ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Р І Ш Е Н Н Я
"29" червня 2017 р. Справа № 926/1272/15
За позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» , м. Київ
до товариства з обмеженою відповідальністю «Карпати-Моравія» , м. Вижниця Чернівецької області
про стягнення заборгованості в сумі 32393,91 грн.
Суддя Ковальчук Т. І.
За участю представників :
Позивача - ОСОБА_1, дов. № 8503-К-О від 30.12.2016 р.
Відповідача - не з'явився
СУТЬ СПОРУ:
Позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення 33591,68 грн. заборгованості за договором № Б/Н від 14.05.2011 р., у тому числі 13000,00 грн. коштів кредиту, 12159,05 грн. процентів за користування кредитом, 5650,47 грн. пені та 2782,16 грн. комісії за користування кредитом.
Рішенням господарського суду Чернівецької області від 01.09.2015 р., залишеним в силі постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.04.2016 р., позов задоволено.
Постановою Вищого господарського суду України від 06.07.2016 р. задоволено касаційну скаргу ТОВ «Карпати-Моравія» , рішення господарського суду Чернівецької області від 01.09.2015 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.04.2016 р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду І інстанції.
Рішенням господарського суду Чернівецької області від 17.10.2016 р., залишеним в силі постановою Львівського апеляційного господарського суду від 31.01.2017 р., у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 05 квітня 2017 року задоволено касаційну скаргу ПАТ КБ «Приватбанк» , рішення господарського суду Чернівецької області від 17.10.2016 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31.01.2017 р. скасовано, справу направлено до господарського суду Чернівецької області на новий розгляд.
В порядку автоматизованого розподілу справу № 926/1272/15 передано на новий розгляд до провадження судді Ковальчук Т.І.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що, підписавши 14.05.2011 р. заяву про відкриття поточного рахунку, відповідач приєднався до «ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надання банківських послуг» , ОСОБА_4 банку, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування № б/н від 14.05.2011 р., та отримав від позивача кредит в обмін на зобов'язання щодо його повернення та сплати процентів і винагороди, однак неналежним чином виконував взяті зобов'язання, в результаті чого виникла заборгованість з повернення кредиту, процентів, комісії за користування кредитом та пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у заявлених до стягнення сумах.
Ухвалою від 14.04.2017 р. справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 04.05.2017 р. за участю представників сторін.
Відповідач надав відзив від 03.05.2017 р. на позовну заяву, в якому проти позову заперечив, зазначивши, що з матеріалів справи не вбачається, що наявні ОСОБА_2 і ОСОБА_3 надання банківських послуг діяли на момент підписання заявки відповідачем 14.05.2011 р., отже, позивач не довів зміст зобов'язань, що виникли між сторонами спору, не виконав обов'язку про повідомлення клієнта про свої дії щодо встановлення та зміни кредитного ліміту, не обґрунтував наявність підстав для зміни відсоткової ставки за кредитом, не ознайомив відповідача з умовами кредитування та не повідомляв його ні про підвищення процентної ставки, ні про збільшення кредитного ліміту, ні про існування заборгованості, навів інші обставини, які вважає підставою для відмови позивачеві у задоволенні позову (т.с. 4, а.с. 47-48).
Ухвалою від 04.05.2017 р. розгляд справи в судовому засіданні відкладено на 18.05.2017 р. у зв'язку з неявкою представників сторін та за клопотанням відповідача.
У судовому засіданні 18.05.2017 р. суд заслухав пояснення представників сторін по суті спору, дослідив письмові докази та відклав розгляд справи на 06.06.2017 р. для надання позивачем додаткових документів та відомостей.
У судовому засіданні 06.06.2017 р. позивач подав клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів та заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 32393,91 грн., у тому числі 13000,00 грн. заборгованості за кредитом, 12159,05 грн. заборгованості за процентами за користування кредитом, 4569,70 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором за період з 27.07.2014 р. по 18.06.2015 р. та 2665,16 грн. боргу по комісії (т.с. 4, а.с. 75-76).
Ухвалою від 06.06.2017 р. прийнято заяву ПАТ КБ «Приватбанк» про зменшення позовних вимог, продовжено строк вирішення спору на 15 днів, розгляд справи в судовому засіданні відкладено на 13.06.2017 р.
У судовому засіданні 13.06.2017 р. представник відповідача подав клопотання про призначення судово-економічної експертизи, у зв'язку з чим у судовому засіданні оголошувалася перерерва до 15-00 год. 20.06.2017 р. для забезпечення реалізації позивачем права на подання до суду своїх міркувань щодо призначення судової експертизи.
19.06.2017 р. позивач подав письмові заперечення на клопотання про призначення судово-економічної експертизи та додаткові розрахунки і документи.
У судовому засіданні 20.06.2017 р. представник позивача надав докази закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Чернівецької області від 15.09.2015 р. у справі № 926/1272/15, усно пояснив, що стягнення за наказом не відбувалося в зв'язку із скасуванням рішення суду, проти призначення судово-економічної експертизи заперечив, зазначивши, що з наявної у матеріалах справи виписки по рахунку відповідача можливо встановити всі грошові операції з надходження і витрачання коштів, подано поденний розрахунок пені, а також, що запропонована відповідачем експертна установа не обслуговує регіональну зону, в яку відповідно до Інструкції з призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень входить Чернівецька область.
Представник відповідача у судовому засіданні 20.06.2017 р. клопотання про проведення судово-економічної експертизи підтримав, пояснив, що ТОВ «Інститут судових експертиз» у м. Одесі виконує судові експертизи якісно і своєчасно, тому просив доручити проведення експертизи судовому експерту саме цієї установи.
У зв'язку з наданням позивачем додаткових документів і розрахунків для оцінки їх впливу на прийняття рішення судом про наявність/відсутність підстав для призначення судової експертизи у судовому засіданні 20.06.2017 р. оголошено перерву до 15-00 год. 26.06.2017 р.
До початку судового засідання 26.06.2017 р. від відповідача через канцелярію суду надійшли письмові пояснення, в яких ТОВ «Карпати-Моравія» додатково до раніше викладених у відзиві заперечень зазначило про відсутність доказів погодження змінної процентної ставки і дотримання позивачем норм, що передбачають повідомлення про нову процентну ставку, а також про відсутність згоди позичальника на сплату комісії та безпідставність її встановлення банком відповідно до п. 3.6 ОСОБА_3 надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 р. № 168 (т.с. 4, а. с. 139-144).
У зв'язку з поданням відповідачем додаткових письмових пояснень у судовому засіданні 26.06.2017 р. оголошено перерву до 11-00 год. 29 червня 2017 року.
У судове засідання 29.06.2017 р. представник відповідача не з'явився без повідомлення причин неявки, що, втім, не перешкоджає вирішенню спору, оскільки відповідач належним чином повідомлений про місце, дату і час розгляду справи після оголошення перерви в судовому засіданні, що підтверджується підписом його представника ОСОБА_5 в протоколі судового засідання від 26.06.2017 р. (т.с. 4, а.с.146).
Подавши клопотання про призначення судово-економічної експертизи, представник відповідача у попередніх судових засіданнях просив його задовольнити, представник позивача проти задоволення цього клопотання заперечував.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши клопотання відповідача про призначення судово-економічної експертизи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення.
Так, у справі зібрано достатньо матеріалів, які надають можливість суду без звернення до експерта відповідної кваліфікації встановити зміст спірних правовідносин між сторонами, їх правове і договірне врегулювання, наявність заборгованості відповідача по платежах за договором банківського обслуговування б/н від 14.05.2011 р., визначити її розмір та розмір належної до стягнення пені.
З огляду на ці міркування суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про призначення судово-економічної експертизи та розглядає справу по суті в межах зменшених позовних вимог згідно із заявою позивача від 06.06.2017 р.
Представник позивача у судових засіданнях підтримав позовні вимоги у розмірі згідно із заявою про зменшення позовних вимог від 06.06.2017 р., пояснив, що, скориставшись овердрафтовим кредитом, відповідач згідно умов договору повинен був забезпечити існування нульового сальдо на рахунку після закінчення пільгового періоду користування кредитом та сплатити відсотки за користування кредитом і винагороду - комісію, за користування лімітом кредиту, однак порушив ці зобов'язання, тому повинен сплатити пеню, яка нарахована позивачем в межах одного року.
Представник відповідача у судових засіданнях позов не визнавав, не заперечуючи проти окремих випадків використання ліміту кредиту, стверджував, що договір є нікчемним, оскільки не дотримано вимоги закону про укладення договору кредитування в письмовій формі, що до відповідача не було доведено змісту ОСОБА_2 і ОСОБА_3 надання банківських послуг та не встановлено їх дійсний зміст станом на дату підписання заяви про відкриття поточного рахунку, що позивач незаконно без повідомлення і згоди позичальника застосував підвищені ставки відсотків за користування кредитом, нарахував непередбачену комісію та неправильно визначив пеню за прострочку платежів.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.
14 травня 2011 року дочірнє підприємство Українсько-чеське спільне підприємство «Карпати-Моравія» (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 34177764) в особі заступника керівника ОСОБА_6 підписало заяву про відкриття поточного рахунку та картку зі зразками підпису і відбитка печатки (т.с. 1, а.с. 34, т.с. 4, а.с. 91).
За змістом вказаної заяви ДП «УЧСП «Карпати-Моравія» погодилося з та приєдналося до «ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надання банківських послуг» публічного акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» , ОСОБА_4, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://www://privatbank.ua, які разом із заявою від 14.05.2011 р. складають Договір банківського обслуговування б/н від 14.05.2011 р. (далі - Договір від 14.05.2011 р.), і прийняло на себе зобов'язання виконувати умови цього ОСОБА_7 та просило відкрити йому поточний і картковий рахунки під № 26005060091328.
Стосовно доводів відповідача, що ТОВ «Карпати-Моравія» є зовсім іншим підприємством, аніж ліквідоване ДП «УЧСП «Карпати-Моравія» , тому не може бути стороною ОСОБА_7 від 14.05.2011 р. і нести відповідальність за його невиконання, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 609 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема, за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Статтею 104 ЦК унормовано, що юридична особа припиняється у результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Згідно внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 20.11.2015 р. відомостей державна реєстрація дочірнього підприємства Українсько-чеське спільне підприємство «Карпати-Моравія» , ідентифікаційний код 34177764, проведена 23.02.2006 р., 05.01.2012 р. до ЄДРПОУ внесено запис про припинення названого дочірнього підприємства за рішенням засновника та про юридичну особу-правонаступника - товариство з обмеженою відповідальністю «Карпати-Моравія» , ідентифікаційний код 34177764 (т.с. 1, а.с. 154-157). Про інших юридичних осіб правонаступників ДП «УЧСП «Карпати-Моравія» відомостей в ЄДРПОУ немає.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» державна реєстрація базується, зокрема, на засадах об'єктивності, достовірності та повноти відомостей у Єдиному державному реєстрі, а згідно з ч. 1 ст. 10 цього Закону якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою.
Таким чином, суд доходить висновку що ТОВ «Карпати-Моравія» є повним правонаступником ліквідованого ДП «УЧСП «Карпати-Моравія» , в тому числі й за ОСОБА_7 від 14.05.2011 р., зобов'язання за яким не припинилися в зв'язку з ліквідацією дочірнього підприємства.
Виконуючи обов'язкові вказівки Вищого господарського суду України, викладені в постановах від 06.07.2016 р. та 05.04.2017 р., суд під час нового розгляду справи встановив, що на дату підписання 14.05.2011 р. відповідачем заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підпису і відбитка печатки на сайті позивача http://www://privatbank.ua в мережі Інтернет були розміщені «ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надання банківських послуг» ОСОБА_4 ПАТ «ПриватБанк» , текст яких затверджений наказом ОСОБА_4 від 28.01.2011 р. № СП-2011-85 «О вводе нового свойства расчетного счета для корпоративных клиентов и супер-проекте МСБ 2011 года» (т.с. 3, а.с. 75-96).
Такий висновок суду підтверджується матеріалами справи, зокрема, копією наказу ОСОБА_4 від 28.01.2011 р. № СП-2011-85 з текстом затверджених цим наказом «ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надання банківських послуг» і ОСОБА_4, даними сайту інтернет-архів ( https://www.archive.org/ ), згідно інформації з якого підтверджується розміщення на сайті ОСОБА_4 (www://privatbank.ua) станом на 07 квітня 2011 р. «ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надання банківських послуг» (до підписання відповідачем заяви від 14.05.2011 р.), а саме розділу 3.18 «ОСОБА_2 обслуговування кредитних лімітів на поточних рахунках корпоративних клієнтів» та розділ 8 ОСОБА_4 (т. 3, а.с. 36-37, 38-42, 75-81, 82, 83-96, 182-183, т.с. 4, а.с. 92-98).
З урахуванням викладеного суд відхиляє твердження відповідача, що невідомо, які ОСОБА_2 і ОСОБА_3 були затверджені і розміщені на сайті ОСОБА_4 станом на день підписання заяви від 14.05.2011 р. про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підпису і відбитка печатки.
Названим вище наказом ОСОБА_4 від 28.01.2011 р. № СП-2011-85 уведено банківський продукт «кредитний ліміт на розрахунковий рахунок» з такими параметрами:
- період погашення: щомісячно 20-25 число;
- при непогашенні: проценти за ставкою 24% річних з 26-го числа при непогашенні з 20-го по 25-те число;
- при непогашенні після цього: прострочка з процентною ставкою 48% річних по закінченні 90 днів після включення 24% річних;
- щомісячна комісія: 0,09%, стягується 1-го числа кожного місяця від суми максимального сальдо на кінець одного з днів попереднього місяця користування лімітом (стягується незалежно від відсотків);
- застосування для встановлення «кредитних лімітів на розрахункові рахунки» форми «заяв з приєднанням до «ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надання банківських послуг» ;
- затверджено текст розділу 3.18 «ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надання банківських послуг» і ОСОБА_4 за користування послугою (Розділ 8 «ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надання банківських послуг).
Згідно з пунктом 3.18.1.16 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надання банківських послуг, затверджених вказаним наказом ОСОБА_4 від 28.01.2011 р. № СП-2011-85 (далі - Умови-2011), при укладанні договорів та угод або вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до «ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» , або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією або у будь-якій іншій формі) ОСОБА_8 і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований ОСОБА_9 через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом «першої» підпису. Підписання договорів та угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.
Зазначене не суперечить положенням ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» , ст. 634 (договір приєднання) та ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України, в якій зазначено, що якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, в тому числі, договори та інші правочини.
Статтею 627 Цивільного кодексу унормовано, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Приписами статті 633 Цивільного кодексу України встановлено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець, взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). ОСОБА_2 публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Частиною 1 статті 634 Цивільного кодексу України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Статтею 1067 Цивільного кодексу України унормовано, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.
Якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу (ст. 1069 ЦК України).
Згідно з ч. 2 ст. 1069 Цивільного кодексу України права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України). Відповідно до ст. 1055 Цивільного кодексу кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Аналогічну норму містить ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України.
За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України, ст. 180 ГК України).
Клієнт ДП «УЧСП «Карпати-Моравія» , повним правонаступником якого є відповідач, приєднався до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надання банківських послуг, ОСОБА_9, що були затверджені наказом ОСОБА_4 від 28.01.2011 р. № СП-2011-85 і на день підписання клієнтом заяви 14.05.2011 р. розміщені в мережі Інтернет на сайті http:// www.privatbank.ua .
При цьому, між сторонами уже діяв договір банківського рахунка № CV1645 від 27.04.2006 р. (поточний рахунок № 26005060091328), згідно з пунктом 2.1.26 якого у разі потреби, за вимогою клієнта, банк зобов'язується здійснювати овердрафтове обслуговування клієнта, що передбачає проведення його платіжних доручень та платежів, здійснених довіреними особами клієнта з використанням КПК, понад залишок коштів на поточному (поточних) та картковому (карткових) рахунку (рахунках) клієнта, відкритому в банку, за рахунок кредитних коштів. Порядок та умови надання клієнту овердрафту обумовлюються у додатковій угоді до договору банківському рахунка або окремому договорі про надання офердрафтового кредиту на поточний або картковий рахунок, що укладений між клієнтом і банком (т.с. 1, а.с. 100-104).
Відтак, виходячи з наведених вище законодавчих приписів та встановлених фактичних обставин, суд доходить висновку про обґрунтованість доводів позивача, що на дату 14.05.2011 р. заява ДП «УЧСП «Карпати-Моравія» про відкриття поточного рахунку та картка зі зразками підпису і відбитка печатки та Умови-2011 і Тарифи-2011 складають договір банківського обслуговування б/н від 14.05.2011р., згідно з яким сторони - позивач і відповідач, прийняли на себе зобов'язання виконувати його умови.
За своєю правовою природою вказаний договір, укладений шляхом приєднання, є змішаним договором банківського рахунка та кредитного договору. Такого ж висновку дійшли колегії суддів Вищого господарського суду України у постановах від 23.07.2014 р. у справі № 914/4463/14 та від 26.03.2015 р. у справі № 914/1648/14.
Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 22.03.2017 р. у справі № 521/8743/14-ц, 6-2320цс16, допускається укладення кредитного договору шляхом підписання заяви позичальника, у якій указано, що вона разом з Умовами і тарифами складає між сторонами кредитно-заставний договір.
У зв'язку з викладеним суд відхиляє як необгрунтовані доводи відповідача, що Договір банківського обслуговування б/н від 14.05.2011 р. є нікчемним як такий, що укладений з порушенням письмової форми, і при вирішення спору в даній справі виходить з того, що між позивачем і відповідачем в письмовій формі укладено змішаний договір банківського обслуговування та кредитування № б/н від 14.05.2011 р. шляхом приєднання клієнта - відповідача, до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надання банківських послуг і ОСОБА_4, які на дату 14.05.2011 р. існували в редакції, затвердженій наказом ОСОБА_4 від 28.01.2011 р. № СП-2011-85 та були розміщені в мережі Інтернет на сайті http:// www.privatbank.ua , тобто доведені до відома відповідача.
При цьому, даний договір у частині кредитування відповідача є так званим офердрафтовим кредитуванням банком розрахункового рахунку клієнта для оплати ним розрахункових документів при недостачі або відсутності на розрахунковому рахунку клієнта-позичальника коштів. У такому випадку банк списує кошти з рахунку клієнта в повному обсязі, тобто автоматично надає клієнту кредит на суму, що перевищує залишок коштів.
У самому тексті заяви ДП «УЧСП «Карпати-Моравія» про відкриття поточного рахунку та картці зі зразками підпису і відбитка печатки від 14 травня 2011 р. міститься вказівка на те, що «Клієнт, підписавши цю заяву, погоджується із Умовами та ОСОБА_3 надання банківських послуг,…, що розміщені на сайті банку, Тарифами банку, які разом із заявою та карткою зі зразками підписів і відбитка печатки складають договір банківського обслуговування» . У цій же заяві зазначено, що цим підписом ДП «УЧСП «Карпати-Моравія» приєднується і зобов'язується виконувати умови, викладені в ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надання банківських послуг, ОСОБА_4 - ОСОБА_7 банківського обслуговування в цілому. Дана заява містить застереження про обов'язковість самостійного ознайомлення клієнтів з Умовами та ОСОБА_3 надання банківських послуг та внесеними до них змінами на офіційному сайті банку.
Таким чином, суд доходить висновку про неспроможність тверджень відповідача про відсутність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надання банківських послуг, про його не згоду і не ознайомлення з цими Умовами на дату підписання заяви ДП «УЧСП «Карпати-Моравія» про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підпису і відбитка печатки від 14 травня 2011 р.
Суд також відхиляє заперечення відповідача, що оскільки він не підписував названі ОСОБА_2, то договір кредитування є неукладеним, оскільки сама процедура укладення даного договору не передбачає підписання позичальниками стандартних ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надання банківських послуг, а факт ознайомлення з цими Умовами позичальників засвідчується відповідними записами та їх підписами в заяві про відкриття поточного рахунку та картці зі зразками підпису і відбитка печатки,
Суд не бере до уваги доводи відповідача, що не підтверджено відкриття саме 14.05.2011 р. поточного рахунку, оскільки встановлено, що банківський поточний рахунок № 26005060091328 відповідачеві відкрито на підставі договору банківського рахунка № CV1645 від 27.04.2006 р. і цей рахунок є таким, офердрафтове кредитування по якому здійснюється відповідно до заяви ДП «УЧСП «Карпати-Моравія» про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів та відбитка печатки від 14.05.2011 р.
Як з'ясував суд, у позовній заяві позивач обгрунтував свої вимоги до відповідача положеннями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надання банківських послуг і ОСОБА_4, в редакції, що діяла на дату звернення з позовом до господарського суду.
Так, у заяві про відкриття поточного рахунку та картці зі зразками підписів і відбитка печатки від 14.05.2011 р. зазначено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті ОСОБА_4 та актуалізуються не частіше 1 разу на місяць з обов'язковою публікацією на сайті банку до 25 числа місяця, що передує змінам. Усі клієнти повинні в обов'язковому порядку виконувати вимоги цього документа й ознайомлюватися з внесеними змінами.
Як видно зі справи, на дату звернення з позовом до відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надання банківських послуг зазнали змін і діяли в редакції наказу ПАТ КБ «Приватбанк» № РR-2015-6513234 від 27.01.2015 р. «О внесении изменений в условия пользования продуктом «Кредитный лимит на счет» (далі - Умови-2015, т.с. 1, а.с. 35-46, 47-49, т.с. 4, а.с. 99-132,133-134).
Порівнюючи тексти ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в редакції наказу від 28.01.2011 р. № СП-2011-85 та в редакції, яку надав позивач під час звернення з позовом до відповідача, суд встановив, що окрім розмірів процентних ставок за користування кредитом, зміст застосованих позивачем положень є практично однаковим, різною є лише нумерація відповідних пунктів ОСОБА_2 та ОСОБА_3.
Так, пункту 3.2.1 «Кредитний ліміт» Умов-2015, на який посилається позивач у позові, відповідає пункт 3.18 «ОСОБА_2 обслуговування кредитних лімітів на поточних рахунках корпоративних клієнтів» Умов-2011 (т.с. 1, а.с. 36-46, т.с. 3, а.с. 83-96).
За змістом пункту 3.18 Умов-2011 :
1) пп. 3.18.1. Вид кредиту - «кредитний ліміт на поточний рахунок» корпоративного клієнта (кореспондує підпункт 3.2.1.1 Умов-2011);
2) пп. 3.18.1.1. Кредит на поточний рахунок (далі - «Кредит» ) надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів Клієнта в межах кредитного ліміту (далі - «Ліміт» )… Про розмір ОСОБА_8 повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі або через встановлені засоби електронного зв'язку ОСОБА_9 і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших). ОСОБА_9 здійснює обслуговування ОСОБА_8 Клієнта, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку, при наявності вільних грошових ресурсів за рахунок кредитних коштів в межах ОСОБА_8 шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо (кореспондує пп. 3.2.1.1.1 Умов-2015);
3) пп. 3.18.1.3. Кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта з повернення кредиту, сплаті відсотків та винагороди (кореспондує підпункт 3.2.1.1.3 Умов-2015);
4) пп. 3.18.1.5 Кредитний ліміт стосовно цього розділу «ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надання банківських послуг» являє собою суму грошових коштів, в межах якої ОСОБА_8 здійснює оплату розрахункових документів Клієнта понад залишок грошових коштів на його поточному рахунку (кореспондує підпункт 3.2.1.1.5 Умов-2015);
5) пп. 3.18.1.6. ОСОБА_8 може бути змінений ОСОБА_9 в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і ОСОБА_3 надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами ОСОБА_9. Підписавши Угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ОСОБА_8 проводиться ОСОБА_9 в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку ОСОБА_9 і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших) (кореспондує підпункт 3.2.1.1.6 Умов-2015);
6) пп. 3.18.1.8. Проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту проводиться ОСОБА_9 протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до «ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкиття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» , або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі - далі «Угода» )… При належному виконанні Клієнтом зобов'язань, передбачених «ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надання банківських послуг» , за відсутності заперечень за місяць до закінчення терміну обслуговування ліміту, проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування ОСОБА_8 може бути продовжено ОСОБА_9 на той самий строк (кореспондує підпункт 3.2.1.1.0 Умов-2015);
7) пп. 3.18.1.11. Періодом безперервного користування кредитом є період часу, протягом якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку. Період безперервного користування «кредитним лімітом на поточному рахунку» - не більше 35 днів. Початком періоду безперервного користування кредитом вважається перший день, починаючи з якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня. Зменшення або збільшення заборгованості за кредитом у цей період не впливають на зміну дати початку періоду безперервного користування кредитом. Датою закінчення періоду безперервного користування кредитом вважається день, після закінчення якого на поточному рахунку зафіксоване нульове дебетове сальдо (кореспондує абзацу 1 підпункту 3.2.1.1.11 Умов-2015);
8) пп. 3.18.1.12. Для розрахунку відсотків за користування кредитним лімітом встановлюється диференційована процентна ставка. Відсоткова ставка до розрахунку залежить від терміну існування непогашеного залишку по кредиту. Процентна ставка може бути змінена ОСОБА_9 у порядку, передбаченому цим розділом «ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надання банківський послуг» .
Пп. 3.18.2.3.1. Сторони в порядку ч. 1 ст. 212 Цивільного кодексу прийшли до взаємної згоди про те, що процентна ставка за користування кредитом може бути підвищена ОСОБА_9 у разі якщо збільшиться облікова ставка НБУ на 1 або більше пунктів, та/або курс гривні до іноземної валюти 1 групи класифікатора іноземних валют збільшиться на 5 або більше відсотків, та/або вартість ресурсів на міжбанківському грошовому ринку збільшиться на 5 або більше відсотків. Сторони погодилися, що збільшена відсоткова ставка починає діяти після того, як ОСОБА_8 повідомить Клієнта про настання подій, закріплених у даному пункті, а Клієнт не погасить наявну перед ОСОБА_9 заборгованість в порядку і строки, передбачені «Умовами і ОСОБА_3 надання банківських послуг» . ОСОБА_9 повідомляє Клієнта про настання подій, встановлених цим пунктом, на свій вибір або в письмовій формі, або за допомогою встановлених засобів електронного зв'язку ОСОБА_9 і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт-банк, sms-повідомлення або інших) (цим підпунктам кореспондує підпункт 3.2.1.1.12 Умов-2015, в якому дещо змінено порядок набрання чинності зміненого розміру процентів за користування кредитом, а саме: з моменту його розміщення способом, передбаченим у цьому пункті, якщо інша дата не визначена в інформації про зміну розміру процентів);
9) пп. 3.18.4.1. За користування кредитом у період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт сплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка). Порядок розрахунку відсотків:
- пп. 3.18.4.1.1. За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат наступного 20-го до 25-го числа місяця (далі - «період, в який дебетове сальдо підлягає обнулення» ), розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.
- пп. 3.18.4.1.2. При необнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулення, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулення, Клієнт сплачує ОСОБА_9 за користування кредитом відсотки в розмірі 24 (двадцять чотири)% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулення.
- пп. 3.18.4.1.3. У разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулення, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулення, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого грошового зобов'язання Клієнт сплачує ОСОБА_9 відсотки за користування кредитом у розмірі 48 (сорок вісім)% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (цим підпунктам кореспондують абзац 2 підпункту 3.2.1.1.11, та підпункти 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.1.1, 3.2.1.4.1.2, 3.2.1.4.1.3 Умов-2015 з тією різницею, що у разі необнулювання дебетового сальдо протягом 90 днів з дати кінцевого періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулюванню, Клієнт сплачує ОСОБА_9 відсотки в розмірі 36% річних, а в разі непогашення кредиту починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, Клієнт сплачує ОСОБА_9 відсотки в розмірі 56% річних від суми залишку непогашеної заборгованості);
10) пп. 3.18.4.1.4. Під «непогашенням кредиту» мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (кореспондує підпункт 3.2.1.4.1.4 Умов-2015).
Таким чином, суд при вирішенні справи дійшов висновку, що порядок і умови надання відповідачеві овердрафтового кредиту за договором від 14.05.2011 р. унормовані положеннями Умов-2011 з урахуванням змін, яких ці ОСОБА_2 зазнали до дня звернення позивача з позовом до суду.
При цьому, судом проаналізовано вимоги позивача як на підставі первісної редакції ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надання банківських послуг (Умови-2011), так і відповідно до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в редакції, на яку позивач посилається в позовній заяві (Умови-2015).
З наданих позивачем доказів - довідки про розмір встановлених кредитних лімітів від 07.07.2015 р. № 08.7.0.0.0/150707141154, виписки про рух коштів на рахунку ДП «УЧСП «Карпати-Моравія» за період з 19.05.2011 р. по 18.06.2015 р., вбачається, що позивач виконав свої зобов'язання за договором банківського обслуговування № б/н від 14.05.2011 р. у повному обсязі, надавши відповідачеві кредитний ліміт з 15.05.2011 р. по 16.08.2011 р. у сумі 1200,00 грн., з 04.03.2013 р. по 20.06.2013 р. - у сумі 1000,00 грн., з 21.06.2013 р. по 11.07.2013 р. у сумі 10000,00 грн. та з 12.07.2013 р. по 28.02.2014 р. - 13000,00 грн. (т.с. 1, а.с. 50, 54-61).
Як видно, первісно ліміт кредиту встановлювався в розмірі 1200,00 грн.
Право банку в односторонньому порядку змінити ліміт передбачено підпунктом 3.18.1.6 Умов-11 (аналогічний пп. 3.2.1.1.6 Умов-2015), при цьому, попередня згода Клієнта на таку зміну ліміту шляхом повідомлення ОСОБА_9 Клієнта на свій вибір або в письмовій формі або через встановлені засоби електронного зв'язку ОСОБА_9 і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших) уже зафіксована в названих підпунктах ОСОБА_2.
Підпунктом 3.18.2.2.15 Умов-2011 (аналогічний пп. 3.2.1.2.2.15 Умов-2015) передбачено, що Клієнт зобов'язується письмово повідомляти ОСОБА_8 про незгоду із запропонованим ОСОБА_9 відповідно до пп. 3.18.2.3.2 (аналогічний пп. 3.2.1.2.3.2 Умов-2015) лімітом у термін не пізніше 2-х банківських днів від дати отримання від ОСОБА_9 повідомлення про перерахунок ліміту. У разі неотримання ОСОБА_9 від Клієнта письмового повідомлення про згоду або при незгоді з величиною запропонованого ОСОБА_9 ліміту, отриманого в результаті перерахунку, ОСОБА_8 має право на свій розсуд або продовжувати обслуговування в рамках знов встановленого ліміту, або припинити обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку Клієнта, про що ОСОБА_8 повідомляє Клієнта за 3 дні до припинення кредитування на свій вибір або в письмовій формі, або за допомогою встановлених засобів електронного зв'язку ОСОБА_9 і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт-банк, sms-повідомлення або інших).
Матеріали справи свідчать, що про зміну ліміту кредиту позивач повідомляв відповідача в спосіб, передбачений названими вище підпунктами ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а саме через встановлені засоби електронного зв'язку ОСОБА_9 і Клієнта - системи інтернет банкінгу «Приват24» (т.с. 3, а.с. 47-52).
У свою чергу, відповідач не надав доказів, що він в установленому Умовами-2011 порядку письмово повідомляв позивача про свою згоду/незгоду зі зміною ліміту з 04.03.2013 р. (1000,00 грн.), з 21.06.2013 р. (10000,00 грн.) та з 12.07.2013 р. (13000,00 грн.). Більше того, з виписки про рух коштів на рахунку ДП «УЧСП «Карпати-Моравія» № 26005060091328 (який зазначено в заяві про відкриття поточного рахунка від 14.05.2011 р.) за період з 19.05.2011 р. по 18.06.2015 р. видно, що відповідач користувався кредитним лімітом після зміни його розміру банком, у тому числі й максимальним - 13000,00 грн.
Так, відповідач 25.03.2011 р. використав кредит в сумі 936,67 грн., а 23.05.2011 р. - у сумі 886,67 грн.; 25.05.2011 р., 04.07.2011 р., 21.07.2011 р., 16.08.2011 р. повністю повернув суму кредитного ліміту, в період з 16.08.2011 р. по 08.07.2013 р. кредитним лімітом не користувався, а у липні 2013 року використав кошти з рахунку понад залишок власних коштів у сумі 13000 грн., які не повернув і стягнення яких є предметом спору в даній справі (т.с. 1, а.с. 54-61).
Сам відповідач у письмових відзиві, скаргах і поясненнях та його представник у судовому засіданні не заперечують проти фактичного отримання кредитних коштів на підставі заяви про відкриття поточного рахунку від 14.05.2011 р. (зокрема, письмово в апеляційній скарзі, т. 1, а.с. 91-93, в запереченні на відзив на апеляційну скаргу, т.с. 2, а.с. 3-4).
Специфікою банківського продукту «кредитний ліміт на розрахунковий рахунок» , яким скористався відповідач на підставі ОСОБА_7 від 14.05.2011 р., є те, що цим банківським продуктом передбачено не видачу коштів готівкою або переказ на рахунок позичальника, а можливість при відсутності особистих коштів на рахунку проводити платежі з рахунку в межах суми наданого банком ліміту (як зазначалося - овердрафтовий кредит).
Відтак, підписана відповідачем 14.05.2011 р. заява про відкриття поточного рахунку та картка зі зразками підпису і відбитка печатки та виписка про рух коштів на рахунку ДП «УЧСП «Карпати-Моравія» № 26005060091328 за період з 19.05.2011 р. по 18.06.2015 р. є належними доказами, які підтверджують надання йому коштів овердрафтового кредиту в розмірі 13000,00 грн. відповідно до ліміту, встановленого банком 12.07.2013 року.
З цих підстав суд відхиляє доводи відповідача, що розмір отриманого ним кредиту не доведений матеріалами справи і що банк не повідомляв його про зміну ліміту кредиту.
Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідно до частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Приписами статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.
Відповідно до статей 526, 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною 2 статті 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Нормою частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (частина 3 статті 1049 Цивільного кодексу України).
У ході розгляду справи на підставі досліджених і оцінених у сукупності належних і допустимих доказів встановлено, що між сторонами спору було укладено змішаний договір банківського обслуговування та кредитування № б/н від 14.05.2011 р. шляхом підписання відповідачем заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підпису і відбитка печатки 14.05.2011 р., цим самим відбулося приєднання відповідача як клієнта до «ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надання банківських послуг» , ОСОБА_9 банку, текст яких затверджено наказом ОСОБА_4 від 28.01.2011 р. № СП-2011-85 «О вводе нового свойства расчетного счета для корпоративных клиентов и супер-проекте МСБ 2011 года» .
Як зазначалося вище, на дату підписання відповідачем 14.05.2011 р. заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів і відбитка печатки дані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 були розміщені на сайті ПАТ «ПриватБанк» hppt://www://privatbank.ua в мережі Інтернет і про ознайомлення та згоду з ними відповідач засвідчив своїм підписом у заяві від 14.05.2011 р.
Умовами-2011 передбачено можливість і порядок односторонньої зміни банком ліміту кредитування та повідомлення про це клієнта, встановлений Умовами-2011 порядок повідомлення відповідача про зміну ліміту позивачем дотримано, розмір отриманих коштів кредиту в сумі 13000,00 грн. на поточний рахунок відповідача № 26005060091328 і їх використання останнім підтверджено дослідженими в судовому засіданні доказами.
У зв'язку з цим безпідставними визнаються твердження відповідача про те, що немає ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надання банківських послуг, відсутні дані про те, які саме ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 діяли в момент підписання ним заяви від 14.05.2011 р., і що відповідач їх не підписував, про не доведення змісту зобов'язань, що виникли між сторонами спору, та невиконання банком обов'язку повідомити клієнта про свої дії щодо встановлення і зміни кредитного ліміту.
З наявних у матеріалах справи розрахунків заборгованості і виписки про рух коштів на рахунку ДП «УЧСП «Карпати-Моравія» № 26005060091328 за період з 19.05.2011 р. по 18.06.2015 р. видно, що у зв'язку з належним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за ОСОБА_7 від 14.05.2011 р. обслуговування позивачем ліміту проведення платежів відповідача продовжувалося на наступні роки: з 15.05.2012 р. по 14.05.2013 р. та з 15.05.2013 р. по 14.05.2014 р., що відповідає пп. 3.18.1.8 Умов-2011.
Разом з тим, 03.07.2013 р. у відповідача виникло поточне дебетове сальдо (перевищення величини списань з поточного рахунку згідно з розрахунковими документами Клієнта над величиною надходжень на поточний рахунок з урахуванням вхідного залишку на початок банківського дня - пп. 2 пп. 3.18.2.1.14 Умов-2011) у розмірі 5410,00 грн., яке на дату 31.07.2013 р. збільшилося до 13000,00 грн., а 28.10.2013 року дана сума винесена банком на прострочку (т.с. 1, а.с. 60-61, т.с. 4, а.с. 79, рядки 84-98, 109, колонки 1, 2, 3, 4).
Відповідно до пп. 3.18.1.3 Умов-2011 (пп. 3.2.1.1.3 Умов-2015) кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта з повернення кредиту, сплаті відсотків та винагороди.
Згідно з пп. 3.18.4.1.4 Умов-2011 (аналогічний пп. 3.2.1.4.1.4 Умов-2015) під «непогашенням кредиту» мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня.
При цьому, за змістом пп. 3.18.4.1.1., 3.18.4.1.1, 3.18.4.1.2, 3.18.4.1.3 Умов-2011 (кореспондують пп. 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.1.1, 3.2.1.4.1.1., 3.2.1.4.1.2, 3.2.1.4.1.3 Умов-2015) у разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулення, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулення, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними.
Аналізуючи виконаний позивачем розрахунок заборгованості та виписку про рух коштів на рахунку за період з 19.05.2011 р. по 18.06.2015 р., суд встановив, що період впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулення, але не було обнулене відповідачем, позивач визначив правильно з 27.07.2013 р. по 24.10.2013 р. (т.с. 4, а.с. 79, рядки 95-108, колонки 1,2,3), тому з 25.10.2013 р. (91-й день після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулення) зобов'язання відповідача з повернення 13000,00 грн. коштів кредиту позивачеві є порушеними, а позивач, у свою чергу, має право вимагати стягнення даної суми заборгованості.
Однак, відповідач не надав доказів, які б свідчили про повернення ним коштів кредиту у розмірі 13000,00 грн. на рахунок. При цьому, порядок виконання зобов'язання з повернення кредиту для відповідача як за Умовами-2011, так і за Умовами-2015 є однаковим. Не відбувалося стягнення коштів з відповідача на користь позивача і у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу господарського суду Чернівецької області від 15.09.2015 р. у справі № 926/1272/15 (т.с. 4, а.с. 135, 136).
З огляду на викладене суд доходить висновку, що в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 13000,00 грн. коштів кредиту позов підлягає задоволенню.
Стосовно процентів за користування кредитом суд зазначає, що відповідно до пп. 3.18.1.12 Умов-2011 (аналогічний пп. 3.2.1.1.12 Умов-2015) для розрахунку відсотків за користування кредитним лімітом встановлюється диференційована процентна ставка. Відсоткова ставка до розрахунку залежить від терміну існування непогашеного залишку по кредиту. Процентна ставка може бути змінена ОСОБА_9 у порядку, передбаченому цим розділом «ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надання банківських послуг» . Відповідно до пп. 3.18.2.2.2 Умов-2011 (аналогічний пп. 3.2.1.2.2.2 Умов-2015) Клієнт зобов'язується сплатити відсотки за весь час фактичного користування кредитом згідно з пп. 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3 цих ОСОБА_2.
Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році (що не суперечить п. 1.18 глави 1 розділу ІІІ постанови Правління Національного банку України № 255 від 18.06.2003 р. «Про затвердження ОСОБА_3 бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України). Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом на суму залишку за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати (пп. 3.18.4.9 Умов-2011, пп. 3.2.1.4.9 Умов-2015).
За змістом підпунктів 3.18.4.1.2 та 3.18.4.1.3 пункту 3.18.4.1 Умов-2011 при необнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулення, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулення, Клієнт сплачує ОСОБА_9 за користування кредитом відсотки в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулення, а в разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулення, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулення, кредит вважається простроченим, а Клієнт сплачує ОСОБА_9 відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних.
Вище судом встановлено, що необнулення дебетового сальдо відповідачем розпочалося 02.07.2013 р. у сумі 5410,00 грн., а період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення, протягом якого розрахунок відсотків здійснюється за нульовою ставкою (пп. 3.18.4.1.1 Умов-2011), тривав до 26.07.2013 р. (т.с. 4, а.с. 79, рядки 84-95, колонки 1, 2, 3).
Однак до вказаної дати відповідач дебетове сальдо не обнулив, тому починаючи з 26.07.2013 р. позивач нарахував відповідачеві проценти за користування кредитом на залишок поточної заборгованості за ставкою 24% річних за наступний 90-денний період - по 27.10.2013 р. включно, у сумі 814,50 грн. (з розрахунку: ? (сума заборг.) х 24% : 360 дн. (пп. 3.18.4.9 Умов-2011) х N (кількість днів прострочки), що відповідає пп. 3.18.4.1.2 Умов-2011 (т. 4, а.с. 79-80, рядки 96-109, колонки 1, 2, 3, 6, 9).
При цьому, вбачається, що проценти за ставкою 24% річних частково погашалися, зокрема 29.07.2013 р. сплачено 25,84 грн., 30.07.2013 р. - 8,66 грн., 31.07.2013 р. - 3,17 грн., а всього сплачено 37,67 грн. процентів (т. 4, а.с. 79, рядки 96-98, колонка 11).
Відповідно до пп. 3.18.4.1.3 Умов-2011 у зв'язку з непогашенням кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулення, починаючи з 91-го дня після закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулення, відсоткова ставка процентів за користування кредитом складає 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. За такою ставкою позивач нарахував відповідачеві проценти за користування кредитом починаючи з 28.10.2013 р. по 30.06.2014 р. у сумі 4264,00 грн. (т. 4, а.с. 80, рядки 109-144, колонки 1, 2, 4, 7, 10).
Починаючи з 01.07.2014 р. по 18.06.2015 року проценти відповідачеві нараховані виходячи з ставки 56% річних у сумі 7118,22 грн. (т.с. 4, а.с. 80-81, рядки 144-179, колонки 1, 2, 4, 7, 10). Всього позивачем нараховано відповідачеві процентів на суму 12196,72 грн., з яких сплачено 37,67 грн., борг за підрахунками позивача складає 12159,05 грн. (814,50 грн. + 4264,00 грн. + 7118,22 грн. - 37,67 грн. = 12159,05 грн.).
Перевіряючи підстави і обгрунтованість застосування позивачем ставки процентів за користування кредитом у розмірі 56% річних, суд виходить з такого.
Як пояснив представник позивача в судовому засіданні, зміна процентних ставок за користування кредитним лімітом при непогашенні боргу в пільговий період з 24% річних на 36% річних та при простроченні більше 90 днів після пільгового періоду з 48% річних на 56% річних відбулася з 01.07.2014 р. на підставі рішення кредитного комітету банку в зв'язку з передбаченими пп. 3.18.2.3.1 Умов-2011 обставинами - подорожчанням ресурсів на міжбанківському грошовому ринку. Про збільшення процентних ставок до 36% річних та 56% річних позивач повідомив відповідача через програмний комплекс «Приват-24» (система інтернет банк), що підтверджується відповідною випискою із «Приват-24» по клієнту ТОВ «Карпати-Моравія» (ОКПО 34177764) за 05.06.2014 р. (т.с. 1, а.с. 122).
Ставка 56% річних при простроченні повернення кредиту більше 90 днів після пільгового періоду передбачена підпунктом 3.2.1.4.1.2 Умов-2015.
Відповідно до ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» комерційні банки самостійно встановлюють процентні ставки та комісійну винагороду по своїх операціях, а згідно з ч. 4 ст. 55 названого Закону банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розміри процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.
Частинами 1, 2 ст. 212 Цивільного кодексу України передбачено, що особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина). Особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити припинення прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (скасувальна обставина).
Статтею 1056 1 Цивільного кодексу України в редакції, чинній станом на день укладення договору банківського обслуговування б/н від 14.05.2011 р., передбачалося, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку. ОСОБА_2 договору щодо права банку, іншої фінансової установи змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг» починаючи з 16.10.2011 р. статтю 1056 1 Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, а саме, унормовано, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів (ч. 2 ст. 1056 1 ЦК).
Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. ОСОБА_2 договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною (ч. 3 ст. 1056 1 ЦК).
Згідно з частинами 4-6 статті 1056 1 ЦК в редакції станом на 16.10.2011 р. у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.
Індекс, що використовується у формулі визначення змінюваної процентної ставки, повинен відповідати таким вимогам:
1) поточне значення індексу повинно періодично, але не рідше одного разу на місяць, публікуватися в засобах масової інформації або оприлюднюватися через інші загальнодоступні регулярні джерела інформації. Кредитний договір повинен містити посилання на джерело інформації про відповідний індекс;
2) індекс повинен ґрунтуватися на об'єктивних індикаторах фінансової сфери, що дозволяють визначити ринкову вартість кредитних ресурсів;
3) значення індексу повинно встановлюватися незалежною установою з визнаною діловою репутацією на ринку фінансових послуг.
У разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі повинен визначатися максимальний розмір збільшення процентної ставки.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг» дія цього Закону не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності.
Згідно ч. 4 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від змін облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни.
Пунктом 3.5 ОСОБА_3 надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затвердженими постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 р. № 168, передбачено, що банки мають право змінювати процентну ставку за кредитом лише в разі настання події, не залежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку.
ОСОБА_9 не мають права змінювати процентну ставку за кредитом у зв'язку з волевиявленням однієї із сторін (зміни кредитної політики банку).
У пункті 2.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24 листопада 2014 року № 1 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів» зазначено, що, вирішуючи питання щодо права банку змінювати в односторонньому порядку умови кредитного договору, зокрема підвищувати розмір процентної ставки за таким договором, господарським судам слід враховувати приписи статті 1056 1 ЦК України, згідно з якими банку забороняється збільшувати розмір фіксованої процентної ставки за кредитним договором (або встановлений кредитним договором порядок сплати змінюваної процентної ставки) за відсутності згоди на це позичальника.
У розгляді відповідних справ господарським судам необхідно з'ясовувати: чи було передбачено збільшення розміру процентної ставки основним кредитним договором; чи були виконані банком усі умови договору у відповідній частині та чи дотримано порядок узгодження зазначеного питання з позичальником. У разі якщо кредитним договором передбачено обов'язкове вчинення відповідного правочину щодо зміни умов договору в письмовій формі, судам необхідно враховувати приписи статей 639, 654, 1055 ЦК України.
У підпункті 3.18.2.3.1 Умов-2011 (аналогічний пп. 3.2.1.2.3.1 Умов-2015), обумовлено, що сторони в порядку ч. 1 ст. 212 Цивільного кодексу України прийшли до взаємної згоди про те, що процентна ставка за користування кредитом може бути підвищена ОСОБА_9, у разі якщо збільшиться облікова ставка НБУ на 1 або більше пунктів, та/або курс гривні до іноземної валюти І групи класифікатора іноземних валют збільшиться на 5 або більше відсотків, та/або вартість ресурсів на міжбанківському грошовому ринку збільшиться на 5 або більше відсотків. Сторони погодилися, що збільшена відсоткова ставка починає діяти після того, як ОСОБА_8 повідомить Клієнта про настання подій, закріплених у даному пункті, а Клієнт не погасить наявну перед банком заборгованість в порядку і строки, передбачені «Умовами і ОСОБА_3 надання банківських послуг» . ОСОБА_9 повідомляє Клієнта про настання подій, закріплених цим пунктом, на свій вибір або в письмовій формі, або за допомогою встановлених засобів електронного зв'язку ОСОБА_9 і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших).
За такого слід дійти висновку, що позичальник (відповідач) попередньо надав згоду банку на зміну процентної ставки за користуванням кредитом, тому підвищення процентної ставки відповідно до пп. 3.18.2.3.1 Умов-2011 не можна вважати одностороннім підвищенням.
Однак, для такого підвищення процентної ставки починаючи з 16.10.2011 р. одночасно мають бути дотримані вимоги частин 4-6 статті 1056 1 ЦК у чинній редакції. Зокрема, в кредитному договорі має бути встановлений порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу, розрахунок змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору, а індекс, що використовується у формулі визначення змінюваної процентної ставки, повинен відповідати передбаченим у названій статті ЦК вимогам. При цьому, в разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі повинен визначатися максимальний розмір збільшення процентної ставки.
Згідно з підпунктом 3.2.1.2.3.1 Умов-2015, яким передбачено право банку підвищувати процентну ставку, визначено лише обставини, при наявності яких банк має право збільшити відсоткову ставку, але не встановлено порядок розрахунку змінюваної процентної ставки, який би дозволяв точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору, також сторонами не погоджений індекс, що використовується у формулі визначення змінюваної процентної ставки.
Не передбачено такого порядку й у пп. 3.18.1.12 Умов-2011, який встановлює застосування диференційованої процентної ставки, та в аналогічному пункті 3.2.1.1.12 Умов-2015, в якому, проте, обумовлено, що максимальний розмір процентної ставки за користування кредитом не повинен перевищувати подвійного розміру процентної ставки, зазначеної в цьому пункті.
Також суд зауважує, що позивач не надав рішення кредитного комітету банку про запровадження ставки по кредитному ліміту в розмірі 56% річних при непогашенні заборгованості впродовж 90 днів після пільгового періоду, не подав доказів настання передбачених пп. 3.18.2.3.1 Умов-2011 (пп. 3.2.1.2.3.1 Умов-2015) обставин, за наявності яких ставка відсотків може бути підвищена. Відтак, позивач не довів, що порядок підвищення диференційованої відсоткової ставки в ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надання банківських послуг урегульовано відповідно до вимог ст. 1056 1 ЦК України та що мали місце фактичні обставини, які надавали банку право підвищувати відсоткову ставку.
Отже, суд доходить висновку, що підпункт 3.2.1.4.1.3 Умов-2015, яким передбачено підвищену процентну ставку за користування кредитом, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, у розмірі 56% річних, не може застосовуватися до спірних правовідносин між позивачем і відповідачем, що виникли з ОСОБА_7 від 14.05.2011 р., оскільки не дотримано порядку встановлення порядку розрахунку змінюваної процентної ставки в кредитному договорі та не доведено настання обставин, які надавали банку право на зміну процентної ставки по кредитному ліміту.
З урахуванням викладеного суд вважає, що відсотки за користування кредитом з 91-го дня після дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулення, повинні нараховуватися за первісно передбаченою підпунктом 3.18.4.1.3 Умов-2011 ставкою у розмірі 48% річних, а заперечення відповідача проти застосування підвищеної процентної ставки 56% річних є обгрунтованими.
Тому суд перерахував за ставкою 48% річних ті відсотки, які позивач безпідставно нарарахував за ставкою 56% річних, і визначив їх у розмірі 6118,67 грн. за період з 01.07.2014 р. по 18.06.2015 р., виходячи з наступного розрахунку:
13000,00 грн. (борг за кредитом) х 48% : 360 дн. (пп. 3.18.4.9 Умов-2011) х 353 дн. = 6118,67 грн.
Всього за період з 26.07.2013 р. по 18.06.2015 р. відсотки за користування кредитом, які підлягають сплаті відповідачем, складають 11197,17 грн. (814,50 грн. + 4264,00 грн. + 6118,67 грн.), з них до стягнення належать 11159,50 грн. за мінусом сплачених 37,67 грн. (11197,17 грн. - 37,67 грн.).
Суд зазначає, що протягом дії договору банківського обслуговування від 14.05.2011 р. ПАТ КБ «Приватбанк» неодноразово змінював відсоткові ставки за користування кредитом. Так, як зазначалося вище, первісно Умовами-2011 встановлено відсоткові ставки в розмірі 24% річних при непогашенні боргу в пільговий період та 48% річних при простроченні більше 90 днів після пільгового періоду, з 01.07.2014 р. такі ставки встановлено відповідно в розмірі 36% річних та 56% річних, з 01.02.2015 р. - в розмірі 30% річних по закінченню пільгового періоду та 60% річних, починаючи з 31-го дня виникнення простроченої заборгованості, а з 01.05.2015 р. - в розмірі 33% річних та 66% річних відповідно.
Про зміну відсоткових ставок позивач повідомляв відповідача за допомогою програмного комплексу «Приват-24» (система інтернет банк, т.с. 1, а.с. 122-124), заперечення відповідача проти чого суд визнає неспроможними, однак відсотки за користування кредитом банк нарахував ТОВ «Карпати-Моравія» за ставками 24% річних, 48% річних та 56% річних, а інші процентні ставки не застосовував.
З урахуванням викладеного вимоги про стягнення боргу за відсотками за користування кредитом підлягають задоволенню частково в сумі 11159,50 грн.
Вирішуючи спір у частині вимог про стягнення комісії за користування кредитом у сумі 2665,16 грн., суд встановив наступне.
Відповідно до пп. 3.18.1.3 Умов-2011 (пп. 3.2.1.1.3 Умов-2015) однією з умов надання кредитного ліміту на рахунок є зобов'язання клієнта по сплаті винагороди.
Клієнт сплачує ОСОБА_9 винагороду за використання ліміту 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами і ОСОБА_3 надання банківських послуг. Клієнт доручає ОСОБА_9 здійснювати списання винагороди зі своїх рахунків (п. 3.18.4.4 Умов-2011). Сплата Клієнтом аналогічної винагороди передбачена також пп. 3.2.1.4.4 Умов-2015.
Слід зазначити, що в наказі ОСОБА_4 від 28.01.2011 р. СП-2011-85, яким затверджено Умови-2011, дана винагорода називається також щомісячною комісією (т.с. 3, а.с. 75). Отже, комісія в сумі 2665,16 грн., яку в позовній заяві просить позивач стягнути з відповідача, це винагорода, передбачена пп. 3.18.4.4 Умов-2011.
З виписки по рахунку відповідача за період з 19.05.2011 р. по 18.06.2015 р. та виконаного позивачем розрахунку заборгованості видно, що максимальне сальдо кредиту в сумі 13000,00 грн. у відповідача мало місце на кінець банківського дня 30.07.2013 р., після чого з 01.08.2013 р. позивач почав нараховувати відповідачеві винагороду (або комісію, як цей платіж позивач називає у позові ) в розмірі 0,9% від вказаної суми кредиту за попередній місяць - липень 2013 року і надалі щомісячно 1-го числа за попередній місяць у такому ж розмірі (т.с. 1, а.с. 60 на звороті, т.с. 4, а.с. 79-81, рядки 98, 99, 103, 106, 110, 115, 121, 126, 129, 131, 137, 142, 144, 148, 150, 154, 158, 160, 163, 165, 168, 171, 174, 177, колонки 1, 2, 3, 19, рядок 119, колонка 20).
Враховуючи максимальне сальдо кредиту, щомісячний розмір винагороди складає 117,00 грн. (13000,00 грн. х 0,9%), а розмір винагороди за визначений позивачем період з липня 2013 р. по травень 2015 р. включно за мінусом погашеної 12.12.2013 р. винагороди в сумі 25,84 грн. становить 2665,16 грн. з розрахунку (13000,00 грн. х 0,9% х 23 міс.) - 25,84 грн.
Оцінюючи заперечення відповідача проти стягнення комісії, суд приймає до уваги, що відповідно до ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Відповідно до пункту 3.6 ОСОБА_3 надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 р. № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).
Незважаючи на те, що відповідачеві було надано не споживчий кредит, а укладено договір овердрафтового кредитування, виходячи із норми ч. 4 ст. 13 Конституції України, в якій проголошено, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки і всі суб'єкти права власності рівні перед законом, суд вважає, що наведені вище положення названої постанови Правління НБУ поширюються й на відповідача як юридичну особу - суб'єкта господарювання.
Дослідивши правову природу винагороди за використання ліміту, передбаченої п. 3.18.4.4 Умов-2011, суд встановив, що ця винагорода (комісія) фактично встановлена за зміну банком ліміту в односторонньому порядку (пп. 3.18.1.6 Умов-2011) та за перерахунок банком ліміту відповідно до ОСОБА_2 та внутрішньобанківських нормативних документів (пп. 3.18.2.3.2 Умов-2011).
Отже, винагорода (комісія), яку просить стягнути позивач, встановлена за дії банку по внесенню змін до укладеного з відповідачем ОСОБА_7 від 14.05.2011 р. - зміна розміру ліміту кредиту, який є договірною умовою, що суперечить п. 3.6 вищеназваних ОСОБА_3 надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту.
Окрім того, за змістом пп. 3.18.4.4 Умов-2011 при зміні ліміту протягом одного місяця більше одного разу якщо знову встановлений ліміт перевищує встановлений раніше на поточний місяць, то банк може зажадати сплати винагороди від різниці між знову встановленим лімітом і раніше встановленим на поточний місяць, а якщо знову встановлений ліміт менше раніше встановленого на поточний місяць, то винагорода за знову встановлений на поточний місяць ліміт не сплачується. Тобто, винагорода сплачується у разі вчинення банком дії по збільшенню ліміту.
Однак, максимальний розмір ліміту - 13000,00 грн., банк встановив відповідачеві один раз з 12.07.2013 р., а винагороду 0,9% від цієї суми нараховував щомісячно починаючи з 01.08.2014 р., не вчиняючи в подальшому ніяких дій по зміні ліміту. Тобто, фактично на відповідача було покладено обов'язок щомісячно сплачувати додатковий відсоток 0,9% від суми кредиту, при тому, що відсотки за користування кредитом установлені Умовами-2011 в розмірі 24% річних після закінчення періоду обнулення дебетового сальдо та 48% річних при простроченні погашення кредиту.
Принципової ж різниці між «користуванням кредитним лімітом» (пп. 3.18.1.12 Умов-2011) і «користуванням кредитом» (пп. 3.18.1.13, пп. 3.18.2.2.2 Умов-2011), за що Умовами-2011 передбачено відсотки 24% і 48% річних, та «використанням ліміту» (пп. 3.18.4.4 Умов-2011), за що встановлено сплату винагороди в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, суд не вбачає.
Отже, умови щодо сплати винагороди (комісії) за використання ліміту не відповідають вимогам розумності та справедливості договору, передбаченим в ст. 627 Цивільного кодексу України, тому не є обов'язковими для виконання відповідачем.
За наведених міркувань суд дійшов висновку про відмову в позові в частині вимог про стягнення комісії у сумі 2665,16 грн.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За приписом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» унормовано, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Підпунктом 3.18.5.1 Умов-2011 (аналогічний пп. 3.2.1.5.1 Умов-2015) передбачено, що при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, термінів повернення кредиту, винагороди, Клієнт сплачує ОСОБА_9 за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня (у % річних), від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Згідно з пп. 3.18.5.4 Умов-2011 (аналогічний пп. 3.2.1.5.4 Умов-2015) нарахування пені за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. 3.18.0.5.1 (йдеться про пункт 3.18.5.1 - суд ), 3.18.5.2, 3.18.5.3, здійснюється протягом 3 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане клієнтом. У зв'язку з таким застереженням правила ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України про обмеження строку нарахування неустойки шістьма місяцями з дня, коли зобов'язання мало бути виконане, до спірних правовідносин сторін не застосовуються.
У підпункті 3.18.5.7 Умов-2011 (аналогічний 3.2.1.5.7 Умов-2015) визначено, що терміни позовної давності щодо вимоги про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів, встановлюються сторонами тривалістю 5 років.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік.
Стаття 259 ЦК дозволяє збільшувати позовну давність, встановлену законом, за домовленістю сторін та унормовує, що договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Частиною 4 статті 203 Цивільного кодексу України, яка визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, в редакції станом на дату укладення сторонами спору договору банківського обслуговування б/н від 14.05.2011 р. передбачено, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК в редакції, чинній на 14.05.2011 р., правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
За приписами статті 218 ЦК недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.
Як зазначалося, у ході розгляду справи суд встановив, що між позивачем і відповідачем укладено шляхом приєднання договір банківського обслуговування № б/н від 14.05.2011 р., який має змішану правову природу договору банківського рахунка і кредитного договору та складовою частиною якого на час його укладення сторонами є Умови-2011, які в свою чергу уже містили положення про збільшений п'ятирічний строк позовної давності щодо вимог про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів.
Укладення цього договору у письмовій формі підтверджується, зокрема, тим, що його зміст викладено у письмових документах - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надання банківських послуг і ОСОБА_9 банку в редакції наказу ПАТ КБ «Приватбанк» 28.01.2011 р. № СП-2011-85, а також у заяві відповідача від 14.05.2011 р. про відкриття поточного рахунку та картці зі зразками підписів і відбитка печатки, які містять підписи керівника ПАТ КБ «Приватбанк» і керівника ДП «УЧСП «Карпати-Моравія» ОСОБА_6 та скріплені печатками як банку, так і підприємства.
Отже, слід визнати, що договірна умова про встановлення позовної давності 5 років має письмову форму, що відповідає вимогам ст.ст. 207, 259 ЦК, тому твердження відповідача про нікчемність угоди в зв'язку з недодержанням письмової форми договору про збільшення позовної давності є неспроможними, а для застосування наслідків спливу позовної давності щодо вимог про стягнення пені за заявою відповідача (ст. 267 ЦК), про що останній заявляв в апеляційній скарзі від 17.09.2015 р. (т.с. 1, а.с. 993), немає підстав.
Разом з тим, суд зазначає, що в ході нового розгляду справи позивач зменшив позовні вимоги в частині пені, пред'явивши її до стягнення в межах річного строку позовної давності.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивач має право на стягнення з відповідача пені за невиконання зобов'язань з повернення коштів кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, заборгованість за якими знайшла підтвердження в ході розгляду справи.
У пункті 1.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» роз'яснено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Керуючись наведеними положеннями, суд перевірив розрахунки позивача (т.с. 4, а.с. 77-82, 83-84, 119-130) і встановив, що визначена ним до стягнення загальна сума пені в розмірі 4542,06 грн. є неправильною.
Так, згідно з розрахунком суду, виконаним за допомогою калькулятора Інтернет-ресурсу «ЛІГА:ЗАКОН для всіх. Єдина інформаційна платформа» , розмір пені, що підлягає нарахуванню за несвоєчасне повернення кредиту за період з 27.07.2014 р. по 18.06.2015 р., становить 4465,95 грн., а не 4501,96 грн., як обчислив позивач у розрахунку, наявному в томі справи 4 на а.с. 83-84 (розрахунок суду, т.с. 4, а.с. 145).
Суд не визнає доводи представника позивача, що пеня згідно з Умовами та ОСОБА_3 надання банківських послуг підлягає нарахуванню виходячи з 360 днів у календарному році.
По-перше, Умови-2011 такого не передбачають, відповідне застереження міститься в пп. 3.2.1.4.1.3 Умов-2015, положення якого не можуть застосовуватися до прострочення, яке мало місце до введення їх в дію. По-друге, встановлення в договорі умови про нарахування пені виходячи з меншої кількості днів у календарному році є порушенням норм Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» , яким встановлено, що пеня не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України. Адже якщо в розрахунку пені виходити з 360, а не 365 днів у календарному році, то обчислена таким чином пеня буде перевищувати подвійну облікову ставку НБУ за відповідний період, що не допускається по закону.
Нарахування пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом позивач здійснив виходячи з процентної ставки 56% річних, яку він застосовував до відповідача починаючи з 01.07.2014 р.
Разом з тим, вище суд встановив, що ставка 56% річних застосуванню не підлягала, в зв'язку з чим суд здійснив перерахунок пені за несвоєчасну сплату процентів, нарахованих за ставкою 48% річних за період з 27.02.2014 р. по 18.06.2015 р.
При цьому, суд врахував, що відповідно до п. 3.18.4.1 Умов-2011 за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт сплачує відсотки виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом, а також, що згідно з пп. 3.18.4.9 цих ОСОБА_2 розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, а нарахування відсотків здійснюється у дату сплати. Тобто, нарахування і сплата відсотків повинна відбуватися щоденно, відповідно, початком періоду прострочення сплати відсотків буде кожний наступний день за днем їх нарахування.
Відповідно до пп. 3.18.4.7 Умов-2011 у разі якщо дата погашення кредиту та/або сплати відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки припадає на вихідний або святковий день, зазначені платежі мають бути проведені в банківський день, що передує вихідному або святковому дню. Банківським днем вважається робочий день, в який банківські установи України відкриті для проведення операцій з переведення грошових коштів з використанням каналів взаємодії з НБУ, і протягом якого ОСОБА_8 здійснює банківські операції, у тому числі щодо зарахування на поточний рахунок Клієнта грошових коштів (абз. 5 пп. 3.18.2.1.4 Умов-2011).
З урахуванням зазначеного суд здійснив розрахунок пені за несвоєчасну сплату відсотків поденно в межах обраного позивачем періоду з 27.07.2014 по 18.06.2015 р. і встановив, що така підлягала нарахуванню в розмірі 1177,99 грн., а не 3302,01 грн., як обчислив позивач (розрахунок суду, т.с. 4, а.с. 146-155).
Позовні вимоги про стягнення пені в сумі 747,17 грн. за прострочення сплати винагороди (комісії) задоволенню не підлягають, позаяк судом відмовлено в стягненні основного боргу за комісією, що виключає задоволення похідних вимог про стягнення неустойки.
Таким чином, загальний розмір пені, що підлягає нарахуванню відповідачеві за прострочення повернення кредиту і сплати відсотків за користування кредитом за період з 27.07.2014 р. по 18.06.2015 р. складає: 4465,95 грн. + 1177,99 грн. = 5643,94 грн.
З виписки по рахунку відповідача за період з 19.05.2011 р. по 18.06.2015 р. та зробленого позивачем розрахунку заборгованості пені видно, що в рахунок погашення пені позивач зарахував кошти, які надійшли на рахунок відповідача, в сумі 4014,69 грн. (500,00 грн. 12.09.2014 р., 500,00 грн. 17.09.2014 р., 3000,00 грн. 03.04.2015 р. та 14,69 грн. 30.05.2015 р., т.с. 1, а.с. 54-61, т.с. 4, а.с. 83-84).
Такі дії позивача є правомірними, оскільки згідно з підпунктами 2.18.2.2.8, 3.18.2.3.6 3.18.2.3.7 Умов-2011 (пп. 3.2.1.2.2.8, 3.2.1.2.3.6 Умов-2015) банк має право списувати кошти з поточних рахунків Клієнта при настанні термінів будь-якого з платежів, у межах, що підлягають сплаті ОСОБА_9 сум, а відповідно до пп. 3.18.4.10 Умов-2011 (пп. 3.2.1.4.10 Умов-2015) зобов'язання виконуються в такій послідовності: кошти отримані від Клієнта, а також від інших уповноважених органів/осіб, для погашення заборгованості, насамперед спрямовуються для відшкодування витрат/збитків ОСОБА_9 згідно з пп. 3.18.2.2.16, 3.18.2.3.15, далі для погашення неустойки, далі - простроченої винагороди, далі - винагороди, далі - прострочених відсотків, далі - відсотків, далі - простроченого кредиту, далі - кредиту.
Отже, вимоги позивача про стягнення пені за визначений ним період підлягають задоволенню в розмірі 1629,25 грн.: за мінусом сум, що списані банком в погашення пені, виходячи з розрахунку: 5643,94 грн. (підлягала нарахуванню згідно з розрахунком суду) - 4014,69 грн. (погашена позивачем за рахунок коштів відповідача).
Підсумовуючи, за результатами розгляду справи в судовому засіданні суд доходить висновку, що позовні вимоги належить частково задовольнити, а саме стягнути з відповідача на користь позивача основний борг за кредитом у розмірі 13000,00 грн., 11159,50 грн. відсотків за користування кредитом за період з 26.07.2013 р. по 18.06.2015 р. та 1629,25 грн. пені за невиконання зобов'язань з повернення коштів кредиту і сплати відсотків за користування кредитом за період з 27.07.2014 р. по 18.06.2015 р., а в решті вимог у позові належить відмовити. Інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, у ході розгляду справи не встановлено.
У зв'язку з частковим задоволенням позову судовий збір належить покласти на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам (розрахунок суду, т.с. 4, а.с. 156).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 12, 49, 82, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
В И Р І Ш И В:
1. У задоволенні клопотання про призначення судово-економічної експертизи відмовити.
2. Позов задовольнити частково.
3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Карпати-Моравія» (59200, м. Вижниця Чернівецької області, вул. Українська, 87, код ЄДРПОУ 34177764) на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д; поштова адреса: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570) 13000,00 грн. боргу за кредитом, 11159,50 грн. відсотків за користування кредитом, 1629,25 грн. пені та 4799,85 грн. судового збору.
4. У решті вимог у позові відмовити.
5. Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д; поштова адреса: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Карпати-Моравія» (59200, м. Вижниця Чернівецької області, вул. Українська, 87, код ЄДРПОУ 34177764) 856,81 грн. судового збору.
З набранням рішенням законної сили видати накази.
У судовому засіданні 29.06.2017 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст підписано 29 червня 2017 року.
Суддя Т.І. Ковальчук
Суд | Господарський суд Чернівецької області |
Дата ухвалення рішення | 29.06.2017 |
Оприлюднено | 04.07.2017 |
Номер документу | 67485720 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Львівський апеляційний господарський суд
Бойко Світлана Михайлівна
Господарське
Господарський суд Чернівецької області
Ковальчук Тетяна Іванівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні