Постанова

від 20.06.2017 по справі 904/11312/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2017 року Справа № 904/11312/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чус О.В. - (доповідача),

судді: Кузнецов В.О., Науменко І.М.

Секретар судового засідання Пінчук Є.С.

За участю представників сторін:

від скаржника: ОСОБА_1 представник, довіреність №785/10/04-67-10-25 від 13.02.2017р.;

від ТОВ "Ріско": ОСОБА_2 представник, довіреність №б/н від 23.03.2017 р.;

інші учасники провадження не з'явилися, про час та місце судового засідання повідомлені судом належним чином.

Розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Новокодацькому районі м.Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2016р. у справі № 904/11312/16

за заявою ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "РІСКО", м.Дніпро

до боржника ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "РІСКО", м.Дніпро,

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2016р. у справі №904/11312/16 (суддя Калиниченко Л.М. ) кандидатуру арбітражного керуючого ОСОБА_4 - відхилено; визнано ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "РІСКО"- банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 4 місяці, до 20.04.17р.; ліквідатором призначено ОСОБА_5.

Вирішено оприлюднити господарським судом Дніпропетровської області повідомлення про визнання ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "РІСКО" банкрутом на офіційному веб - сайті Вищого господарського суду України в мережі інтернет.

Призначено судове засідання для розгляду реєстру вимог кредиторів на 07.02.17р.

Зобов'язано ліквідатора вчинити певні дії.

Не погодившись із вказаною постановою, податкова інспекція подала апеляційну скаргу, оскільки боржник перебуває на податковому обліку як платник податків за основним місцем обліку.

В апеляційній скарзі ДПІ просить скасувати постанову господарського суду, припинити провадження по справі. Вважає, що постанову прийнято передчасно, з порушенням норм права, за відсутності підстав для визнання боржника банкрутом, та допустимих доказів, у зв язку з чим неможливо встановити реальний стан боржника та його платоспроможність.

Скаржником зауважено, що постанова містить лише інформацію про проміжний ліквідаційний баланс складений на 16.11.16р., відповідно до якого кредиторська заборгованість складає 221900, 00 грн., дебіторська заборгованість складає 18760,00 грн., відсутні рахунки на яких обліковуються цінні папери, що свідчать про наявність ознак неоплатності боржника.

Як зазначено скаржником, із змісту оскаржуваної постанови не вбачається, що мало місце дослідження судом фінансового становища боржника, з'ясування ознак його неплатоспроможності, встановлення обставин можливості задоволення боржником визнаних судом вимог кредиторів лише через застосування ліквідаційної процедури та відповідно до наявності достатніх підстав для визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Судом належним чином не було проведено аналізу активів та пасивів боржника та належним чином не з'ясовано питання про недостатність вартості майна боржника для задоволення вимог кредиторів, оскільки суд мав встановити недостатність майна для задоволення вимог кредиторів.

Крім того, як зауважує скаржник, оскаржувана постанова не містить інформації про здійснення відповідних заходів ліквідатором щодо стягнення дебіторської заборгованості.

Також скаржник зазначає, що ним на підставі наказу №430 від 20.09.16р. здійснено виїзд за юридичною адресою товариства, з метою проведення документальної позапланової перевірки. В результаті чого встановлено відсутність посадових осіб за вказаною адресою товариства. Доказів надання ліквідатором до податкової документів підприємства , регістрів бухгалтерського та податкового обліку до суду не представлено.

16.05.2017р. від скаржника надійшла заява про долучення до матеріалів справи наступних додаткових доказів: дані про банківські рахунки банкрута, фінансовий звіт за 2015р., наказ від 20.09.16р. №430, направлення на перевірку від 20.09.16р. №316, лист до ОУ ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська від 20.09.16р., акт від 20.09.16 №324, запит від 20.09.16р. №17036/04-67-14-00.

Ліквідатор боржника подано клопотання про припинення апеляційного провадження по справі, оскільки Державна податкова інспекція на момент звернення з апеляційною скаргою не набула статусу кредитора або іншого учасника провадження по справі, а отже не має право на апеляційне оскарження; прийняття постанови про визнання банкрутом, жодним чином не порушує та не обмежує прав контролюючих органів, в тому числі і на проведення перевірки, оскільки заходи щодо проведення перевірки податковою відповідно до вимог чинного законодавство не були вжиті.

Заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на викладене нижче.

Ліквідатор (голова ліквідаційної комісії) товариства з обмеженою відповідальністю "РІСКО" звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство товариства в порядку ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Підставою для звернення до суду із заявою про порушення провадження у справі є встановлена під час роботи голови ліквідаційної комісії недостатність вартості майнових активів боржника для задоволення вимог кредиторів.

13.09.16р. засновником (учасником) ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "РІСКО", м.Дніпро (далі - боржник) прийнято рішення про припинення діяльності боржника шляхом ліквідації та призначено ліквідатором ОСОБА_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (протокол № 01/09 позачергових Загальних Зборів учасників боржника).

18.11.16р. Протоколом №01/11 позачергових загальних зборів учасників ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "РІСКО" прийнято рішення про затвердження проміжного ліквідаційного балансу, звіту ліквідатора та звернення ліквідатора до господарського суду Дніпропетровської області із заявою про порушення справи про банкрутство ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "РІСКО", 49000, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 36727695.

На виконання вимог частини першої статті 105 Цивільного кодексу України боржник звернувся до державного реєстратора реєстраційної служби Дніпропетровського МУЮ для здійснення реєстраційної дії по внесенню відомостей про припинення юридичної особи, про що свідчить Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 02.12.16р. № НОМЕР_2, в якому містяться дані про внесення 15.09.16р. відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про початок процедури припинення ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "РІСКО", 49000, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 36727695.

За результатами розгляду пред'явлених кредиторських вимог до боржника, проведеної інвентаризації активів і зобов'язань, складено проміжний ліквідаційний баланс.

За результатами розгляду пред'явлених кредиторських вимог до боржника, проведеної інвентаризації активів і зобов'язань, складено проміжний ліквідаційний баланс ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "РІСКО" станом на 16.11.16р. Протоколом № 01/10 позачергових Загальних зборів учасників ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "РІСКО" проміжний ліквідаційний баланс було затверджено 18.11.16р.

Згідно цього балансу кредиторська заборгованість становить 221 900, 02грн., дебіторська заборгованість становить 18 760, 00грн., відсутні рахунки на яких обліковуються цінні папери.

18.11.16р. позачерговими загальними зборами учасників ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "РІСКО" прийнято рішення звернутись голові ліквідаційної комісії (ліквідатору) ОСОБА_5 до господарського суду Дніпропетровської області з заявою про порушення провадження справи про банкрутство ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "РІСКО" відповідно до протоколу № 01/11.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області 06.12.16р. заява про порушення провадження у справі про банкрутство ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "РІСКО" прийнята до розгляду, підготовче засідання призначено на 13.12.16р.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.16р. порушено провадження у справі про банкрутство ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "РІСКО", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів із наслідками, передбаченими ст.19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон), призначено засідання суду для вирішення питання щодо визнання боржника банкрутом та призначення ліквідатора.

Постановою господарського суду від 20.12.2016р. у справі, окрім іншого, кандидатуру арбітражного керуючого ОСОБА_4. - відхилено; визнано ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "РІСКО"- банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 4 місяці, до 20.04.17р.; ліквідатором призначено ОСОБА_5.

Розглядаючи доводи апеляційної скарги щодо відповідності закону та обґрунтованості прийнятої судом першої інстанції постанови, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Згідно із пунктом 1-1 Прикінцевих та перехідних положень (Х розділ) Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон) (в редакції з 19.01.2013 року) положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Відповідно до статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом .

За вимогами частини 1 статті 2 Закону провадження у справі про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до статті 9 Закону справи про банкрутство юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин, ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі під час ліквідації не у зв'язку з процедурою банкрутство є ознаками неоплатності боржника та підставою для ініціювання перед господарським судом процедури банкрутства боржника, що ліквідується власником, згідно із статтею 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Спрощена процедура банкрутства, яка передбачена ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (банкрутство боржника, що ліквідується власником), випливає з процедури добровільної ліквідації юридичної особи, тобто ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників (власників) або органу, уповноваженого на це установчими документами.

Необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є дотримання вимог законодавства України щодо добровільної ліквідації юридичної особи.

Такі передумови полягають у наступному: прийняття рішення учасниками (власником) або органом боржника, уповноваженим на це установчими документами, про ліквідацію юридичної особи - боржника; повідомлення органу, що здійснює державну реєстрацію, про рішення учасників (власника) або органу боржника, уповноваженим на це установчими документами, про припинення юридичної особи; проведення аналізу активів боржника шляхом здійснення інвентаризації наявного майна (у тому числі переданого у заставу), його належної оцінки та оцінки грошових коштів на рахунках боржника, а також вжиття всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості боржника; обставини надання ліквідатором органам доходів і зборів та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування первинних документів юридичної особи, регістрів бухгалтерського та податкового обліку, в порядку ч.7 ст.111 ЦК України; аналіз пасивів боржника шляхом оприлюднення повідомлення про рішення учасників (власника) або органу боржника, уповноваженим на це установчими документами, про припинення юридичної особи у встановленому законом порядку.

Проведення аналізу активів та пасивів боржника є підставою складення проміжного ліквідаційного балансу, який додається до заяви боржника відповідно до п.3 ст.11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; складання проміжного ліквідаційного балансу, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результати їх розгляду; прийняття рішення учасниками (власником) або органом боржника, уповноваженим на це установчими документами, про звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство, якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів.

Дотримання визначених вимог та сукупність вказаних дій із доданням доказів їх проведення є підставою для звернення ліквідатора (ліквідаційної комісії) із заявою про порушення справи про банкрутство в порядку ст. 95 вказаного Закону та складає предмет спору у справі про банкрутство за особливою процедурою, що порушується в порядку наведеної правової норми.

При цьому, необхідною та обов'язковою передумовою порушення провадження у справі про банкрутство, в порядку норм ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", є надання належних доказів на підтвердження наявності всіх передумов для порушення провадження, згідно з цією статтею, саме на момент звернення боржника із відповідною заявою.

Вимоги до заяви про порушення справи про банкрутства (у тому числі, і до заяви, яка подається боржником в порядку ст.95 Закону) встановлені ст.11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ч.2 ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", за результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, встановленому цим Законом для призначення розпорядника майна. Обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності у нього статусу арбітражного керуючого. Вирішення питання щодо визнання боржника банкрутом здійснюється в судовому засіданні, що проводиться не пізніше чотирнадцяти днів після порушення провадження у справі в загальному порядку, визначеному цим Законом.

Постанова господарського суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є, за своєю правовою природою, судовим рішенням, яке повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Положеннями ч.4 ст.111 ЦК України передбачено, що ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо інвентаризації майна юридичної особи, що припиняється, а також майна її філій та представництв, дочірніх підприємств, господарських товариств, а також майна, що підтверджує її корпоративні права в інших юридичних особах, виявляє та вживає заходів щодо повернення майна, яка перебуває у третіх осіб. У випадках, встановлених законом, ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує проведення незалежної оцінки майна юридичної особи, що припиняється.

Відповідно до ч.8 ст.111 ЦК України ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затверджене Наказом Міністерства фінансів України 02.09.2014 р. № 879, визначає порядок проведення інвентаризації активів і зобов'язань та оформлення її результатів.

У розділі ІІ зазначеного Положення зазначено, що для проведення інвентаризації на підприємстві розпорядчим документом керівника підприємства створюється інвентаризаційна комісія з представників апарату управління підприємства, бухгалтерської служби (представників аудиторської фірми, централізованої бухгалтерії, суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, яка здійснює ведення бухгалтерського обліку на підприємстві на договірних засадах) та досвідчених працівників підприємства, які знають об'єкт інвентаризації, ціни та первинний облік (інженери, технологи, механіки, виконавці робіт, товарознавці, економісти, бухгалтери). Інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства (його заступник) або керівник структурного підрозділу підприємства, уповноважений керівником підприємства. У тих випадках, коли бухгалтерський облік ведеться безпосередньо керівником підприємства, інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства самостійно. Інвентаризація проводиться повним складом інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії) та у присутності матеріально відповідальної особи.

Відповідно до пункту 5 Положення інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов'язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка.

Такими заходами можуть бути отримання відповідних витягів з реєстрів, які діють відповідно до Законів України «Про Державний земельний кадастр» , «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» .

Колегія суддів вважає, що лише після проведення інвентаризації всього майна підприємства, його належної оцінки та оцінки грошових коштів на рахунках боржника, а також вжиття всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості підприємства-боржника, можливо встановити, що активів підприємства недостатньо для задоволення вимог кредиторів та наявність підстав для звернення до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство боржника.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги наданий скаржником фінансовий звіт ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "РІСКО" станом на 31.12.2015р., який містить інформацію про те, що дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги на кінець звітного періоду дорівнює - 204500; грошові кошти та їх еквіваленти - 1800; інші оборотні активи - 43900, зареєстрований (пайовий) капітал - 205000, нерозподілений прибуток - 33500, поточна кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги - 11700.

У вказаному звіті зазначено, що одиницею виміру показників звіту є - тис.грн. з одним десятковим знаком .

Наведене, свідчить про те, що станом на 31.12.2015 р. активи підприємства значно перевищували розмір дебіторської заборгованості, відповідно до якої було порушено провадження у даній справі.

З урахуванням наведеного, судом першої інстанції, в порушення вимог Закону, фінансово-майновий стан боржника - ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "РІСКО" належним чином не досліджувався, не було перевірено чи мало підприємство - боржник, станом на день прийняття рішення його засновниками (учасниками) про ліквідацію, недостатньо грошових коштів та іншого ліквідаційного майна для здійснення розрахунків з кредиторами.

У наданих до апеляційного суду письмових поясненнях від 14.06.2017р. №02/06-17, ліквідатором зазначено, що зареєстрований (пайовий) капітал - 205000 у фінансовому звіті станом на 31.12.2015 р., відображає розмір статутного фонду товариства у сумі 205 000 грн., відповідно до установчих документів, який повністю витрачено у ході фінансово-господарської діяльності. Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги у звіті -204500, як зазначено ліквідатором, мала місце станом на 31.12.2015 р., але за результатами інвентаризації майна, коштів і фінансових зобов'язань ТОВ "РІСКО", проведеної 15.11.2016р. у процедурі припинення юридичної особи, встановлено, що основна сума дебіторської заборгованості є простроченою і безнадійною, а тому була списана. Станом на 15.11.2016р. актуальною до стягнення була дебіторська заборгованість у сумі 18 760, 00 грн.

У зв'язку з викладеним колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме п.5.1, п.5.4 Статуту товариства (а.с.11-25), статутний капітал товариства сформований у сумі 65 000, 00 грн. Статутний капітал розподіляється на частки наступним чином: ОСОБА_5 - 100% статутного капіталу, що в сумі становить 65 000, 00 грн. Розмір статутного капіталу у вказаній сумі відображено і у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 02.12.16р. № НОМЕР_2 у розділі - дані про розмір статутного капіталу (статутного або складеного капіталу) та про дату закінчення його формування (а.с.44-49).

Таким чином, різниця між зареєстрованим пайовим капіталом та статутним капіталом товариства боржника за результатами фінансового звіту на 31.12.2015 року складає 140 000 (205 000 - 65 000 = 140 000).

Судом першої інстанції вказані обставини не було досліджено, а надані пояснення ліквідатора щодо зазначених сум не знайшли свого підтвердження за результатами апеляційного перегляду.

Крім того, не надано ліквідатором до суду доказів про вжиття заходів щодо стягнення існуючого дебіторської заборгованості у сумі 18 760, 00 грн.

Отже, боржником, у даному випадку, не доведено належними та допустимими доказами, що на момент звернення його із заявою про порушення справи про банкрутство в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", майна підприємства-боржника не вистачало для задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду від 06.12.2016 р. про прийняття до розгляду заяви про порушення справи про банкрутство, господарський суд зобов'язав голову ліквідаційної комісії надати до господарського суду оригінали документів, доданих до заяви про порушення справи про банкрутство (для огляду у підготовчому засіданні). Проте, в матеріалах справи відсутні докази того, що оригінали документів надавались до суду та були досліджені господарським судом першої інстанції в судовому засіданні. Крім того, на вимогу господарського суду не було надано аудиторський висновок за результатами фінансово-господарської діяльності. В матеріалах справи наявні лише пояснення ліквідатора (голови ліквідаційної комісії) ТОВ "РІСКО" - ОСОБА_5 стосовно не можливості проведення аудиторської перевірки у зв'язку з відсутністю коштів у боржника для оплати відповідної перевірки (а.с. 84).

При цьому, колегія суддів враховує, що Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачає можливість подання документів, які підтверджують наявність або відсутність майнових активів боржника, після порушення провадження у справі про банкрутство боржника, що ліквідується власником.

Відповідно до ч.3 ст. 111 ЦК України під час проведення заходів щодо ліквідації юридичної особи до завершення строку пред'явлення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) закриває рахунки, відкриті у фінансових установах, крім рахунка, який використовується для розрахунків з кредиторами під час ліквідації юридичної особи.

Згідно з пунктом 11.16 "Порядку обліку платників податків та зборів", затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України № 1588 від 09.12.2011 року, належним доказом наявності відкритих /закритих рахунків у боржника є Довідка ДПІ по розрахункових рахунках боржника в банківських установах, розміру залишку коштів та їх закриття.

Відповідно до даних про банківські рахунки, наданих скаржником до справи (а.с.148,149), боржник має два відкритих банківських рахунків: у АКБ ІНДУСТРІАЛБАНК та ПАТ КБ ПІВДЕНКОМБАНК .

Відповідно до повідомлення про відкриття/закриття рахунку платника податків у фінансовій установі, наданого до пояснень ліквідатора, рахунок в ПАТ КБ ПІВДЕНКОМБАНК є закритим 30.01.2015 (а.с.178).

Частиною 7 статті 111 ЦК України встановлено, що для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості зі сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання органам доходів і зборів та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку.

Статтею 78 Податкового кодексу України передбачено порядок проведення документальних позапланових перевірок, зокрема, відповідно до підпункту 78.1.7 документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

Матеріали справи не містять доказів надання ліквідатором боржника до органів доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування документів підприємства, у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку для проведення відповідних перевірок, а також доказів проведення контролюючим органом відповідних позапланових перевірок боржника.

Згідно з ч.10 ст. 111 ЦК України до затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період.

До заяви про порушення справи про банкрутство, в порушення наведеної правової норми, не було додано доказів складання та подання органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітності за останній звітний період.

Наведене свідчить про недотримання ліквідаційною комісією приписів частин 7 та 10 статті 111 ЦК України щодо добровільної ліквідації боржника та позбавило органи державної податкової служби та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування можливості проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості зі сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування та права заявити свої претензії боржнику (за їх наявності) в досудовій процедурі ліквідації боржника.

Враховуючи викладене, судом першої інстанції належним чином не було перевірено дотримання заявником всіх передбачених Законом дій, що передують зверненню до суду із заявою про визнання боржника банкрутом на підставі ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про безпідставне порушення судом першої інстанції провадження у даній справі про банкрутство.

Щодо наявності у податкової інспекції, як контролюючого органу права на апеляційне оскарження у цій справі, колегія суддів враховує таке.

За ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" учасниками провадження у справі про банкрутство визнано таких осіб: сторони (конкурсні кредитори та боржник), забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Враховуючи особливості процедури банкрутства в цьому випадку (в порядку ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"), правовий статус Державної податкової інспекції як контролюючого органу, передбачений нормами цивільного та податкового законодавства, а також той факт, що ліквідаційна комісія боржника не забезпечила надання документів на перевірку контролюючим органам, в тому числі органам доходів і зборів, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що хоча скаржник на час розгляду справи і не набув статусу кредитора у справі про банкрутство, але його право підлягає судовому захисту.

Колегія суддів враховує, що Державною податковою інспекцією видано наказ №430 від 20.09.16р. "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "РІСКО"

та здійснено виїзд за юридичною адресою боржника: АДРЕСА_2 для здійснення позапланової виїзної перевірки. Вказана адреса також зазначена у запиті на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків 20.09.2016 року №17036/04-67-14-00 як місцезнаходження (місце проживання) засновника підприємства ТОВ "РІСКО" - ОСОБА_5 (а.с.156).

20.09.2016 р. податковим органом складено акт №324/04-67-14-00/36727695. "Про неможливість вручення наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "РІСКО" ( код ЄДРПОУ 36727695 ) у зв'язку з незнаходження за місцем реєстрації .

Наведене свідчить про вчинення податковою інспекцією заходів щодо здійснення податкової перевірки боржника.

Встановивши факт безпідставного порушення провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "РІСКО", колегія суддів приходить до висновку про припинення провадження у даній справі на підставі п.1-1ч.1 ст.80 ГПК України.

Копію даної постанови слід направити державному реєстратору для здійснення відповідних реєстраційних дій щодо товариства з обмеженою відповідальністю "РІСКО".

Керуючись ст.101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Новокодацькому районі м.Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області - задовольнити.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2016р. у справі №904/11312/16 - скасувати.

Провадження у справі про банкрутство ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "РІСКО" - припинити.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Постанова складена в повному обсязі 29.06.2017 року.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя В.О. Кузнецов

Суддя І.М. Науменко