Рішення

від 23.06.2017 по справі 910/5955/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.2017Справа №910/5955/17

За позовом Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення

залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Енергетичне машинобудування",

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні

позивача Публічне акціонерне товариство Українська залізниця

про стягнення 318 516,00 грн, Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Ковтонюк Ю.А. - за довіреністю,

від відповідача: Матієва Я.С. - за довіреністю,

від третьої особи: не з'явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Енергетичне машинобудування" про стягнення 318 516,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, за результатами проведеної Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центральним офісом з обслуговування великих платників перевірки Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України Укрзалізничпостач з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2013 було складено податкові повідомлення-рішення про донарахування податку на додану вартість, податку на прибуток, податку на доходи фізичних та застосування штрафних санкцій. Оскільки, підставою для донарахування сум податкових платежів та штрафних санкцій визначено відсутність фактичного отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей по ланцюгу постачання, позивачем на підставі п.10.7, укладеного з відповідачем, договору поставки №ЦХП-07-03813-01 від 25.10.2013, нараховані штрафні санкції у сумі 318 516,00 грн за неправильне оформлення відповідачем основних реквізитів первинних документів.

Ухвалою суду від 26.04.2017 порушено провадження у справі №910/5955/17, розгляд справи призначено на 22.05.2017.

19.04.2017 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло підтвердження про відсутність аналогічного спору між сторонами.

Представник позивача в судовому засіданні 26.04.2017 позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання 26.04.2017 не з'явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Ухвалою суду від 26.04.2017 розгляд справи відкладено на 22.05.2017.

Ухвалою суду від 04.05.2017 задоволено клопотання представника відповідача про розгляд справи в режимі відеконференції.

22.05.2017 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено.

22.05.2017 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача штрафні санкції в сумі 318 517,28 грн, яку судом залишено без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

22.05.2017 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти позовних вимог, посилаючись на те, що: Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" перебуває у стані припинення і у нього є правонаступник ПАТ Українська залізниця , а тому є неналежним позивачем у справі; відсутній розрахунок штрафних санкцій; не зазначено в чому саме полягає неправильне оформлення первинних документів, які саме первинні документи неправильно оформлені; позивачем не надано доказів протиправної поведінки відповідача, наявності реально понесених збитків, наявності причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками.

22.05.2017 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про залучення до участі у справі третьою особою на стороні позивача Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, а задоволенні якого судом відмовлено.

В судовому засіданні 22.05.2017 представником відповідача заявлено усне клопотання про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, в задоволенні якого судом відмовлено.

Ухвалою суду від 22.05.2017 розгляд справи відкладено на 06.06.2017.

06.06.2017до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.

Представником відповідача 06.06.2017 було подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено, а в судовому засіданні подано заяву, в якій відповідач просив стягнути з позивача витрати на правову допомогу.

Ухвалою суду від 06.06.2017 продовжено строк вирішення спору у справі №910/5955/17, залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача Публічне акціонерне товариство Українська залізниця , розгляд справи відкладено на 23.06.2017.

23.06.2017 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду, а також додаткові пояснення по справі.

В судовому засіданні 23.06.2017 представник позивача надав усні пояснення відповідно до яких позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 23.06.2017 проти позову заперечував, просив суд відмовити в його задоволенні.

Представник третьої особи в судове засідання 23.06.2017 не з'явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Зважаючи на те, що неявка представника третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника третьої особи.

В судовому засіданні 23.06.2017 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.10.2013 між Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України Укрзалізничпостач (позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Енергетичне машинобудування (відповідач, постачальник) був укладений договір поставки №ЦХП-07-03813-01, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а замовник прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка й кількість якої вказується в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому договорі.

Відповідно до п. 1.2 договору найменування продукції: апаратура електрична для комутації чи захисту електричних кіл на напругу не більше 1000В (реле).

Відповідно до п. 7.1 договору, після приймання продукції вантажоодержувачем - кінцевим одержувачем - структурним підрозділом залізниці, замовнику надаються наступні документи: рахунок-фактури; копія товарно-транспортної або залізничної накладної; акт прийому-передачі в трьох екземплярах, підписаний представником постачальника, вантажоодержувача - кінцевого одержувача - структурного підрозділу залізниці та затверджений керівництвом служби залізниці вантажоодержувача, який замовник зобов'язується підписати та повернути постачальнику після підтвердження поставки продукції; податкової накладної; копії документів, що підтверджують якість продукції, зазначених у п. 2.2 договору; копії пакувальних аркушів (при наявності).

Відвантажувальні і платіжні документи повинні надаватись замовнику протягом 5 днів з моменту відвантаження продукції, але не пізніше другого числа місяця, наступного за місяцем в якому проводилось відвантаження продукції.

Постачальник відшкодовує замовнику всі збитки, понесені останнім у зв'язку з несвоєчасним представленням вищезазначених документів, або з приводу їх неправильного оформлення.

Відповідно до пункту 10.7 договору у разі неправильного оформлення товаросупровідних документів, розбіжності між ними та документами, поданими у складі пропозиції конкурсних торгів учасника-переможця, що призвело до нарахувань штрафів і пень, постачальник відшкодовує їх замовнику в повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи, Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників проведено планову виїзну перевірку Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2013.

За результатами перевірки складено Акт від 25.03.2015 за №358/28-10-42-10/19014832.

На підставі Акту перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 08.04.2015:

№ 0000454201, яким збільшено податок на прибуток в сумі 201 641 281,50 грн., з них за основним платежем в розмірі 134 427 521,00 грн та застосовані штрафні санкції з цього податку в сумі 67 213 760,50 грн;

№ 0000444201, яким збільшено податок на додану вартість в сумі 169 543 906,50 грн, з них за основним платежем в розмірі 113 029 271,00 грн та застосовані штрафні санкції з цього податку в сумі 56 514 635,05 грн;

№ 0000464201, яким збільшено податок на доходи фізичних осіб в сумі 398 347,89 грн, з них за основним платежем в розмірі 227 426,84 грн та застосовані штрафні санкції з цього податку в сумі 170 921,05 грн;

№ 0000484201 про застосування штрафних санкції в сумі 340,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.01.2016 по справі №826/14818/15, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2016, які залишені без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.10.2016, у задоволені позову Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України Укрзалізничпостач відмовлено.

Як зазначав позивач, Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників в акті перевірки було зазначено про неправильне оформлення відповідачем основних реквізитів первинних документів до договору №ЦХП-07-03813-01 від 25.10.2013 та визнано їх такими, що не відповідають вимогам Порядку оформлення первинних документів, в зв'язку з чим, на думку позивача, МГУ ДФС - ЦО з обслуговування ВП дійшло висновку про відсутність фактичного отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей по ланцюгу постачання від відповідача на підставі договору поставки №ЦХП-07-03813-01 від 25.10.2013.

Зазначене вище, за твердженнями позивача, і стало підставою для винесення податковим органом податкових повідомлення-рішення від 08.04.2015 та призвело до додаткових витрат позивача у вигляді штрафів та пень, обов'язок з відшкодування яких відповідно до п. 10.7 договору покладається на відповідача.

За розрахунком позивача, з урахуванням того, що сума поставки за договором поставки №ЦХП-07-03813-01 від 25.10.2013 становить 566 252,94 грн, сума штрафних санкцій становить 318 517,28 грн, з яких: сума податку на додану вартість: 94 375,49 грн (566 252,94 грн/6); сума податку на прибуток: 117 969,36 грн ((566 252,94 грн - 94 375,49 грн)*0,25 (ставка податку на прибуток)); сума штрафу: 106 172,43 грн ((94 375,49 грн + 117 969,36 грн)*0,5 (ставка штрафу, визначена ст. 123 ПК України)).

Надіслана позивачем претензія від 08.12.2016 про відшкодування відповідачем, нарахованих податковим органом штрафів та пені на суму 318 517,00 грн, залишена останнім без задоволення.

В зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 318 517,00 грн штрафних санкцій.

Відповідач, заперечуючи проти позову, посилався на те, що Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" є неналежним позивачем у даній справі, оскільки правонаступником всіх прав та обов'язків позивача є Публічне акціонерне товариство "Укрзалізниця", то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з ч. 2 ст. 21 ГПК України, позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Так, в силу положень ч. 1, ч. 2 ст. 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно із ч. 2, ч. 3 ст. 107 ЦК України, після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", у разі злиття юридичних осіб здійснюється державна реєстрація новоутвореної юридичної особи та державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття. Припинення вважається завершеним з дати державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття.

З огляду на викладене та враховуючи, що згідно з даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" відсутній запис про припинення юридичної особи, останнє не позбавлено права звертатись до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

За таких обставин наведені заперечення відповідача за висновками суду є необґрунтованими.

Щодо посилань відповідача на те, що заявлені позивачем вимоги є по своїй суті збитками, то суд зазначає, що як на підставу позову позивач посилався на пункт 10.7. договору №ЦХП-07-03813-01 від 25.10.2013, будь-яких уточнень або змін підстав позову матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами частини 1 статі 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст.611 Цивільного кодексу України).

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Частина 1 статті 218 Господарського кодексу України визначає, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Судом встановлено, що 25.10.2013 між Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України Укрзалізничпостач , як замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Енергетичне машинобудування , як постачальником був укладений договір поставки №ЦХП-07-03813-01 продукції (апаратура електрична для комутації чи захисту електричних кіл на напругу не більше 1000В (реле).

Відповідно до акту №139 отримання-передачі продукції від 30.12.2013, відповідач передав, а позивач прийняв товар (реле) на суму 566 252,94 грн.

Також між сторонами підписано товарно-транспортну накладну №13/12-13.

За вищевказаною поставкою по договору №ЦХП-07-03813-01 від 25.10.2013, відповідачем складено податкову накладну №22 від 30.12.2013.

За результатами планової виїзної перевірки Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2013, Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників складено акт від 25.03.2015 за №358/28-10-42-10/19014832.

На підставі акту перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 08.04.2015: № 0000454201, яким збільшено податок на прибуток в сумі 201 641 281,50 грн., з них за основним платежем в розмірі 134 427 521,00 грн та застосовані штрафні санкції з цього податку в сумі 67 213 760,50 грн; № 0000444201, яким збільшено податок на додану вартість в сумі 169 543 906,50 грн, з них за основним платежем в розмірі 113 029 271,00 грн та застосовані штрафні санкції з цього податку в сумі 56 514 635,05 грн; № 0000464201, яким збільшено податок на доходи фізичних осіб в сумі 398 347,89 грн, з них за основним платежем в розмірі 227 426,84 грн та застосовані штрафні санкції з цього податку в сумі 170 921,05 грн; № 0000484201 про застосування штрафних санкції в сумі 340,00 грн.

В підтвердження доводів про те, що до нарахування штрафних санкцій в сумі 318 516,00 грн призвело неправильне оформлення відповідачем основних реквізитів первинних документів за договором поставки №ЦХП-07-03813-01 від 25.10.2013, позивач посилається саме на акт перевірки від 25.03.2015 за №358/28-10-42-10/19014832 складений за результатами перевірки Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України Укрзалізничпостач з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2013.

Судом встановлено, що у наданому позивачем акті перевірки №358/28-10-42-10/19014832 від 25.03.2015 містяться зокрема, відомості про укладений між позивачем та відповідачем договір поставки №ЦХП-07-03813-01 від 25.10.2013 (арк. 43, 317-318 акту), заборгованість позивача по договору (арк. 336 акту), дані зазначені в товарно-транспортній накладній №13/12-13 від 13.12.2013 та дані про реєстрацію автомобіля перевізника (арк. 358 акту). Також в акті перевірки зазначено, що: за даними автоматизованої системи співставлення взаємовідносин ТОВ ТД Енергетичне машинобудування з ФОП ОСОБА_5 в грудні 2013 року не встановлено; в поданому податковому розрахунку сум доходу, перерахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (1 ДФ) за 4 квартал 2013 року ТОВ ТД Енергетичне машинобудування не відображає даних щодо нарахованого та виплаченого доходу по цивільно-правовим договорам з фізичною особою ОСОБА_5

Дослідивши зміст акту перевірки судом встановлено, що вказаний акт не містить відомостей про допущені Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Енергетичне машинобудування" порушення щодо неправильного оформлення товаросупровідних документів саме за договором №ЦХП-07-03813-01 від 25.10.2013.

Жодних фактичних даних, в підтвердження неналежного оформлення відповідачем первинних документів, які саме документи були не вірно оформлено та які відомості неправильно зазначені, позивачем суду не надано.

Виявлені податковим органом порушення стосуються виключно дотримання позивачем вимог податкового законодавства, не встановлюють будь-яких порушень відповідачем умов договору №ЦХП-07-03813-01 від 25.10.2013, у зв'язку із чим не можуть бути підставою для стягнення з відповідача штрафних санкцій, що застосовані контролюючим органом до позивача.

При цьому, суд зазначає, що акт перевірки №358/28-10-42-10/19014832 від 25.03.2015 складений за результатами перевірки Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" з питань дотримання вимог податкового законодавства не може розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов'язання відповідача зі сплати штрафних санкцій.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, враховуючи, що посилання позивача на акт перевірки та складені за результатами перевірки податковим органом податкові повідомлення-рішення в обґрунтування наявності підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій, є безпідставними, будь-яких належних та допустимих, у розумінні ст. 33-34 ГПК України, доказів в підтвердження наявності обставин, що у відповідності до п. 10.7. договору є підставою для відшкодування відповідачем штрафних санкцій, позивачем суду не надано, господарський суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача штрафних санкцій в сумі 318 516,00 грн.

Серед іншого, суд зазначає про те, що згідно пункту 10.7 договору нараховані, в результаті неправильного оформлення постачальником товаросупровідних документів, штраф та пеня підлягають саме відшкодуванню останнім, тобто, компенсації вже сплачених замовником штрафу та пені, доказів чого позивачем суду не надано.

Представник відповідача в судовому засіданні 07.06.2017 заявив клопотання про розподіл витрат на правову допомогу адвоката.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України, до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката.

Згідно з ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Відповідно до п. 6.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 N 6-рп/2013 у справі N 1-4/2013.

На підтвердження надання адвокатських послуг, представником відповідача надано: копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №919 на ім'я адвоката ОСОБА_3, договір про надання правової допомоги від №5055 від 16.05.2017, укладений між відповідачем та адвокатом ОСОБА_6, відповідно до якого розмір оплати за надані послуги складає 31 851,60 грн.

В підтвердження оплати послуг адвоката до клопотання додано копії прибуткових касових ордерів №19 від 19.05.2017, №20 від 22.05.2017, №21 від 23.05.2017, №22 від 24.05.2017 та копії квитанцій до прибуткових касових ордерів загалом на суму 31 815,60 грн.

Згідно з п. 6.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

З огляду на викладене, враховуючи тривалість розгляду і складність справи, розумність витрат на оплату послуг адвоката, а також те, що представник відповідача - адвокат ОСОБА_3 була присутня в судових засідання лише 06.06.2017 та 23.06.2017, господарський суд дійшов до висновку, що клопотання представника відповідача про стягнення з позивача витрат на оплату послуг адвоката підлягають частковому задоволенню в сумі 5 000,00 грн.

У зв'язку з відмовою в задоволенні позову судовий збір, відповідно до ст. ст. 49 ГПК України, покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

2.Стягнути з Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" (03049, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, буд. 11/15, код ЄДРПОУ 31349738) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Енергетичне машинобудування" (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 18/24, пов. 10, код ЄДРПОУ 37932631) 5 000 (п'ять тисяч) грн 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

29.06.2017

Суддя Спичак О.М.