Постанова

від 20.06.2017 по справі 906/162/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"20" червня 2017 р. Справа № 906/162/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Грязнов В.В.

суддя Мельник О.В. ,

суддя Розізнана І.В.

секретар судового засідання Петрук О.В. ,

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність №1.20/6-274 від 20.02.2017р.);

відповідача - ОСОБА_2 (договір №08/06-2/16 від 08.06.2016р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції з апеляційним судом Житомирської області апеляційну скаргу Відповідача-Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма Енергія на рішення господарського суду Житомирської області від 10.05.2017р. у справі №906/162/17

за позовом Житомирського обласного територіального відділення

Антимонопольного комітету України м.Житомир

до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма

Енергія м.Житомир

про стягнення 68 000 грн. пені,-

Представникам роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.22, 28 Господарського процесуального кодексу України. Заяви про відвід суддів не надходило.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 10.05.2017р. у справі №906/162/17 (суддя Машевська О.П.), з урахуванням заяви ухвали про припинення провадження у справі від 11.04.2017р. задоволено позов Житомирського обласного територіального відділення Антимоно-польного комітету України (надалі в тексті - Територіальне відділення) до Товариства з обмеже-ною відповідальністю Науково-виробнича фірма Енергія (надалі в тексті - Товариство) про стяг-нення 68 000 грн. пені згідно рішення Територіального відділення від 15.05.2015р.(арк.справи 83-85).

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем дотримано всі пра-вила обчислення пені, які визначені ст.56 Закону України Про захист економічної конкуренції , якою встановлено обов'язковість нарахування пені в разі несплати штрафу. Розмір пені не пере-вищує розміру штрафу, накладеного рішенням органу Антимонопольного комітету України, та ста-новить 68 000 грн. При цьому, нарахування, застосовані Територіальним відділенням на підставі зазначеного закону, не пов'язані з невиконанням чи неналежним виконанням грошового зобов' -язання або зобов'язання щодо сплати податків і зборів та не є заходами, спрямованими на забезпе-чення виконання цих зобов'язань, звідси позовна давність у один рік до вимог про їх стягнення не застосовується.(арк.справи 85).

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство подало скаргу до Рівненського апе-ляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду Житомир-ської області від 10.05.2017р. у даній справі та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.(арк.справи 91-93).

Скаржник зазначає, що при вирішенні даної справи, судом неповно з'ясовано обставини справи, рішення прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права. Так, апелянт вказує, що суд безпідставно не взяв до уваги, що в період з 10.09.2015р.(прийняття рішення апеля-ційною інстанцією) та до 20.04.2016р. (прийняття постанови касаційною інстанцією) рішення ад-міністративної колегії Житомирського обласного територіального відділення антимонопольного комітету України від 15.05.2015р. №19-р/к було недійсним, а отже Відповідач не мав обов'язку сплачувати штраф. При цьому, враховуючи, що предметом спору є стягнення пені за прострочення сплати штрафу - вважає, що Позивачем пропущено річний строк звернення до суду з даним позо-вом.(арк.справи 92-93).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у даній справі від 30.05.2017р. апе-ляційну скаргу прийнято до провадження, справу призначено до слухання.(арк. справи 89).

Ухвалою від 12.06.2017р. задоволено клопотання Відповідача про проведення судового за-сідання в режимі відеоконференції з апеляційним судом Житомирської області.(арк.справи 98, 100).

На електронну адресу суду 19.06.2017р. надійшов відзив Позивача на апеляційну скаргу, в якому він просить суд залишити оскаржуване рішення без змін, а скаргу - без задоволення. Крім того, вказує, що звернення до суду із оскарженням рішення Антимонопольного комітету зупиняє виконання такого рішення, а тому і строк щодо сплати штрафу був зупинений до моменту прий-няття Вищим господарським судом постанови від 20.04.2016р. у справі №906/898/15 щодо чин-ності рішення від 15.05.2015р. №19-р/к. зазначає також, що оскільки право на пред'явлення вимо-ги виникло 21.04.20156р., то строк позовної давності не пропущено.(арк.справи 106-112).

У судовому засіданні апеляційної інстанції 20.06.2017р. представник Відповідача підтри-мав апеляційну скаргу в повному обсязі та надав пояснення в обґрунтування своєї правової пози-ції, представник Позивача заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги та надав свої по-яснення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 15.05.2015р. Адміністративною колегією Житомирсь-кого обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийнято рішен-ня № 19-р/к у справі №3.5-15/2015 Про порушення законодавства про захист економічної конку-ренції та накладення штрафу , яким визнано, що ТзОВ Науково-виробнича фірма Енергія та ТзОВ Хмельницькоблпаливо під час участі у відкритих торгах на закупівлю вугілля кам'яного, код Державного класифікатора продукції та послуг 016-2010:05.10.1, для відділу освіти Баранів-ської РДА Житомирської області, які відбулися 23.01.2014р. (оголошення про проведення процеду-ри закупівлі №212886 (ПАЛ), надруковане у Віснику державних закупівель від 16.12.2013р. №99 (842), вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п.1 ст.50, п.4 ч.2 ст.6 Закону України Про захист економічної конкуренції , у вигляді вчинення анти- конкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів (тендерів).(арк.спра-ви 9-17).

За вчинення порушення на Товариство накладено штраф відповідно до ч.2 ст.52 Закону Ук-раїни Про захист економічної конкуренції в сумі 68 000 грн. Крім того, Товариство застережено про строк сплати штрафу, необхідність подання документів, що підтверджують його сплату та можливість оскарження в суді рішення Територіального відділення.(арк.справи 17).

Матеріалами справи стверджено, що 21.05.2015р. Товариство отримало рішення Територі-ального відділення.(арк.справи 8).

Не погоджуючись із рішенням Територіального відділення від 15.05.2015р. №19-р/к Това-риство оскаржило його в судовому порядку, звернувшись із позовною заявою до господарського суду Житомирської області, за наслідками розгляду якої рішенням у справі №906/898/15 від 28.07. 2015р., залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.09. 2015р. рішення Територіального відділення від 15.05. 2015р. №19-р/к визнано недійсним, стягнуто з останнього судові витрати.(арк.справи 33-40, 41-51).

Проте, постановою Вищого господарського суду України від 20.04.2016р. судові рішення попередніх інстанцій у справі №906/898/15 було скасовано, прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено в повному обсязі.

Матеріалами справи стверджено, що пропозицію сплатити 68 000 грн. штрафу та 68 000 грн. пені, нарахованих за невиконання рішення від 15.05.2015р. №19-р/к у справі №3.5-15/2015, яка вбачається із листа Територіального відділення №1.20/6-208 від 09.02.2017р. - Товариство лис-том від 14.02.2017р. №14 повідомило, що визнає свої зобов'язання щодо сплати штрафу в розмірі 68 000 грн., однак з огляду на фінансові труднощі просить розстрочити його сплату на шість міся-ців та відмовитись від стягнення пені в судовому порядку.(арк.справи 23, 24-25).

Матеріалами справи стверджується, що Територіальне відділення відмовило Товариству у розстрочці сплати штрафу.(лист від 17.02.2017р. №1.20/6-266; арк.справи 26).

Матеріали справи також свідчать, що після звернення Територіального відділення з даним позовом, Товариство перерахувало на рахунок першого 68 000 грн. штрафу платіжними доручен-нями: №2937 від 28.02.2017р. на суму 34 000 грн., №2946 від 10.03.2017р. на суму 14 000 грн. та №2948 від 14.03.2017р. на суму 20 000 грн.(арк.справи 60-62).

З урахуванням того, що Товариство сплатило штраф після порушення провадження у справі №906/162/17, господарський суд Житомирської області ухвалою від 11.04.2017р. за відсутністю предмету спору припинив провадження в частині стягнення 68 000 грн. штрафу на підставі п.1 1 ч.1 ст.80 ГПК України.(арк.справи 70).

Як зазначалось вище, рішенням господарського суду Житомирської області від 10.05.2017 року позов Територіального відділення про стягнення із Товариства пені в сумі 68 000 грн. за не-своєчасне виконання рішення - задоволено.(арк.справи 83-85)

Перевіривши дотримання місцевим судом вимог чинного законодавства при ухваленні ос-каржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга безпідставна і не підлягає за-доволенню, з огляду на наступне:

Предметом даного спору є стягнення пені згідно рішення Антимонопольного комітету.

Основним завданням Антимонопольного комітету України, відповідно до ст.3 Закону Ук-раїни Про Антимонопольний комітет України - є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про за-хист економічної конкуренції.

Одним із порушень законодавства про захист економічної конкуренції, згідно ст.50 Закону України Про захист економічної конкуренції (надалі в тексті - Закон) є антиконкурентні уз-годжені дії.

Антиконкурентними узгодженими діями, визнаються зокрема, узгоджені дії, які стосують-ся: спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.(п.4 ч.2 ст.6 Закону).

За порушення, передбачені, зокрема, п.1 ст.50 Закону, накладається штраф у розмірі до деся-ти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, по-слуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.(п.1 ч.2 ст.52 За-кону).

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Територіального відділення №19-р/к від 15.05.2015р. на Товариство накладено штраф в сумі 68 000 грн. за спотворення результатів торгів

Відповідно до ч.3 ст.56 Закону України Про захист економічної конкуренції , особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомі-сячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Крім того, відповідно до ч.8 названої статті протягом п'яти днів з дня сплати штрафу, су-б'єкт господарювання зобов'язаний надіслати до територіального відділення документи, що підт-верджують сплату штрафу.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Колегія суддів звертає увагу, що ч.1 ст.60 Закону встановлено, що заявник, відповідач, тре-тя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Крім того, згідно з ч.ч.2,3,5,7 ст.56 Закону України Про захист економічної конкуренції , рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіаль-них відділень є обов'язковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішень-ня про накладення штрафу. За кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у роз-мірі 1,5% від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного від-повідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу. Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом справи про визнання недійс-ним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу.

Вирішуючи даний спір, колегія суддів приймає до уваги, що матеріалами справи стверд-жується, що 18.06.2015р. у період, наданий для добровільної сплати штрафу Товариство зверну-лось до господарського суду із позовом про визнання недійсним рішення Адміністративної коле-гії Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 15.05.2015р. №19-р/к у справі №3.5-15/2015. Зазначена обставина зумовлює те, що з 19.06.2015р. моменту порушення провадження у справі №906/898/15 (арк.справи 34) нарахування пені зупини-лось в силу ч.5 ст.56 Закону України Про захист економічної конкуренції .

І лише з моменту прийняття постанови Вищим господарським судом України від 20.04.2016 року про відмову у задоволенні позову про визнання недійсним рішення територіального відді-лення Антимонопольного комітету України від 15.05.2015р. №19-р/к у справі №3.5-15/2015 у По-зивача поновилось право на нарахування пені.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що у Позивача виникло право на стягнення пені із застосуванням законодавчих обмежень щодо періоду її нарахування, а саме: зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду госпо-дарськими судами першої (з 19.06.2015р. по 28.07.2015р.), апеляційної (20.08.2015р. по 10.09.2015) та касаційної інстанцій (з 04.04.2016р. по 20.04.2016р.) справи про визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Житомирського обласного територіального відділення антимонополь-ного комітету України про накладення штрафу.

При цьому, Позивач заявляє до стягнення з Відповідача суму пені у розмірі 68 000 грн., по-чатковий період нарахування якої обчислюється з дня, наступного після прийняття ВГСУ поста-нови у справі №906/898/15 від 20.04.2016р., оскільки до зазначенного моменту підстави для її на-рахування були відсутні в силу рішень судів першої та апеляційної інстанцій у справі №906/898/ 15. Колегія суддів також погоджується із висновком суду першої інстанції щодо правомірності нарахування та обчислення суми пені та обмеження її, відповідно до ст.56 Закону України Про захист економічної конкуренції , розміром штрафу, накладеного рішенням Територіального відді-лення, який становить 68 000 грн.

Колегія суддів апеляційного суду також звертає увагу, що Товариство сплатило штраф в сумі 68 000 грн. лише під час провадження в суді першої інстанції, а тому господарський суд Жи-томирської області правомірно припинив провадження в частині стягнення штрафу.(арк.справи 70).

Разом з тим, безпідставними є посилання Скаржника на те, що нарахування пені розпочи-нається з моменту прострочення сплати штрафу, тобто з 22.07.2015р. (наступний день після закін-чення двохмісячного строку добровільної сплати штрафу (21.07.2015р.) від дати отримання рішен-ня відділення Територіального відділення, оскільки лише після усунення підстав, які стали при-чиною для зупинення нарахування пені виникає обов'язок з нарахування пені за прострочку в оп-латі штрафу та право на звернення до суду з позовом про стягнення несплачених у добровільному порядку штрафів та пені.

При цьому, підстави для зупинення нарахування пені відпали за наслідками перегляду су-дом касаційної інстанції судових актів першої та апеляційної інстанцій у справі №906/898/15 про визнання недійсним рішення Територіального відділення від 15.05.2015 №19-р/к у справі №3.5-15/2015, яким на Відповідача накладено штраф у розмірі 68 000 грн., тому пеня підлягає нараху-ванню з наступного дня після прийняття постанови ВГСУ у справі №906/898/15, тобто з 21.04. 2016, як і зазначено Позивачем.

Безпідставними колегія суддів вважає також посилання Скаржника на пропуск строків по-зовної давності щодо стягнення пені, оскільки Закон України Про захист економічної конкурент-ції , визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження моно по-лізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування еко-номіки України на основі розвитку конкурентних відносин. Цей закон встановлює види, склад правопорушень законодавства про захист економічної конкуренції, заходи відповідальності, що застосовуються за їх вчинення, і процесуальні норми, що визначають порядок притягнення до від-повідальності.

Названий закон не регулює ані цивільно-правових відносин, ані відносин у сфері оподат-кування. Накладений на Відповідача штраф є видом відповідальності за вчинення правопорушен-ня, а нарахована пеня - способом забезпечення сплати цього штрафу.

Водночас позовна давність є інститутом виключно цивільного права, і її застосування зді-йснюється на підставі відповідних норм Цивільного кодексу України до тих відносин, що регулю-ються цивільним законодавством, тоді як спірні правовідносини не належать до цивільних у ро-зумінні статті 1 названого Кодексу, як вірно зазначено судом першої інстанції.

При цьому, встановлена Цивільним кодексом України позовна давність під час оскаржен-ня рішення Антимонопольного комітету України та його органів не застосовується. Такої ж думки дотримується Вищий господарський суду України, що знайшло відображення у п.2 постанови пленуму від 26.12.2011р. №15р. Про деякі питання практики застосування конкурентного законо-давства та у постановах Верховного Суду України від 29.05.2007р. №9/205-06-5910 та від 24.12. 2013р. №3-36гс13.

Із зазначених мотивів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що для нарахування Позивачем та заявлення до стягнення 68 000 грн. пені були всі правові підстави, а тому рішення суду першої інстанції належить залишити без змін, а апеляційну скаргу Відповідача - без задоволення.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім пе-реконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, доводи Скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним су-дом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуаль-ного кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інс-танції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм ма-теріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задо-волення.

Керуючись, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодек-су України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1 . Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма Енергія на рішення господарського суду Житомирської області від 10.05.2017р. у справі №906/162/17залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2 . Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційно-му порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

3 . Справу №906/162/17 повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Розізнана І.В.