Ухвала

від 04.07.2017 по справі 464/4809/16-к

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала

іменем україни

04 липня 2017року м.Київ

Вищий спеціалізований суд України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі колегії:

головуючої ОСОБА_1 ,суддів:ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря ОСОБА_4 ,прокурораОСОБА_5 ,розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене доЄдиного реєстру досудових розслідувань за №32016140000000083 щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 закасаційною скаргою ОСОБА_8 директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарантбудімекс» на ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 21 жовтня 2016року про повернення апеляційної скарги,

встановив:

У касаційній скарзі ОСОБА_8 просить на підставі, передбаченій п.1 ч.1 ст.438КПК, скасувати згадану ухвалу і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. За твердженням скаржника, вирок щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 безпосередньо стосується прав та інтересів ТзОВ«Гарантбудімекс», проте апеляційний суд залишив це поза увагою йнезаконно всупереч Конституції України, приписам статей7, 24, 458 вказаного Кодексу повернув йому апеляційну скаргу на зазначене рішення. На обґрунтування заявленої вимоги ОСОБА_8 також надав незавірену належним чином світлокопію постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від05грудня 2016року.

Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду; клопотань пройого відкладення до суду касаційної інстанції не надходило. ОСОБА_8 надіслав клопотання про здійснення касаційного провадження без його участі.

За вироком Сихівського районного суду м.Львова від 29червня 2016року на підставі угоди з прокурором було засуджено за ч.2, ч.3 ст.27 іч.2 ст.205КК ОСОБА_6 та ОСОБА_7 і призначено кожному покарання у виді штрафу в розмірі відповідно 4000 та 3000неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд першої інстанції ОСОБА_6 та ОСОБА_7 визнав винуватими у співучасті у фіктивному підприємництві, тобто у створенні суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, що завдало великої матеріальної шкоди державі, вчиненому за обставин, детально викладених у вироку.

Директор ТзОВ «Гарантбудімекс» ОСОБА_8 , не погодившись ізвироком щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , оскаржив його вапеляційному порядку.

Апеляційний суд Львівської області, керуючись п.2 ч.3 ст.399КПК, ухвалою від 21жовтня 2016року повернув ОСОБА_8 скаргу разом ізусіма доданими до неї матеріалами. Цей суд вирішив, що зазначене товариство не має відношення до кримінального провадження стосовно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а тому директор ТзОВ «Гарантбудімекс» не вправі оскаржувати вирок на підставі угоди між прокурором таобвинуваченими про визнання винуватості.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, котрий заперечив обґрунтованість заявлених касаційних вимог, перевіривши матеріали кримінального провадження, дослідивши надані скаржником додатки до касаційної скарги й обговоривши наведені у ній доводи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню зогляду натаке.

Право на оскарження судових рішень у суді апеляційної інстанції єскладовою конституційного права особи на судовий захист.

Відповідно до ст.24КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, на перегляд вироку, що стосується прав, свобод чиінтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

Водночас у ст. 394 КПК визначено перелік осіб, які можуть оскаржити вирок суду першої інстанції, ухвалений на підставі угоди між прокурором тапідозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості. За правилами згаданої норми права автор апеляційної скарги ( ОСОБА_8 ) не належить дотаких осіб.

Разом із тим, виходячи зі змісту положень Конституції України, статей7, 24 та 394КПК у їх взаємозв`язку, суті правової позиції Верховного Суду України, відображеній у постанові від 03березня 2016року (справа №347кс15), особа, яка не була учасником кримінального провадження, має право на апеляційне оскарження вироку на підставі угоди лише за умови, щоце рішення стосується її прав, свобод та інтересів.

Натомість, як убачається з ухваленого вироку щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , у цьому рішенні викладено встановлені фактичні обставини кримінального провадження із зазначенням ряду фіктивних підприємств, які не здійснювали господарської діяльності. При цьому жодного конкретного посилання на ТзОВ «Гарантбудімекс» у вироку немає. Таким чином, не можна вважати, що згаданий вирок безпосередньо стосується прав та інтересів указаного товариства. Переконливих аргументів щодо протилежного ОСОБА_8 не наведено.

З огляду на викладене, доводи скаржника про незаконне повернення йому апеляційної скарги, порушення апеляційним судом Конституції України, приписів статей7, 24, 458КПК та про неправильне застосування ст.394цього Кодексу є неспроможними.

Істотних порушень норм процесуального права, які би були безумовними підставами для скасування оспорюваної ухвали апеляційного суду, про що йдеться в касаційній скарзі, під час розгляду кримінального провадження в суді касаційної інстанції не встановлено.

Тому касаційну скаргу ОСОБА_8 слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 433, 436, 441, 442КПК, п.6 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій істатус суддів», суд

постановив:

Ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 21жовтня 2016року, якою апеляційну скаргу повернуто директору Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарантбудімекс» ОСОБА_8 укримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу ОСОБА_8 беззадоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення йоскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_9 ОСОБА_2 ОСОБА_3