Ухвала

від 23.06.2017 по справі 808/3750/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

23 червня 2017 року м. Київ К/800/20972/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Швед Е.Ю., перевіривши касаційну скаргу Одеської митниці ДФС

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року

у справі № 808/3750/13-а

за позовом Приватного підприємства "Тріса"

до Південної митниці Міндоходів,

третя особа: Запорізька митниця Міндоходів,

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Південної митниці, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомленяь-рішення.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від24 травня 2017 року, позов задоволено, скасовано спірні рішення.

До Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга відповідача, в якій він, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

Доводи касаційної скарги мотивовані тим, що надані позивачем до митного оформлення документи не містили всіх даних, зокрема витрат на транспортування товарів.

Як вбачається з доданих до касаційної скарги судових рішень, відповідно до наказів Запорізької митниці № 775 від 14 лютого 2012 року, № 78 від 05 лютого 2013 року та загального плану проведення планових виїзних перевірок фахівцями Запорізькою митницею проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання відповідачем вимог законодавства України з питань державної митної справи за період його діяльності з 01 січня 2010 року по 30 листопада 2012 року, за результатами якої Запорізькою митницею складено акт перевірки № 0016/13/112000006/0032419884 від 06 березня 2013 року

В ході перевірки митним органом зроблено висновки про:

- порушення вимог положень ст.ст. 81, 259, 260, 264, п. 5 ч. 2 ст. 267 Митного кодексу України № 92-IV від 11 липня 2002 року (чинного на час митного оформлення), ст. 49, 51, 52, 53, п. 5 ч. 10 ст. 58, ст. 257, 289 Митного кодексу України № 4495-VI від 13 березня 2012 року (чинного на час митного оформлення), внаслідок включення декларантом до митної вартості товарів витрат на транспортування оцінюваних товарів не в повному обсязі, що призвело до заниження податкового зобов'язання на загальну суму 88901,54 грн. та підлягає перерахуванню до Державного бюджету України, з них:

- ввізне мито (вид 020) у сумі 19759,11 грн. (нарахування податкового зобов'язання здійснене на підставі ст.ст. 3 і 4 Закону України Про Єдиний митний тариф № 2097-ХІІ від 05 лютого 1992 року (зі змінами та доповненнями), чинного на час митного оформлення, ст.ст. 270, 272, 277 та 280 Митного кодексу України, у редакції Закону України № 4495-VI від 13 березня 2012 року.;

- ПДВ (вид 028) у сумі 69142,43 грн. (нарахування податкового зобов'язання здійснене на підставі пп. 4.3 п. 4 Закону України Про податок на додану вартість № 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року (зі змінами та доповненнями), чинного на час митного оформлення, та на підставі пп. в п. 185.1 ст. 185; п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України, (чинного на час митного оформлення).

На підставі акту перевірки № 0016/13/112000006/0032419884 від 06 березня 2013 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 31 від 27 березня 2013 року на загальну суму 2123,74грн. (ввізне мито), з яких 1698,99 грн. основного платежу та 424,75 грн. штрафних санкцій;

- № 32 від 27 березня 2013 року на загальну суму 3964,3 гривень (ПДВ), з яких 3171,44 гривень основного платежу та 792,86 гривень штрафних санкцій.

Підставою для донарахування позивачу сум грошових зобов'язань з ПДВ та ввізного мита став висновок Запорізької митниці про встановлення фактів неповного декларування сум вартості міжнародних транспортно-експедиційних (транспортних) послуг з доставки імпортованих товарів та факти невключення транспортно-експедиційних витрат, пов'язаних із транспортуванням та експедируванням товарів. На обґрунтування такого висновку митним органом у акті перевірки зазначено, що вказане порушення мало місце внаслідок заявлення позивачем під час митного оформлення товару недостовірних відомостей щодо фактичних витрат на транспортування оцінюваних товарів, які містяться в первинних документах бухгалтерського обліку, отриманих від декларанта й наданих безпосереднім виконавцем послуг, та в документах, наданих декларантом до митного оформлення, а саме до митної вартості товарів не включено витрати на транспортування оцінюваних товарів.

В акті перевірки зазначено, що з метою підтвердження витрат, понесених при здійсненні транспортно-експедиційних послуг з доставки вантажів, імпортованих позивачем, ввезених на митну територію України транспортними засобами, які включаються до ціни товарів, які були ввезених на митну територію України Запорізькою митницею було здійснено запити до:

- ФОП ОСОБА_1 щодо надання пояснень та документальних підтверджень вартості транспортно-експедиційних (транспортних) послуг на який отримано відповідні документи;

- ТОВ Віталонг щодо надання пояснень та документальних підтверджень вартості транспортно-експедиційних (транспортних) послуг - на які отримано відповідні документи;

- ПП ІЛК Аверс-Транс щодо надання пояснень та документальних підтверджень вартості транспортно-експедиційних (транспортних) послуг - на який отримано відповідні документи;

- ПП Юніс-ТЕП щодо надання пояснень та документальних підтверджень вартості транспортно-експедиційних (транспортних) послуг - на який отримано відповідні документи;

- ТОВ Ін-Транс щодо надання пояснень та документальних підтверджень вартості транспортно-експедиційних (транспортних) послуг - на який отримано відповідні документи.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідно до ст. 267 Митного кодексу України від 11 липня 2002 № 92- IV (у редакції, чинній на час митного оформлення) до митної вартості товарів не включаються витрати на їх транспортування після ввезення на митну територію України за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, які документально підтверджено та які піддаються обчисленню.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій та зазначає наступне.

Ч. 11 ст. 58 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI (чинного на час митного оформлення) визначено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або піддягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені в цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню, зокрема, витрати на транспортування після ввезення.

Суди попередніх інстанцій встановили, що позивачем для підтвердження фактичної складової витрат на транспортування до митного кордону України при здійсненні митного оформлення вантажів позивач отримує від транспортної компанії довідки про витрати доставки вантажів, до митного кордону України. Ці довідки, завірені транспортною компанією, згідно з вимог Митного кодексу України та надані до митного органу для підтвердження витрат на транспортування і були додані позивачем до всіх ВМД для формування митної вартості.

П. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766 Про затвердження Порядку декларування митної вартості, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження (чинної на час митного оформлення), передбачає, що для підтвердження транспортних витрат, які відповідно до Митного кодексу України включаються до ціни товару, декларант зобов'язаний подати довідку підприємства-перевізника, що здійснило перевезення, яка містить реквізити товаротранспортного документа, відомості про маршрут перевезення, розмір плати за надання транспортно-експедиційних послуг та підписи керівника і головного бухгалтера такого підприємства.

В той же час, відповідно до норм чинного законодавства не вимагається підтвердження вартості транспортування товарів до митного кордону України у вигляді актів, рахунків та іншої первинної документації. Основною вимогою є надання відповідної довідки (що і було зроблено позивачем у всіх вказаних в акті випадках) та можливість виділення витрат на транспортування по території України з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню.

У разі сумнівів щодо достовірності цих даних відповідач мав можливість, під час перевірки, запросити інформацію в транспортних компаній стосовно підтвердження вартості послуг з транспортування товарів для позивача саме до митного кордону України, а не повну вартість послуг за відповідними договорами та актами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в ході перевірки позивач надавав додаткові розшифрування до актів виконаних робіт з транспортними компаніями з зазначенням вартості послуг з транспортування товарів до митного кордону України та окремо по території України, однак вони не були взяті до уваги перевіряючими.

За таких обставин, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного та обгрунтованого висновку про те, що висновки та факти, встановлені актом перевірки № 0016/13/112000006/0032419884 від 06 березня 2013 року щодо неповного декларування сум вартості міжнародних транспортно-експедиційних (транспортних) послуг по доставці імпортованих товарів та щодо не включення транспортно-експедиційних витрат, пов'язаних із транспортуванням та експедируванням товарів є необґрунтованими, отже, відповідач під час прийняття податкових повідомлень-рішень форми Р № 31 та № 32 від 27 березня 2013 року діяв не у спосіб, який визначено чинним законодавством України.

Доводи касаційної скарги вказаних висновків судів не спростовують.

Відповідно до п. 5 ч. 5 ст. 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом вказаної норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи, порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення щодо того, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Оскільки доводи скаржника не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не викликають необхідності перевірки матеріалів справи у зв'язку з ненаведенням підстав, які б дозволили вважати, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального або процесуального права, ця касаційна скарга є необґрунтованою.

Керуючись статтями 211, 213, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Одеської митниці ДФС на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року у справі № 808/3750/13-а .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Е.Ю. Швед