Рішення

від 26.06.2017 по справі 906/297/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "26" червня 2017 р. Справа № 906/297/17

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенка О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1; ОСОБА_2 (довіреність від 22.02.16.)

від відповідача: ОСОБА_3 (довіреність №4 від 04.01.17.)

розглянув у судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (смт.Пулини, Житомирська область)

до Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (м.Житомир)

про стягнення 21652,88 грн.,

за зустрічним позовом Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор"

Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

про визнання недійсною угоду купівлі - продажу №11 від 02.06.16.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 21652,88 грн. заборгованості за угодою купівлі - продажу №11 від 02.06.16., з яких 21324,65 грн. - основний борг, 53,36 грн. - 3% річних, 21,32 грн. - інфляційні втрати, 253,55 грн. - пеня.

21.04.17 відповідач звернувся із зустрічним позовом про визнання недійсною угоду купівлі - продажу №11 від 02.06.16. Зустрічна позовна заява грунтується на тому, що особа, яка підписала договір не мала повноважень на його підписання від імені Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор".

Ухвалою суду від 24.04.17 зустрічну позовну заяву прийнято для спільного розгляду з первісним позовом.

15.05.17. до суду від ФОП ОСОБА_1 надійшов письмовий відзив на зустрічну позовну заяву, в якому позивач зустрічний позов не визнав з тих підстав, що угода купівлі - продажу №11 від 02.06.16 була схвалена відповідачем шляхом віднесення податкових накладних по угоді до податкового кредиту за лютий 2017. .

20.06.17 від Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області надійшла інформація щодо розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в розрізі включення до податкового кредиту податкових накладних №66 від 18.02.17. на суму 18104,40 грн. з ПДВ, №67 від 18.02.17. на суму 3220,25 грн. з ПДВ по контрагенту ОСОБА_4 Францович, податковий номер НОМЕР_1 за 1 кв. 2017 року.

У судовому засіданні представник позивача (за первісним позовом) первісні позовні вимоги підтримав, проти зустрічного позову заперечив з підстав викладених у відзиві на зустрічну позовну заяву.

Представник відповідача за первісним позовом первісний позов не визнав. Зазначив, що матеріали справи не підтверджують факту схвалення ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" угоди купівлі-продажу №11 від 02.06.16. Підтримав вимоги зустрічної позовної заяви. Зазначив, що довіреність директору філії не видавалась.

За клопотанням сторін справу розглянуто в більш тривалий строк ніж передбачено ст. 69 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

02 червня 2016 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (постачальник/позивач) та філією "Червоноармійський райавтодор" дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (покупець) в особі начальника ОСОБА_5 підписано ОСОБА_6 купівлі-продажу №11, за якою постачальник зобов'язався поставити товар а покупець прийняти та оплатити. (а.с.9).

За приписами ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Відповідно до ст.95 ч.4 ЦК України, керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.

Відповідно до пункту 3.1. Положення про філію "Червоноармійський райавтодор" дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", Філія є відособленим підрозділом ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", не є юридичною особою, діє відповідно до чинного законодавства та Положення.

Як роз'яснюється у пункті 3.3 Постанови ВГСУ від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", повноваження відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно вчинення правочинів від імені цієї особи визначаються її установчими документами, положенням про відокремлений підрозділ, яке затверджене юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу.

Судом не встановлено, що на момент укладання спірної ОСОБА_6 №11 начальник ОСОБА_7 мав довіреність чи іншим чином підтверджені повноваження на укладення цієї угоди від імені відповідача. Відповідач заперечує існування такої довіреності. Позивач за загальними правилами ділового обороту мав право в момент укладення ОСОБА_6 №11 вимагати у контрагента підтвердження його повноважень, однак цього не зробив.

З огляду на викладене господарський суд приходить до висновку, що начальник філії ОСОБА_5 не мав повноважень на укладення угоди №11 від 02.06.16 від імені відповідача, тому відповідач не набув цивільних прав та обов'язків за цією угодою.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

До суду не представлено доказів схвалення відповідачем ОСОБА_6 №11.

Відповідно до ст.215 ч.3 ЦК України якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує дійсність правочину на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Суб'єктом звернення до суду (позивачем) з вимогою про визнання правочину недійсним може бути або сторона правочину або заінтересована особа, тобто особа, для якої правочин має юридичні наслідки. В даному випадку відповідач не є стороною угоди №11 і ця угода не несе для відповідача юридичних наслідків, тому суд відмовляє в задоволенні зустрічного позову.

Разом з тим господарським судом встановлено, що позивач поставив Філії "Червоноармійський райавтодор" ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" паливно-мастильні матеріали на загальну суму 21324,65 грн., що підтверджується видатковими накладними № 82 від 18.02.17 на суму 18104,40 грн. № 86 від 18.02.17 на суму 3220,25 грн., податковими накладними №66, №67 та акцизними накладними №67 №68 (а.с.10-18).

Судом не встановлено наявності повноважень філії на укладення правочинів щодо отримання вказаного товару від імені відповідача за вказаними видатковими накладними. За своєю природою видаткові накладні є правочинами, оскільки містять істотні умови (назву сторін, дату, назву товару, його вартість). Правочини у вигляді вищевказаних видаткових накладних №82 №86 були схвалені відповідачем шляхом віднесення податкових накладних №66 та №67 від 18.02.17 до податкового кредиту за лютий 2017, про що свідчать матеріали, які надійшли від головного управління ДФС у Житомирській області.

Відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

В подальшому (після порушення провадження у даній судовій справі) відповідач подав уточнюючу податкову декларацію, що суд розцінює як намагання відповідача уникнути зобов'язання щодо оплати отриманого від позивача товару.

З огляду на викладене суд вважає укладеними договори у формі видаткових накладних №82 та №86, за якими позивач продав а відповідач купив товар на суму 21324,65 грн.

Відповідно до ст.692 ч.1 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати товару не виконав, внаслідок чого станом на день звернення позивача з позовом до суду та на час розгляду справи у суді перед позивачем існує заборгованість в сумі 21324,65грн.

01 березня 2017 року позивач надіслав відповідачу претензію про сплату заборгованості, яку відповідач залишив без відповіді та задоволення ( а.с. 19).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

За нормами ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 21324,65грн. обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач просить стягнути з відповідача 253,55 грн. пені.

Відповідно до ч.1 ст. 546, ч.1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За нормами статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

З п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 року вбачається, що якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. Тобто, пеня стягується тільки у тому разі, коли її розмір визначено в договорі.

Оскільки між сторонами не існує договору, який би передбачав відповідальність у вигляді пені суд відмовляє позивачу у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача 253,55грн. пені.

Відповідно до ст. ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, розмір яких згідно розрахунку позивача (а.с.8)становить: 21,32 грн. інфляційних та 53,36 грн. 3% річних.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних і 3% річних приходить до висновку, що при обрахунку інфляційних позивачем допущено помилку і позивач має право на стягнення інфляційних в більшому розмірі ніж заявлено, тому позов у цій частині підлягає задоволенню в межах позовних вимог.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги первісної позовної заяви підлягають задоволенню частково, в розмірі 21399,33грн., з яких: 21324,65 грн. основного боргу, 21,32 грн. інфляційних, 53,36 грн. річних. У стягненні 253,55 грн. пені слід відмовити.

Судовий збір відповідно до ст. 49 ГПК України покладається судом на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Первісний позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (10003,м.Житомир, вул.Перемоги,75; код 32008278) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (12001, Житомирська область, смт.Пулини, вул.М.Грушевського,16; ідент. номер НОМЕР_1) - 21324,65 грн. основного боргу, 21,32 грн. інфляційних, 53,36 грн. річних.

3.Відмовити в задоволенні первісного позову в частині стягнення 253,55 грн. пені.

4.Стягнути з Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (10003,м.Житомир, вул.Перемоги,75; код 32008278) на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1581,26 грн.

5.Відмовити в задоволенні зустрічного позову.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 30.06.17

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати: 1 - в справу