Рішення

від 27.06.2017 по справі 920/193/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.06.2017 Справа № 920/193/17

Господарський суд Сумської області у складі колегії суддів: головуючий суддя Заєць С.В., судді: Костенко Л.А., Яковенко В.В., при секретарі судового засідання Малюк Р.Б., розглянув матеріали справи № 920/193/17:

за позовом: Заступника керівника Сумської місцевої прокуратури в інтересах

держави в особі Відділу житлово - комунального господарства

Сумської обласної державної адміністрації, м. Суми,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Суми-вторсировина , м. Суми,

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: фізична особа-підприємець ОСОБА_1, с. Юнаківка, Сумський район, Сумська область

про стягнення 100 062 грн. 68 коп.,

За участю представників сторін:

Від позивача - Голуб А.В.

Від відповідача - не прибув;

Прокурор - Правдюк В

Від третьої особи - не прибув.

Суть спору : прокурор подав позовну заяву № 112-3006вих17 від 13.03.2017, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь Відділу житлово - комунального господарства Сумської обласної державної адміністрації 97 901 грн. 19 коп., у тому числі 93 000 грн. 00 коп. неповернутий авансовий платіж перерахований відповідно до договору підряду № КР/17 від 11.11.2016 укладеного між позивачем і відповідачем, 2 496 грн. 98 коп. пені, 1 869 грн. 21 коп. інфляційних збитків, 535 грн. 00 коп. 3 % річних.

07.04.207 прокурором подано заяву від 05.04.2017 № 112-4196 вих. 17 про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача на користь Відділу житлово - комунального господарства Сумської обласної державної адміністрації 100062 грн. 68 коп., у тому числі 93 000 грн. 00 коп. неповернутий авансовий платіж перерахований відповідно до договору підряду № КР/17 від 11.11.2016 укладеного між позивачем і відповідачем, 3495 грн. 78 коп. пені, 2817 грн. 90 коп. інфляційних збитків, 749 грн. 00 коп. 3 % річних.

Враховуючи положення ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв до розгляду заяву про збільшення позовних вимог.

Відповідно до приписів пункту 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України N 18 від 26 грудня 2011 року Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Таким чином суд розглядає позовні вимоги про стягнення з відповідача 100 062 грн. 68 коп., у тому числі 93 000 грн. 00 коп. неповернутий авансовий платіж перерахований відповідно до договору підряду № КР/17 від 11.11.2016 укладеного між позивачем і відповідачем, 3 495 грн. 78 коп. пені, 2 817 грн. 90 коп. інфляційних збитків, 749 грн. 00 коп. 3 % річних, а також судові витрати.

Прокурором подане 11.05.2017 клопотання про долучення до матеріалів справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань щодо ТОВ Суми-вторсировина .

Суд задовольнив клопотання прокурора та долучив поданий витяг до матеріалів справи.

З даного витягу вбачається, що місцезнаходження ТОВ Суми-вторсировина : м. Суми, вул. Рибалко, 2, офіс 408, а не м. Суми, вул. СКД, 46/37, як зазначено в позовній заяві.

12.05.2017 ухвалою господарського суду Сумської області, враховуючи категорію та складність даної справи, призначено колегіальний розгляд справи № 920/193/17 у складі трьох суддів.

Згідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 12.05.2017 визначений наступний склад колегії: головуючий суддя Заєць С.В., судді Л.А. Костенко, В.В. Яковенко.

26.05.2017 року прокурором подано лист № 112/6/63вих-17 від 24.05.2017року, в якому прокурор зазначає, що на виконання вимог ухвали господарського суду Сумської області від 12.05.2017 року надіслав на адресу ТОВ Суми-вторсировина по вулиці Рибалко, 2, офіс 408 копію позовної заяви та додатків. Докази направлення, а саме фіскальний чек № 3000058112 від 23.05.2017 та опис вкладення у цінний лист б/н від 23.05.2017 просить долучити до матеріалів справи.

Подані документи оглянуті судом та долучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні 27 червня 2017 року прокурор позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

В судовому засіданні 27 червня 2017 року представник позивача надав усні пояснення по справі та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 27.06.2017 не прибув, обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву не подав.

Ухвала господарського суду Сумської області про порушення провадження у справі від 14.03.2017 та ухвали про відкладення розгляду справи від 22.03.2017, від 25.04.2017, надіслані на адресу відповідача, зазначену позивачем в позовній заяві: 40030, м. Суми, вул. СКД, 46/37, повернуті на адресу суду відділенням поштового зв'язку з зазначаненням причин повернення: "за закінченням терміну зберігання". Ухвала господарського суду Сумської області по справі № 920/193/17 від 08.06.2017 року була надіслана рекомендованою поштою на адресу відповідача зазначену у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, а саме: м. Суми, вул. Рибалко, 2, офіс 408.

Відповідно витягу з сайту Укрпошти Відстеження пересилання поштових відправлень дане відправлення суду (ухвала) Не вручене під час доставки .

Пунктом 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року (02.04.2009р.) передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до пункту 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - зазначеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

Пунктом 3 статті 131 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

За приписами частини третьої статті 2, частини другої статті 29 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статус позивача.

У відповідності до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 року у справі № 3-рн/99, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Правовідносини, пов'язані з використанням бюджетних коштів, в тому числі і місцевих бюджетів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення комітету з конкурсних торгів, на підставі якого ці кошти витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідає.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі Трегубенко проти України від 02.11.2004 категорично ствердив, що правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес .

Порушенням інтересів держави в даному випадку полягає в неповерненні невикористанних Товариством з обмеженою відповідальністю Суми-вторсировина бюджетних коштів, отриманих від управління житлово-комунального господарства Сумської обласної державної адміністрації в якості попередньої оплати (авансу) за договором від 11.11.2016 № КР/17, унеможливлює виконання запланованих робіт об'єктів, що порушує економічні інтереси держави.

Таким чином у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.

Пунктом 4 розпорядження голови Сумської обласної державної адміністрації від 26.10.2016 № 530-ОД управління житлово-комунального господарства Сумської обласної державної адміністрації перейменовано у відділ житлово-комунального господарства Сумської обласної державної адміністрації.

Відповідно до п. 19 положення про відділ житлово-комунального господарства Сумської обласної державної адміністрації, яке затверджено розпорядженням голови Сумської ОДА віл 22.12.2016 № 662-ОД відділ є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в головному управлінні Державної казначейської служби в Сумській області, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням, власні бланки.

Пунктом 13 вказаного положення начальник відділу представляє інтереси відділу у взаємовідносинах з іншими структурними підрозділами місцевої держадміністрації, з міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями - за дорученням голови Сумської обласної державної адміністрації.

Таким чином, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах виступає відділ житлово-комунального господарства Сумської обласної державної.

Разом з тим, відділом житлово-комунального господарства Сумської обласної державної до цього часу не вжито заходів до щодо повернення авансу.

Враховуючи наявність підстав для представництва інтересів держави в суді прокурором, зважаючи на дотримання прокурором вимог Закону України Про прокуратуру , суд вважає правомірним звернення прокуратури Сумської області з даним позовом до господарського суду.

Відповідно до поданого прокурором позову, Сумською місцевою прокуратурою виявлено порушення відповідачем вимог Бюджетного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.11.2016 між Управлінням житлово-комунального господарства Сумської обласної державної адміністрації (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Суми-вторсировина (підрядник, відповідач) укладено договір підряду №КР/17.

(Пунктом 4 розпорядження голови Сумської обласної державної адміністрації від 26.10.2016 № 530-ОД управління житлово-комунального господарства Сумської обласної державної адміністрації перейменовано у відділ житлово-комунального господарства Сумської обласної державної адміністрації.).

Пунктом 1.1 Договору визначено, що замовник доручає, а підрядник забезпечує відповідно до проектно-кошторисної документації та умов Договору виконання будівельно-монтажних робіт на об'єкті: Проведення капітального ремонту для відновлення і підтримання сприятливого гідрологічного режиму та санітарного стану р. Реть на території Обтівської сільської ради Кролевецького району .

Відповідно до п. 2.2 Договору сторони обумовили, що початок всіх робіт встановлюється з моменту підписання цього Договору. Закінчення всіх робіт та здача їх Замовнику здійснюється до 31 грудня 2016 року з правом передчасного виконання.

Згідно п. 3.1 Договору ціна за цим Договором встановлюється в національній валюті і складає 312955,20 грн.

Пунктами 3.3 та 3.4 Договору визначено, що замовник перераховує підряднику аванс у розмірі до 30% від вартості робіт, передбачених цим Договором, на придбання необхідних для виконання робіт матеріалів. Підрядник зобов'язується використати аванс до 23 грудня 2016 року.

Невикористані підрядником суми авансу в строк до 23 грудня 2016 року повертаються Замовнику.

Згідно п. 3.6 Договору джерелом фінансування робіт за цим договором є спеціальний фонд обласного бюджету.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що на виконання зазначеного договірного зобов'язання Управлінням житлово - комунального господарства Сумської ОДА на користь ТОВ Суми-вторсировина перераховано кошти у сумі 93000 грн.

З матеріалів справи вбачається, що факт перерахування коштів (авансу) в сумі 93000 грн. підтверджується платіжним дорученням №15 від 18.11.2016 з відміткою органу Держказначейства про проведену оплату 21.11.2016.

Відповідно до п. 4.2 Договору виконані роботи приймаються Замовником на підставі актів здачі - приймання робіт КБ-2в, КБ-3, які підписуються уповноваженими представниками замовника, підрядника та організації, що здійснює технічний нагляд в п'ятиденний строк.

Організацією, що здійснює технічний нагляд за об'єктом проведення капітального ремонту визначено ФОП ОСОБА_1 відповідно до договору про виконання технічного нагляду за будівництвом № Тн-КР/17 від 30.11.2016, укладеного між Управлінням житлово-комунального господарства Сумської обласної державної адміністрації та ФОП ОСОБА_1

Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор зазначає, що відповідач у строк, обумовлений договором, а саме до 23.12.2016 роботи визначені у п. 1.1 Договору не виконані.

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 112 Бюджетного кодексу України порушенням бюджетного законодавства визнається порушення учасником бюджетного процесу встановлених цим Кодексом чи іншим бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звітування про його виконання, а саме: порушення вимог цього Кодексу при здійсненні попередньої оплати за товари, роботи та послуги за рахунок бюджетних коштів, а також порушення порядку і термінів здійснення такої оплати.

Абзацом 5 пункту 10.1 Порядку казначейського обслуговування місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.08.2012 № 938 визначено, що у разі проведення розрахунків на умовах авансування розпорядники бюджетних коштів та одержувачі бюджетних коштів протягом трьох робочих днів після завершення терміну поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, визначеного договірними зобов'язаннями відповідно до законодавства, подають до органів Казначейства документи, що підтверджують отримання таких товарів, робіт та послуг.

Відповідно до матеріалів справи вбачається, що враховуючи не надання Управління житлово-комунального господарства Сумської ОДА до ГУ ДКСУ у Сумській області підтверджуючих документів про фактичне використання авансу на придбання необхідних для виконання робіт матеріалів, передбачених п. 1.1 та 3.4 Договору, начальником управління обслуговування розпорядників коштів та інших клієнтів ГУДКСУ у Сумській області 29.12.2016 складено протокол № 8 про порушення бюджетного законодавства та 03.01.2017 винесено розпорядження №1з/07.3 про зупинення операцій з бюджетними коштами на рахунку Управління житлово-комунального господарства Сумської ОДА.

В обґрунтування позовних вимог прокурор вказує на те, що позивачем умови договору виконані - перераховано аванс, проте відповідач у встановленому порядку та в строк не виконав своїх зобов'язань за договором, аванс у розмірі 93000 грн. на придбання необхідних для виконання робіт матеріалів не повернув.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням їх результату замовникові.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обв'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Приписами статті 538 Цивільного кодексу України визначено, що виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що позивачем у відповідності до пункту 3.3. договору перераховано відповідачеві авансовий платіж в сумі 93000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 15 від 18.11.2016. При цьому, в матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем робіт, обумовлених п. 1.1 договору щодо Проведення капітального ремонту для відновлення і підтримання сприятливого гідрологічного режиму та санітарного стану р. Реть на території Обтівської сільської ради Кролевецького району , а також докази повернення авансових коштів у сумі 93000 грн.

Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку про правомірність позовних вимог в частині повернення авансового платежу в сумі 93000 грн. та їх задоволення в повному обсязі.

В обґрунтування позовних вимог в частині стягнення пені прокурор, зазначає, що відповідно до п. 8.5. договору у разі неповернення використаної суми авансу в строк до 23.12.2016 підрядник сплачує замовнику пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України за кожен прострочений день.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків, сплата неустойки, що передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України.

Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив якщо він не приступив до виконання зобов'язання, або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань № 2921-ІІІ від 10.01.2002, визначено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Відповідно до поданного розрахунку відповідачу нараховано 3495 грн. 78 коп. пені за період з 24.12.2016 по 01.04.2017, виходячи з суми заборгованості 93000 грн.

Відповідач обгрунтованих заперечень чи контррозрахунок проти нарахованої пені суду не надав.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

При перевірці заявленої суми пені судом здійснено перерахунок, проте отримана сума є більшою ніж та, що нарахована прокурором та позивачем. Тому, враховуючи, що вірна сума пені є більшою ніж заявлена позивачем, зазначене не дає можливості стягнути з відповідача перераховану судом суму пені з урахуванням меж позовних вимог, тому до стягнення підлягає сума пені, яка заявлена прокурором та позивачем і становить 3495 грн. 78 коп.

Крім того, прокурором та позивачем заявлено до стягнення 3% річних та інфляційні нарахування.

Відповідно до поданого позивачем розрахунку 3% річних становлять 749 грн. 00 коп., інфляційні нарахування - 2817 грн. 90 коп.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3.1 та 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань , інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, в силу наведених норм законодавства, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Відповідач обґрунтованого заперечення чи контррозрахунку 3% річних та інфляційних нарахувань суду не надав.

Враховуючи, що право позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних нарахувань передбачене ст. 625 Цивільного кодексу України, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 749 грн. 00 коп. та 2817 грн. 90 коп. інфляційних нарахувань правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони, також якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Враховуючи, що відповідач порушив умови договірних зобов'язань, з нього на користь прокуратури Сумської області підлягають стягненню 1600 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування витрат останнього зі сплати судового збору

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Суми-вторсировина (40030, м. Суми, вул. Рибалко, 2, офіс 408, код ЄДРПОУ 40723178) на користь відділу житлово-комунального господарства Сумської ОДА (40000, м. Суми, вул. Шишкарівська, 9, код ЄДРПОУ 03366003) на розрахунковий рахунок № 35424072000419 в ГУДКСУ у Сумській області, МФО 837013 суму неповернутого авансового платежу у розмірі 93000 грн. 00 коп., пені - 3495 грн. 78 коп., інфляційних збитків - 2817 грн. 90 коп., 3% річних -749 горн. 00 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Суми-вторсировина (40030, м. Суми, вул. Рибалко, 2, офіс 408, код ЄДРПОУ 40723178) на користь прокуратури Сумської області (код 03527891, р/р 35214005002983 в ДКСУ у м. Київ, МФО 820172) 1600 грн. судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 29.06.2017.

Головуючий суддя С.В. Заєць

Суддя Л.А. Костенко

Суддя В.В. Яковенко