Постанова

від 07.06.2017 по справі 904/3924/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2017 року Справа № 904/3924/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Сибіги О.М., суддівДанилової М.В., Корсака В.А. розглянувши матеріали касаційної скаргиОбслуговуючого кооперативу "Садівниче товариство Фазан" Ветеранів та пенсіонерів озброєних сил та МВС України в Дніпропетровській області, с. Новоолександрівка, Дніпропетровська обл. на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.01.2017 року у справі господарського суду Дніпропетровської області за позовомКомунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради, м. Дніпро доОбслуговуючого кооперативу "Садівниче товариство Фазан" Ветеранів та пенсіонерів озброєних сил та МВС України в Дніпропетровській області, с. Новоолександрівка, Дніпропетровська обл. простягнення суми основної заборгованості у розмірі 37 277, 73 грн.

за участю представників

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради (далі за текстом - КП "Дніпроводоканал") звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до обслуговуючого кооперативу "Садівниче товариство Фазан" Ветеранів та пенсіонерів озброєних сил та МВС України в Дніпропетровській області (далі за текстом - ОК "СТ Фазан") про стягнення заборгованості у розмірі 37 277, 73 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2016 року залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.01.2017 року позовні вимоги задоволено: присуджено до стягнення суму основної заборгованості у розмірі 37 277, 73 грн. та судовий збір.

Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що відповідачем не були виконані грошові зобов'язання зі сплати заборгованості у розмірі 37 277, 73 грн. за безоблікове користування відповідачем водою, а доказів припинення відповідних зобов'язань перед позивачем у будь-який інший передбачений законом спосіб судам не надано.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, ОК "СТ Фазан" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2016 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.01.2017 року і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

КП "Дніпроводоканал" до Вищого господарського суду України подано відзив на касаційну скаргу, в якому позивач проти доводів касаційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

Сторін згідно з приписами ст. 111 4 ГПК України належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористались передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, 26.05.2008 року Міським комунальним виробничим підприємством "Дніпроводоканал", правонаступником якого є КП "Дніпроводоканал" (п. 1.1 Статут підприємства), та ОК "СТ Фазан" (абонент) підписано абонентну картку за особистим рахунком № 50706 (далі за текстом - абонента картка), згідно з умовами п. 1 якої абонент зобов'язаний до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплачувати послуги водопостачання та водовідведення по затвердженим відповідним органом тарифам шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок МКВП "Водоканал".

Як вбачається з абонентної картки за особистим рахунком № 50706 від 26.05.2008 року та відомості сплачених платіжних вимог, між сторонами склались тривалі договірні відносини.

Пунктом 10.4.5 Правил технічної експлуатації систем водопостачання та водовідведення населених пунктів України, затверджених наказом Держжитлокомунгосп України № 30 від 05.07.1995 року, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 21.07.1995 року за № 231/767 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), визначено, що у разі виявлення самовільного приєднання споживача до системи водопостачання, а також самовільних робіт на водопровідному вводі складається відповідний акт. При цьому плата за воду стягується згідно з вимогами Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України.

04.06.2013 року при обстеженні представниками позивача об'єкта водопостачання, розташованого за адресою: Дніпропетровський район, смт. Авіаторське, виявлено факт самовільного приєднання до системи централізованого водопостачання, а саме, безоблікова врізка d-50мм. Дане порушення було зафіксовано в акті № 107230 від 04.06.2013 року, який підписано представниками сторін.

Під час перевірки встановлено, що відповідач має 2 вводи водопроводу від водопровідних мереж d-100мм на КНС-11, ввід d-32мм. Водомірний вузол встановлено в колодязі на місці підключення. Пломбування ввідного вузла не порушено. Також, є ввід водопроводу, який є безобліковим, врізка виконана в колодязі поряд із першим вводом. Другий ввід водопроводу проходить транзитом на ОК "СТ Фазан".

Вказаний акт підписано відповідачем із зауваженням про те, що керівництву відповідача не було відомо про самовільну врізку, а відповідальність за це повинні нести винні особи.

Враховуючи безоблікове користування відповідачем питною водою, зафіксоване в акті № 107230 від 04.06.2013 року, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 37 277, 73 грн. за період з 04.05.2013 року по 04.06.2013 року.

Позивачем було складено акт прийому-передачі виконаних робіт № 127 від 05.07.2013 року на суму 37 277, 73 грн., який направлено на адресу відповідача листом № 9258/916 від 24.07.2015 року.

Однак, відповідачем зазначену суму заборгованості сплачено не було, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Пунктом 1.6 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 року (далі за текстом - Правила), передбачено, що за стан водопровідних мереж, які проходять у технічних підвалах і до яких приєднані внутрішньобудинкові мережі, є відповідальними підприємства та організації, у яких вони перебувають на балансі.

Згідно з положеннями п. 15.2 Правил виробники та споживачі зобов'язані забезпечити охорону і цілісність систем централізованого питного водопостачання та водовідведення, які перебувають у них на балансі (трубопроводи, споруди, засоби обліку, люки, колодязі, гідранти тощо), не допускати їх пошкодження, затоплення й розморожування, очищати від льоду та снігу ляди колодязів, стежити за цілісністю встановлених пломб, забезпечувати відведення поверхневих вод від колодязів.

Відповідно до п. 3.2 Правил водокористування вважається безобліковим, якщо споживач самовільно приєднався до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними.

Згідно з п. 3.3 Правил у разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу.

Положеннями п. 3.4 Правил передбачено, що розрахунковий період при безобліковому водокористуванні встановлюється з дня початку такого користування. Якщо термін початку безоблікового водокористування виявити неможливо, розрахунковий період становить один місяць.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про необхідність задоволення позовних вимог з огляду на те, що саме на відповідача покладено обов'язок не допускати самовільного підключення до водопровідних мереж, які перебувають у нього на балансі, і, як наслідок, у відповідача виникло зобов'язання зі сплатити заборгованості за безоблікове користування відповідачем водою в розмірі 37 277, 73 грн., яку в добровільному порядку відповідачем сплачено не було.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Також, колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що інші доводи ОК "СТ Фазан", викладені в касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм, не спростовують законних висновків господарських судів попередніх інстанцій та вже були предметом розгляду в апеляційному господарському суді і обгрунтовано ним відхилені.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.01.2017 року у справі № 904/3924/16 - залишити без змін.

Головуючий суддяО.М. Сибіга Судді М.В. Данилова В.А. Корсак