Постанова

від 26.06.2017 по справі 909/950/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2017 р. Справа № 909/950/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого-судді Кордюк Г.Т.

суддів Гриців В.М.

ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Канва" №01-31/03-17 від 31.03.17 р.

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.03.2017 року

у справі №909/950/15

за позовом: Публічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк", м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Канва", м. Івано-Франківськ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2, м. Івано-Франківськ

про погашення заборгованості за кредитним договором №06-2/158Ф від 09.10.2006 шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки

За участю представників :

від позивача - ОСОБА_3, ОСОБА_4 - представники;

від відповідача - ОСОБА_5 - представник;

від третьої особи - не з'явився;

Автоматизованою системою документообігу суду справу № 909/950/15 розподілено до розгляду судді - доповідачу Кордюк Г.Т. Введено до складу судової колегії суддів Гриців В.М. та Давид Л.Л.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 21.04.17 апеляційну скаргу у даній справі прийнято до провадження, справу призначено до розгляду на 18.05.17.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 18.05.17 розгляд справи відкладено на 26.06.17 та продовжено строк розгляду справі відповідно до вимог ст.69 ГПК України.

Рішенням Господарського суду Івано - Франківської області від 16.03.17 у справі №909/950/15 (головуючий суддя Малєєва О. В., суддя Гриняк Б. П., суддя Деделюк Б. В.) частково задоволено позов Публічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Канва" про погашення заборгованості за кредитним договором №06-2/158Ф від 09.10.2006 станом на 08.04.2016 в розмірі 353 433,50 доларів США, з яких 217 340,31 доларів США - заборгованість по кредиту, 136 093,19 доларів США - заборгованість по відсотках, а також 2 449 160,54 грн пені, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - складське приміщення загальною площею 1290,2 кв.м по вул. І. Макуха, 2м, м. Івано-Франківськ, кафе "Золотий колос" загальною площею 270, 8 кв.м по вул. І. Макуха, 2л, м. Івано-Франківськ.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №06-2/158Ф від 09.10.2006, укладеним з ОСОБА_2, в розмірі 353 433,50 доларів США (триста п'ятдесят три тисячі чотириста тридцять три долари США п'ятдесят центів), що за офіційним курсом НБУ на день винесення рішення еквівалентно 9 500 292,48 грн (дев'ять мільйонів п'ятсот тисяч двісті дев'яносто дві гривні сорок вісім копійок), та включає в себе 217 340,31 доларів США заборгованості по кредиту, 136 093,19 доларів США заборгованості по відсотках, звернуто стягнення на предмет іпотеки, що належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Канва» , згідно з договором іпотеки від 11.10.2006, який посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 від 11.10.2006 та зареєстрований в реєстрі за №Д-557 з наступними змінами та додатковими договорами, а саме:

складське приміщення загальною площею 1 290,2 кв.м (одна тисяча двісті дев'яносто цілих два десятих квадратних метри), яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. І. Макуха, буд. 2м (два «М» ), що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Канва» на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 27.09.2005 виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради на підставі рішення виконавчого комітету №173 від 21.06.2005, яке зареєстровано в реєстрі прав власності на нерухоме майно згідно з витягом №8482505, виданим 28.09.2005 Івано-Франківським обласним бюро технічної інвентаризації за реєстраційним №12197127, номер запису 2148 в книзі 19в;

кафе «Золотий колос» загальною площею 270,8 кв.м (двісті сімдесят цілих вісім десятих квадратних метри), яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. І. Макуха, буд. 2л (два «Л» ), що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Канва» на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 06.10.2005 виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради на підставі рішення виконавчого комітету №173 від 21.06.2005, яке зареєстровано в реєстрі прав власності на нерухоме майно згідно з витягом №8577326, виданим 09.10.2005 Івано-Франківським обласним бюро технічної інвентаризації за реєстраційним №12318197, номер запису 2160 в книзі 19в;

шляхом продажу майна Публічним акціонерним товариством «ВіЕс Банк» (79000, м.Львів, вул. Грабовського, 11, рах. № 32002100500 в ЛТУ НБУ м. Львова, МФО 325213, код ЄДРПОУ 19358632) від свого імені будь-якій особі покупцю згідно з договором купівлі-продажу за початковою ціною (ринкова вартість станом на 28.02.2017), яка не менше ніж 4 744 065 грн (чотири мільйони сімсот сорок чотири тисячі шістдесят п'ять гривень) для складського приміщення загальною площею 1290,2 кв.м, та 2 072 450 грн (два мільйони сімдесят дві тисячі чотириста п'ятдесят гривень) для кафе «Золотий колос» загальною площею 270,8 кв.м, для чого забезпечити право Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» щодо всіх повноважень продавця (в тому числі, але не виключно: отримання дублікатів правовстановлюючих документів з відповідних установ, організацій, підприємств незалежно від форм власності та підпорядкування чи органів нотаріату, здійснення будь-яких платежів за продавця, отримувати будь-які документи, довідки, витяги, а також вільного доступу уповноважених представників банку до предмету іпотеки, тощо) необхідних для здійснення такого продажу.

Закріплено за Публічним акціонерним товариством «ВіЕс Банк» права управителя, щодо: вільного доступу представників управителя та інших осіб, визначених управителем, до майна, що передано в управління; укладення договорів оренди майна, переданого в управління, з третіми особами; розпорядження коштами, отриманими за результатами управління майном; укладення договорів відповідального зберігання майна, що передається в управління, з третіми особами; представляти інтереси у всіх установах чи підприємствах незалежно від організаційної форми та підпорядкування з питань, пов'язаних з замовленням, посвідченням, отриманням необхідних документів (в тому числі у відповідній райдержадміністрації, в органах місцевого самоврядування, в банківських установах, житлово-комунальних органах, в органах державної пожежної охорони, в органах газопостачання, у відповідному структурному підрозділі енергозабезпечувальної установи, в органах зв'язку, водоканалу та інших підприємствах, установах та організаціях) з питань, що стосуються належного здійснення управління майном, передачу в оренду, забезпеченням нерухомого майна електроенергією, водо- та газопостачанням, телефонним зв'язком; здійснювати реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в тому числі але не виключно права власності, інших речових прав, обтяжень речових прав тощо, щодо їх виникнення, припинення, переходу, зміни тощо) підписувати і подавати заяви про надання витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про державну реєстрацію припинення іпотеки та про державну реєстрацію припинення обтяження нерухомого майна; володіти, користуватися і розпоряджатися майном у встановлених чинним в Україні законодавством та цим договором; інші права, необхідні для здійснення належного управління майном.

Відмовлено в задоволенні решти позовних вимог. Стягнуто з ТОВ «Підприємство «Канва» на користь ПАТ «ВіЕс Банк» 73 080 грн судового збору, сплаченого за розгляд справи в суді першої інстанції, та 1 378 грн судового збору, сплаченого за розгляд справи в Львівському апеляційному господарському суді.

При цьому, місцевим господарським судом зазначено, що враховуючи неналежне виконання позичальником ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість, яка на день розгляду справи не погашена, ПАТ "ВіЕс Банк", як іпотекодержатель, набув право задоволення своїх вимог за рахунок майна, яке передано в іпотеку ТОВ «Підприємство «Канва» .

Також, судом першої інстанції не взято до уваги заперечення відповідача про неможливість передачі ПАТ «ВіЕс Банк» в управління іпотечного майна, оскільки статтею 34 ЗУ «Про іпотеку» передбачено, що після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки і з метою отримання продукції, плодів та доходів, забезпечення належного господарського використання переданого в іпотеку нерухомого майна згідно з його цільовим призначенням предмет іпотеки на підставі договору між іпотекодавцем і іпотекодержателем або рішення суду може бути переданий іпотекодержателю або іншій особі в управління на період до його реалізації у порядку, встановленому цим Законом. Управління майном здійснюється відповідно до законодавства та умов, визначених договором чи рішенням суду. Крім того, можливість передачі предмета іпотеки в управління передбачена умовами іпотечного договору та додатку до нього. Тому предмет іпотеки слід передати в управління іпотекодержателю.

Щодо заяви відповідача про застосування наслідків пропуску позовної давності, суд виходив з того, що відповідно до ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності по вимозі щодо погашення кредиту пов'язаний з направленням банком позичальнику вимоги №09-3/39019 від 27.12.2011 про дострокове погашення кредиту, а по відсотках - з відповідною датою щомісячних платежів згідно з умовами договору.

Проте, як зазначено місцевим господарським судом, в березні 2012 року банк звернувся до Івано-Франківського міського суду з позовом до ОСОБА_2 та його поручителів про стягнення солідарно заборгованості за кредитним договором, в тому числі кредитних коштів та відсотків. Даний позов до цього часу не вирішений.

А тому, на думку місцевого господарського суду, подання вказаного позову до Івано-Франківського міського суду перервало перебіг позовної давності. Залишення без розгляду аналогічного позову ПАТ «Фольксбанк» до ТОВ «Підприємство «Канва» згідно з ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 31.05.2012 у справі №5010/407/2012-18/21 не впливає у даному випадку на визначення позовної давності. За тих обставин,суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач не пропустив позовну давність.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду відповідач подав апеляційну скаргу.

Скаржник - ТОВ Підприємство Канва покликається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, ТОВ Підприємство Канва важає, що місцевим господарським судом безпідставно відхилено заяву відповідача про застосування строку позовної давності, оскільки, на його, думку строк позовної давності почався заново з 22.03.12 та 04.04.12 одночасно із поданням позовних заяв до Івано - Франківського міського суду та Господарського суду Івано - Франківської області, що перервало перебіг позовної давності.

При цьому, відповідач зазначає, що після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Разом з цим, на думку скаржника - відповідача, місцевим господарським судом переплутано переривання перебігу строку позовної давності з зупиненням перебігу позовної давності.

Крім того, ТОВ Підприємство Канва вважає, що судом першої інстанції в порушення вимог ст.39 ЗУ Про іпотеку не передавши в управління банку та не встановивши підстави, що зумовлюють необхідність передачі нерухомого майна в управління, закріпив за позивачем права управителя.

Апелянт - відповідач вважає, що суд не врахував, що ТОВ Підприємство Канва , немає грошових зобов'язань перед позивачем у даній справі, а є тільки майновим поручителем і відповідно до ст.11 ЗУ Про іпотеку майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основоного зобов'язання виключно в межжах вартості предмета іпотеки, а тому обмеження прав іпотекодавця в можливості управління своїм майном є втручанням в фінансово - господарську діяльність товарства.

Також, апелянт (відповідач) зазначає про те, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення взято до уваги ряд доказів належним чином не засвідчених, що свідчить, на його думку, про порушення судом норм матеріальног ота процесуального права.

З огляду на наведене, ТОВ Підприємство Канва просить рішення господарського суду Івано - Франківської області від 16.03.17 у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

15 травня 2017 року до суду апеляційної інстанції від ПАТ ВіЕс Банк надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ Підприємство Канва .

У поданому відзиві позивач просить залишити рішення місцевого господарського сужду без змін, апеляційну скаргу без задоволення з огляду на законність та обгрунтованість рішення суду.

При цьому, позивач вважає, що місцевтм господарським судом правильно застосовано норми ст.ст. 261, 264, 266, 267 ЦК України та зроблено висновок щодо відсутності підстав для застосування строку позовної давності.

Крім того, позивач вважає, що суд першої інстанції діяв в межах та у спосіб, який повністю відповідає вимогам ст.39 ЗУ Про іпотеку у зв'язку з чим судом було правомірно закріплено за позивачем права управителя щодо майна яке є предметом іпотеки.

Також, 15.05.17 позивачем подано до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2.П.

При цьому, позивачем зазначено щодо доводи апелянта стосовно незалучення його до участі у справі третьою особою яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору є безпідставними, оскільки ОСОБА_2 приймав у часть у розгляді справи.

Щодо строку позовної давності, то позивачем зазначено про обгрунтованість висновку суду стосовно відсутності підстав для застосування наслідків спливу такого строку.

Разом з цим, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що в матеріалах справи відсутня апеляційна скарга ОСОБА_2 , відзив на яку подано позивачем.

При цьому, в матеріалах справи міститься апеляційна скарга ОСОБА_7 - особою, яка не приймала участі у розгляді справи в суді першої інстанції, апеляційне провадження за якою припинено судом апеляційної інстанції, відзив на вказану апеляційну скаргу від позивача не надходив.

26 червня 2017 року до суду апеляційної інстанції від апелянта надійшов лист про долучення до матеріалів справи науково - правової експертизи від 23.06.17 за №01-9/1-128, яким, на його думку, підтверджено порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Вказаний висновок не може бути прийнятий судом апеляційної інстанції, оскільки є новим доказом, при цьому відповідачем не обгрунтовано неможливості його подання до місцевого господарського суду.

У судовому засіданні представники сторін навели свої доводи міркування та заперечення з приводу поданої апеляційної скарги.

Заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін , обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права зазначає наступне:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом , 9 жовтня 2006 року між Відкритим акціонерним товариством «Електрон Банк» ( правонаступником якого є ПАТ ВіЕС Банк ) та ОСОБА_2, як позичальником, укладено кредитний договір №06-2/158Ф, відповідно до п. 1.1 якого банк зобов'язується відкрити позичальнику кредитну лінію в сумі 125 000 доларів США строком на 15 років на непоновлюваній основі. Надання коштів по кредитній лінії здійснюється банком виключно окремими частинами (надалі траншами) на письмову вимогу позичальника в межах визначеної суми кредитної лінії та оформляється окремою додатковою угодою до цього договору. При цьому строк користування окремим траншем кредиту не може перевищувати 1 року.

Додатковими угодами вносились зміни до розділу 1 кредитного договору. Зокрема, додатком №1 від 09.10.2006 визначено, що транш №1 надається в сумі 125 000 доларів США з терміном погашення не пізніше 07.10.2007. Процентна ставка за траншем складає 13%. Для розрахунків за даним траншем банк відкриває позичальнику кредитний рахунок 2232-1-4, рахунок для нарахованих процентів 2238-6-1. Додатком №1 до кредитного договору встановлено графік зменшення кредитної лінії в сумі 125 000 доларів США, зокрема починаючи з листопада 2006 року по вересень 2021 року - по 694 доларів США, 07.10.2021 - 774 долари США. Надалі відповідно до додаткової угоди №2 від 03.03.3007 позичальнику надано транш у розмірі 40 000 доларів США.

Згідно з додатком №2 від 03.03.2007 до кредитного договору банк зобов'язався відкрити позичальнику кредитну лінію в сумі 162 224 долари США строком на 15 років на поновлювальній основі.

Відповідно до додатку №6 від 31.08.2007 кредитний ліміт встановлено у розмірі 206297 доларів США. Згідно з додатком №8 кредитна лінія встановлено в розмірі 235 083 долари США. А згідно з додатком №12 від 30.03.2009 змінено її характер на непоновлювальну.

Згідно з додатковою угодою №10 від 19.11.2007 для обліку заборгованості за кредитом банк відкрив кредитний рахунок №22336000000764.840, по відсотках - 22382000000956.840.

Графік зменшення кредитної лінії змінювався відповідно до додатків до кредитного договору №3 від 03.03.2007, №5 від 31.05.2007, №7 від 31.08.2007, №9 від 26.10.2007.

Відповідно до п. 1.3 позичальник зобов'язується повернути банку основну суму заборгованості по кожному траншу кредитної лінії та сплатити проценти за користування кредитними коштами в строк до 1 року в порядку, передбаченому кредитним договором.

Позичальник зобов'язується забезпечити повне погашення заборгованості по кредиту та нарахованих процентах за користування кредитними коштами в строк до 07.10.2021 в порядку, передбаченому кредитним договором на умовах погашення згідно з графіком зменшення ліміту, визначеним в додатку №1 до даного договору (п. 1.4).

Згідно з п. 1.5 процентна ставка за користування траншами кредитної лінії встановлюється у розмірі 13% річних. У випадках виникнення простроченої заборгованості за кредитом або частиною кредиту (траншем) та/або процентами, процент за користування кредитом встановлюється в розмірі 16% річних. Після повного погашення простроченої заборгованості процентна ставка встановлюється розмірі 13% річних.

Відповідно до додаткової угоди №1 від 28.01.2009 до кредитного договору положення кредитного договору щодо збільшення процентної ставки у випадку виникнення простроченої заборгованості за кредитом та/або процентами призупиняє свою дію з моменту підписання даної угоди до 01.06.2009.

Відповідно до додаткової угоди №2 від 30.03.2009 сторони дійшли згоди змінити розмір процентів за користування кредитом позичальником, а саме на період з 01.03.2009 по 31.08.2009 включно процент за користування кредитом встановлюється в розмірі 10% річних, з 01.09.2009 базова ставка встановлюється в розмірі 13% річних. А також вказаною угодою сторони змінили термін сплати позичальником частин кредиту, отриманого згідно з кредитним договором, а саме: місячний платіж по кредиту в розмірі 1399,00 доларів США, що підлягав поверненню позичальником в листопаді 2008 року та місячний платіж по кредиту в розмірі 1399,00 доларів США, що підлягав поверненню позичальником в грудні 2008 року, та місячний платіж по кредиту в розмірі 1399,00 доларів США, що підлягає поверненню позичальником в січні 2009 року, та місячний платіж в розмірі 230,00 доларів США, що підлягає поверненню позичальником з березня 2009 року до 31.08.2009, повинні бути сплаченні позичальником з рівномірним їх перенесенням на весь наступний термін кредиту, починаючи з квітня 2010 року. Починаючи з 01.03.2009 по 31.08.2009 позичальник зобов'язується здійснювати повернення кредиту щомісячно частинами в сумі не менше 230,00 доларів США, в термін не пізніше останнього робочого дня місяця. Починаючи з 01.09.2009 по вересень 2021 року позичальник зобов'язується здійснювати повернення кредиту щомісячно частинами в сумі не менше 1486,00 доларів США, в термін не пізніше останнього робочого дня місяця. Останній платіж сплачується в розмірі залишку заборгованості по кредиту в термін не пізніше 07.10.2021.

Як визначено п. 2.1 виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором забезпечується іпотекою складського приміщення. Виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором може забезпечуватися в майбутньому будь-якими іншими видами забезпечення, встановленими ЦК України (п. 2.2).

Пунктом 3.1 кредитного договору передбачено, що позичальник має право впродовж строку дії цього договору, в межах встановленого ліміту, вказаного в додатку №1 до даного договору, отримувати кредит траншами виключно в доларах США при умові, що поточна заборгованість позичальника за вже отриманими траншами плюс сума нового траншу не перевищує встановленого ліміту.

Згідно з п. 3.2 кредитного договору для обліку заборгованості за кредитом на кожен транш кредитної лінії банк відкриває окремий кредитний рахунок, який відображається в додатковій угоді до цього договору. Надання кредиту (траншу) здійснюється банком в 7-денний термін з дня отримання банком письмової заявки від позичальника (п. 3.3). Надання кредиту здійснюється банком в готівковій формі. Датою надання кредиту є дата отримання позичальником суми кредиту з каси банку (п. 3.4). Відповідно до п. 3.6 повернення кредиту за кожним виданим траншем здійснюється позичальником шляхом внесення відповідної готівкової суми в касу банку на відповідний кредитний рахунок, зазначений в додатковій угоді до цього, договору, або шляхом перерахування коштів на цей рахунок у безготівковій формі з поточного рахунку позичальника, відкритого в банку чи в іншій уповноваженій банківській установі України. Датою повернення кредиту або його частини є дата зарахування банком суми кредиту або його частини на кредитний рахунок, зазначений в додатковій угоді до цього договору, та зарахування на відповідні рахунки нарахованих процентів за користування кредитом та можливих пені і штрафних санкцій, визначених цим договором.

Відповідно до п. 4.1 початком нарахування процентів за користування кредитом є дата надання кредиту або його частини. Нарахування процентів здійснюється в доларах США за фактичну кількість днів користування кредитом з розрахунку 365/366 днів у році, на суму фактичної заборгованості, з дати надання кредиту по дату його повернення, періодами з першого по останнє число місяця. При цьому дата надання і дата повернення кредиту вважається одним днем користування кредитом. Нарахування процентів здійснюється в передостанній робочий день місяця або в день повного погашення кредиту, або при достроковій сплаті процентів за бажанням позичальника (п. 4.2 кредитного договору). Оплата нарахованих процентів по кожному виданому траншу здійснюється позичальником щомісячно, не пізніше останнього робочого дня місяця наступного за звітним місяцем або в день повного погашення кредиту на рахунок, вказаний у відповідній додатковій угоді до цього договору. Якщо останній день строку виплати процентів припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону, то позичальник зобов'язаний сплатити суму нарахованих процентів у попередній робочий день. Про намір змінити розмір процентів за користування кредитом банк попереджує позичальника письмово за 10 днів до встановлення нового розміру процентної ставки. При цьому позичальник зобов'язаний надати банку письмове підтвердження про свою згоду (чи незгоду) на встановлення нового розміру процентної ставки за цим договором, в термін не пізніше 3-х днів з дня отримання попередження банку. Про це може бути також укладена відповідна додаткова угода (додаток) до цього договору (п. 4.5 кредитного договору).

Відповідно до додатку №11 від 29.08.2008 до кредитного договору змінено термін сплати нарахованих процентів - сплата нарахованих процентів здійснюється позичальником щомісячно до моменту повного повернення кредиту, в термін з першого по десятого числа (включно) місяця наступного за місяцем за який здійснюється сплата нарахованих процентів на відповідний рахунок банку вказаний в кредитному договорі. За останній місяць користування кредитними коштами сплата нарахованих процентів здійснюється позичальником не пізніше дня повного погашення кредиту. Якщо останній день строку сплати процентів припадає на вихідний, святковий або інший не робочий день що визначений відповідно до закону, днем закінчення строку є попередній робочий день. Нарахування процентів здійснюється в останній робочий день місяця та в день повного погашення кредиту.

Згідно з додатковою угодою №3 від 20.04.2011 сторони дійшли згоди змінити розмір процентів за користування позичальником кредитом, отриманим згідно з кредитним договором, а саме:

на період з 01.04.2011 по 30.09.2011 включно, процент за користування кредитом встановлюється в розмірі 11% річних. З 01.10.2011 до закінчення терміну дії кредитного договору базова ставка встановлюється в розмірі 13% річних.

Крім того, даною додатковою угодою змінено термін сплати позичальником частин кредиту, а саме:

місячний платіж по кредиту в розмірі 230 доларів США, що підлягав сплаті позичальником з липня 2009 року по серпень 2009 року та місячний платіж по кредиту в розмірі 1486 доларів США, що підлягав поверненню позичальником з вересня 2009 року по квітень 2011 року та місячний платіж в розмірі 1486 доларів США, що підлягає поверненню позичальником з травня 2011 року по 30.10.2011 повинні бути сплачені позичальником з рівномірним їх перенесенням на весь наступний термін кредиту, починаючи з листопада 2011 року. Починаючи з 01.11.2011 позичальник зобов'язується здійснювати повернення кредиту щомісячно частинами в сумі не менше 1811 доларів США в термін не пізніше останнього робочого дня місяця. Останній платіж сплачується в розмірі залишку заборгованості по кредиту в термін не пізніше 07.10.2011.

Крім того, умови кредитного договору щодо збільшення процентної ставки у випадку виникнення простроченої заборгованості за кредитом та/або процентами, призупиняє свою дію з моменту підписання цієї угоди.

Прострочена заборгованість за нарахованими процентами за період з 10.12.2009 по 20.04.2011 становить 33 389,66 доларів США вважається строковою заборгованістю за нарахованими процентами. З урахуванням умов даного пункту угоди, позичальник бере на себе зобов'язання починаючи з жовтня 2011 року до вересня 2012 року включно здійснювати сплату вищезазначених процентів щомісячно частинами в сумі 2782 долари США. Останній платіж сплачується в розмірі залишку строкової заборгованості за нарахованими процентами в термін не пізніше 30.09.2012.

Обов'язку банка відкрити позичальнику кредитну лінію кореспондує обов'язок позичальника повернути банку отриманий кредит в повному обсязі, в строк та в порядку, встановлено договором, а також сплатити банку проценти за користування окремими частинами кредитної лінії (траншами) у розмірі та порядку, що встановлені кредитним договором (п. 5.1.1, п. 5.2.1., 5.2.2 кредитного договору).

Відповідно до п. 6.2 кредитного договору за несвоєчасне (неналежне) повернення кредиту або його частини, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, обрахованої від суми боргу за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.7.1 договору, договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

З матеріалів справи вбачається, що Публічне акціонерне товариство «ВіЕс Банк» є правонаступником усіх прав та обов'язків Публічного акціонерного товариства «Фольксбанк» , перейменованого згідно з рішенням позачергових загальних зборів акціонерів. Публічне акціонерного товариства «Фольксбанк» є правонаступником усіх прав та обов'язків Відкритого акціонерного товариства «Фольксбанк» , перейменованого згідно з рішенням позачергових загальних зборів акціонерів у зв'язку з приведенням діяльності Відкритого акціонерного товариства «Фольксбанк» відповідно до вимог ЗУ «Про акціонерні товариства» . Відкрите акціонерне товариство «Фольксбанк» є правонаступником всіх прав та обов'язків Відкритого акціонерного товариства «Електрон Банк» , перейменованого згідно з рішенням загальних зборів акціонерів (п.1.1 Статуту ПАТ ВіЕс Банк (Т.1, а.с.69-70).

В подальшому, 11.10.2006 між Відкритим акціонерним товариством «Електрон Банк» , як іпотекодержателем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Канва» , як іпотекодавцем, та ОСОБА_2, як боржником, укладено іпотечний договір, який посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 від 11.10.2006 та зареєстрований в реєстрі за №Д-557. Відповідно до умов даного договору з метою повного та своєчасного виконання основного зобов'язання боржника іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно, разом з усіма його приналежностями, а саме:

складське приміщення загальною площею 1 290,2 кв.м, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. І. Макуха, буд. 2м, що належить ТОВ «Підприємство «Канва» на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 27.09.2005 виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради на підставі рішення виконавчого комітету №173 від 21.06.2005, яке зареєстровано в реєстрі прав власності на нерухоме майно згідно з витягом №8482505, виданим 28.09.2005 Івано-Франківським обласним бюро технічної інвентаризації за реєстраційним №12197127, номер запису 2148 в книзі 19в.

26 жовтня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Електрон Банк» , як іпотекодержателем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Канва» , як іпотекодавцем, та ОСОБА_2, як боржником, укладено додатковий договір до іпотечного договору, який посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 від 26.10.2007 та зареєстрований в реєстрі за №Д-780. Відповідно до умов даного договору з метою повного та своєчасного виконання основного зобов'язання боржника іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно, разом з усіма його приналежностями, а саме:

кафе «Золотий колос» загальною площею 270,8 кв.м, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. І. Макуха, буд. 2л, що належить ТОВ «Підприємство «Канва» на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 06.10.2005 виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради на підставі рішення виконавчого комітету №173 від 21.06.2005, яке зареєстровано в реєстрі прав власності на нерухоме майно згідно з витягом №8577326, виданим 09.10.2005 Івано-Франківським обласним бюро технічної інвентаризації за реєстраційним №12318197, номер запису 2160 в книзі 19в.

Додатковий договір до іпотечного договору №Д-780 та іпотечний договір №Д-557 містять аналогічні умови.

Відповідно до п. 4 іпотечних договорів іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами кредитного договору, а також відшкодувати витрати, пов'язані з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки, витрати на утримання і збереження предмета іпотеки, витрати на страхування предмета іпотеки, збитки завдані порушенням основного зобов'язання чи умов даного договору.

Пунктом 5 договорів передбачено взаємні права і обов'язки іпотекодавця і іпотекодержателя за даним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення. Сторони домовились, що нотаріус одночасно з нотаріальним посвідченням цього договору на підставі заяви про реєстрацію обтяження іпотекодержателя вживає всі необхідні заходи по накладенню заборони на відчуження предмету іпотеки в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, а також на підставі повідомлення іпотекодержателя здійснює державну реєстрацію обтяження нерухомого майна іпотекою в Державному реєстрі іпотек. Іпотека є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії цього договору.

Як визначено п. 9 договорів іпотекодержатель має право у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця (боржника) шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. У разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених цим договором, вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Право звернення стягнення на предмет іпотеки виникає у іпотекодержателя, зокрема, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання щодо затримки боржником щомісячної сплати процентів після настання строку їх сплати, у випадку затримки боржником часткового погашення кредиту (п. 14).

Відповідно до п. 15 договорів у разі порушення основного зобов'язання та/або умов цього договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі іпотекодержатель зазначає стислий зміст порушених іпотекодавцем та/або боржником зобов'язань, вимогу про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до договору та ЗУ «Про іпотеку". Положення цього пункту не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись в будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Згідно з п. 16 договорів звернення стягнення на предмет іпотеки за цим договором здійснюється на підставі, зокрема, рішення суду

Як визначено п. 18 договорів після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки і з метою отримання продукції, доходів, забезпечення належного господарського використання предмету іпотеки згідно з його цільовим призначенням предмет іпотеки на підставі договору або рішення суду може бути переданий іпотекодержателю або іншій особі в управління на період до його реалізації у порядку встановленому цим договором. Управління майном здійснюється відповідно до законодавства та умов, визначених договором чи рішенням суду. Реалізація предмету іпотеки після звернення на нього стягнення може здійснюватися наступними способами, зокрема, на підставі рішення суду шляхом продажу предмету іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі згідно з договором купівлі-продажу.

Відповідно до договору іпотеки 11 жовтня 2006 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу накладено заборону відчуження зазначеного в договорі складського приміщення. Згідно з умовами додаткового договору 26 жовтня 2007 року приватним нотаріусом також накладено заборону відчуження кафе «Золотий колос» .

Покликаючись на те, що позичальник належним чином не виконував умови кредитного договору щодо погашення кредиту та сплати процентів, банк заявив позичальнику вимогу №09-3/39019 від 27.11.2011 про дострокове погашення кредиту, а в березні 2012 року звернувся до Івано-Франківського міського суду з позовом до ОСОБА_2 та його поручителів про стягнення солідарно заборгованості за кредитним договором (Т.3, а.с.75,84), змінивши таким чином дату повернення кредиту.

В подальшому, ПАТ Віес Банк звернувся до суду з позовом до ТОВ Підприємство Канва про погашення заборгованості за кредитним договором №06-2/158Ф від 09.10.2006 шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Оцінивши матеріали справи та дослідивши докази, що містяться у ній колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне:

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

З матеріалів справи вбачається та встановлено місцевим господарським судом, банк виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором тв идав позичальну кредит на загальну суму 238 139,98 доларів США підтверджується заявами про видачу готівки від 05.03.2007 на суму 40 000 доларів США, від 31.08.2007 на суму 5 000 доларів США, від 04.09.2007 на суму 37 000 доларів США, від 28.09.2007 на суму 2 480 доларів США, від 06.10.2007 на суму 20 000 доларів США, від 12.11.2007 на суму 3 500 доларів США, від 20.11.2007 на сум 3 000 доларів США, від 29.11.2007 на суму 2159,98 доларів США, від 11.10.2006 на суму 125 000 доларів США, а також відповідними виписками про рух коштів по рахунках позичальника.

Крім того, як зазначено судом першої інстанції, в матеріалах справи міститься висновок судово-економічної експертизи №01/12-15 від 28.12.2015, який складався судовим експертом при розгляді цивільної справи №0907/5392/2012 про стягнення з ОСОБА_2 та його поручителів заборгованості за кредитним договором №06-2/158Ф від 09.10.2006. В даному висновку зазначено, що матеріалами, які представлені для дослідження, підтверджується зарахування банком на рахунки ОСОБА_2 в період з 09.10.2006 по 17.03.2014 коштів у розмірі 238 139,98 доларів США.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як строк дії договору , так і строк (термін) виконання зобов'язання (статті 530, 631 ЦК України) (аналогічна позиція міститься у постанові ВСУ від 02.12.15 у справі №6-1349цс15).

Як зазначалось вище, у зв'язку з направленням банком 27.12.11 на адресу позичальника вимогу про дострокове стягнення всієї суми боргу за кредитним договором (кредиту, відсотків, неустойки) в термін не пізніше 45 днів з моменту направлення вимоги, банк скористався своїм правом та змінив строки виконання зобов'язань.

Разом з цим, в матеріалах справи відсутні докази належного виконання позичальником умови кредитного договору, з огляду на що, станом на 08.04.2016 утворилася заборгованість за кредитним договором При цьому, в матеріалах справи відсутні докази які б підтверджували погашення кредиту чи сплати відсотків в іншому розмірі, ніж той, який заявлений позивачем. З огляду на наведене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду стосовно наявності заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ст. 564 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Як зазначено вище, між сторонами у справі укладено іпотечний договір від 11.10.2006 та додатковий договір до іпотечного договору від 26.10.2007.

За приписами ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. Якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання. Якщо інше не встановлено законом або іпотечним договором, іпотекою також забезпечуються вимоги іпотеко держателя щодо відшкодування: витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрат на утримання і збереження предмета іпотеки; витрат на страхування предмета іпотеки; збитків, завданих порушенням основного зобов'язання чи умов іпотечного договору (ст. 7 Закону України "Про іпотеку").

Згідно з ст. 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Стаття 12 Закону України "Про іпотеку" передбачає, що у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки. У разі порушення іпотекодавцем обов'язків щодо збереження чи страхування предмета іпотеки іпотекодержатель може скористатися правами, визначеними згідно з частиною першою цієї статті або вжити заходів для збереження чи страхування предмета іпотеки у власних інтересах та за власний кошт.

Частиною 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Таким чином, оцінивши вищенаведене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду стосовно того, що в зв'язку із невиконанням позичальником зобов'язань по кредитному договору, позивач набув право звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до ст. 12 ЗУ "Про іпотеку".

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем подано до місцевого господарського суду заяву про застосування позовної давності, в якій зазначено про те, що відповідно до ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності пов'язаний з вимогою про дострокове повернення кредиту №09-3/39019 від 27.12.2011 якою кредитором змінено строк виконання зобов'язання, а по відсотках - з відповідною датою щомісячних платежів згідно з умовами договору.

Як зазначено вище, місцевим господарським судом не знайдено підстав для застосування строку позовної давності, при цьому, місцевий господарський суд послався на переривання строку позовної давності у зв'язку з пред'явленням в березні 2012 року до Івано-Франківського міського суду позову банком до ОСОБА_2 та його поручителів про стягнення солідарно заборгованості за кредитним договором, в тому числі кредитних коштів та відсотків та відсутністю рішення у вказаній справі станом на момент подання позову в даній справі.

Щодо цього, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає таке:

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, авідповідно до ст.257 даного кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4ст.267 ЦК України)

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права , або про особу яка його порушила При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи ( ст.261 ЦК України)

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Як зазначено вище, у зв'язку із направленням банком вимоги позичальнику про дострокове повернення кредиту банк скористався своїм правом та змінив строки виконання зобов'язань із настанням якого у банку виникло право на позов.

Разом з цим, відповідно до ч.2 ст.264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, 22.03.12 ПАТ Фольксбанк (правонаступником якого є ПАТ ВіЕс Банк ) звернувся до суду з позовом до боржника (ОСОБА_2П.) та поручителів про стягненян заблоргованості за кредитним договором №06-2/158Ф від 09.10.2006 року (справа №0907/5392/2012)

Таким чином, відповідно до вимог статті 264 ЦК України, подання вказаного позову перервало позовну давність щодо пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки.

При цьому, дійшовши висновку про переривання перебігу позовної давності на підставі частини другої статті 264 ЦК України, місцевий господарський суд залишив поза увагою вимоги частини третьої цієї статті: після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Для обчислення позовної давності застосовують загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252 - 255 ЦК України. Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Тобто новий строк позовної давності (після його переривання) починає свій перебіг наступного дня після пред'явлення позову (постанова ВСУ від 07.06.17 у справі 36-298цс17).

Зазначивши, що пред'явленням банком позову до боржника перебіг позовної давності перервався, місцевий господарський суд разом з тим, з урахуванням вищезазначених вимог закону не встановив, коли почався заново перебіг позовної давності та чи не сплинув він на момент звернення позивача до суду, передчасно відхиливши заяву відповідача про застосування позовної давності.

Таким, чином, дослідивши питання щодо початку перебігу позовної давності, колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на вищенаведене зазначає, що після переривання пред'явленням позову до суду - 22.03.12, перебіг позовної давності почався заново наступного дня після пред'явлення позову, тобто 23.03.12, а сплинув 23.03.15

Відтак, з огляду на наведене, позивачем при поданні позову у даній справі - 26.08.15 (відповідно до відмітки місцевого господарського суду про отримання) пропущено строк позовної давності встановлений ст.257 ЦК України.

Покликання позивача на зупинення строку позовної давності у зв'язку з залишенням позову поданого до суду 04.04.12 без розгляду ухвалою Господарського суду Івано - Франківської області від 31.05.12 у справі №5010/407/2012-18/21 (Т.3, а.с.83) колегія суддів апеляційної інстанції вважає безпідставним, оскільки відповідно до ч.1 ст.265 ЦК України залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.

Відповідно до п.2.2 Постанови Пленуму ВГС України від 29.05.13 №10 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Відповідно до п.2.3 Постанови Пленуму ВГС України №10 від 29.05.13 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).

Судом апеляційної інстанції встановлено підставність заявлення позовних вимог у даній справі у зв'язку з неналежним виконанням позичальником вимог укладеного кредитного договору від 09.10.2006 року, разом з цим, позивачем пропущено строк позовної давності при поданні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, з огляду на що у даному випадку в задоволенні позову слід відмовити.

Частиною 1 та 2 ст.33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.43 ГПК України відповідно господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Зважаючи на встановлення факту порушеного права позивача, але при цьому пропуск ним позовної давності, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову у зв'язку зі спливом позовної давності.

Зважаючи на наведене, рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.

Судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції покласти на позивача, відповідно до вимог ст.49 ГПК України. Судовий збір, за перегляд ухвали місцевого господарського суду про зупинення провадження у справі від 01.10.15 в апеляційному порядку покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Канва" задоволити.

2. Рішення Господарського суду Івано - Франківської області від 16.03.17 у справі №909/950/15 скасувати. Прийняти нове рішення. В задоволенні позову відмовити.

3. Стягнути з ТОВ «Підприємство «Канва» (вул.І.Макуха,2, м.Івано - Франківськ,76014, код 13646525) на користь ПАТ «ВіЕс Банк» (вул.Грабовського,11, м.Львів, код ЄДРПОУ 19358632) 1 378 грн (одну тисячу триста сімдесят вісім гривень) судового збору за перегляд ухвали суду про зупинення провадження у справі від 01.10.15 в апеляційному порядку.

4. Стягнути з ПАТ «ВіЕс Банк» (вул.Грабовського,11, м.Львів, код ЄДРПОУ 19358632) на користь ТОВ «Підприємство «Канва» (вул.І.Макуха,2, м.Івано - Франківськ,76014, код 13646525) 80 338,00 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

5. Місцевому господарському суду видати відповідні накази.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до ВГС України в порядку і строки встановлені ст.ст.109,110 ГПК України.

Повний текст постанови складено 29.06.17

Головуючий суддя Кордюк Г.Т.

Суддя Гриців В.М.

Суддя Давид Л.Л.