Постанова

від 27.06.2017 по справі 923/659/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" червня 2017 р.Справа № 923/659/16 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мишкіної М.А.

суддів Будішевської Л.О., Таран С.В.

при секретарі судового засідання Станковій І.М.

за участю представників сторін:

від ТОВ ВКФ Спортсервіс і К - не з'явився;

від ТОВ Спортсервіс-Каховка - Сурін Є.В. - за довіреністю;

від ТОВ Агрохімсервіс-Каховка - не з'явився

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Спортсервіс і К

на рішення господарського суду Херсонської області від 30 березня 2017 року

по справі №923/659/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Спортсервіс і К

до Товариства з обмеженою відповідальністю Спортсервіс-Каховка

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю Агрохімсервіс-Каховка

про визнання недійсним договору позики

Сторони та третя особа належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

В судовому засіданні 27.06.17р. згідно ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

встановив:

22.06.2016р. Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Спортсервіс і К (надалі - позивач, ТОВ ВКФ Спортсервіс і К ) звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Спортсервіс-Каховка (надалі - відповідач, ТОВ Спортсервіс-Каховка ), в якому просило суд визнати договір грошової позики №01/02-12 від 01.02.2012р., укладений між позивачем (Позичальник) та відповідачем (Позичкодавець), недійсним.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 01.02.2012р. між ТОВ ВКФ Спортсервіс і К та ТОВ Спортсервіс-Каховка було досягнуто усної домовленості про укладання договору позики. На виконання досягнутої домовленості, відповідач у період з 02.02.2012р. по 10.08.2012р. перерахував позивачу грошову позику у сумі 717500грн., без визначення кінцевого строку повернення суми позики. Про існування цього договору в письмовій формі ТОВ ВКФ Спортсервіс і К стало відомо в 2015 році під час розгляду господарським судом Херсонської області справи №923/1395/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрохімсервіс-Каховка до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми Спортсервіс і К про стягнення 1377700грн. Договір позики №01/02-12 від 01.02.2012р. підроблений відповідачем - директор ТОВ ВКФ Спортсервіс і К Волосковець Л.Й. договір не підписував, а підпис в графі "директор Волосковець Л.Й." вчинений іншою особою, тому договір вчинено за відсутності відповідного волевиявлення з боку позивача.

З посиланням на норми ч.3 ст.203, ч.2 ст.207, ч.ч.1,3 ст.215 ЦК України, ч.4 ст.179 ГК України ТОВ ВКФ Спортсервіс і К просило суд задовольнити позовні вимоги.

21.07.2016р. відповідач подав суду першої інстанції відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі та застосувати строк позовної давності до позовних вимог ТОВ ВКФ Спортсервіс і К .

Ухвалою місцевого господарського суду від 21.07.2016р. залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Агрохімсервіс-Каховка .

Ухвалою суду першої інстанції від 15.09.2016р. (за клопотанням позивача) призначено по справі судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлене питання: - Чи виконано підпис в графі "директор ТОВ ВКФ "Спортсервіс і К" Волосковець Л.Й" на договорі грошової позики № 01/02-12 від 01.02.2012р., укладеного між ТОВ "Спортсервіс - Каховка" та ТОВ ВКФ "Спортсервіс і К", тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою?; зобов'язано відповідача та третю особу терміново надати суду оригінал договору грошової позики №01/02-12 від 01.02.2012р.; провадження по справі зупинено.

01.03.2017р. до місцевого господарського суду від Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло повідомлення про неможливість надання висновку за матеріалами справи №923/659/16; ухвалою суду першої інстанції від 09.03.2017р. провадження у справі поновлено.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 30.03.2017р. (суддя Ярошенко В.П.) у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Рішення суду обґрунтовано посиланням на норми ст.203,ч.1 ст.215 ЦК України, роз'яснення, які містяться у п.2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013р. Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними та вмотивовано наступним. Від Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло повідомлення від 10.02.2017р. про неможливість надати висновок судово-почеркознавчої експертизи у зв'язку з ненаданням на вимогу експерта оригіналу досліджуваного документу та з огляду на викладене, суд розглянув справу на підставі наявних доказів. Позивачем не доведено відповідними доказами, що договір грошової позики №01/02-12 від 01.02.2012р. є підробкою, а також те, що останній вчинено за відсутності відповідного волевиявлення з боку ТОВ ВКФ Спортсервіс і К . В частині посилань відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності, з посиланням на роз'яснення п.2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013р. Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів суд зазначив, що оскільки відмовляється в задоволенні позову з підстав його необґрунтованості, то позовна давність не застосовується.

Не погодившись з рішенням суду від 30.03.2017р., ТОВ ВКФ Спортсервіс і К звернулось до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати оскаржене рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначив, що рішення є незаконним та необгрунтованим.

Крім доводів, які містяться у позовній заяві скаржник зазначив, що розглядаючи справу, суд неодноразово зобов'язував відповідача та третю особу надати оригінал досліджуваного документу, однак останні, свідомо розуміючи наслідки встановлення судом факту підробки офіційного документу, навмисно ухилились від виконання ухвал суду, тим самим перешкодивши проведенню по справі відповідної судової експертизи та встановленню істини по справі. В матеріалах справи наявне повідомлення від Одеського НДІСЕ від 10.02.2017р. про неможливість надати висновок судово-почеркознавчої експертизи у зв'язку з ненаданням на вимогу експерта оригіналу досліджуваного документу. На думку скаржника, суд першої інстанції не вжив всіх можливих заходів передбачених ГПК України з метою витребування від відповідача та третьої особи у справі оригіналу досліджуваного документу. Крім того, суд відповідно до ст.83 ГПК України має право стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону. Також необгрунтованим є покладення судом судових витрат на позивача, оскільки згідно із ст.49 ГПК України якщо спір по справі виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 28.04.2017р. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні; відстрочено ТОВу ВКФ Спортсервіс і К сплату судового збору у розмірі 1515,80грн. за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Херсонської області від 30.03.2017р. у справі №915/1835/15 на строк до 06.06.2017р.; зобов'язано скаржника надати суду докази сплати судового збору у сумі 1515,80грн. до 06.06.2017р.

В засіданні суду апеляційної інстанції представник ТОВ Спортсервіс-Каховка заперечував проти доводів та вимог апеляційної скарги з підстав законності та обґрунтованості оскарженого рішення.

ТОВ ВКФ Спортсервіс і К та ТОВ Агрохімсервіс-Каховка своїх представників в засідання суду апеляційної інстанції не направили.

Відповідно до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника ТОВ Спортсервіс-Каховка , обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення виходячи із наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно наявної в матеріалах справи копії Договору грошової позики від 01.02.2012р. №01/02-12, 01.02.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Спортсервіс-Каховка (позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Спортсервіс і К (позичальник) укладено договір грошової позики № 01/02-12 (надалі - Договір №01/02-12).

Згідно із пунктами 1.1, 1.2 Договору №01/02-12 позикодавець зобов'язується надати позичальнику у власність грошові кошти в розмірі 717500грн., а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів. Відсотки за користування позикою або яке-небудь відшкодування позичальнику не виплачуються.

Відповідно до п.2.1 Договору №01/02-12 позика надається шляхом перерахування в безготівковому порядку на поточний рахунок позичальника суми грошових коштів, визначеної в п. 1.1 договору, частками або одноразово відповідно до усних заявок позичальника.

Термін, на який надається позика позичальнику, становить до 10.11.2013р. з моменту укладання договору (пункт 2.2 Договору №01/02-12).

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 Договору №01/02-12 після закінчення терміну, зазначеного в п. 2.2 договору, позичальник зобов'язаний повернути протягом 10 календарних днів суму отриманої позики. Позика повертається шляхом перерахування на поточний рахунок позикодавця в безготівковому порядку отриманої суми позики.

Згідно із пунктами 5.1, 5.2 Договору №01/02-12 у разі виникнення спорів з питань, що становлять предмет договору, або в зв'язку з ним сторони вирішують ці спори шляхом переговорів. Всі суперечки між сторонами, по яких не буде досягнута згода, вирішуються судом у відповідності з чинним законодавством України.

Договір підписаний з боку ТОВ Спортсервіс- Каховка директором Конюшенко О.О., з боку ТОВ ВКФ Спортсервіс і К - директором Волосковець Л.Й.; договір скріплений печатками сторін.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ Спортсервіс-Каховка за період з 07.07.2012р. по 10.08.2012р. на виконання зобов'язань за Договором №01/02-12 перерахував на рахунок ТОВ ВКФ Спортсервіс і К грошові кошти на загальну суму 717500грн, що підтверджується наданими сторонами банківськими виписками (а.с.20-31, 44-52) та визнається обома сторонами. У банківських виписках зазначено ТОВ Спортсервіс- Каховка ; призначення платежу Договір займу № 01/02-12 від 01.02.2012 .

24.07.2015р. між ТОВ Спортсервіс-Каховка (цедент) та ТОВ Агрохимсервіс-Каховка (цессіонарій) уклали договір №24-07/15-36 уступки прав (цесії) за договором займу відповідно до договору № 24-07/15-3 уступки прав (цесії), відповідно до пунктів 1.1, 1.2 якого цедент передає, а цессіонарій приймає у повному обсязі права (вимогу), що належать цеденту та витікають з наведеного нижче договору позики, укладеного між цедентом та ТОВ ВКФ Спортсервіс і К , що в подальшому іменується боржник . Права (вимога), що належать цеденту, виникли в силу надання цедентом боржнику грошових коштів за договором позики №01/02-12 від 01.02.2012р. та становлять право вимагати суму у розмірі 670900грн. (а.с.39). (позивач частково погасив суму 46600грн., що ним не оспорюється).

Звертаючись до суду з позовом ТОВ ВКФ Спортсервіс і К зазначило, що Договір позики №01/02-12 від 01.02.2012р. підроблений відповідачем - директор ТОВ ВКФ Спортсервіс і К Волосковець Л.Й. договір не підписував, а підпис в графі "директор Волосковець Л.Й." вчинений іншою особою; договір вчинено за відсутності відповідного волевиявлення з боку позивача та він підлягає визнанню недійсним у судовому порядку.

Місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову ТОВ ВКФ Спортсервіс і К з огляду наступного.

Згідно із ч.ч.1,2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно із ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до роз'яснень, які містяться у п.2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними правовідносини, пов'язані з визнанням правочинів (господарських договорів) недійсними, регулюються ЦК України, ГК України, Земельним кодексом України, Законами України "Про оренду землі", "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", "Про іпотеку", "Про страхування", "Про банки і банківську діяльність", "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", "Про запобігання корупції" та іншими актами законодавства. Правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 1057 1 ЦК України, абзацу другого частини шостої статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", частини другої статті 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", частини другої статті 15 Закону України "Про оренду землі", статті 12 Закону України "Про іпотеку", частини другої статті 29 Закону України "Про страхування", статті 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 7 1 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", частини третьої статті 67 Закону України "Про запобігання корупції" тощо. Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Згідно із ч.1 ст.32, ч.1 ст.33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставина підписання не директором ТОВ ВКФ Спортсервіс і К Договору позики №01/02-12, а іншою особою, може бути підтверджена лише висновком відповідної судової експертизи.

З метою перевірки тверджень позивача щодо непідписання директором ТОВ ВКФ Спортсервіс і К Волосковець Л.Й. вищезазначеного договору, судом першої інстанції було ухвалою від 15.09.2016р. було призначено судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлені наступні питання:

- Чи виконано підпис в графі "директор ТОВ ВКФ "Спортсервіс і К" Волосковець Л.Й" на договорі грошової позики № 01/02-12 від 01.02.2012р., укладеного між ТОВ "Спортсервіс - Каховка" та ТОВ ВКФ "Спортсервіс і К", тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою?; зобов'язано відповідача та третю особу терміново надати суду оригінал договору грошової позики №01/02-12 від 01.02.2012р. Проведення експертизи доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

Проте, 01.03.2017р. Одеський науково-дослідний інститут судових експертиз Міністерства юстиції України надіслав місцевому господарському суду повідомлення про неможливість надання висновку №4575 від 10.02.2017р. за матеріалами справи №923/659/16 через ненадання досліджуваного документу - оригіналу Договору грошової позики №01/02-12 від 01.02.2012р.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами тієї обставини, що договір грошової позики № 01/02-12 від 01.02.2012р. є підробкою, а також те, що останній вчинено за відсутності відповідного волевиявлення з боку ТОВ ВКФ Спортсервіс і К , та, як наслідок, правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог ТОВ ВКФ Спортсервіс і К .

Тягар доказування обставини підписання договору не директором Волосковцем Л.Й. згідно ст.33 ГПК України покладається саме на позивача, який про це стверджує в обґрунтування недійсності договору, укладеного в письмовій формі.

Кошти отримані позивачем саме за договором позики від 01.02.2012р. №01/02-12, що підтверджується банківськими виписками у матеріалах справи, чим спростовуються його посилання на існування виключно усної угоди про укладання договору позики.

Щодо такої форми домовленості присвоєння в подальшому угоді певних реквізитів без укладання в письмовій формі відповідного правочину, суперечить звичаям ділового обороту та вимогам, що звичайно ставляться до оформлення правовідносин між юридичними особами.

В частині заяви відповідача про застосування строку позовної давності до позовних вимог ТОВ ВКФ Спортсервіс і К колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно із ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у до п. 2.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Отже суд першої інстанції правомірно не застосував позовну давність до позовних вимог ТОВ ВКФ Спортсервіс і К , оскільки відмовив у задоволенні позову з підстав його необґрунтованості та недоведеності обставин, на які позивач позивався в обґрунтування своїх позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги ТОВ ВКФ Спортсервіс і К колегія суддів відхиляє з огляду наступного.

У своїй апеляційній скарзі скаржник насамперед наполягає на тому, що суд першої інстанції під час розгляду справи не вжив всіх можливих заходів передбачених ГПК України з метою витребування від відповідача та третьої особи у справі оригіналу досліджуваного документу.

Проте такі ствердження скаржника спростовуються матеріалами справи.

Так, призначаючи по даній справі судову почеркознавчу експертизу, місцевий господарський суд ухвалою від 15.09.2016р. зобов'язав відповідача та третю особу терміново надати суду оригінал договору грошової позики №01/02-12 від 01.02.2012р. (пункт 3 ухвали від 15.09.2016р.).

В подальшому (після надходження до суду клопотання експерта про надання документів, необхідних для проведення експертизи - оригіналу договору грошової позики №01/02-12 від 01.02.2012р.) суд першої інстанції своєю ухвалою від 21.11.2016р. зобов'язав позивача та відповідача терміново надати через канцелярію господарського суду Херсонської області оригінал договору грошової позики №01/02-12 від 01.02.2012р., укладеного між ТОВ Спортсервіс-Каховка та ТОВ ВКФ Спортсервіс і К (пункт 2 ухвали).

24.11.2016о. ТОВ Спортсервіс-Каховка на виконання ухвали суду від 21.11.2016р. подало суду лист, в якому зазначило, що виконати ухвалу неможливо по причині крадіжки 15.09.2016р. документів, в тому числі й оригіналу договору грошової позики №01/02-12 від 01.02.2012р.

В додатки до листа відповідачем надано довідку старшого слідчого СВ Бериславського ВП ГУНП у Херсонській області №111916/37-2016 від 23.11.2016р., в якій зазначено, що 15.09.2016р. близько 09.00год. невстановленою особою в м.Берислав з автомобілю Хонда Цівік було викрадено офіційні документи юридичних осіб, у тому числі й оригінал Договору грошової позики №01/02-12 від 01.02.2012р. (а.с.96).

08.12.2016р. на виконання ухвали суду від 21.11.2016р. позивач подав суду першої інстанції заяву, в якій зазначив, що у позивача відсутній оригінал договору, оскільки він не підписувався керівником ТОВ ВКФ Спортсервіс і К та є сфальсифікованим стороною відповідача. Оригінал договору знаходиться у третьої особи по справі - ТОВ Агрохімсервіс-Каховка , оскільки будучи позивачем по справі №923/1395/15 про стягнення суми боргу ТОВ Агрохімсервіс-Каховка надавало суду для огляду оригінал вказаного договору.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.6.5 Договору позики договір складений у двох ідентичних примірниках, які мають однакову юридичну силу, що свідчить про наявність двох оригіналів договору, оформлених для кожної з його сторін.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 09.12.2016р. зобов'язано ТОВ Агрохімсервіс-Каховка терміново надати через канцелярію суду оригінал договору грошової позики №01/02-12 від 01.02.2012р., укладеного між ТОВ Спортсервіс-Каховка та ТОВ ВКФ Спортсервіс і К (пункт 2 ухвали).

09.02.2017р. ТОВ Агрохімсервіс-Каховка подало суду першої інстанції лист в якому зазначило, що виконати ухвалу суду від 09.12.2016р. неможливо, так як оригінал договору до ТОВ Агрохімсервіс-Каховка не надавався.

За таких обставин, на думку суду апеляційної інстанції, місцевий господарський суд здійснив всі необхідні дії щодо витребування оригіналу договору грошової позики №01/02-12 від 01.02.2012р.

Твердження ТОВ ВКФ Спортсервіс і К в апеляційній скарзі про навмисне ухилилення відповідача та третьої особи від виконання ухвал суду про надання оригіналу договору, наразі є лише нічим непідтвердженим припущенням позивача.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.

В даному випадку також відсутні підстави для застосування судом першої інстанції відносно відповідача та третьої особи приписів п.5 ч.1 ст.83 ГПК України, оскільки ТОВ Спортсервіс-Каховка та ТОВ Агрохімсервіс-Каховка під час розгляду справи на виконання зазначених вище у тексті постанови суду ухвал надали місцевому господарському суду письмові пояснення причин невиконання ухвал суду.

Також суд першої інстанції правомірно поклав судові витрати по справі на рахунок позивача, оскільки у позові відмовлено та ТОВ ВКФ Спортвервіс і К не доведено, що спір по даній справі виник внаслідок неправильних дій іншої сторони.

Отже доводи апеляційної скарги ТОВ Спортсервіс і К не свідчать про неправильність висновків місцевого господарського суду та підставою для скасування рішення слугувати не спроможні

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення господарського суду Херсонської області від 30.03.2017р. відповідає обставинам справи та нормам чинного законодавства, що є підставою для залишення рішення без змін.

В частині витрат по сплаті судового збору в суді апеляційної інстанції колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із ст.49 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 28.04.2017р. відстрочено ТОВу ВКФ Спортсервіс і К сплату судового збору у розмірі 1515,80грн. за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Херсонської області від 30.03.2017р. у справі №915/1835/15 на строк до 06.06.2017р.; зобов'язано скаржника надати суду докази сплати судового збору у сумі 1515,80грн. до 06.06.2017р.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 06.06.2017р. продовжено ТОВу ВКФ Спортсервіс і К строк, на який відстрочено сплату судового збору у розмірі 1515,80грн.

до 27.06.2017р.

Станом на 27.06.2017р. вимоги ухвали суду від 28.04.2017р. скаржником не виконані, докази на підтвердження сплати ТОВом ВКФ Спортсервіс і К судового збору суду не надані, як і будь-які пояснення з цього приводу.

За таких обставин судовий збір у сумі 1515,80грн. підлягає стягненню з ТОВа ВКФ Спортсервіс і К до Державного бюджету України за постановою апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст.49,99,101-103,105 ГПК України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Херсонської області від 30.03.2017р. у справі №923/659/16 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Спортсервіс і К до Державного бюджету України 1515грн. 80коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Херсонської області видати відповідний наказ із зазначенням необхідних реквізитів.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 30.06.2017р.

Головуючий суддя Мишкіна М.А.

Суддя Будішевська Л.О.

Суддя Таран С.В.