Постанова

від 27.06.2017 по справі 809/2971/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2017 рокуЛьвів№ 876/5111/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Качмара В.Я.,

суддів - Ніколіна В.В., Старунського Д.М.,

при секретарі судового засідання - Куціль С.І. ,

за участі представників позивача - ОСОБА_1,

та відповідача - Гавадзина М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційні скарги Надвірнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області та фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 березня 2017 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Надвірнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та скасування наказів, -

ВСТАНОВИВ:

Ще у липні 2015 року фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - ФОП) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Яремчому Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - ДПІ; правонаступник Надвірнянська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - ОДПІ) в якому просив визнати протиправними дій щодо проведення перевірки ФОП за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, визнати протиправними та скасувати накази відповідача від 08.06.2015 №114 Про проведення документальної планової виїзної перевірки СГД ОСОБА_3 (р.н.о.к НОМЕР_1) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.13р. по 31.12.14. (далі - Наказ №114), від 20.07.2015 №140 Про внесення змін до наказу ДПІ у м.Яремчому від 08 червня 2015 №114 (далі - Наказ №140) та від 21.07.2015 №141 Про перенесення терміну проведення документальної планової виїзної перевірки СГД ОСОБА_3 р.н.о.к.п.п - НОМЕР_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.13р. по 31.12.2014р. (далі - Наказ №141). Позовні вимоги обґрунтовані тим, що такі накази видано протиправно, оскільки у відповідача не було правових підстав проводити планову виїзну перевірку, через порушення періодичності проведення такої та вимог п.3 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи (далі - Закон №71-VIII). Наказ на продовження проведення перевірки необхідно оформляти в ході проведення перевірки та не допускати перерви між датою закінчення перевірки згідно першого направлення та датою продовження перевірки, зазначеної в наказі на продовження.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 5 листопада 2015 року у справі №809/2971/15, яку залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2016 року, в задоволенні позову відмовлено (а.с.148-152, 202-207 т.1).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 7 лютого 2017 року ці судові рішення скасовано та направлено справу на новий судовий розгляд в суд першої інстанції (а.с.85-90 т.2).

Судом звернуто увагу на правову позицію висловлену Верховним Судом України у постанові від 27 січня 2015 року №21-425а14 та указано, що для правильного вирішення цього спору судам слід було ретельно перевірити законність прийнятих ДПІ наказів, зокрема, встановити, чи отримувався позивачем дохід більше 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік, чи ввозились на митну територію України (вироблялись/реалізувались) підакцизні товари, що, з огляду на встановлені Законом №71-VIII обмеження, надало б відповідачу право на здійснення планової виїзної документальної перевірки з питання дотримання ФОП вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з вказаний період, або ж наявність дозволу Кабінету Міністрів України (далі - КМУ), заявки позивача щодо його перевірки, рішення суду тощо.

При новому розгляді справи, постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 березня 2017 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано Накази №№114, 140 і 141 в частині проведення планової виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за винятком питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь ФОП за рахунок бюджетних асигнувань ОДПІ 36,54 грн судового збору.

Із судовим рішенням не погодилися обі сторони.

Відповідач просить скасувати таке рішення в частині задоволених позовних вимог та прийняти нову постанову, якою в позові відмовити повністю. Вказує, що суд невірно застосував норму п.3 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону №71-VIII, позаяк позивач здійснював реалізацію підакцизних товарів, а тому обмеження передбачені такою нормою не поширюються в залежності від суб'єкта перевірки - з 01.01.2015 на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари.

У свою чергу позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю. Покликається на те, що недоведено віднесення позивача до платників податку із середнім ступенем ризику, порушено вимоги пунктів 77.2, 77.4 ст.77, п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України (далі - ПК), Наказом №140 необґрунтовано продовжено строк проведення перевірки, перевірка фактично проводилася в приміщенні податкового органу без повідомлення ФОП. На виконання вимог п.3 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону №71-VIII в оспорюваних наказах мало бути чітко визначено про проведення перевірки лише щодо вичерпного переліку питань - дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, апеляційні скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційну скаргу ОДПІ необхідно задовольнити, а апеляційну скаргу ФОП - залишити без задоволення, з таких міркувань.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач відноситься до платників податків із середнім ступенем ризику, відтак його правомірно включено до плану-графіку проведення перевірки, оскільки остання перевірка даного платника податків проводилась податковими органами у серпні 2013 року. Поняття раз на два роки не тотожне поняттю через два роки , а тому податковим органом дотримано норму законодавства щодо включення до плану-графіка перевірок не частіше ніж раз на два календарних роки. Враховуючи відсутність позивача на території України в період коли направлявся Наказ №114 та вжиття ДПІ заходів по встановленню його місцезнаходження, останньою Наказами №№140, 141 правомірно змінювалася дата проведення перевірки. Позивачем та його представником в ході проведення перевірки не були надані перевіряючим первинні документи з підстав їх втрати у зв'язку з анексією Криму, де раніше він проводив свою діяльність.

Поряд з цим, суд вважав, що обмеження, встановлені п.3 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону №71-VIII не поширювалися на перевірку даного суб'єкта гоподарювання, але тільки в частині проведення перевірок з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість, а тому у ДПІ були всі підстави для проведення перевірки ФОП.

Погодитися із доводами суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог не можна, оскільки ним проігноровано обов'язкові висновки та мотиви Вищого адміністративного суду України викладені в ухвалі від 7 лютого 2017 року та помилково витлумачено п.3 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону №71-VIII.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п.9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Апеляційним судом, з врахуванням встановленого судом першої інстанції, встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_3 з 26.04.2000 зареєстрований як фізична особа - підприємець, взятий на облік як платник податків у ДПІ 30.07.2014. Основний вид його діяльності роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами про що отримав відповідну ліцензію (а.с.7-8, 36 т.1, а.с.207-209 т.2).

08.06.2015 ДПІ видала Наказ №114 про проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 терміном 10 робочих днів з 18.06.2015. Підставою проведення перевірки в цьому Наказі зазначено затверджений план-графік проведення документальних перевірок суб'єктів господарської діяльності ДПІ на II квартал 2015 року (далі - План-графік), пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, ст.77 ПК. Цей наказ отриманий представником позивача лише 17.07.2015 (а.с.37, 38 т.1).

До цього, такий Наказ направлявся ДПІ на юридичну адресу позивача, однак поштове повідомлення про вручення повернулося з відміткою за зазначеним адресом тимчасово не проживає (а.с.39 т.1).

Посадовими особами відповідача з виїздом на місце 18.06.2015 здійснено обстеження місцезнаходження ФОП за адресом с.Поляниця уч.Подина, де знаходилися магазин Лісовий та кафе Дрова . ФОП був відсутній за вказаною адресою (а.с.55, 56 т.1).

18.06.2015 та 03.07.2015 відповідачем надіслано до ОУ Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області запити №73/7/09-18-17-0/666 та №86/7/09-18-17-0/666 відповідно про встановлення місцезнаходження платника податків - ФОП (а.с.53, 54, 59, 60, 61 т.1), за результатом розгляду яких його місцезнаходження не було встановлено ( а.с.51, 52, 57, 58 т.1).

17.07.2015 представником позивача ОСОБА_4 до ДПІ подано заяву про відсутність ОСОБА_3 на території України та неможливості надання документів для перевірки, а також прохання провести перевірку з 20.07.2015 (далі- Заява; а.с.48 т.1).

20.07.2015 ДПІ видано Наказ №140, яким з метою проведення призначеної перевірки, провести таку терміном 10 робочих днів з 20.07.2015, який отриманий представником позивача в цей же день (а.с.46 т.1).

20.07.2015 представником позивача подано до ДПІ заяву про втрату ФОП первинних документів у зв'язку з переїздом з окупованого Криму на територію України та проханням надати 90 днів для відновлення втрачених документів (далі - Заява про втрату; а.с.62 т.1).

21.07.2015 ДПІ видано Наказ №141, згідно якого терміни проведення планової перевірки зазначені у Наказі №140 перенесено до дати відновлення та надання платником податків до перевірки документів податкового та бухгалтерського обліку необхідних для проведення планової виїзної перевірки ФОП, в межах строків визначених п.44.5 ст.44 ПК, який отриманий передставником позивачем 21.07.2015 (а.с.47 т.1).

21.10.2015 позивач подав до відповідача заяву про неможливість відновлення первинних документів та надання їх до перевірки, повідомив про оскарження наказів про проведення перевірки у судовому порядку (а.с.136-137 т.1).

ПК (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК передбачено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи (п.75.1 ст.75 ПК).

Відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 цієї ж статті документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Порядок проведення документальних планових перевірок визначений ст.77 ПК.

Документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок (п.77.1 названої статті).

Відповідно до п.77.2. ст.77 ПК до плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.

Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Вжите в абзаці 2 п.77.2. ст.77 ПК словосполучення раз на два роки не тотожне поняттю через два роки , що свідчить про дотримання податковим органом цієї норми законодавства щодо включення позивача до Плану-графіка не частіше ніж раз на два календарних роки.

Встановивши віднесення позивача до платників податків із середнім ступенем ризику, суд правильно підтвердив його включення до Плану-графіка, позаяк остання перевірка цього платника податків проводилась податковими органами у серпні 2013 року (а.с.105-110 т.1, а.с.201-203 т.2).

У пунктах 77.4, 77.7 ст.77 ПК передбачено, що про проведення документальної планової перевірки керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Строки проведення документальної планової перевірки встановлені ст.82 цього Кодексу.

Тривалість перевірок, визначених у ст.77 цього Кодексу, не повинна перевищувати 30 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 10 робочих днів, інших платників податків - 20 робочих днів.

Продовження строків проведення перевірок, визначених у ст.77 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника контролюючого органу не більш як на 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - не більш як на 5 робочих днів, інших платників податків - не більш як на 10 робочих днів (п.82.1 ст.82 ПК).

Відповідно до підпунктів 82.3.1, 82.3.2 п.82.3 ст.82 ПК підставою для подовження строку перевірки є: заява суб'єкта господарювання (у разі необхідності подання ним документів, які стосуються питань перевірки); змінний режим роботи або підсумований облік робочого часу суб'єкта господарювання та/або його господарських об'єктів.

Зваживши на відсутність позивача на території України в період, коли направлявся Наказ №114, вжиття відповідачем заходів по встановленню його місцезнаходження, прохання провести перевірку з 20.07.2015 викладене у Заяві, суд дійшов обґрунтованого висновку про зміну Наказом №140 дати проведення перевірки.

Поряд з цим, видаючи Наказ №140 ДПІ не вчиняла дій по продовженню чи подовженню строків перевірки.

Приписами п.44.3 ст.44 ПК платників податків зобов'язано забезпечити зберігання документів, визначених у п.44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно із п.44.5 ст.45 ПК у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Відтак, отримавши від ФОП Заяву про втрату, ДПІ, в межах своїх повноважень та в інтересах саме позивача, вірно видала Наказ №141 - перенісши термін проведенняч перевірки до дати відновлення та надання документів до перевірки, однак в межах строків визначених п.44.5 ст.44 ПК.

Як зазначалося, за п.77.4 ст.77 ПК про проведення документальної планової перевірки керівником органу державної податкової служби приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом повідомленням про вручення копії наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із ст.81 цього Кодексу (п.77.6 ст.77 ПК).

Видавши Наказ №140, ДПІ за жодних обставин не могла повністю дотримати наведені вище норми ПК (абзац 2 п.77.4 ст.77).

За змістом пунктів 81.1, 81.2 ст.81 ПК посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки, службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці 5 цього пункту, не дозволяється.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

Тут, апеляційний суд, зваживши на проведення ДПІ саме документальної виїзної перевірки, підтвердження підстав для її проведення, зміст Заяви, пред'явлення та вручення ФОП направлення на проведення такої перевірки, копії Наказів №№114, 140 і службових посвідчень осіб, які зазначені в цьому направленні, зміст Заяви про втрату, що свідчать про фактичний допуск посадових осіб ДПІ до проведення перевірки, визнає доцільним звернути увагу позивача на правову позицію сформульовану Верховним Судом України у постанові від 19 вересня 2011 року №21-130а11 про те, що порушення органом державного нагляду (контролю) вимог Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності щодо оформлення та надання суб'єкту господарювання повідомлення (направлення) про перевірку та посвідчення на здійснення перевірки, є підставою для недопущення останнім посадових осіб органу до здійснення заходів державного нагляду (контролю). У разі невикористання суб'єктом господарюванняцього права не можна визнати такі порушення безумовною підставою для скасування рішення органу державного нагляду (контролю), прийнятого за наслідками проведених заходів.

Буквальний зміст висновку Верховного Суду України, щодо застосування норм права, викладений у постанові від 27 січня 2015 року №21-425а14, не може бути врахований апеляційним судом при розгляді даної справи, оскільки такий висновок, підтверджений у постанові від 9 лютого 2016 року №21-5864а15, прямо і безпосередньо стосується порядку проведення документальних невиїзних перевірок, а не виїзних.

Стаття 79 ПК, яка регулює особливості проведення документальної невиїзної перевірки, не містить подібної норми, яка викладена в абзаці 5 п.81.1 ст.81 цього Кодексу.

На правильність таких висновків вказує і той факт, що наказом ДПІ від 19.10.2015 №180 Про продовження терміну проведення документальної планової виїзної перевірки СГД ОСОБА_3 р.н.о.к.п.п - НОМЕР_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.13р. по 31.12.14р. у зв'язку із закінченням граничного терміну визначеного абзацом 2 п.44.5 ст.44 ПК, приписано продовжити проведення документальної планової визної документальної перевірки (а.с.141 т.1, а.с.205 т.2).

За наслідками такої перевірки складено акт про результати документальної планової виїзної перевірки ФОП щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, прийняті відповідні податкові повідомлення-рішення, які постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 4 листопада 2016 року у справі №809/494/16, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 1 лютого 2017 року, визнані протиправними та скасовані (а.с.130-170, 198-200 т.2).

Більше того, як встановлено вище, підстави та умови проведення такої перевірки були дотримані.

І останнє.

Пунктом 3 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону №71-VIII (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) установлено, зокрема, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу КМУ, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). Зазначене обмеження не поширюється з 01.01.2015 на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість.

Тобто, обмеження стосовно проведення перевірок (в частині їх проведення виключно з дозволу КМУ, за заявкою суб'єкта господарювання, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами КПК) стосуються підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців, з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній рік. Підприємства, установи та організації, фізичні особи-підприємці, у яких обсяг доходів перевищує 20 мільйонів гривень за попередній рік, не підпадають під ці обмеження. Тобто, визначальним у даному випадку є обсяг доходів за попередній рік.

Зазначений пункт не є зміною або доповненням до ПК, це положення створює цілком самостійну норму, яка поширюється на всі без винятків контролюючі органи. Винятки встановлено лише по відношенню до рівня доходу підприємств, установ та організацій. Тобто без дозволу КМУ можна перевірити лише ті суб'єкти господарювання, у яких дохід за рік, що передував перевірці, перевищив 20 мільйонів гривень або ті які ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, а також перевірки щодо дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість.

Встановивши реалізацію позивачем підакцизних товарів, суд першої інстанції вузько та хибно витлумачив зміст п.3 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону №71-VIII, не звернувши увагу, що зазначене обмеження не поширюється з 01.01.2015 на перевірки суб'єктів господарювання, що реалізують підакцизні товари незалежно від предмета перевірки. Тлумачення, яке навів суд, не відповідає буквальному змісту вказаної правової норми.

Наведене розуміння зазначених норм права в обсязі встановлених у справі фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, переконує в тому, що суд першої інстанції неправильно застосував норму матеріального права.

Такі обставини є безсумнівною підставою для скасування постанови суду першої інстанції у відповідній частині та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні такого з наведених вище підстав.

За змістом п.4 ч.1 ст.202 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 202, 205, 207, 254 КАС, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Надвірнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області задовольнити, а апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 березня 2017 року в частині задоволених позовних вимог та розподілу судових витрат скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову в цій частині відмовити.

В решті постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 березня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч.3 ст.160 КАС - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя В. Я. Качмар судді В. В. Ніколін Д.М. Старунський Повний текст виготовлений 3 липня 2017 року