Рішення

від 19.06.2017 по справі 910/8398/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.2017Справа №910/8398/17

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Мазрезерв"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик МТС"

про стягнення 168 837,77 грн.

Представники:

від позивача: Потапович А.В.- представник за довіреністю № б/н від 19.06.2017 р.;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Мазрезерв" до товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик МТС" про стягнення 168 837,77 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 17.06.2014 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Мазрезерв" та товариством з обмеженою відповідальністю "Логістик МТС" укладено договір поставки № МР-309, відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується передавати покупцю у власність (поставляти), а покупець приймати та оплачуватися запасні частини до транспортних засобів в асортименті, кількості та за ціною , яка узгоджується сторонами в заявках на кожну партію товару.

Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати не здійснив, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача основну заборгованість в розмірі 158 461,75 грн., 3 % річних в розмірі 751,04 грн., індекс інфляції 2732,86 грн. та пеню в розмірі 6892,12 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 29.05.2017 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 19.06.2017 р.

06.06.2017 р. до канцелярії суду позивач подав заяву про забезпечення позову.

В судове засідання 19.06.2017 р. представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 29.05.2017 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 41690287.

Представник позивача виконав вимоги ухвали суду від 29.05.2017 р. та надав суду оригінали документів для огляду.

Суд оглянув оригінали документів, надані представником позивача.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

17.06.2014 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Мазрезерв" та товариством з обмеженою відповідальністю "Логістик МТС" укладено договір поставки № МР-309, відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується передавати покупцю у власність (поставляти), а покупець приймати та оплачуватися запасні частини до транспортних засобів в асортименті, кількості та за ціною , яка узгоджується сторонами в заявках на кожну партію товару.

Положеннями ч. 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що загальна вартість договору визначається шляхом додавання загальної вартості кожної партії товару за всіма видатковими накладними та/або рахунками та/або специфікаціями та/або додатковими угодами.

Найменування, асортимент і ціна на товар постачальника встановлені у відповідних прас-листах постачальника або в інших документах постачальника, що надаються завчасно покупцю для здійснення покупцем письмових заявок, які є невід'ємною частиною цього договору (п.2.3.).

Відповідно до п. 2.3. договору, ціна за одиницю товару та ціна партії товару зазначаються у видаткових накладних на товар та/або специфікаціях та/або додаткових угодах.

До ціни товару включено:

вартість доставки товару на адресу, зазначену покупцем (якщо поставка здійснюється на зазначених умовах);

вартість тари (упаковки) товару;

всі державні українські (місцеві) податки, збори, мито; всі інші збори;

витрати на виконання митних формальностей щодо товару, які підлягають оплаті при ввезені товару в Україну.

Згідно з п. 3.. договору, загальна кількість товару для поставки за цим договором не обмежена. Постачальник зобов'язується поставити товар покупцю на підставі заявки останнього протягом 3 днів з моменту отримання відповідної заявки від покупця.

Пунктом 3.2. договору встановлено, що заявка покупця на поставку товару складається письмово та містить інформацію про асортимент на конкретну поставку товару, кількість, дату і час, адресу доставки або видачі та інші умови поставки товару і направляються постачальнику (його представнику) факсом або електронною поштою. Сторони домовились, що постачальник в кожному випадку отримання замовлення від покупця, підтверджує його отримання шляхом надіслання відповіді на електронну адресу покупця (представника покупця) (або по факсу).

Відповідно до п. 3.4. договору, одночасно з передачею товару постачальник зобов'язаний надати покупцю накладну на товар, податкову накладну та документ, що підтверджує якість і гарантійні зобов'язання заводу-виробника товару, якщо такі гарантійні зобов'язання є (у випадку, якщо останні відсутні, то на поставлений товар розповсюджуються гарантійні зобов'язання постачальника, передбачені п. 4.4. договору).

Позивачем виставлені рахунки на оплату:

№ 14 від 03.01.2017 р. на суму 57 405,60 грн. з ПДВ;

№ 135 від 11.01.2017 р. на суму 11 120,70 грн. з ПДВ;

№ 201 від 16.01.2017 р. на суму 20 200,00 грн. з ПДВ;

№ 242 від 18.01.2017 р. на суму 10 800,00 грн. з ПДВ;

№ 514 від 01.02.2017 р. на суму 555,96 грн. з ПДВ;

№ 443 від 26.01.2017 р. на суму 4 680,00 грн. з ПДВ;

№ 516 від 31.01.2017 р. на суму 1791,00 грн. з ПДВ;

№ 517 від 31.01.2017 р. на суму 4 788,00 грн. з ПДВ;

№ 670 від 07.02.2017 р. на суму 16 760,00 грн. з ПДВ.

На виконання умов договору уповноваженими особами сторін була підписана видаткові накладні:

№ 19 від 04.01.2017 р. на суму 57 405,60 грн. з ПДВ;

№ 159 від 12.01.2017 р. на суму 11 120,70 грн. з ПДВ;

№ 241 від 17.01.2017 р. на суму 20 200,00 грн. з ПДВ;

№ 357 від 24.01.2017 р. на суму 10 800,00 грн. з ПДВ;

№ 523 від 01.02.2017 р. на суму 555,96 грн. з ПДВ;

№ 524 від 01.02.2017 р. на суму 4 680,00 грн. з ПДВ;

№ 556 від 02.02.2017 р. на суму 1791,00 грн. з ПДВ;

№ 557 від 02.02.2017 р. на суму 4 788,00 грн. з ПДВ;

№ 657 від 07.02.2017 р. на суму 16 760,00 грн. з ПДВ., загальна сума поставки склала 128 101,26 грн.

Відповідно до п. 2.4. договору, розрахунки за поставлений товар здійснюються протягом 14 календарних днів з моменту фактичного отримання товару на підставі рахунків постачальника. Оплата здійснюється шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника, що визначений у розділі 9 цього договору.

Відповідач частково виконав умови договору та сплатив 20 800,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № ЛМ-0001030 від 10.02.2017 р. на суму 10 000,00 грн. з ПДВ (часткова оплата рахунку № 201 від 16.01.2017 р.), платіжним дорученням № ЛМ-0001118 від 15.02.2017 р. на суму 10 800,00 грн. з ПДВ грн. (повна оплата рахунку № 242 від 18.01.2017 р.).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за перший квартал 2017 р. складає 107 301,26 грн.

Крім того, позивач зазначив, що у період з 01.07.2014 р. по 31.12.2016 р. товариство з обмеженою відповідальністю "Мазрезерв" поставило товариству з обмеженою відповідальністю "Логістик МТС" товару на загальну суму 6 690 200,63 грн.

Відповідач перерахував грошові кошти в розмірі 6 639 040,14 грн, що підтверджується банківською випискою по особовому рахунку ТОВ МАЗРЕЗЕРВ за період з 01.07.2014 р. по 31.12.2016 р.

Станом на 31.12.2016 р. кінцеве сальдо стануть 51 160,49 грн.

Із акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2017 р. по 14.04.2017 р., підписаний представниками сторін та скріплений печаткою сторін, видно, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 158 461,75 грн.

Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч.1 статті 530 ЦК України зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором поставки № МР-309 від 17.06.2014 р. у відповідача перед позивачем в сумі 158 461,75 грн. належним чином доведений, документально підтверджений, а також те, що сторонами підписано акт звірки взаєморозрахунків з 01.01.2017 р. по 14.04.2017 р., відповідно до якого за договором дебет становить 158 461,75 грн., тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 751,04 грн. та індексу інфляції в розмірі 2 732,86 грн. за період прострочення вказаний в розрахунку.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача індексу інфляції в розмірі 2 732,86 грн. та 3% річних в розмірі 751,04 грн. підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 6 892,12 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано .

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 5.1. договору, за невиконання або неналежне виконання зобов'язань по даному договору винна сторона несе відповідальність згідно з законодавством України.

Згідно з п. 5.2. договору, у випадку прострочення оплати товару понад 7 робочих днів постачальник вправі нарахувати покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами Цивільного кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 6 892,12 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 с. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49,ст. 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик МТС" (01032, м. Київ, бул. Т. Шевченка, буд. 33, код ЄДРПОУ 39209821) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Мазрезерв" (03164, м. Київ, вул. Малинська, 16, код ЄДРПОУ 38759797) заборгованість в розмірі 158 461 (сто п'ятдесят вісім тисяч чотириста шістдесят одну) грн.. 75 коп., 3% річних в розмірі 751 (сімсот п'ятдесят одну) грн. 04 коп., індекс інфляції в розмірі 2 732 (дві тисячі сімсот тридцять дві) грн.. 86 коп., пеню в розмірі 6 892 (шість тисяч вісімсот дев'яносто дві) грн. 12 коп. та судовий збір в розмірі 2 532 (дві тисячі п'ятсот тридцять дві) грн. 57 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 30.06.2017 року.

Суддя С.М. Мудрий