Постанова

від 07.06.2017 по справі 806/1082/17

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2017 року м.Житомир справа № 806/1082/17

категорія 2.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шимоновича Р.М.,

секретар судового засідання Степанчук С.В.,

за участю: представників позивача та представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області по не розгляду у відповідності з приписами частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України його клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, на яких розміщено належні йому на праві власності об'єкти нерухомості - приміщення корівника з молокоблоком, будинку тваринника (їдальні) та будинку штучного запліднення, розташовані на неприватизованих земельних ділянках для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,7256 га (кадастровий номер 1820855300:04:000:0162) та площею 0,2061 га (кадастровий номер 1820855300:04:000:0156) та дачі дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надання мотивованої відмови у його наданні;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області розглянути його клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, на яких розміщено належні йому на праві власності об'єкти нерухомості - приміщення корівника з молокоблоком, будинку тваринника (їдальні) та будинку штучного запліднення, розташовані на неприватизованих земельних ділянках для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,7256 га (кадастровий номер 1820855300:04:000:0162) та площею 0,2061 га (кадастровий номер 1820855300:04:000:0156) та зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області надати відповідний дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на яких розміщені зазначені об'єкти нерухомості для ведення особистого селянського господарства.

В обґрунтування позову зазначив, що в лютому та серпні 2016 року звернувся до відповідача із заявами про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Однак, за результатами розгляду його заяв відповідачем не прийнято рішення, передбаченого частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України, чим допущено протиправну діяльність.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Встановлено, що 24.02.2016 позивач звернувся до відповідача з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Гришковецької селищної ради Бердичівського району (а.с 11).

За результатами розгляду заяви, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області листом від 01.08.2016 Л-2065/0-2018/6-16 повідомило позивача, що не може позитивно розглянути заяву, оскільки Гришковецька селищна рада вважає за неможливе виділити у власність зазначену у клопотанні земельну ділянку (а.с. 13).

23.08.2016 позивач повторно звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га.

За результатом розгляду заяви, відповідач листом від 08.02.2017 №Л-7525/0-966/6-17 повідомив позивача, що із доданих графічних матеріалів неможливо визначити відповідність місцерозташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів та містобудівної документації, в тому числі неможливо точно визначити місцерозташування затребуваної земельної ділянки в проектних межах через масштаб графічних матеріалів, відсутність інформації щодо прив'язки земельної ділянки до відповідного населеного пункту. З огляду на наведене, відповідачем запропоновано позивачеві подати новий пакет документів та повторно звернутись з заявою.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду його клопотання, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступних мотивів.

Згідно зі частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно зі частиною другою статті 116 Земельного кодексу України, набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (пункт "в" частини третьої статті 116 Земельного кодексу України).

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначено статтею 118 Земельного кодексу України.

Так, частиною шостою указаної статті Кодексу передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_2 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно зі частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що до клопотання про отримання земельної ділянки слід додавати графічні матеріали, на яких зазначено її бажане місце розташування. Метою надання цих матеріалів є необхідність її ідентифікації відповідачем для перевірки відповідності місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Від перевірки указаних підстав залежить рішення відповідача про надання чи відмову в надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Так, зі змісту листа відповідача від 08.02.2017 вбачається, що позивачем було долучено до клопотання графічні матеріали, які не містили необхідних відомостей. Попри це, відповідач не прийняв жодного рішення, передбаченого частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України.

Зокрема, відповідачем проігноровано положення статті 118 Земельного кодексу України, якою передбачено чіткий алгоритм дій уповноваженого органу при розгляді клопотання щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а саме: надання дозволу або мотивованої відмови у його наданні.

Суд наголошує, що законодавцем не наділено відповідача повноваженнями щодо надання рекомендацій зацікавленим особам у отриманні земельної ділянки повторно звертатись до відповідних органів виконавчої влади.

Отже, суд дійшов висновку, що Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області належним чином не розглянуто та не прийнято відповідне рішення за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1, що суперечить приписам частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України.

При цьому, суд констатує, що відповідачем вживались дії щодо розгляду клопотань позивача, а тому не вбачає підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача, з огляду на що відмовляє у задоволенні позовних вимог у цій частині.

Разом з тим, суд зазначає, що неналежний розгляд клопотання позивача та не прийняття відповідного рішення за результатами розгляду розглядається як неналежне виконання суб'єктом владних повноважень своїх повноважень та недотриманням вимог чинного законодавства, що є порушенням основоположних принципів, викладених у статті 19 Конституції України.

На підставі вищевикладеного, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати неправомірними дії Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо неналежного розгляду клопотання ОСОБА_1 від 23.08.2016.

Враховуючи встановлені обставини, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в частині зобов'язання Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 23.08.2016.

Разом з тим, суд не вбачає підстав для зобов'язання відповідача надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою, з огляду на наступне.

Аналіз положень Земельного кодексу України дає підстави стверджувати, що надання дозволу на розроблення проекту землеустрою є дискреційним повноваженням відповідача.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Наділивши державні органи дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Виходячи з вищевикладеного, задоволення позовних вимог в цій частині є формою втручання в дискреційні повноваження державного органу.

З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо неналежного розгляду клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність від 23.08.2016.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність від 23.08.2016.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Р.М.Шимонович

Повний текст постанови виготовлено: 14 червня 2017 р.