Постанова

від 26.06.2017 по справі 904/121/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.06.2017 року Справа № 904/121/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач) суддів: Білецької Л.М., Паруснікова Ю.Б.,

секретар судового засідання: Саланжій Т.Ю.

за участю прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області: ОСОБА_1, службове посвідчення №000865 від 17.08.2012 р.

представники сторін у судове засідання не з'явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдінг компанія "Інтермет" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2017 року у справі № 904/121/17

за позовом ОСОБА_2 місцевої прокуратури №2 Дніпропетровської області, в інтересах держави в особі ОСОБА_2 районної державної адміністрації, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдінг компанія "Інтермет", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 північна ОДПІ ГУ ДФС Дніпропетровської області, м.Кривий Ріг Дніпропетровської області

про дострокове розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2017 року у справі № 904/121/17 (суддя Панна С.П.) позов задоволено в повному обсязі.

Розірвано договір оренди земельної ділянки площею 3,3213 га, розташованої на території Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, укладений 06.06.2005 року між ОСОБА_2 районною державною адміністрацією та товариством з обмеженою відповідальністю "Холдінг компанія "Інтермет" (код ЄДРПОУ 13425190), посвідчений 05.07.2005 року у виконавчому комітеті Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області та зареєстрований 14.10.2006 року ОСОБА_2 районним відділом Дніпропетровської регіональної філії Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру" у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди за №040512102219.

Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Холдінг компанія "Інтермет" повернути державі в особі ОСОБА_2 районної державної адміністрації земельну ділянку загальною площею 3,3213 га, вартістю 961 948,00 грн., розташованої на території Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдінг компанія "Інтермет" на користь прокуратури Дніпропетровської області 2 756,00 грн.

Рішення мотивовано порушенням відповідачем умов договору оренди землі від 06.06.2005 року в частині повної та своєчасної сплати орендних платежів, що відповідно до пункту д) ст.141 Земельного кодексу України є підставою для припинення користування земельною ділянкою.

17.03.2017 року на виконання рішення видано наказ господарського суду.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неналежну оцінку доводів відповідача, порушення норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що суд в оскаржуваному рішенні не привів чіткий розрахунок сум заборгованості відповідача та не зазначив, якими доказами вона підтверджується.

Стверджує, що заборгованість в сумі 32 234,07 грн. ним сплачена, що підтверджується наявною у справі квитанцією.

Також апелянт зазначає, що підстави для розірвання договору відсутні, а у разі прострочення зі сплати орендних платежів позивач має право на нарахування штрафних санкцій.

Просить рішення господарського суду Дніпропетровської області у даній справі скасувати, апеляційну скаргу задовольнити, в задоволенні позову відмовити.

ОСОБА_2 місцева прокуратура №2 Дніпропетровської області у відзиві на апеляційну посилається на інформацію, яка була надана ОСОБА_2 північною ОДПІ ГУ ДФС Дніпропетровської області стосовно того, що відповідач систематично порушував зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати орендної плати згідно договору оренди земельної ділянки від 06.06.2005 року.

Зазначає, що станом на 09.12.2016 року відповідач має податковий борг у розмірі 136 527, 20 грн. за період з 06.09.2015 року по 30.11.2016 року, у тому числі податковий борг з орендної плати за земельну ділянку площею 3,3213 га становить 32 234,07 грн.

Прокурор спростовує доводи скаржника щодо сплати вказаної суми. Зазначає, що питання нарахування та стягнення з ТОВ "Холдінг компанія "Інтермет" штрафних санкцій було предметом судового розгляду у справах адміністративної юрисдикції. Відповідач постійно, з 2015 року порушує умови договору щодо своєчасної сплати орендних платежів. Відсутність заперечень та претензій з боку сторони за договором оренди - ОСОБА_2 районної державної адміністрації за більш як 10 років з дати укладання договору оренди не є, на думку прокурора, доказом сумлінного та повного виконання відповідачем зобов'язання за договором оренди.

Просить суд залишити оскаржуване рішення без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Представники позивача, відповідача та третьої особи були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчить відмітка канцелярії Дніпропетровського апеляційного господарського суду про відправку сторонам ухвали про відкладення розгляду апеляційної скарги за клопотанням апелянта від 07.06.2017 року (а.с.166).

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року " Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Сторони не скористались наданими їм процесуальними правами, явку повноважних представників не забезпечили, вимоги ухвали від 07.06.2017 року позивач та третя особа не виконали, відзив на апеляційну скаргу не надали.

Абзацом 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011року за №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Колегія суддів зазначає, що строк розгляду апеляційної скарги був продовжений відповідно до ст.69 Господарського процесуального кодексу України. Неявка представників сторін не перешкоджає вирішенню спору по суті, оскільки відповідно до ст. ст. 99, 101, 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції, за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу і не зв'язаний доводами апеляційної скарги, перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання з розгляду апеляційної скарги та те, що неявка позивача, відповідача та третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за їх відсутності.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, заслухавши прокурора, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскаржуване рішення слід залишити без змін з наступних підстав:

З матеріалів справи вбачається, що 06.06.2005 року між ОСОБА_2 районною державною адміністрацією та відповідачем було укладено договір оренди землі (а.с.20-21).

Згідно п. 1.1 договору орендодавець (ОСОБА_2 районна державна адміністрація) надає, а орендар (Товариство з обмеженою відповідальністю "Холдінг компанія "Інтермет") приймає у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 3,3213 га, яка розташована на території Лозуватської сільської ради.

Земельна ділянка надається в оренду для обслуговування мотеля-кемпінгу, строком на 20 років, починаючи з моменту підписання сторонами цього договору та відповідної реєстрації (п.3.1. договору).

Факт держаної реєстрації посвідчено 05.07.2005 року №402 у Виконавчому комітеті Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області.

Договір зареєстрований 14.10.2005 року ОСОБА_2 районним відділом Дніпропетровської регіональної філії Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру" у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди за №040512102219.

Відповідно до п.4.2 договору орендна плата сплачується орендарем виключно в грошовій формі. Розмір орендної плати 250 грн. за 1 га в місяць з урахуванням коефіцієнту індексації грошової оцінки землі згідно чинного законодавства України. Орендна плата вноситься щомісячно.

Пунктом 7.5 договору оренди сторони погодили, що у разі невиконання умов договору однією з сторін, потерпіла сторона може вимагати від винної сторони дострокового розірвання цього договору з наступним відшкодуванням усіх понесених збитків або втраченої вигоди.

Відповідно до п.8.1 договору у разі невиконання чи неналежного виконання своїх обов'язків, винна сторона несе відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим договором.

Звернувшись з позовом в інтересах ОСОБА_2 районної державної адміністрації, прокурор посилався на те, що відповідач не сплачує орендну плату починаючи з 06.09.2015 року, орендодавець заходи, направлені на розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки у власність держави не вживає.

Відповідно до ст.29 Господарського процесуального кодексу України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. Відносини, пов'язані з орендою землі, відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду землі" регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, вказаним Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 1 Закону України " Про оренду землі" визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, є договори та інші правочини.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим до виконання.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оренду землі" однією з істотних умов договору оренди є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно із ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

За приписами ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно з п. д) ст. 141 Земельного кодексу України систематична несплата земельного податку або орендної плати є підставою для припинення права користування земельною ділянкою,

Відповідно до п.2.20 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17.05.2011 року № 6 передбачено, що у вирішенні спорів про розірвання договору оренди земельної ділянки судам слід враховувати, що відповідно до статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених умовами договору, та з підстав, визначених статтями 24 і 25 Закону України "Про оренду землі", у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також з підстав, визначених ЗК України та іншими законами України.

Згідно із п. 2.23 цієї ж постанови розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, потрібно мати на увазі, що згідно зі статтями 1, 13 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. Разом з тим доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватися належними доказами, наприклад, довідкою, виданою державною податковою інспекцією про наявність (або відсутність) заборгованості за земельним податком та орендною платою.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Статтею 152 Земельного кодексу України визначено, що власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Положення ст. 34 Закону України " Про оренду землі" передбачають, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Відповідно до п. 6.4.5 договору оренди від 06.06.2005 орендар зобов'язаний після закінчення дії договору повернути земельну ділянку орендодавцеві у стані, не гіршому ніж на момент її передачі.

Пунктом 14.1.136 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

У відповідності до ст.41 Податкового кодексу України органи державної податкової служби є контролюючим органом щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, відповідач в порушення умов договору має заборгованість зі сплати щомісячного розміру орендної плати за користування землею, що підтверджується, інформацією ОСОБА_2 північної ОДПІ ГУ ДФС Дніпропетровської області (а.с.28-29).

Відповідно до змісту повідомлення ОСОБА_2 північної ОДПІ ГУ ДФС Дніпропетровської області від 09.12.2016 року №3689/09/04-18 вбачається, що протягом 2015-2016 року відповідач здійснює сплату платежу з порушенням встановлених законодавством термінів. За вказаний період до Дніпропетровського окружного адміністративного суду було направлено 6 позовних заяв про стягнення боргу з орендної плати, за двома позовами станом на 09.12.2016 року борг погашено.

Матеріали справи містять відповідні судові акти Дніпропетровського окружного адміністративного суду (а.с.35-40).

У відзиві на позовну заяву позивач стверджував щодо сумлінного виконання ним умов договору та відсутність претензій зі сторони орендодавця.

Між тим, такі доводи спростовуються матеріалами справи, які вказано вище.

Відповідач надав суду першої інстанції платіжне доручення №77 від 01.03.2017 року про погашення податкового боргу на суму 18 300,00 грн. та дублікат квитанції про сплату 01.03.2017 року орендної плати за період березня 2017 року (а.с.61-62).

Між тим, вказані докази не є належними та допустимими в розумінні вимог ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не спростовують доводи позову станом на час звернення прокурора до суду ( на 04.01.2017 року).

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

Враховуючи, що висновки оскаржуваного судового рішенняу апелянтом не спростовано, апеляційна скарга не доведена, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2017 року у справі № 904/121/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд

Суддя: Л.М. Білецька

Суддя: Ю.Б. Парусніков

Повний текст постанови складено 29.06.2017 року.