Постанова

від 31.10.2017 по справі 904/11312/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2017 року Справа № 904/11312/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Погребняка В.Я., суддів:Білошкап О.В., Панової І.Ю., розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "РІСКО" в особі ліквідатора Пазіна О.С. на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.06.2017 року у справі №904/11312/16 господарського суду Дніпропетровської області за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "РІСКО" пробанкрутство за участю представників сторін: не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

Ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "РІСКО" (далі - ТОВ "РІСКО", боржник) 05.12.2016 року звернувся до господарського суду Дніпропетровської області із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "РІСКО", 49000, м.Дніпро, Ленінський район, вул. Орловська, буд.28, кв.53, код ЄДРПОУ 36727695, в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2016 року у справі №904/11312/16 (суддя - Калиниченко Л.М. ) кандидатуру арбітражного керуючого Реви М.О. - відхилено; визнано ТОВ "РІСКО"- банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 4 місяці, до 20.04.2017 року; ліквідатором призначено Пазіна Олександра Сергійовича. Вирішено оприлюднити повідомлення про визнання ТОВ "РІСКО" банкрутом на офіційному веб - сайті Вищого господарського суду України в мережі інтернет. Призначено судове засідання для розгляду реєстру вимог кредиторів на 07.02.2017 року. Зобов'язано ліквідатора вчинити певні дії.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.06.2017 року у справі №904/11312/16 (головуючий суддя - Чус О.В., суддя - Кузнецов В.О., суддя - Науменко І.М.) апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Новокодацькому районі м. Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області задоволено. Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2016 у справі №904/11312/16 скасовано. Провадження у справі про банкрутство ТОВ "РІСКО" припинено.

Не погоджуючись із постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.06.2017 року у справі №904/11312/16, ТОВ "РІСКО" в особі ліквідатора Пазіна О.С. звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить оскаржувану постанову скасувати, пославшись на порушення та невірне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 11, 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі -Закон про банкрутство), ст. ст. 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), ст. 78 Податкового кодексу України.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/11312/16 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя -Коваленко В.М.., суддя - Поляков Б.М., суддя - Короткевич О.Є. (протокол автоматизованого розподілу від 29.09.2017 року в матеріалах справи).

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 03.10.2017 року № 08.03.-04/4675, у зв'язку з перебуванням судді Коваленка В.М. на лікарняному, відповідно до п. 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено автоматичну зміну складу колегії у справі №904/11312/16 (розпорядження в матеріалах справи).

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/11312/16 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Короткевич О.Є., суддя - Поляков Б.М. (протокол автоматичної зміни складу колегії суддів від 04.10.2017 року в матеріалах справи).

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 10.10.2017 року № 08.03.-04/4838, у зв'язку з перебуванням судді Полякова Б.М. у відпустці, відповідно до п. 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено автоматичну зміну складу колегії у справі №904/11312/16 (розпорядження в матеріалах справи).

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/11312/16 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Короткевич О.Є., суддя - Панова І.Ю. (протокол автоматичної зміни складу колегії суддів від 10.10.2017 року в матеріалах справи).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.10.2017 року у справі №904/11312/16 прийнято касаційну скаргу ТОВ "РІСКО" в особі ліквідатора Пазіна О.С. на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.06.2017 року у справі №904/11312/16 до провадження. Призначено розгляд касаційної скарги у засіданні колегії суддів Вищого господарського суду України на 31.10.2017 року.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 31.10.2017 року № 08.03.-04/4838, у зв'язку з перебуванням судді Короткевича О.Є. у відпустці, відповідно до п. 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено автоматичну зміну складу колегії у справі №904/11312/16 (розпорядження в матеріалах справи).

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/11312/16 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Панова І.Ю., суддя - Білошкап О.В. (протокол автоматичної зміни складу колегії суддів від 31.10.2017 року в матеріалах справи).

Колегія суддів Вищого господарського суду України у зазначеному вище складі, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи встановлено наступне.

Голова ліквідаційної комісії ТОВ "РІСКО" звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство товариства, в порядку ст. 95 Закону про банкрутство.

Підставою для звернення із заявою про порушення провадження у справі є встановлена під час роботи голови ліквідаційної комісії недостатність майнових активів боржника для задоволення вимог кредиторів.

13.09.2016 року засновником (учасником) ТОВ "РІСКО" прийнято рішення про припинення діяльності боржника шляхом ліквідації та призначено ліквідатором Пазіна Олександра Сергійовича, ідентифікаційний номер 2969901617 (протокол № 01/09 позачергових Загальних Зборів учасників боржника).

18.11.2016 року Протоколом №01/11 позачергових загальних зборів учасників ТОВ "РІСКО" прийнято рішення про затвердження проміжного ліквідаційного балансу, звіту ліквідатора та звернення ліквідатора до господарського суду Дніпропетровської області із заявою про порушення справи про банкрутство.

На виконання вимог ч. 1 ст. 105 ЦК України боржник звернувся до державного реєстратора реєстраційної служби Дніпропетровського МУЮ для здійснення реєстраційної дії щодо внесення відомостей про припинення юридичної особи, про що свідчить Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 02.12.2016 року № 1001782747, в якому містяться дані про внесення 15.09.2016 року відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про початок процедури припинення ТОВ "РІСКО", 49000, м.Дніпро, Ленінський район, вул. Орловська, буд.28, кв.53, код ЄДРПОУ 36727695.

За результатами розгляду пред'явлених кредиторських вимог до боржника, проведеної інвентаризації активів і зобов'язань, складено проміжний ліквідаційний баланс ТОВ "РІСКО" станом на 16.11.2016 року, який затверджено позачерговими Загальними зборами учасників боржника (Протокол № 01/10 18.11.2016 року).

Згідно балансу кредиторська заборгованість становить 221 900, 02 грн., дебіторська заборгованість становить 18 760, 00 грн., рахунки на яких обліковуються цінні папери відсутні.

18.11.2016 року позачерговими загальними зборами учасників ТОВ "РІСКО" прийнято рішення звернутись до господарського суду Дніпропетровської області із заявою про порушення провадження справи про банкрутство ТОВ "РІСКО" (Протокол № 01/11).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області 06.12.2016 року заяву про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "РІСКО" прийнято до розгляду, підготовче засідання призначено на 13.12.2016 року.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2016 року порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "РІСКО", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів із наслідками, передбаченими ст. 19 Закону про банкрутство, призначено засідання суду для вирішення питання щодо визнання боржника банкрутом та призначення ліквідатора.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2016 року у даній справі, зокрема, кандидатуру арбітражного керуючого Реви М.О. - відхилено; визнано ТОВ "РІСКО"- банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 4 місяці, до 20.04.2017 року; ліквідатором призначено Пазіна Олександра Сергійовича.

Приймаючи вказану постанову (на підставі поданих документів), місцевий господарський суд встановив, що вартості майна ТОВ "РІСКО" недостатньо для задоволення вимог кредиторів. При цьому, до звернення ліквідатора ТОВ "РІСКО" Пазіна О.С. до місцевого господарського суду з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство, товариством було дотримано вимоги цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.06.2017 року у справі №904/11312/16 апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Новокодацькому районі м. Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області задоволено; постанову господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2016 року у справі № 904/11312/16 скасовано та припинено провадження у справі. При цьому, апеляційний господарський суд вказав, що в порушення вимог ст. 95 Закону про банкрутство господарським судом першої інстанції не було перевірено дотримання процедури добровільної ліквідації.

Скасовуючи постанову господарського суду Дніпропетровської області про визнання боржника банкрутом, апеляційний господарський суд виходив з того, що, в порушення вимог Закону про банкрутство, господарським судом першої інстанції належним чином не було перевірено дотримання процедури добровільної ліквідації юридичної особи, фінансово-майновий стан боржника належним чином не досліджувався, не було перевірено, чи мало товариство-боржник станом на день прийняття рішення його засновником про ліквідацію недостатньо грошових коштів та іншого ліквідаційного майна для здійснення розрахунків з кредиторами, не надано доказів стягнення дебіторської заборгованості, в матеріалах справи відсутні докази того, що оригінали документів надавались на вимогу суду та були досліджені господарським судом першої інстанції в судовому засіданні, на вимогу господарського суду не було надано аудиторський висновок за результатами фінансово-господарської діяльності, матеріали справи не містять доказів надання ліквідатором боржника до органів доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування документів підприємства, у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку для проведення відповідних перевірок, а також доказів проведення контролюючим органом відповідних позапланових перевірок боржника, не було додано доказів складання та подання органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітності за останній звітний період.

За висновками господарського суду апеляційної інстанції, оскільки ці документи і докази не були подані ліквідаційною комісією на момент порушення провадження у справі, то, відповідно, не були виконані передумови, необхідні для порушення провадження у справі.

Поряд з цим, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що оскільки ліквідаційна комісія не забезпечила надання документів на перевірку контролюючим органам, у тому числі і органам доходів і зборів, то хоч скаржник і не є учасником провадження у справі про банкрутство, але його право цим порушено і підлягає захисту.

Погоджуючись із такими висновками апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з такого.

Провадження у справах про банкрутство регулюється ГПК України у випадках, коли його норми безпосередньо визначають правила даного провадження (статті 2, 4-1, 12 та 15) або мають універсальний характер для будь-якої стадії судового процесу, або процесуальної дії (статті у розділах I, V, VI, VII, XII, XIII), з урахуванням встановлених Законом про банкрутство особливостей.

Згідно зі ст. 95 Закону про банкрутство, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи. Обов'язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.

Такий порядок передбачений нормами ч. 3 ст. 110, ст. 111 ЦК України, норми яких містять загальні положення про ліквідацію юридичної особи (суб'єкта господарювання).

Особлива процедура, що передбачена ст. 95 Закону про банкрутство (банкрутство боржника, що ліквідується власником), випливає з процедури добровільної ліквідації юридичної особи, тобто ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників (власників) або органу, уповноваженого на це установчими документами.

У зв'язку з цим, необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника, в порядку наведеної норми, є дотримання вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи.

Такі передумови полягають у наступному:

Прийняття рішення власником майна (або органом, уповноваженим управляти майном) боржника про звернення боржника до господарського суду із заявою. Проведення аналізу активів боржника у вигляді проведення інвентаризації наявного майна (у тому числі переданого у заставу майна), його належної оцінки та оцінки грошових коштів на рахунках боржника. Аналіз пасивів боржника шляхом публікації оголошення згідно з вимогами ч. ч. 2, 5 ст. 105 ЦК України. Проведення аналізу активів та пасивів боржника є підставою складення проміжного ліквідаційного балансу, який додається до заяви боржника відповідно до п. 3 ст. 11 Закону про банкрутство.

Дотримання визначених вимог та сукупність вказаних дій із доданням доказів їх проведення є підставою для звернення ліквідатора (ліквідаційної комісії) із заявою про порушення справи про банкрутство на підставі ст. 95 вказаного Закону та складає предмет спору у справі про банкрутство за особливою процедурою, що порушується в порядку норм означеної статті.

При цьому, колегія суддів зауважує, що необхідною та обов'язковою передумовою порушення провадження у справі про банкрутство, на підставі ст. 95 Закону про банкрутство, є надання належних доказів на підтвердження наявності всіх передумов для порушення провадження, згідно з цією статтею, саме на момент звернення боржника із відповідною заявою.

Вимоги до заяви про порушення справи про банкрутство, в тому числі, і до заяви, яка подається боржником, встановлені у ст. 11 Закону про банкрутство.

Згідно з ч. 1 ст. 111 ЦК України з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу щодо ліквідації юридичної особи ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов'язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується, та письмово повідомити кожного з боржників про припинення юридичної особи в установлені цим Кодексом строки.

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) заявляє вимоги та позови про стягнення заборгованості з боржників юридичної особи.

Частиною 7 ст. 111 ЦК України передбачено, що для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання органам доходів і зборів та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку.

До моменту затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період.

Відповідно до ч. 8 ст. 111 ЦК України ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду.

Ч. 10 ст. 111 ЦК України встановлено, що до затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період.

В силу приписів ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Зважаючи на положення ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Так, апеляційним господарським судом, на підставі матеріалів та обставин справи, встановлено недотримання ліквідаційною комісією ТОВ "РІСКО" вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи, а також неподання ліквідаційною комісією, на момент порушення провадження у цій справі, документів у підтвердження здійснення повної досудової процедури ліквідації ТОВ "РІСКО", що є порушенням вимог ст.95 Закону про банкрутство.

Стосовно доводів заявника касаційної скарги на відсутність у Державної податкової інспекції у Новокодацькому районі м. Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області як контролюючого органа права на апеляційне оскарження у цій справі, колегія суддів касаційної інстанції вважає необхідним зазначити таке.

Положеннями ст. 1 Закону про банкрутство регламентовано, що учасниками провадження у справі про банкрутство визнано таких осіб: сторони (конкурсні кредитори та боржник), забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Водночас, колегія суддів касаційної інстанції бере до уваги, що вказаний перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство названа стаття відносить також інших осіб, які у випадках, передбачених Законом про банкрутство, беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі про банкрутство (ст. 106 ГПК України).

Статтею 99 ГПК України встановлено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно зі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що податковим органом видано наказ №430 від 20.09.2016 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "РІСКО" та здійснено виїзд за юридичною адресою боржника: м. Дніпро, вул. Орловська, буд.28, кв.53 для здійснення позапланової виїзної перевірки. Вказана адреса також зазначена у запиті на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків 20.09.2016 року №17036/04-67-14-00 як місцезнаходження (місце проживання) засновника підприємства ТОВ "РІСКО" - Пазіна О.С.

20.09.2016 року податковим органом складено акт №324/04-67-14-00/36727695 "Про неможливість вручення наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "РІСКО" (код ЄДРПОУ 36727695 ) у зв'язку з незнаходження за місцем реєстрації", що свідчить про вчинення щодо здійснення податкової перевірки боржника.

Таким чином, враховуючи особливості процедури банкрутства в порядку ст. 95 Закону про банкрутство, правовий статус Державної податкової інспекції як контролюючого органу, передбачений нормами цивільного та податкового законодавства, а також місце реєстрації боржника як платника податків, колегія суддів касаційної інстанції вважає доводи скаржника щодо відсутності у Державної податкової інспекції у Новокодацькому районі м. Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області права на апеляційне оскарження у цій справі необґрунтованими та безпідставними.

Відповідно до ч. 2 ст. 111 5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно з нормами ч. 2 ст. 111 7 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Інші доводи ліквідатора ТОВ "РІСКО", наведені у касаційній скарзі, не спростовують встановлених господарським апеляційним судом обставин та направлені на переоцінку доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції (ст. 111 7 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного господарського суду про недотримання ліквідаційною комісією ТОВ "РІСКО" вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи.

Отже, встановивши факт безпідставного порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "РІСКО", суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про припинення провадження у даній справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

За таких підстав, прийнята апеляційним господарським судом оскаржувана постанова залишається без змін, а касаційна скарга без задоволення.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 - 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РІСКО" в особі ліквідатора Пазіна О.С. залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.06.2017 року у справі №904/11312/16 залишити без змін.

Головуючий суддя: Погребняк В.Я. Суддя: Білошкап О.В. Суддя: Панова І.Ю.