Постанова

від 15.05.2007 по справі 25/406-06-9993а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

25/406-06-9993А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"15" травня 2007 р. Справа  № 25/406-06-9993А

За позовом:   Товариства з обмеженою відповідальністю „Індустріально-метизна спілка”

До відповідача: Антимонопольного комітету України, м. Київ

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ВАТ „Стальканат”, м. Одеса

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ВАТ „Сілур”, м. Харцизьк, Донецької області

Про скасування рішення Антимонопольного комітету України від 20.12.06 р. № 559-р по справі № 26-26.13/109-05 в частині визнання вчинення ТОВ „ІМС” порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п.1 ст.50,  ч.1 ст.6 Закону України „Про захист економічної конкуренції” у вигляді антиконкурентних узгоджених дій суб'єктів господарювання щодо виробництва та реалізації канатів сталевих та дроту сталевого; накладення штрафу на ТОВ „ІМС” в розмірі 63000 грн.; зобов'язання ТОВ „ІМС” припинити порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій суб'єктів господарювання щодо виробництва та реалізації канатів сталевих та дроту сталевого у 2-місячний строк з дня одержання рішення

За позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору: ВАТ„Стальканат”

До відповідача: Антимонопольного комітету України

Про скасування рішення Антимонопольного комітету України від 20.12.06 р. № 559-р по справі № 26-26.13/109-05 в частині визнання вчинення ВАТ „Стальканат” порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п.1 ст.50, ч.1 ст.6 Закону України  „Про захист економічної конкуренції” у вигляді антиконкурентних узгоджених дій суб'єктів господарювання щодо виробництва та реалізації канатів сталевих та дроту сталевого; накладення штрафу на  ВАТ „Стальканат” в розмірі 19000 грн.; зобов'язання ВАТ „Стальканат”  припинити порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій суб'єктів господарювання щодо виробництва та реалізації канатів сталевих та дроту сталевого, - у 2-х місячний строк з дня одержання рішення

За позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги  на предмет спору: ВАТ„Сілур”

До відповідача: Антимонопольного комітету України

Про скасування рішення Антимонопольного комітету України від 20.12.06 р. № 559-р по справі № 26-26.13/109-05 в частині визнання вчинення ВАТ „Сілур” порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п.1 ст.50, ч. 1 ст.6 Закону України „Про захист економічної конкуренції” у вигляді антиконкурентих узгоджених дій суб'єктів господарювання щодо виробництва та реалізації канатів сталевих та дроту сталевого; накладення штрафу на ВАТ „Сілур” в розмірі 42000 грн.; зобов'язання ВАТ „Сілур” припинити порушення у вигляді атиконкурентних  узгоджених дій суб'єктів господарювання щодо виробництва та реалізації канатів сталевих та дроту сталевого

Головуючий суддя:  Малярчук І.А.

Суддя: Бахарєв Б.О.

Суддя: Літвінов С.В.

В засіданнях суду приймали участь представники:

Позивача: Єгоров Б.С., довір. № 92 від 02.02.04 р.

Відповідач: Грицаєв О.В., довір. від 05.01.06 р. № 16-0/2006, Тітова Л.О., довір. від 15.11.06 р. № 21-29/10-7114, Грушин О.В., довір. № 21-29/10-956 від 14.02.07 р.

Третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору:

ВАТ „Стальканат” –Дикарьова Т.В., довір. № 25 від 22.02.07 р.

ВАТ „Сілур” –Поярков В.О., довір. № 85/1450 від 05.12.06 р., Усов О.С. довір. № 107/14-50 від 16.02.07 р.

В засіданні суду 14.05.07 р. приймали участь представники:

Позивача: Єгоров Б.С., довір. № 92 від 02.02.04 р.

Відповідач:  Тітова Л.О., довір. від 15.11.06 р. № 21-29/10-7114, Грушин О.В., довір. № 21-29/10-956 від 14.02.07 р.

Третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору:

ВАТ „Стальканат” –Дикарьова Т.В., довір. № 25 від 22.02.07 р.

ВАТ „Сілур” –не з'явився.

Суть спору: про скасування рішення Антимонопольного комітету України № 559-р від 20.12.06 р. у справі № 26-26.13/109-05 „Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу” в частині:  визнання  вчинення ТОВ „ІМС”, порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п.1 ст.50, ч.1 ст.6 Закону України „Про захист економічної конкуренції” у вигляді антиконкурентних узгоджених дій суб'єктів господарювання щодо виробництва та реалізації канатів сталевих та дроту сталевого; накладення штрафу на ТОВ „ІМС” –в розмірі 63000 грн.; зобов'язання ТОВ „ІМС” припинити порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій суб'єктів господарювання щодо виробництва та реалізації канатів сталевих та дроту сталевого, - у 2-міячний строк з дня одержання рішення;

про скасування рішення Антимонопольного комітету України № 559-р від 20.12.06 р. у справі № 26-26.13/109-05 „Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу” в частині:  визнання  вчинення ВАТ „Сілур” порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п.1 ст.50, ч.1 ст.6 Закону України „Про захист економічної конкуренції” у вигляді антиконкурентних узгоджених дій суб'єктів господарювання щодо виробництва та реалізації канатів сталевих та дроту сталевого; накладення штрафу на ВАТ „Сілур”  в розмірі 42000 грн.; зобов'язання ВАТ„Сілур” припинити порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій суб'єктів господарювання щодо виробництва та реалізації канатів сталевих та дроту сталевого, - у       2-місячний строк з дня одержання рішення.

про скасування рішення Антимонопольного комітету України № 559-р від 20.12.06 р. у справі № 26-26.13/109-05 „Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу” в частині:  визнання  вчинення ВАТ „Стальканат” порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п.1 ст.50, ч.1 ст.6 Закону України „Про захист економічної конкуренції” у вигляді антиконкурентних узгоджених дій суб'єктів господарювання щодо виробництва та реалізації канатів сталевих та дроту сталевого; накладення штрафу на ВАТ „Стальканат”  в розмірі 19000 грн.; зобов'язання ВАТ„Стальканат” припинити порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій суб'єктів господарювання щодо виробництва та реалізації канатів сталевих та дроту сталевого, - у 2-місячний строк з дня одержання рішення.

Позивач на заявлених позовних вимогах наполягає, надав суду супровідним листом від 05.02.07 р. та згідно клопотання про залучення додаткових доказів від 21.02.07 р. вх. № 4299,  від 12.03.07 р. вх. № 5732 витребувані документи, пояснення від 28.02.07 р. вх. № 4891, від 03.04.07 р. вх.№ 7629 та зави про уточнення позовних вимог від 18.10.2006 р. вх. № 22535, від 03.11.6 р. вх.№ 24549,  заяви про зміну позовних вимог від 06.02.07 р. вх. № 2822, від 13.02.07 р. вх. № 3504,  де виклав позовні вимоги у вищенаведеній остаточній редакції, у зв'язку з чим суд ухвалою від 30.01.06 відкрив провадження у справі, призначив попереднє судове засідання.

Обгрунтовуючи  заявлені позовні вимоги ТОВ „ІМС” зазначає на тому, що прийняте Антимонопольним комітетом України рішення № 559-р від 20.12.06 р. порушує його права і законі інтереси, а саме право на здійснення господарської діяльності без обмежень, вільний вибір предмету сторін при укладенні господарських договорів, що   передбачено ст.ст. 67, 68 ГК України.

Наведені АМК України в рішенні висновки щодо антиконкурентних узгоджених дій ТОВ „ІМС”, ВАТ „Сілур” та ВАТ „Сальканат” шляхом обмеження колишніх контрагентів останніх у конкурентному виборі при придбанні необхідної їм метизної продукції, у зв'язку з чим за відсутності відповідних конкурентних джерел придбання металопродукції контрагенти змушенні були придбавати (замовляти) цю продукцію у ТОВ „ІМС”, як відмічає ТОВ „ІМС” є необгрунтованими, оскільки  рішення № 559-р не містить ніяких доказів того, що контрагенти були обмежені у виборі придбання метизної продукції, а також доказів змушення контрагентів придбавати   метизну продукцію саме у ТОВ „ІМС”.

При цьому позивач відмічає, що взаємовідносини з ВАТ „Сілур” та ВАТ „Сальканат”  визначались укладеними між ним на протязі 2004-2006 р.р. згідно ст.67 ГК України договорами, направленими на закріплення ділових стосунків та обслуговування споживачів продукції, а саме між сторонами були укладені договір на переробку давальницької сировини та договір про надання інформаційних та консалтингових послуг.

Також, ТОВ „ІМС” звертає увагу суду на ту обставину, що рішення АМК України № 559-р не містить визначених ст. 36 Закону України „Про захист економічної конкуренції” підстав для початку розгляду справи.

Позивач заперечує твердження  АМК України, що  ВАТ „Сілур” та ВАТ „Сальканат” є єдиними виробниками в Україні сталевих канатів, посилаючись при цьому на інформацію надану Держкомстатом України згідно якої вироби з дроту (в т.ч. сталеві канати) виготовляють в Україні близько 300 підприємств, які не мають будь-якого відношення до ВАТ „Сілур” та ВАТ „Стальканат”, а посилання відповідача на лист ТОВ „ІМС” від 31.01.05р. № 2123сб, в якому вказано, що останнє є офіційним дилером, через якого здійснюється реалізація продукції   ВАТ „Сілур” є недоречними, так як даний лист не є належним та допустимим доказом вчинення ВАТ „Сілур” та ВАТ „Сальканат”, ТОВ „ІМС” дій, що містять ознаки порушення, передбачено п.1 с.50 та ч.1 ст.6 Закону України „Про захист економічної конкуренції”.

Доводи АМК України, що ВАТ „Сілур”  виробляє продукцію, повністю ідентичну продукції ВАТ  „Стальканат” є безпідставними з огляду на те, що визначаючи перелік сталевих канатів, щодо яких встановлюється монопольне становище суб'єкта господарювання, відповідач обмежив 23 стандартами, однак, асортимент канатів, що виробляються на ВАТ „Сілур” свідчить про наявність більше 90 таких стандартів, у зв'язку з чим відповідач неправомірно зменшив межі товарного ринку виділивши лише ті технічні стандарти, що спільно можуть вироблятися ВАТ „Сілур” та ВАТ „Сальканат”. В оскаржуваному рішенні відповідач взагалі не визначив критерії товарного ринку –саме який перелік товару відносить до досліджуваного ринку, зазначивши лише  про те, що існує велика  кількість стандартів з виробництва дроту сталевого, не встановив чи є конкуренти у ТОВ „ІМС”, ВАТ „Сілур”, ВАТ „Сальканат” на зазначеному ринку „дроту сталевого”, чи обмежувалася конкуренція на ринку дроту сталевого та яким чином, стосовно яких споживачів та стосовно саме якої продукції, наявність чи відсутність у таких споживачів альтернативних джерел придбання сталевого дроту.

Також, стосовно кваліфікації відповідачем в оспорюваному рішенні укладення між ТОВ „ІМС”, ВАТ „Сілур”, ВАТ „Сальканат” договорів як узгоджених дій, позивач  відмічає, що кваліфікуючи узгоджені дії між ТОВ „ІМС”, ВАТ „Сілур”, ВАТ „Сальканат” як            антиконкурентні, відповідач, в порушення приписів ст.ст. 6, 50 Закону України „Про захист економічної конкуренції” згідно яких до складу правопорушення законодавства про захист економічної конкуренції відносяться лише антиконкурентні узгоджені дії, тобто узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції на ринку, обмежився тільки загальним формулюванням правопорушення, однак не навів чіткого складу вказаного порушення: чи призвели таку дії до недопущення, чи до усунення, чи до обмеження конкуренції на ринку. За своєю правовою природою такі правопорушення мають різний склад, що характеризується різними правовими наслідками, а саме: у вигляді недопущення, у вигляді усунення чи у вигляді обмеження конкуренції. Звідси, позиція відповідача, викладена в рішенні, щодо обмеження  конкуренції між позивачем та третіми особами у вигляді узгоджених дій по продажу продукції на тендерних торгах, на думку ТОВ „ІМС”, є недоречною за відсутності обґрунтування та доказів  обмеження конкуренції, яких споживачів, стосовно якої саме продукції та на якому саме ринку.

Суд задовольнив клопотання позивача від 05.02.07 р. про продовження строку розгляду справи, про що свідчить  ухвала від 05.02.07 р. про продовження строку вирішення спору у справі № 25/406-06-9993А відповідно до ч.1 ст.102 КАС України.

Клопотання позивача про розгляд даної справи за наявними в ній доказами від   14.05.07 р. вх. № 10667, судом задоволено, з огляду на тривалий термін розгляду даної справи на протязі якого відповідачем не надано суду витребувані ухвалами документи в підтвердження своєї правової позиції та не надано на ознайомлення  матеріали справи № 26-26.13/109-05.

Ухвалою від 19.04.07 р., суд, прийняв до розгляду позовну заяву ВАТ „Сілур” в межах провадження  по справі № 25/406-06-9993А та залучив до участі у справі ВАТ „Сілур” як третю особу, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

16.04.07 р. на адресу господарського суду Одеської області надійшла позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимог на предмет спору ВАТ „Стальканат”, яка ухвалою від 17.04.07 р. залишена без руху згідно ч.1 ст.108 КАС України, однак за умови виконання заявником вимог суду ухвалою від 19.04.07 р., суд, прийняв до розгляду дану позовну заяву в межах провадження у справі №  25/406-06-9993А, залучив до участі у справі ВАТ „Стальканат” як третю особу, яка  заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

Так, правові позиції третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору ВАТ „Стальканат”, ВАТ „Сілур”, викладені в поданих ними позовних заявах в порядку  ч.1 ст.53 КАС України, правові позиції ВАТ „Стальканат” як третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача за первісним позовом, викладена в поясненнях від 01.03.07 р. вх. № 4987 та  ВАТ „Сілур” як третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача за первісним позовом, викладена в поясненнях від 01.03.07 р. вх. № 4985,  є ідентичними  вищенаведеній судом правовій позиції ТОВ „ІМС”.

Відповідач за адміністративним позовом ТОВ „ІМС”, позовними заявами третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору ВАТ „Сілур”, ВАТ „Стальканат”, Антимонопольний комітет України,  заявлені останніми позовні вимоги не визнає,  про що зазначив у відзиві на позов від 16.05.07 р. вх. № 10867, де вказує на те, що  справа № 26-26.13/109-05 згідно ст. 36 Закону України „Про захист економічної конкуренції”, розпочата відповідно до розпорядження державного уповноваженого АМК України від 16.11.05 р.  №07/149-р за власною ініціативою органів Антимонопольного комітету України.

Посилаючись на висновок Міністерства економіки України від 10.01.06 р. № 53/12, зроблений в ході проведення антидемпінгового розслідування щодо імпорту в Україну сталевих тросів і канаті без покриття з Російської Федерації за скаргою ВАТ „Сілур”, ВАТ „Стальканат”, на підставі  інформації отриманої від ВАТ „Сілур”, ВАТ „Стальканат”, Держкомстату, Міністерства промислової політики України, об'єднання металовиробничих заводів України „Укрметиз”, органів місцевої державної   влади, ВАТ „Дружиківський завод металевих виробів”, яким встановлено, що єдиними   виробниками канатів сталевих в Україні є ВАТ „Сілур”, ВАТ „Стальканат”, відповідач відмічає, що висновки в оспорюваному рішенні, зроблені ним на підставі фактичних даних і є обґрунтованими.

Так, відповідач навів пояснення обставинам справи відповідно до яких визначив, що фактично ВАТ „Сілур”, ВАТ „Стальканат” створили для своїх колишніх контрагентів схему реалізації товару через ТОВ „ІМС” в результаті чого дані суб'єкти усунули або суттєво обмежили колишніх контрагентів  ВАТ „Сілур” та ВАТ „Стальканат” і за відсутністю відповідних альтернативних джерел придбання металопродукції, зазначені суб'єкти господарювання змушені були придбавати її у ТОВ „ІМС”.

Географічними межами ринку сталевих канатів є територія України про, що свідчить наявність споживачів сталевих канатів по свій території України та значення ступеню відкритості цього ринку, яке в 2003-2005 р.р. складало менше 40%, а відповідно до п.6.3. Методики при значенні ступеню відкритості ринку (відсоткове співвідношення суми загального обсягу ввезення (імпорту) товару на певний ринок з територій інших країн  до загального обсягу ринку) менше 40% - територія держави є територіальними (географічними) межами ринку.

Клопотання відповідача про закриття провадження у справі № 25/406-06-9993А від  28.02.07 р. № 414-08/2007, від 11.05.07 р. вх. № 1035, судом не задоволені з підстав викладених в судових ухвалах від 01.03.07 р., від 15.05.07 р.

Не задоволено судом клопотання відповідача від 02.04.07 р. про залучення до участі у справі № 25/406-06-9993А як третю особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ „Стальпром” про що винесено ухвалу від 04.04.07 р.

Суд задовольнив клопотання ТОВ „ІМС” про зупинення провадження у справі на підставі п.4 ч.2 ст.156 КАС України, у зв'язку з чим виніс ухвалу від 06.12.06 р. про зупинення провадження у справі № 25/406-06-9993А.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.02.07 р. суд задовольнив клопотання ТОВ „ІМС” від 16.02.07 р. вх. № 3989 та  призначив колегіальний розгляд справи у складі трьох судів, а саме: головуючого судді Малярчук І.А., судді Бахарєва Б.О.,   судді Літвінова С.В. Колегією суддів ухвалою від 19.01.07 р. прийнято справу № 25/406-06-9993А до свого провадження.

З підстав надходження  до господарського суду Одеської області апеляційної скарги Антимонопольного комітету України на ухвалу господарського суду від 01.03.07 р. відповідно до п.3 ч.1 ст.156 КАС України ухвалою від 04.04.07 р. судом було зупинено провадження у даній справі та поновлено згідно ч.5 ст. 156 КАС України ухвалою від 24.04.07 р.

Відповідно до ст. 150 КАС України суд в судових засіданнях оголошував перерви з 05.02.07 р. об 10 год. 00 хв. по 05.02.07 р. об 17 год. 10 хв., з 02.04.07 р. по 04.04.07 р., з 11.05.07 р. по 15.05.07 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи сторін, суд встановив наступне:

Антимонопольний комітет України розглянувши матеріали справи № 26-26.13/109-05  прийняв рішення від 20.12.06 р. № 559-р „Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу”, відповідно до якого постановив: визнати, що ВАТ „Сілур”, ТОВ „Індустріально-метизна спілка”, ВАТ „Стальканат” вчинено порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п.1 ст.50, ч.1 ст.6 Закону України „Про захист економічної конкуренції”, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій суб'єктів господарювання щодо виробництва та реалізації канатів сталевих та дроту сталевого; на підставі абз. 2 ч.2 ст.52 Закону України „Про захист економічної конкуренції” накласти на ВАТ „Сілур” штраф у розмірі 42000 грн., ТОВ „Індустріально-метизна спілка” штраф у розмірі 63000 грн. , ВАТ „Стальканат” штраф у розмірі 19000 грн.; зобов'язати ВАТ „Сілур”, ТОВ „Індустріально-метизна спілка”, ВАТ „Стальканат” припинити порушення, зазначене у пункті першому резолютивної частини цього рішення, у двомісячний строк з дня одержання рішення.

Так,  рішення № 559-р було прийнято за результатами встановлення  АМК України обставин існування антиконкурентних узгоджених дій між ВАТ „Сілур”, ТОВ „Індустріально-метизна спілка”, ВАТ „Стальканат”, які полягали в наступному.

Відповідно до умов, укладених ВАТ „Сілур”, ВАТ „Стальканат” з ТОВ „Індустріально-метизна спілка” дилерських  договорів на постачання метизної продукції  між ними встановлювалися взаємозв'язки, що включали в себе: надання підприємствами-виробниками послуг з переробки давальницької сировини ТОВ „ІМС” (у період листопад 2004 р. - березень 2005 р. підприємства працювали за давальницькою схемою, причому майже вся метизна продукція вироблялася з давальницької сировини ТОВ „ІМС”; проведення ТОВ „ІМС” роботи за договорами комісії; придбання виробниками у ТОВ „ІМС” канатки для виробництва метизної продукції. Існування договірних взаємовідносин між ВАТ „Сілур”, ТОВ „ІМС”, ВАТ „Стальканат” по наданню інформаційних та консалтингових послуг та договірні відносини між ВАТ „Сілур” та ВАТ „Стальканат” по реалізації останнім ВАТ „Сілур” 7% канатів та 12% дроту, які реалізувалися на внутрішньому ринку та з реалізації метизної продукції виробництва ВАТ „Стальканат”, ВАТ „Сілур” виступало комісіонером. Даним діям  суб'єктів господарювання АМК України згідно ст.5 Закону України „Про захист економічної конкуренції” надано оцінку як узгодженим діям.

Також, рішення містить висновки, що в результаті узгоджених дій між ВАТ „Сілур”, ТОВ „ІМС”, ВАТ „Стальканат” встановилися такі зв'язки, які призвели до створення відповідної структури товарних потоків і зосередження продукції виробництва ВАТ „Сілур”,  ВАТ „Стальканат”, призначеної для реалізації на внутрішній ринок, у  ТОВ „ІМС” –у 2005 р. майже 100% продукції ВАТ „Сілур”,  ВАТ „Стальканат”, а у І півріччі 2006 р. майже 100% продукції  ВАТ „Стальканат” і більше половини обсягів виробленої продукції ВАТ „Сілур”. Звідси, АМКУ зазначає, що внаслідок зазначених дій колишні контрагенти були обмежені у можливості конкурентного вибору при придбанні необхідної їм метизної продукції, внаслідок відсутності відповідних конкурентних джерел придбання металопродукції контрагенти змушені були придбати (замовляти) цю продукцію у ТОВ „ІМС”.

Про антиконкурентні наслідки зазначених узгоджених дій, як відмічає АМК України, свідчать також наступні обставини, встановлені у справі, а саме до листопада 2004 р. собівартість виробництва канатів та дроту на підприємствах відрізнялась приблизно на 10 %, у такій же пропорції відрізнялися середньозважені відпускні ціни на канати та дріт. З квітня 2005р. (після припинення давальницької схеми виробництва на обох підприємствах) різниця між собівартістю виробництва канатів підприємств збереглася і становила біля 10 %, тоді як різниця середньозважених цін на відповідну продукцію зменшилася і становила на канати сталеві 2-6 %, на дріт сталевий 2%.

Відповідач в рішенні зробив аналіз процедури проведених ВАТ „Сілур”, ВАТ „Стальканат” починаючи з січня 2006 р.  відкритих тендерних торгів з продажу металопродукції, переможцем яких було  ТОВ „ІМС”, в результаті чого зазначив, що підприємства у першому півріччі 2006 р. реалізували останньому переважну кількість продукції, зберігаючи існуючу з листопада 2004 р. схему реалізації метизної продукції через ТОВ „ІМС”, що не змінило  ситуацію на ринку і конкуренція на ньому була обмежена.

В ході розгляду справи в частині наявності в діях ТОВ „ІМС” порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на загальнодержавному ринку канатів сталевих шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умови існування значної конкуренції на ринку, АМКУ не було встановлено у діях ТОВ „ІМС” із встановлення відпускних цін на канати сталеві порушення законодавства, оскільки надбавка при реалізації ТОВ „ІМС” канатів сталевих коливалася від „мінус” 20% до 20 %, що не перевищує рівня надбавки іншого суб'єкта господарювання, який в 2004 р. діяв на ринку канатів сталевих   та здійснював операції з незначними відносно ринку обсягами.

Проаналізувавши подані до матеріалів справ сторонами  документи, пояснення сторін, чине законодавство, суд вбачає підстави для задоволення заявлених позивачем позовних вимог з огляду на наступне.

    Економічна конкуренція (конкуренція)    -   змагання   між суб'єктами  господарювання  з  метою  здобуття   завдяки   власним досягненням   переваг   над   іншими   суб'єктами  господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати  між  кількома продавцями,  покупцями,  а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку (п.1 ч.1 ст.1 Закону України „Про захист економічної конкуренції” №2210-ІІІ від 11.01.01 р.).

        Монополізація -     досягнення    суб'єктом    господарювання монопольного домінуючого) становища на ринку товару,  підтримання або посилення цього становища (п.5 ч.1 ст.1 Закону України „Про захист економічної конкуренції”).

       Ринок товару   (товарний   ринок)   -  сфера  обороту  товару (взаємозамінних товарів),  на який протягом певного часу і в межах певної території є попит і пропозиція (п.10 ч.1 ст.1 Закону України „Про захист економічної конкуренції”).

      Відповідно до ч.1 п.1 ст.5 Закону України „Про захист економічної конкуренції” узгодженими діями є  укладення  суб'єктами  господарювання угод у будь-якій формі,  прийняття об'єднаннями рішень у будь-якій формі,  а також  будь-яка  інша  погоджена  конкурентна  поведінка (діяльність, бездіяльність) суб'єктів господарювання.  

       Пунктами 1, 2 ст. 6 вищенаведеного Закону України передбачено, що антиконкурентними  узгодженими діями є узгоджені дії,  які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції. Антиконкурентними узгодженими діями,  зокрема,  визнаються узгоджені дії, які стосуються: 1) встановлення цін чи інших умов  придбання  або  реалізації товарів; 2) обмеження        виробництва, ринків  товарів, техніко-технологічного  розвитку,  інвестицій   або   встановлення контролю над ними; 3) розподілу  ринків  чи  джерел постачання за територіальним принципом,  асортиментом  товарів,  обсягом   їх   реалізації   чи придбання,  за  колом  продавців,  покупців  або  споживачів чи за іншими ознаками; 4) спотворення  результатів  торгів, аукціонів,   конкурсів, тендерів; 5) усунення  з  ринку або обмеження доступу на ринок (вихід з ринку) інших суб'єктів господарювання, покупців, продавців; 6) застосування різних умов до  рівнозначних  угод  з  іншими суб'єктами   господарювання,   що  ставить  останніх  у  невигідне становище в конкуренції; 7) укладення  угод  за  умови  прийняття  іншими   суб'єктами господарювання  додаткових  зобов'язань,  які за своїм змістом або згідно з торговими та іншими чесними  звичаями  в  підприємницькій діяльності не стосуються предмета цих угод; 8) суттєвого обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання на ринку без об'єктивно виправданих на те причин.

        Згідно п.1 ч.1 ст.50 вищенаведеного Закону України порушеннями законодавства про захист економічної  конкуренції є: антиконкурентні узгоджені дії.

        Статтею 59 Закону України „Про захист економічної конкуренції” передбачено, що підставами для зміни,  скасування чи  визнання  недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин,  які  мають  значення  для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків,  викладених у рішенні,  обставинам справи; порушення або  неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процессуального права  може  бути  підставою  для  зміни,  скасування  чи визнання недійсним рішення тільки за умови,  якщо це порушення призвело  до прийняття неправильного рішення.

Як вже судом було відмічено вище з підстав проведених ВАТ „Сілур”, ВАТ „Стальканат” тендерних процедур  та укладення з ТОВ „ІМС” відповідних договорів відповідач встановив, що антиконкурентні узгоджені дії цих суб'єктів призвели до обмеження контрагентів у можливості конкурентного вибору при придбанні необхідної їм метизної продукції, однак, з оспорюваного рішення не вбачається за своїм характером якими в даному випадку є узгоджені дії сторін, а саме недопущенням, усуненням чи обмеженням конкуренції. При цьому, п.2 ст.6  Закону України „Про захист економічної конкуренції” детальніше дає тлумачення та визначення, в чому полягають  ці антиконкурентні дії, однак саме якими із них є дії ВАТ „Сілур”, ВАТ „Стальканат”, ТОВ „ІМС”, рішення АМК України не містить, що дає суду підстави вважати дане рішення таким, що не доводить  обставини, які мають значення для справи та визнані відповідачем  встановленими.

Позиція відповідача щодо обмеження конкуренції у зв'язку з проведеними тендерними торгами, переможцем яких стало ТОВ „ІМС”, та з цих підстав встановлення антиконкурентних узгоджених дій   ВАТ „Сілур”, ВАТ „Стальканат”, ТОВ „ІМС”, на думку суду, не заслуговує на увагу з огляду на зміст п.2 ст.6 Закону України „Про захист економічної конкуренції” який не містить визначення таких антиконкурентних узгоджених дій, як обмеження конкуренції на ринку з підстав проведення  відкритих торгів.

В контексті зазначеного, сам факт укладення суб'єктами господарювання цивільно-правових угод та реалізація продукції із застосуванням  процедури відкритих торгів, не є підставою для встановлення цих дій як узгоджених дій, що призвели чи можуть призвести до недопущення, установлення або обмеження конкуренції, оскільки як вірно з цього приводу зазначає позивач, укладення договорів та проведення тендеру є  свободою підприємницької діяльності суб'єктів господарювання, здійснення якої захищається державою.

Також, суду не зрозумілі висновки відповідача про наявність антиконкурентних наслідків узгоджених дій з огляду на собівартість виробництва канатів та дроту  на підприємствах-виробниках та середньозваженої відпускної ціни на канати та дріт, оскільки рішення констатує збереження в період з листопада 2004 р. по квітень 2005 р., за умови існування взаємовідносин між  ВАТ „Сілур”, ВАТ „Стальканат”, ТОВ „ІМС”,  відсоткового значення різниці між собівартістю виробництва канатів за цей період та  зменшення різниці середньозважених цін на відпускну продукцію, у зв'язку з чим відповідачем не доведено, які наслідки несе встановлене для колишніх контрагентів у можливості вибору при придбанні необхідної метизної продукції, чи є ці наслідки узгодженими діями суб'єктів, чи викликано економічною необхідністю виробництва.

Твердження відповідача  стосовно обмеження конкуренції на ринку метизної продукції узгодженими діями  сторін спростовується  з огляду на  поняття економічної конкуренції, надане в п.1 ч.1 ст. 1 Закону України „Про захист економічної конкуренції” та відсутності  встановлених ТОВ „ІМС” порушень законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним становищем  на загальнодержавному ринку  канатів сталевих  шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б  встановити за умови існування значної конкуренції на ринку. Тобто ці висновки АМК України свідчать про  існування на ринку  метисної продукції конкуренції, що                 взаємовиключає  висновки відповідача щодо вчинення суб'єктами господарювання  антиконкурентних узгоджених дій, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції.

Крім того, з врахуванням положень п.п. 1, 2, 4, 6 ст. 71 КАС України з підстав не надання відповідачем без поважних причин витребуваних судом матеріалів справи № 26-26.13/109-05, суд вирішив дану справу за наявними в ній документами, тобто доказами наданими позивачем та третіми особами та вважає недоведеною позицію  АМК України щодо правомірності оспорюваного рішення, оскільки дати оцінку правомірності  встановлених в рішенні фактів суд не в змозі за відсутності документів на яких базувались висновки відповідача.

За таких обставин, у суду є підстави вважати недоведеними встановлені в рішенні від 20.12.06 р. № 559-р обставини, щодо визначення, що ТОВ „Індустріально-метизна спілка”, ВАТ „Сілур”, ВАТ „Стальканат” вчинено порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене.1 ст.50, ч.1 ст.6   Закону України „Про захист економічної конкуренції” у вигляді антиконкурентних узгоджених дій суб'єктів господарювання щодо виробництва та реалізації канатів сталевих та дроту сталевого, у зв'язку з чим дане рішення підлягає судом скасуванню частково у відношенні визнання вчинення ТОВ „Індустріально-метизна спілка”, ВАТ „Сілур”, ВАТ „Стальканат” антиконкурентних узгоджених дій. Як наслідок цього, підлягає скасуванню рішення АМК України  від 20.12.06 р. № 559-р в частині  накладення на ВАТ „Сілур”, ВАТ „Стальканат”, ТОВ „ІМС” штрафу, та зобов'язання останніх  припинити порушення у вигляді антиконкурентних  дій суб'єктів господарювання  щодо  виробництва та реалізації канатів сталевих та дроту сталевого.

        Згідно ч. 1 ст.69 КАСУ доказами   в   адміністративному  судочинстві  є  будь-які фактичні дані,  на підставі  яких  суд  встановлює  наявність  або відсутність обставин,  що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі,  та інші обставини,  що мають значення для правильного вирішення справи.  Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін,  третіх  осіб  та  їхніх  представників, показань   свідків,   письмових   і   речових  доказів,  висновків експертів.

  Частинами 1, 2, 4, 6  ст. 71 КАСУ передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень,  дій чи  бездіяльності  суб'єкта  владних  повноважень  обов'язок  щодо доказування правомірності  свого  рішення,  дії  чи  бездіяльності покладається на   відповідача,   якщо   він   заперечує   проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у  нього  документи  та матеріали,  які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали. Якщо особа,  яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для  підтвердження  обставин, на  які  вона  посилається,  суд  вирішує справу на основі наявних доказів.

         Згідно ст. 86 КАСУ суд  оцінює  докази,  які є у справі,  за своїм внутрішнім переконанням,  що ґрунтується на їх  безпосередньому,  всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, суд вважає заявлені ТОВ „Індустріально-метизна спілка” та третіми особами, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору ВАТ „Сілур”, ВАТ „Стальканат”  позовні вимоги про скасування рішення Антимонопольного комітету України № 559-р від 20.12.06 р. у справі № 26-26.13/109-05 „Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу” в частині щодо притягнення до відповідальності наведених заявників правомірними, обґрунтованими, що є підставою для суду для їх задоволення  в повній мірі.

ТОВ „Індустріально-метизна спілка”, ВАТ „Сілур”, ВАТ „Стальканат” за рахунок державного бюджету згідно ст. 94 КАС України відшкодовується судовий збір загалом в сумі 10,20 грн.

Керуючись ст.ст. 94, 161-164 КАС  України, суд, -

                 ВИРІШИВ:

1.          Задовольнити позов ТОВ „Індустріально-метизна спілка” повністю.

2.          Скасувати рішення Антимонопольного комітету України № 559-р від 20.12.06 р. у справі № 26-26.13/109-05 „Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу” в частині:  визнання  вчинення ТОВ „ІМС” порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п.1 ст.50, ч.1 ст.6 Закону України „Про захист економічної конкуренції” у вигляді антиконкурентних узгоджених дій суб'єктів господарювання щодо виробництва та реалізації канатів сталевих та дроту сталевого; накладення штрафу на ТОВ „ІМС” –в розмірі 63000 грн.; зобов'язання ТОВ „ІМС” припинити порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій суб'єктів господарювання щодо виробництва та реалізації канатів сталевих та дроту сталевого, - у 2-місячний строк з дня одержання рішення.

3.          Стягнути з державного бюджету України на користь ТОВ „Індустріально-метизна спілка” (65005, м. Одеса, вул. Михайлівська, 44, код ЄДРПОУ 33140602) 3 (три) грн. 40 коп. судовий збір.

4.          Задовольнити позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ВАТ „Сілур” повністю.

5.          Скасувати рішення Антимонопольного комітету України № 559-р від 20.12.06 р. у справі № 26-26.13/109-05 „Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу” в частині:  визнання  вчинення ВАТ „Сілур” порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п.1 ст.50, ч.1 ст.6 Закону України „Про захист економічної конкуренції” у вигляді антиконкурентних узгоджених дій суб'єктів господарювання щодо виробництва та реалізації канатів сталевих та дроту сталевого; накладення штрафу на ВАТ „Сілур”  в розмірі 42000 грн.; зобов'язання ВАТ„Сілур” припинити порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій суб'єктів господарювання щодо виробництва та реалізації канатів сталевих та дроту сталевого, у 2-місячний строк з дня одержання рішення.

6.          Стягнути з державного бюджету України на користь ВАТ „Сілур” (86700, м.Харцизьк, Донецької області,  вул. Філатова, 9, код ЄДРПОУ 00191046) 3 (три) грн. 40 коп. судовий збір.

7.          Задовольнити позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору   ВАТ „Стальканат” повністю.

8.          Скасувати рішення Антимонопольного комітету України № 559-р від 20.12.06 р. у справі № 26-26.13/109-05 „Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу” в частині:  визнання  вчинення ВАТ „Стальканат” порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п.1 ст.50, ч.1 ст.6 Закону України „Про захист економічної конкуренції” у вигляді антиконкурентних узгоджених дій суб'єктів господарювання щодо виробництва та реалізації канатів сталевих та дроту сталевого; накладення штрафу на ВАТ „Стальканат”  в розмірі 19000 грн.; зобов'язання ВАТ„Стальканат” припинити порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій суб'єктів господарювання щодо виробництва та реалізації канатів сталевих та дроту сталевого, - у 2-місячний строк з дня одержання рішення.

9.          Стягнути з державного бюджету України на користь ВАТ „Стальканат”  (65008, м.Одеса, вул. Водопровідна, 16, код ЄДРПОУ 26209430) 3 (три) грн. 40 коп. судовий збір.

         Постанова може бути оскаржена в порядку ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної  сили у порядку ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя                                                                                  

      Суддя                                                                                              Бахарєв Б.О.

Суддя                                                                                            Літвінов С.В.