Рішення

від 27.06.2017 по справі 910/9503/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.06.2017Справа №910/9503/17

За позовом Державного підприємства Національна енергетична компанія Укренерго

до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельна компанія

Юждизельмаш

про стягнення 71.100,00 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Яковченко Р.Г., довіреність № 65 від 27.03.2017

від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Державного підприємства Національна енергетична компанія Укренерго про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельна компанія Юждизельмаш 71.100,00 грн. боргу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами 25.02.2016 укладено договір поставки № 07-1/0394-26, відповідного до якого відповідач мав поставити позивачу кущоріз на базі трактора ХТЗ-150К-09-25-15 з мульчером у кількості трьох одиниць. Позивач відповідно до умов п. 2.4 договору перерахував відповідачу авансовий платіж у розмірі 50% від ціни договору в сумі 3.555.000,00 грн. згідно платіжного доручення № 7915 від 03.03.2016. Строк поставки встановлено протягом першого-третього кварталу 2016 року. 29.12.2016 був поставлений товар лише у кількості однієї одиниці на суму 2.370.000,00 грн. Також 29.12.2016 відповідачем на рахунок позивача повернуто частину авансу у розмірі 1.113.900,00 грн. Залишок неповерненого авансу становить 71.100,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2017 порушено провадження у справі № 910/9503/17 та призначено справу до розгляду на 27.06.2017.

Позивачем 26.06.2017 до відділу діловодства суду подано витребувані судом документи.

Позивач в судовому засіданні 27.06.2017 позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 27.06.2017 не з'явився, відзив на позовну заяву не подав, вимоги ухвали про порушення провадження у справі від 13.06.2017 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції ).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвалу від 13.06.2017 було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 3, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 13.06.2017 є місцезнаходженням відповідача.

Стаття 64 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

У відповідності до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки наявних в матеріалах справи документів достатньо для розгляду справи, суд вважає, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 27.06.2017, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

25.02.2016 між Державним підприємством Національна енергетична компанія Укренерго (далі - покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельна компанія Юждизельмаш (далі - постачальник, відповідач) укладено договір поставки № 07-1/0394-26 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупця кущоріз на базі трактора ХТЗ-150К-09-25-15 з мульчером (подрібнювачем FMM/DT200) у кількості трьох одиниць, за ціною, якістю (якісними характеристиками), в порядку та строки, визначені договором, а покупець зобов'язався здійснити оплату належно поставленого товару на умовах договору.

Предмет закупівлі за ДК 016:2010: 28.30.2 Трактори сільськогосподарські, інші (лот № 2 - 28.30.23-70.00 Кущоріз на базі трактора ХТЗ-150К-09-25-15 з мульчером (подрібнювачем FMM/DT200).

Спір виник в зв'язку з тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором товар повністю не поставив, в зв'язку з чим позивач вимагає повернення залишку сплачених коштів в розмірі 71.100,00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 4.1 договору договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами та діє по 27.07.2016, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами зобов'язань.

Додатковою угодою № 2 до договору строк дії договору встановлено до 27.10.2016.

Відповідно до п. 2.2 договору ціна за одиницю товару становить 2.370.000,00 грн. Ціна договору становить 7.110.000,00 грн.

Згідно з п. 2.4 договору покупець здійснює оплату на таких умовах:

Аванс становить 50% від ціни договору, та подальша оплата, що здійснюється після поставки товару.

Авансовий платіж у сумі 3.555.000,00 грн. сплачується покупцем протягом десяти банківських днів з дати надання постачальником рахунку.

Як вбачається з матеріалів справи позивач згідно платіжного доручення № 7915 від 03.03.2016 перерахував відповідачу 50% авансу в розмірі 3.555.000,00 грн.

Відповідно до ч. 1. ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Пунктом 4.3 договору визначено строк поставки тару - протягом першого-другого кварталу 2016 року.

Дата підписання сторонами акту приймання-передачі товару є датою поставки (передачі) товару (п. 4.4 договору).

Згідно акту приймання-передачі від 30.12.2016 відповідач передав, а позивач прийняв кущоріз на базі трактора ХТЗ-150К-09-25-15 з мульчером (подрібнювачем FMM/DT200) у кількості однієї одиниці, вартістю 2.370.000,00 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з приписами статей 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Однак, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором товар позивачу в повному обсязі не поставив (лише одну одиницю).

Матеріали справи свідчать, що відповідач 29.12.2016 здійснив часткове повернення позивачу коштів в сумі 1.113.900,00 грн. (копія банківської виписки).

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.

Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання (постанова Вищого господарського суду України від 18.01.2010, справа № 42/423).

В матеріалах справи наявна претензія № 01/4184 від 19.04.2017, в якій позивач просить повернути невикористаний аванс за непоставлений товар в сумі 71.100,00 грн. (3.555.000,00 грн. (сплачений аванс) - 2.370.000,00 грн. (вартість поставленої однієї одиниці товару) - 1.113.900,00 грн. (повернутих відповідачем позивачу коштів)). Проте належних доказів в підтвердження надіслання або вручення її відповідачу матеріали справи не містять.

Разом з цим, відповідно до рішення Конституційного суду України № 15-рп/2002 від 09.07.2002 захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, встановлюють юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (частина п'ята статті 55 Конституції України). Тобто кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у тому числі судовий захист.

Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту, у тому числі досудового врегулювання спору.

Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 71.100,00 грн. коштів.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Таким чином, позовні вимоги Державного підприємства Національна енергетична компанія Укренерго обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельна компанія Юждизельмаш (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 3, код ЄДРПОУ 32202678) на користь Державного підприємства Національна енергетична компанія Укренерго (01032, м. Київ, вул. С.Петлюри, 25, код ЄДРПОУ 00100227) 71.100 (сімдесят одна тисяча сто) грн. 00 коп. боргу, 1.600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 03.07.2017.

СуддяВ.В.Сівакова