Ухвала

від 27.06.2017 по справі 686/11937/17

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 686/11937/17

УХВАЛА

про забезпечення позову

27 червня 2017 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі головуючої судді Мороз В.О., за участю секретаря Козельської Г.В., розглянувши в порядку ст. 153 Цивільного процесуального Кодексу України в м. Хмельницькому заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Порше Лізинг Україна про забезпечення позову по цивільній справі № 686/11937/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Порше Лізинг Україна до ОСОБА_1 про застосування наслідків недійсності правочину, -

встановив:

22 червня 2017 року позивач ОСОБА_2 Порше Лізинг Україна звернулось до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про застосування наслідків недійсності правочину.

Окрім того, разом із позовною заявою позивач ОСОБА_2 Порше Лізинг Україна подало заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, яке належить на праві власності ОСОБА_1, а саме:

-земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 6810100000:18:001:0101, яка знаходиться за адресою: м. Хмельницький, Проспект Миру, 87/4 А;

-квартиру, загальною площею 75,2 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1;

-житловий будинок загальною площею 326,8 кв. м., який знаходиться за адресою: м. Хмельницький, Проспект Миру, 87/4 А;

-банківський рахунок № 26254111406009 у ПАТ ПУМБ , МФО 334851.

На обґрунтування заяви, заявник вказує, що причиною для забезпечення позову є те, що відповідач ухиляється від виконання рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06.02.2017 року та рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 15.05.2017 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Порше Лізинг Україна про визнання недійсним договору про фінансовий лізинг, стягнення грошових коштів та моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_2 Порше Лізинг Україна до ОСОБА_1 про зобов'язання повернути транспортний засіб, що свідчить про можливе утруднення виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог про стягнення коштів, в майбутньому. Окрім того, заявник зазначає, що відповідач в липні 2016 року припинила здійснювати платежі за використання об'єкта лізингу, який належить на праві власності позивачу і на даний час об'єкт лізингу не повернутий і його місце знаходження невідоме і вказані обставини підтверджують, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання рішення щодо стягнення з відповідача грошових коштів, а тому існує достатньо підстав для того, щоб забезпечити позов.

Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч. 4 ст. 55 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст.13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зі статтею 9 Конституції України є складовою національного законодавства.

Відповідно ч. 1 ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

В постанові № 9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову Пленум Верховного Суду України звернув увагу на те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, закон пов`язує забезпечення позову з неможливістю чи утрудненням виконання судового рішення.

За загальним правилом, заявник зобов`язаний довести наявність підстав для забезпечення позову, надавши відповідні докази.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з заявником, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.

Позивачем не додано достатніх доказів, а також ніяким чином у заяві не обґрунтовано підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в майбутньому. Також, заявником не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що не буде виконано рішення суду та що відповідач ухиляється від повернення позивачу об`єкта лізингу - транспортного засобу VW Touareg NF 3.0 I V6 TDI.

В своїй заяві про забезпечення позову заявник вказав лише про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення.

Окрім того, матеріали справи не містять доказів того, що заявник просить накласти арешт на дане майно та рахунок в межах заявлених позовних вимог. Тому неможливо вирішити питання про співмірність запропонованих заявником заходів забезпечення позову заявленим вимогам, оскільки не додано доказів вартості майна, на яке просить накласти арешт заявник.

Аналізуючи все в сукупності, суд приходить до висновку, що в задоволенні заяви ОСОБА_2 Порше Лізинг Україна про забезпечення позову слід відмовити, оскільки ним не доведено обставин, які є обов'язковими для доведення при подачі заяви про забезпечення позову в розумінні ст. 151 ЦПК України та постанови № 9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову .

За таких обставин та з урахуванням всебічного дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, враховуючи вище викладені приписи законодавства, передбачених законом підстав для задоволення заяви немає.

На підставі викладеного, керуючись ч. ч. 1, 3 ст. 151, ст. 153, ст. 210 ЦПК України, суд,-

постановив:

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Порше Лізинг Україна про забезпечення позову, відмовити.

На ухвалу через суд першої інстанції, який її ухвалив, може бути подана апеляційна скарга протягом п'яти днів з дня її проголошення, а особою, без участі якої постановлено ухвалу - протягом п'яти днів з дня отримання її копії.

Суддя