Рішення

від 23.06.2017 по справі 522/9987/16-ц

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/9987/16-ц

Провадження № 2/522/238/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2017 року

Приморський районний суд м. Одеси у складі :

головуючого-судді: Кічмаренко С.М.,

за участю секретаря: Стогнієнко Т.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з позовом, яким просить суд стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в розмірі 5 000 000,00 дол. США, що еквівалентно 125 830 000,00 грн., три відсотки річних від простроченої суми розмірі 37 874,00 дол. США, що еквівалентно 9 531 219,00 грн. та проценти за користування грошовими коштами в розмірі 2 220 808,00 дол. США, що еквівалентно 55 888 854,00 грн., а всього грошові кошти на суму 191 250 073,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 30 грудня 2012 р. відповідачем ОСОБА_2 складено друковану розписку про отримання від ОСОБА_1 у борг 5 000 000,00 доларів США, які добровільно ним не повернуті, що стало підставою для звернення до суду із даним позовом.

Відповідач ОСОБА_2 факт підписання розписки заперечував та просив у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

До початку розгляду справи по суті ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом, яким просив визнати договір позики, оформлений розпискою від 30.12.2012 р., недійним. В обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_2 зазначив, що вказаний договір позики ним не укладався, грошові кошти від ОСОБА_1 ним не отримувались, підпис під розпискою ОСОБА_2 не належить, а надрукована з використанням комп'ютерної техніки розписка містить підроблений підпис, візуально схожий на підпис ОСОБА_2

Ухвалою від 15.06.2017 р. зустрічний позов був прийнятий до спільного розгляду із первісним позовом.

Позивач та його представник до судового засідання 23.06.2017 р. не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

До судового засідання з'явились представники відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - просили у задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов - задовольнити.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані сторонами докази, вважає, що в задоволенні первісного позову необхідно відмовити, а зустрічний позов - задовольнити з таких підстав.

По справі встановлені наступні фактичні обставини.

При поданні позовної заяви позивач ОСОБА_1 надав копію друкованої розписки від 30.12.2012 р., в якій міститься підпис, що за твердженням позивача належить ОСОБА_2 (том 1 а.с. 6). Відповідач факт підписання вказаної розписки та отримання грошових коштів не визнає та заперечує.

Заявами про забезпечення доказів від 22.07.2016 р. та від 04.10.2016 р. представник відповідача ОСОБА_2 просив витребувати та оглянути в судовому оригінал розписки від 30.12.2012 р., оскільки на думку відповідача вказана розписка не існує в оригіналі, а якщо оригінал вказаної розписки існує, то підпис ОСОБА_2 на ньому підроблений. Крім того посилалися на те, що ОСОБА_1 неодноразово надавав до суду підроблені документи, зокрема у справах, в яких приймав участь його брат - ОСОБА_2

В судовому засіданні 04.10.2016 р. представником позивача надано для огляду оригінал розписки від 30.12.2012 р. ( том 1 а.с. 179). Оригінал розписки до матеріалів справи не долучався та після огляду був повернутий представнику позивача.

Після надання для огляду оригіналу розписки представником відповідача було заявлене клопотання про призначення комплексної судової технічної експертизи документу та почеркознавчої експертизи.

Ухвалою суду від 03.11.2016 р. по даній справі за призначено комплексну судову технічно-почеркознавчу експертизу. Перед судовими експертами поставлені питання - чи є розписка, складена від імені ОСОБА_2 30.12.2012 року, оригіналом документу або створена за допомогою копіювальної техніки (зокрема, технічних засобів кольорового друку), та чи виконаний підпис, що міститься на розписці від 30.12.2012 року, особисто ОСОБА_2 або виконаний від його імені іншою особою? ( том 1 а.с. 210).

Проведення комплексної судової експертизи доручено експертам ДП Одеський науково-дослідний інститут судових експертиз при Міністерстві юстиції України. Також в судовому засіданні 12.12.2016 р. в присутності представників сторін, відібрано експериментальні зразки підпису ОСОБА_2

Ухвалою суду про призначення судової експертизи від 03.11.2016 р. позивача ОСОБА_1 зобов'язано надати на вимогу експертів оригінал розписки від 30.12.2012 року для проведення експертного дослідження, роз'яснено сторонам положення ст. 146 ЦПК України стосовно наслідків ухилення від участі в експертизі.

Клопотанням експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз від 16.02.2017 р., направленого листом від 27.02.2017 р. № 17-694/02вих., отриманого судом 28.02.2017 р., запитано оригінал документа, що підлягає дослідженню, а саме - оригінал розписки від 30.12.2012 р. (том 1 а.с. 227).

Клопотанням експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз від 06.02.2017 р., направленого листом від 01.03.2017 р. № 17-694вих., отриманого судом 14.03.2017 р., запитано оригінал розписки від 30.12.2012 р. (том 1 а.с. 229).

Незважаючи на те, що експертами двічі заявлялися клопотання про надання оригіналу документу, що підлягає дослідженню, оригінал розписки так і не був наданий ОСОБА_1 в установленому законом порядку до суду або експертної установи.

Відповідно до п. 1.13. Наказу Міністерства юстиції України від 08.12.1998 р. №53/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03.11.1998 р. за N 705/3145) про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень передбачено, що у випадку невиконання клопотань експерта щодо надання додаткових матеріалів, несплати вартості експертизи протягом 45 календарних днів з дня направлення клопотання в порядку, передбаченому чинним законодавством, незабезпечення прибуття експерта, безперешкодного доступу до об'єкта дослідження, а також належних умов для його роботи (учинення перешкод з боку сторін, що беруть участь у справі, в обстеженні об'єкта) матеріали справи повертаються органу (особі), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), із зазначенням мотивованих причин неможливості її проведення

Оригінал розписки від 30.12.2012 р. ОСОБА_1 не надавався, незважаючи на те, що ОСОБА_1 є позивачем по справі, а присутньому в судовому засіданні 03.11.2016 р. представнику позивача було роз'яснено про наслідки ухилення від проведення судової експертизи.

27.04.2017 р. до канцелярії суду надійшло повідомлення про неможливість надання висновку судово-почеркознавчої експертизи від 25.04.2017 р. № 17-694/02 ( том 2 а.с. 7).

05.05.2017 р. до канцелярії суду надійшло повідомлення про неможливість надання висновку судово-почеркознавчої експертизи від 03.05.2017 р. № 17-458/02 ( том 2 а.с. 9-10).

Причиною неможливості надання висновку судового експерта стало ухилення позивача від участі в проведенні експертизи та ненадання за запит судових експертів оригіналу спірної розписки від 30.12.2012 р.

Згідно ч. 1, 2, 4 ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Ухвалою суду від 15.05.2017 р. провадження по справі було поновлено, призначено справу до слухання та розглянуто на підставі наявних у справі доказів.

В матеріалах справи наявний висновок експертного почеркознавчого дослідження від 24.10.2016 р. № 14462, підготовлений Київськими експертно-дослідним центром , за підписом судового експерта ОСОБА_5 (свідоцтво НОМЕР_1 від 28.05.2014 р., дійсне до 28.05.2019 р), яким підтверджено, що підпис від імені ОСОБА_2, електрографічне зображення якого міститься зліва від друкованого запису прізвища ОСОБА_2. в електрофотокопії боргової розписки від 30.12.2012 р. про отримання коштів на суму 5,0 млн. доларів США, виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_2 (том 1 а.с.200-208).

Також, в матеріалах справи наявний висновок експертного почеркознавчого дослідження від 09.12.2016 р. №80/16, підготовлений Центром судових експертиз Альтернатива за підписом судового експерта ОСОБА_6 (свідоцтво від 26.09.2012 р., дійсне до 26.09.2017 р.), яким встановлено, що підпис від імені ОСОБА_2, електрографічне зображення якого міститься проти від друкованого запису прізвища: ОСОБА_2. в електрофотокопії боргової розписки від мені ОСОБА_2 на ім'я ОСОБА_1 на суму: 5.000.000 (п'ять мільйонів) доларів США від 30.12.2012 р., виконано не ОСОБА_2, а іншою особою з наслідуванням справжнього підпису ОСОБА_2 (том 1 а.с. 216-223).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (стаття 212 ЦПК України).

Відповідно до ст. 10 ЦПК України принципами цивільного процесу є змагальність та диспозитивність. Оцінюючи наявні у справі докази в сукупності суд виходить з того, що два наданих представниками ОСОБА_2 висновки спеціалістів, що виконані атестованими судовими експертами почеркознавцями, розцінюються судом як належні письмові докази, які підтверджують те, що він ніколи не підписував спірну розписку від 30.12.2012 р. Натомість позивачем не було надано доказів на підтвердження того, що підпис у спірній розписці належить ОСОБА_2, а від проведення комплексної технічної та почеркознавчої експертизи, якою міг бути підтверджений або спростований факт належності підпису у спірній розписці ОСОБА_2, позивач ухилився шляхом не надання експертам оригіналу документу, що підлягав експертному дослідженню.

Відповідно до ст. 146 ЦПК України у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

На підтвердження позиції відповідача за первісним позовом суд також приймає до уваги письмову заяву сина позивача, в якій зазначено, що йому відомо і він був присутній на перемовинах, на яких його батько ОСОБА_1 зі своїми адвокатами обговорював плани з виготовлення підроблених документів з метою подальшого тиску на ОСОБА_2 (том 1 а.с. 141-142). Також відповідно до ст. 61 ЦПК України суд приймає до уваги той факт, що в інших судових процесах за участю ОСОБА_1 були встановлені факти надання ОСОБА_1 до суду в якості доказів підроблених документів, що на думку суду свідчить про систематичне злісне зловживання процесуальними правами з боку ОСОБА_1

Надаючи оцінку зустрічному позову ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики, укладення якого посвідчене розпискою від 30.12.2012 р., суд зазначає наступне. За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ч. 1, 2 ст. 1046 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти (ч. 1, 2, ст. 11 ЦК України).

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що відповідач не визнає факт підписання розписки, а з наявних двох висновків спеціалістів, складених судовими експертами-почеркознавцями, підтверджується, що підпис в розписці дійсно не належить ОСОБА_2, а виготовлений іншою особою з наслідуванням підпису відповідача ОСОБА_2

Таким чином, на думку суду, розписка від 30.12.2012 р., яка містить підроблений підпис ОСОБА_2, не може бути доказом укладення між сторонами договору позики не свідчить про те, що між сторонами виникли цивільні обов'язки та обов'язки (правовідносини позики). Суд також приймає до уваги той факт, що незважаючи на велику суму позики, розписка є єдиним документом на якому ґрунтуються вимоги позивача за первинним позовом, а будь-які інші докази наявності між сторонами відносин позики в матеріалах справи відсутні.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відсутність справжнього підпису ОСОБА_2 у розписці від 30.12.2012 р. свідчить про відсутність волевиявлення на виникнення (набуття) відповідних цивільних прав та обов'язків. Отже, договір позики не спрямований на реальне настання для сторін правових наслідків у вигляді виникнення між сторонами відносин позики.

За змістом ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 ЦК України).

Ухвалою від 19.09.2016 р. з ДПІ у Приморському районі м. Одеси витребувано інформацію про доходи ОСОБА_1 як фізичної особи та як фізичної особи-підприємця за 2006 - 2014 роки.

Разом з листом ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 05.10.2016 р. № 22251/9/15-53-13-06 надано податкові декларації ОСОБА_1 за період 2007 - 2012 роки (том 1 а.с.187).

Так, доходи ОСОБА_1 за 2007 рік склали - 499750,00 грн., 2008 рік - 499770,00 грн., 2009 рік - 499700,00 грн., 2010 рік - 494272,00 грн., 2011 рік - 621900,00 грн. (з яких доходи як фізичної особи-підприємця - 489,990 грн.), за 2012 рік - 827750,00 грн.

Таким чином, дохід ОСОБА_1 протягом 2007 - 2012 років склав 3.443.142,00 грн., тоді які сума коштів, які начебто були передані на підставі розписки, складає в гривневому еквіваленті 125.830.000,00 грн. Будь-які інші докази фінансової спроможності позивача за первісним позовом надати в позику ще 120 000 000,00 грн. додатково до його доходів, що були задекларовані за п'ять років, що передують даті складання спірної розписки, в матеріалах справи відсутні. Тому суд погоджується з позицією відповідача за первинним позовом, що фінансова можливість ОСОБА_1 надати в позику 5,0 млн. доларів США не підтверджена наявними у справі доказами.

Крім того, в матеріалах справи наявні документи, що свідчать про існування значних боргів у ОСОБА_1 перед третіми особами, а також перед самим відповідачем за первісним позовом ОСОБА_2

23.05.2007 р. між АКБ Укрсоцбанк та ОСОБА_1 укладений договір відновлювальної кредитної лінії №660/44-302. Майновими поручителями ОСОБА_1 виступили ТОВ Нікарт та ТОВ Велліана . Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.08.2014 р. №916/1817/14 встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором становила 1.999.246,37 дол. США, що еквівалентно 22.446.284,70 грн. Вказана заборгованість погашена за рахунок звернення стягнення на майно майнових поручителів ТОВ Нікарт та ТОВ Велліана . За позовами ТОВ Нікарт та ТОВ Велліана з ОСОБА_1 в регресному порядку стягнено 22.031.988,00 грн.

26.04.2006 р. ОСОБА_1 з ПАТ АБ Південний укладено кредитний договір № В 213. Поручителем ОСОБА_1, в тому числі, майновим, виступило ТОВ Лемма .

20.12.2013 р. загальними зборами учасників ТОВ Лемма вирішено здійснити продаж переданих в іпотеку АБ Південний (за його згодою) нежилих приміщень №502 та нежилих приміщень №550 за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, 11-а, а отримані кошти направити на погашення боргу ОСОБА_1 перед ПАТ Південний .

Кошти від продажу нежилих приміщень № 502 та № 550 за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, 11-а у сумі 2.135.999,92 грн., у повному обсязі витрачені на погашення кредиту ОСОБА_1, що підтверджується змістом договорів купівлі-продажу, меморіальним ордером №15295 від 27.03.2014 р.

Погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ АБ Південний за кредитним договором від 26.04.2006 р. № В 213 на суму 22.228,79 дол. США здійснював і відповідач ОСОБА_2, що підтверджується листом АБ Південний від 31.07.2013 р. №0-16-26977 БТ.

У матеріалах справи наявні розписки ОСОБА_1 від 30.07.2012 р. розмірі 600.000 дол. США від 31.07.2012 р. на суму 185.000 дол. США та від 06.09.2012 р. на суму 60.500 дол. США, про отримання в борг коштів від ОСОБА_2 Борг за вказаними розписками стягується по справі №522/17236/15-ц.

На думку суду вказані вище боргові зобов'язання ОСОБА_1, більшість з яких підтверджено судовими рішеннями, що набрали чинності, додатково свідчать про відсутність фінансової можливості у ОСОБА_1 надати позику на таку значну суму.

Таким чином, з урахуванням ухилення ОСОБА_1 від надання оригіналу розписки для експертного дослідження; враховуючи висновки двох експертних почеркознавчих досліджень; відсутність доказів існування у ОСОБА_1 рівня доходів або заощаджень для надання такої позики; отримання банківських кредитів на менші суми, які ОСОБА_1 не зміг повернути, суд критично ставиться до тверджень ОСОБА_1 про надання позики ОСОБА_2 в сумі п'ять мільйонів доларів США.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Оскільки в судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 надавав для огляду документ, який він вважає оригіналом розписки від 30.12.2012 р. та підставою для виникнення цивільних правовідносин, тобто, довів факт існування спірного договору, то суд вважає можливим задовольнити зустрічний позов та визнати договір позики, оформлений розпискою від 30.12.2012 р., недійсним.

Також, суд приймає до уваги доводи відповідача про те, що позивачем ОСОБА_1 по іншим судовим справам надавались підроблені документи, що встановлено, зокрема, ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 11.08.2016 р., однак їх оцінка не стосується предмету доказування у даній справі та не є підставою для визнання недійним договору позики, що оспорюється за зустрічним позовом у даній справі.

Таким чином, надаючи оцінку зібраним по справі доказам в сукупності, суд доходить висновку про те, що первинний позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, а зустрічний позов ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним підлягає задоволенню.

На підставі викладеного й керуючись ст. ст. 11, 12, 15, 16, 202, 203, 215, 216, 1046, 1047 ЦК України, ст. ст. 7, 8, 10, 15, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати недійсним договір позики на суму на суму 5 000 000,00 (п'ять мільйонів) доларів США, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, оформлений розпискою від 30.12.2012 р., складеною від імені ОСОБА_2.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу через Приморський районний суд. м. Одеси до Апеляційного суду Одеської області протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: С.М. Кічмаренко

23.06.2017