15-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 01.02.2016, а саме, на суму 190 000 грн. в безготівковій формі на рахунок Фінансово-розрахункового центру "ФРЦ" - код 14284165, п/р № 26002000058477 в ПАТ "Укрсоцбанк" в м. Одесі, МФО 300023; в іншій частині рішення залишено без змін.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Одеської області від 12.10.2016 та постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.01.2017 у справі № 916/2202/16, ПАТ "ІМЕКСБАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "ІМЕКСБАНК" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати зазначені рішення та постанову і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_4 у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач-2 посилається на те, що оскаржувані рішення та постанова прийняті з порушенням норм чинного законодавства.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 19.06.2017 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Євсікова О.О., Шевчук С.Р. прийнято зазначену касаційну скаргу відповідача-2 до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 27.06.2017 о 10 год. 40 хв.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 111 4 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач та відповідач-2 передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією не скористалися.

Заслухавши представника відповідача-1, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, Правлінням Національного банку України (далі - НБУ) була прийнята постанова від 26.01.2015 № 50 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" до категорії неплатоспроможних", на підставі якої виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 26.01.2015 № 16 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "ІМЕКСБАНК", яким з 27.01.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці - з 27.01.2015 по 26.04.2015 включно та призначено Уповноваженою особою Фонду на тимчасову адміністрацію - Северина Ю.П.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 23.04.2015 № 84 строк проведення тимчасової адміністрації в ПАТ "ІМЕКСБАНК" та повноваження Уповноваженої особи Фонду продовжено до 26.05.2015 включно.

Відповідно до постанови Правління НБУ від 21.05.2015 № 330 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК", виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 27.05.2015 № 105 про початок процедури ліквідації ПАТ "ІМЕКСБАНК" та призначення Уповноваженою особою на ліквідацію банку Северина Ю.П. строком на один рік з 27.05.2015 по 26.05.2016 включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 19.10.2015 № 189 змінено Уповноважену особу Фонду, якій делегуються повноваження ліквідатора ПАТ "ІМЕКСБАНК", з 20.10.2015 на Гаджиева С.О.

28.04.2016 виконавча дирекція Фонду прийняла рішення № 638 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ "ІМЕКСБАНК" строком на два роки до 26.05.2018 включно. Також зазначеним рішенням продовжено повноваження ліквідатора ПАТ "ІМЕКСБАНК" Гаджиева С.О. строком на два роки до 26.05.2018.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 01.09.2016 № 1697 змінено Уповноважену особу Фонду, якій делегуються повноваження ліквідатора ПАТ "ІМЕКСБАНК", якою з 05.09.2016 є Матвієнко А.А.

Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 25.05.2015 у справі № 522/6328/15-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 01.02.2016, групу інвалідів, в числі яких ОСОБА_4, визнано вкладниками ПАТ "ІМЕКСБАНК", зокрема, ОСОБА_4 на суму 190 000 грн.

На підставі викладеного, група інвалідів, у тому числі ОСОБА_4, звернулася до Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "ІМЕКСБАНК" з письмовим зверненням від 11.02.2016, в якому просила забезпечити відшкодування грошових коштів з посиланням на ст. 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Зазначене звернення надійшло до Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "ІМЕКСБАНК" 17.02.2016, про що свідчить відповідний штамп.

Як зазначив позивач, вперше відмова Фонду у задоволенні вимог позивача знайшла своє відображення в листі директора-розпорядника Фонду від 08.04.2016 № 27-18601/16, друга відмова датована 24.06.2016.

Зазначені обставини стали підставою для звернення ОСОБА_4 з позовом у даній справі.

Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 84 ГПК України у мотивувальній частині рішення господарського суду вказуються обставини справи, встановлені господарським судом, доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 105 ГПК України у постанові апеляційної інстанції мають бути зазначені обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом (п.п. 1, 2, 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення").

Розглядаючи справу по суті позовних вимог, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що даний спір підлягає розгляду господарським судом в порядку господарського судочинства.

Проте, такі висновки судів попередніх інстанцій є передчасними, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.10.1978 у справі "Zand v. Austria" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів ". З огляду на це, не вважається "судом, встановленим законом", орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Статтею 21 ГПК України визначено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у ст. 1 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 12 ГПК України (у редакції, чинній на момент подачі позову у даній справі) господарським судам підвідомчі:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:

спорів про приватизацію державного житлового фонду;

спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;

спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;

спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;

інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство;

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;

4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів;

4 1 ) справи у спорах між господарським товариством та його посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, завданих такою посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю);

5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;

6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів;

7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України;

8) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство.

Як роз'яснено у п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам", з огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 4 1 , 12 ГПК України господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Виходячи з наведених правових норм, при з'ясуванні питання щодо підвідомчості позовної заяви господарським судам підлягає дослідженню суб'єктний склад відповідного спору на предмет його відповідності приписам статті 1 ГПК України.

Як вбачається з оскаржуваних судових рішень, предметом позову у даній справі є вимоги ОСОБА_4 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та ПАТ "ІМЕКСБАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ІМЕКСБАНК" про: зобов'язання ПАТ "ІМЕКСБАНК" надати Фонду всю необхідну інформацію відносно позивача як свого вкладника; зобов'язання Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "ІМЕКСБАНК" подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "ІМЕКСБАНК" за рахунок Фонду на підставі і в розмірах, встановлених рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 25.05.2015 у справі № 522/6328/15-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 01.02.2016, а саме на суму 190 000,00 грн.; зобов'язання Фонду включити позивача до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування грошових коштів за вкладами в ПАТ "ІМЕКСБАНК" за рахунок Фонду у розмірі 190 000,00 грн.; стягнення (зобов'язання виконати обов'язок у натурі) з Фонду відшкодування грошових коштів за вкладами на користь позивача у розмірі 190 000,00 грн.

Проте всупереч вимогам ч. 1 ст. 43 ГПК України судами попередніх інстанцій не досліджено, виступає позивач - ОСОБА_4 у спірних правовідносинах як громадянин, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набув статусу суб'єкта підприємницької діяльності, чи є як фізична особа без відповідного статусу.

Посилання господарських судів попередніх інстанцій, в обґрунтування підвідомчості даної справи господарським судам, на практику Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у господарських справах Верховного Суду України у постанові від 16.02.2016, є безпідставним, оскільки у вказаній постанові висловлено позицію про те, що враховуючи положення ст. 12 ГПК України, на спори, які виникають на стадії ліквідації банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів. При цьому, позов у вказаній справі був поданий Управлінням Пенсійного фонду України (далі - ПФУ) у Васильківському районі Дніпропетровської області до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо ліквідації Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" про визнання протиправними дій та зобов'язання Уповноваженої Фонду визнати та включити до реєстру вимог кредиторів грошові вимоги Управління ПФУ на суму боргу. Отже, спір у зазначеній справі виник між двома юридичними особами, тобто суб'єктний склад учасників спору відповідав приписам ст. 1 ГПК України. Таким чином, у вказаній справі та у даній справі № 916/2202/16 різний суб'єктний склад учасників спору.

Щодо посилання судів попередніх інстанцій на постанову Верховного Суду України від 15.06.2016, прийняту колегією суддів Судової палати в адміністративних справах, слід зазначити, що у вказаній постанові було наведено правовий висновок про підвідомчість спору на стадії ліквідації банку між фізичною особою та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб господарським судам. Вказана постанова містить правове обґрунтування стосовно того, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів. Проте, у вказаній постанові не наводиться правове обґрунтування щодо віднесення такого спору до юрисдикції господарських судів.

Водночас, при з'ясуванні питання щодо підвідомчості даного спору апеляційним господарським судом залишено поза увагою постанову Верховного Суду України від 09.11.2016 у справі № 6-2309цс16 (№ 727/7647/15-ц), копія якої була надана позивачем під час розгляду справи в апеляційному господарському суді).

Разом з тим, Вищий господарський суд України вважає, що господарському суду апеляційної інстанції при розгляді даної справи необхідно було врахувати правову позицію, викладену Судової палатою у цивільних справах Верховного Суду України у вищевказаній постанові від 09.11.2016 у справі № 6-2309цс16 (№ 727/7647/15-ц) за позовом фізичної особи до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення коштів за договором строкового банківського вкладу, в якій зазначено, що згідно із частинами першою, другою статті 15 Цивільного процесуального кодексу України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд справ за Кодексом адміністративного судочинства України або ГПК України віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Враховуючи зазначене, звернення позивача до суб'єкта владних повноважень не є підставою для розгляду спору у порядку адміністративного судочинства, оскільки позивач звернувся за захистом порушених прав, що виникли із цивільних відносин, а саме із цивільно-правової угоди, тому такий спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Розглядаючи спір за позовом фізичної особи у порядку господарського судочинства судам необхідно дотримуватись вимог ст. 12 ГПК України щодо встановлення статусу фізичної особи (як суб'єкта підприємницької діяльності за загальними позовами або як фізичної особи, що не є суб'єктом підприємницької діяльності, у справах про банкрутство та справах, що виникають з корпоративних відносин).

Отже, суди попередніх інстанцій припустились неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 4 7 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 111 10 ГПК України є підставою для скасування прийнятих у справі судових рішень.

Враховуючи встановлені ст. 111 7 ГПК України межі перегляду справи в касаційній інстанції, які не дають права касаційній інстанції встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, оскаржувані судові акти підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції необхідно взяти до уваги викладене у даній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, дати належну правову оцінку зібраним у справі доказам, доводам та запереченням учасників судового процесу.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 12 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.01.2017 та рішення господарського суду Одеської області від 12.10.2016 у справі № 916/2202/16 скасувати.

Справу № 916/2202/16 передати на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді О.О. Євсіков

С.Р. Шевчук