Ухвала

від 30.06.2017 по справі 920/594/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

30.06.2017 Справа № 920/594/17

Суддя Коваленко О.В., розглянувши матеріали (вх. 1932к)

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4, код 14282829);

до відповідачів: 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський дослідний завод «Енергоавтоматика» (49127, м. Дніпропетровськ, вул. Базова, 2);

2. Приватного акціонерного товариства «ІСТА-ЦЕНТР» (49051, м. Дніпропетровськ, вул. Курсантська, 30);

3. Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРАТЕГІЯ ПРОМ» (40000, м. Суми, вул. Соборна, 29Д)

про стягнення 3 170 454 грн. 34 коп.,

В С Т А Н О В И В :

До господарського суду Сумської області звернулось Публічне акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» з позовом №КНО-61.1.1/67 від 24.06.2017, в якому просить суд стягнути солідарно з відповідачів на свою користь 3 170 454 грн. 34 коп., нарахованих у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем 1 кредитного договору №166-КД від 18.03.2011 (із змінами та доповненнями).

Одночасно з позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову №КНО-61.1.1/68 від 24.06.2017, в якій просить суд вжити заходів забезпечення позову до Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпропетровський дослідний завод «Енергоавтоматика» шляхом накладення арешту в межах суми позову у розмірі 3 170 454,34 грн., на все нерухоме майно, що належить товариству з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський дослідний завод «Енергоавтоматика», яке буде виявлено під час здійснення виконавчих дій, та передати на відповідальне зберігання представнику позивача; до Приватного акціонерного товариства «ІСТА-ЦЕНТР» шляхом накладення арешту в межах суми позову у розмірі 3 170 454,34 грн., на все нерухоме майно, що належить Приватному акціонерному товариству «ІСТА-ЦЕНТР», яке буде виявлено під час здійснення виконавчих дій, та передати на відповідальне зберігання представнику позивача; до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРАТЕГІЯ ПРОМ» шляхом накладення арешту в межах суми позову у розмірі 3 170 454,34 грн., на все нерухоме майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «СТРАТЕГІЯ ПРОМ», яке буде виявлено під час здійснення виконавчих дій, та передати на відповідальне зберігання представнику позивача.

Статтею 66 ГПК України, передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно ст.67 ГПК України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Пунктом 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову із змінами та доповненнями передбачено, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно п.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Відповідно до ст. 66 ГПК України обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.

В обґрунтування своєї заяви позивач посилається на те, що відповідачами вимоги про погашення заборгованості та умови кредитного договору були проігноровані, жодного наміру виконати зобов'язання відповідачами не виявляється протягом більш понад трьох місяців, а отже існує реальний ризик неможливості виконати рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову. Крім того, обраний позивачем захід забезпечення позову не впливає на здійснення господарської діяльності відповідачів або третіх осіб, що не приймають участь в розгляді справи, оскільки не місять в собі заборону до вчинення цими особами будь-яких дій, направлених на здійснення господарської діяльності.

Більш того, відповідачами здійснюються дії по реалізації належного їм майна без повідомлення позивача та його залучення до такого продажу, що вбачається з джерел в Інтернет-мережі.

Згідно ч.1 ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження» майно, на яке накладено арешт, крім майна, зазначеного у ч.8 ст. 56 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам, що призначені виконавцем у постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника, під розписку.

Якщо опис і арешт майна здійснювалися на виконання рішення про забезпечення позову, виконавець передає арештоване майно на зберігання боржнику або його представнику (якщо інше не зазначено в судовому рішенні або якщо боржник відмовився приймати майно на зберігання).

Розглянувши матеріали позовної заяви та заяву про забезпечення позовних вимог суд встановив, що забезпечення позову в даному випадку є запобіганням можливим порушенням майнових прав позивача через ймовірність утруднення виконання судового рішення в даній справі у випадку невжиття відповідних заходів.

Відповідно до п. 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» № 16 від 26.12.2011 р. господарський суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

1. Заяву Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» №КНО-61.1.1/68 від 24.06.2017 про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити.

2. Накласти арешт в межах суми позову у розмірі 3 170 454,34 грн. на нерухоме майно, що належить товариству з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський дослідний завод «Енергоавтоматика» (49127, м. Дніпропетровськ, вул. Базова, 2), яке буде виявлено під час здійснення виконавчих дій, та передати на відповідальне зберігання представнику Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4, код 14282829)

3. Накласти арешт в межах суми позову у розмірі 3 170 454,34 грн. на нерухоме майно, що належить Приватному акціонерному товариству «ІСТА-ЦЕНТР» (49051, м. Дніпропетровськ, вул. Курсантська, 30), яке буде виявлено під час здійснення виконавчих дій, та передати на відповідальне зберігання представнику Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4, код 14282829)

4. Накласти арешт в межах суми позову у розмірі 3 170 454,34 грн. на нерухоме майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «СТРАТЕГІЯ ПРОМ» (40000, м. Суми, вул. Соборна, 29Д), яке буде виявлено під час здійснення виконавчих дій, та передати на відповідальне зберігання представнику Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4, код 14282829).

5. Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття – 30.06.2017.

6. Ухвала підлягає негайному виконанню та є виконавчим документом відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

СУДДЯ                                                                       О.В. КОВАЛЕНКО