Постанова

від 30.06.2017 по справі 815/2761/17

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/2761/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2017 року м.Одеса

У залі судових засідань №29

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Харченко Ю.В.

При секретарі Рудченко О.І.

Розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Держгеокадастру у Миколаївському районі Одеської області Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправним та скасування Рішення від 27.01.2017р. №А-22/0-22/6-17 щодо відмови в погодженні проекту землеустрою про відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, площею 2,0га. із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати Рішення ОСОБА_2 Держгеокадастру у Миколаївському районі Одеської області Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, оформлене ОСОБА_2 від 27.01.2017р. №А-22/0-22/6-17 про відмову в погоджені проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, площею 2.0га, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Ульяновської сільської ради Миколаївського району Одеської області; зобов'язати ОСОБА_2 Держгеокадастру у Миколаївському районі Одеської області Головного управління Держгеокадастру в Одеській області повторно розглянути клопотання про погодження проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 2.0га., із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Ульяновської сільської ради Миколаївського району Одеської області, та прийняти за результатами його розгляду рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що викладене в ОСОБА_2 Держгеокадастру у Миколаївському районі Одеської області Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 27.01.2017р. №А-22/0-22/6-17 рішення щодо відмови в погоджені проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, площею 2.0га, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Ульяновської сільської ради Миколаївського району Одеської області, є протиправним, та підлягає скасуванню, оскільки означене рішення суб'єктом владних повноважень винесено без з'ясування усіх обставин, що мають юридичне значення.

Відповідач - ОСОБА_2 Держгеокадастру у Миколаївському районі Одеської області Головного управління Держгеокадастру в Одеській області у судові засідання 14.06.2017р., та 26.06.2017р. не з'явився, незважаючи на те, що про дату, час та місце судових засідань повідомлений належним чином та своєчасно, заперечення на позов не надав, у зв'язку з чим справу розглянуто на підставі наявних у ній доказів, відповідно до ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, з урахуванням того, що від позивача - ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання (вхід.№18356/17 від 26.06.2017р.) про розгляд справи за її відсутності в порядку письмового провадження, а також зважаючи на відсутність потреби у витребуванні додаткових письмових доказів, виклику у судове засідання свідка, експерта, судом ухвалено рішення щодо розгляду даної адміністративної справи в порядку письмового провадження, відповідно до ч.6 ст.128 КАС України.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.

Як встановлено судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, 20.01.2016р. позивач - ОСОБА_1 звернулась до ОСОБА_2 Держгеокадастру у Миколаївському районі Одеської області Головного управління Держгеокадастру в Одеській області з клопотанням про погодження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, площею 2.0га, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Ульяновської сільської ради Миколаївського району Одеської області.

За результатами розгляду вищеозначеного клопотання від 20.01.2016р., ОСОБА_2 Держгеокадастру у Миколаївському районі Одеської області Головного управління Держгеокадастру в Одеській області на ім я ОСОБА_1 надіслано ОСОБА_2 від 27.01.2017р. №А-22/0-22/6-17, за підписом заступника голови комісії з ліквідації ОСОБА_2 ОСОБА_3, яким адресату відмовлено в погодженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, площею 2.0га, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Ульяновської сільської ради Миколаївського району Одеської області, оскільки відповідно до наявної у ОСОБА_2 Держгеокадастру у Миколаївському районі Одеської області інформації означена земельна ділянка представлена як землі колективної власності колишнього КСП ім.Мічуріна, розташованого на території Ульяновської сільської ради Миколаївського району Одеської області.

Не погодившись з вищеозначеним рішенням ОСОБА_2 Держгеокадастру у Миколаївському районі Одеської області Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, викладеним в ОСОБА_2 від 27.01.2017р. №А-22/0-22/6-17 про відмову в погоджені проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, площею 2.0га, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Ульяновської сільської ради Миколаївського району Одеської області, позивач - ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з даною позовною заявою.

Так, на думку суду, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування Рішення ОСОБА_2 Держгеокадастру у Миколаївському районі Одеської області Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, оформленого ОСОБА_2 від 27.01.2017р. №А-22/0-22/6-17 про відмову в погоджені проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, площею 2.0га, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Ульяновської сільської ради Миколаївського району Одеської області; зобов'язання ОСОБА_2 Держгеокадастру у Миколаївському районі Одеської області Головного управління Держгеокадастру в Одеській області повторно розглянути клопотання про погодження проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 2.0га., із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Ульяновської сільської ради Миколаївського району Одеської області, є обґрунтованими, правомірними, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, з урахуванням наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зокрема, як встановлено судом, та підтверджується наявними у матеріалах справи письмовими доказами, за результатами розгляду клопотання Ульянівської сільської ради, та заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення Ульянівської сільської ради, з урахуванням положень ст.ст.17, 81, 116, 119, 121, п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України, та ст.21 Закону України Про місцеві державні адміністрації , Миколаївською районною державною адміністрацією Одеської області винесено Розпорядження Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства на території Ульянівської сільської ради від 18.05.2010р. №196/А-2010, пунктами 1, 2 якого надано ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, загальною площею 2,0га. ріллі із земель запасу сільськогосподарського призначення Ульянівської сільської ради у власність для ведення особистого селянського господарства, та зазначено про необхідність ОСОБА_1 замовити в ліцензійній землевпорядній організації проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

Судом з'ясовано, що Державним підприємством Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою , на замовлення ОСОБА_1 розроблено Проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, площею 2.0га, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Ульяновської сільської ради Миколаївського району Одеської області, котрий позивачем було направлено до ОСОБА_2 Держгеокадастру у Миколаївському районі Одеської області Головного управління Держгеокадастру в Одеській області для погодження.

Однак, як встановлено судом, та зазначено вище, ОСОБА_2 Держгеокадастру у Миколаївському районі Одеської області Головного управління Держгеокадастру в Одеській області на ім я ОСОБА_1 надіслано ОСОБА_2 від 27.01.2017р. №А-22/0-22/6-17, за підписом заступника голови комісії з ліквідації ОСОБА_2 ОСОБА_3, яким адресату відмовлено в погодженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, площею 2.0га, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Ульяновської сільської ради Миколаївського району Одеської області, оскільки відповідно до наявної у ОСОБА_2 Держгеокадастру у Миколаївському районі Одеської області інформації означена земельна ділянка представлена як землі колективної власності колишнього КСП ім.Мічуріна, розташованого на території Ульяновської сільської ради Миколаївського району Одеської області.

Відповідно до Конституції України, та ст.1 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001року №2768-III (зі змінами та доповненнями) земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Статтею 2 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 33 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001року №2768-III (зі змінами та доповненнями) громадяни України можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства. Використання земель особистого селянського господарства здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про особисте селянське господарство" від 15 травня 2003року №742-IV (зі змінами та доповненнями) особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму. Члени особистого селянського господарства здійснюють діяльність на свій розсуд і ризик у межах встановленого правового господарського порядку, дотримуючись вимог цього Закону, законів України, інших нормативно-правових актів. Діяльність, пов'язана з веденням особистого селянського господарства, не відноситься до підприємницької діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно із положеннями частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_4 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Відповідно до ч.4 ст.123 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.

Частиною 6 статті 186-1 Земельного кодексу України передбачено, що підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Відповідно до частини 7 статті 186-1 Земельного кодексу України органам, зазначеним у частинах першій - третій цієї статті, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати: додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України Про землеустрій , надання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями; проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт.

Частиною 8 статті 186-1 Земельного кодексу України передбачено, що у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).

Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.

Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що відмовляючи в погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 Держгеокадастру у Миколаївському районі Одеської області Головного управління Держгеокадастру в Одеській області зобов'язаний був надати ОСОБА_1 конкретний та вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, та розумний строк для усунення таких недоліків.

Водночас, судом встановлено, що відмовляючи ОСОБА_1 в погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 Держгеокадастру у Миколаївському районі Одеської області Головного управління Держгеокадастру в Одеській області у спірному Рішенні, викладеному в ОСОБА_2 від 27.01.2017р. №А-22/0-22/6-17, послався лише на те, що відповідно до інформації наявної у ОСОБА_2 Держгеокадастру у Миколаївському районі Одеської області означена земельна ділянка представлена як землі колективної власності колишнього КСП ім.Мічуріна, розташованого на території Ульяновської сільської ради Миколаївського району Одеської області.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, судом встановлено, що у спірному Рішенні ОСОБА_2 Держгеокадастру у Миколаївському районі Одеської області Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, оформленого ОСОБА_2 від 27.01.2017р. №А-22/0-22/6-17 про відмову в погоджені проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, площею 2.0га, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Ульяновської сільської ради Миколаївського району Одеської області, взагалі не вказано на будь-які недоліки проекту землеустрою, як і не зазначено про невідповідність названого проекту землеустрою вимогам законів, та прийнятих відповідно до нього нормативно-правових актів.

Відтак, беручи до уваги наведене, суд дійшов висновку щодо правомірності, та обґрунтованості позовної вимоги ОСОБА_1 щодо визнання протиправним та скасування Рішення ОСОБА_2 Держгеокадастру у Миколаївському районі Одеської області Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, оформленого ОСОБА_2 від 27.01.2017р. №А-22/0-22/6-17 про відмову в погоджені проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, площею 2.0га, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Ульяновської сільської ради Миколаївського району Одеської області.

Оскільки судом встановлено протиправність винесення ОСОБА_2 Держгеокадастру у Миколаївському районі Одеської області Головного управління Держгеокадастру в Одеській області спірного Рішення ОСОБА_2 Держгеокадастру у Миколаївському районі Одеської області Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, оформленого ОСОБА_2 від 27.01.2017р. №А-22/0-22/6-17 про відмову в погоджені проекту землеустрою, з метою повного захисту прав, свобод та охоронюваних законом інтересів позивача, суд, з урахування встановлених у судовому рішенні фактичних обставин, вважає за необхідне також задовольнити позовну вимогу ОСОБА_1 щодо зобов'язання ОСОБА_2 Держгеокадастру у Миколаївському районі Одеської області Головного управління Держгеокадастру в Одеській області повторно розглянути клопотання про погодження проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 2.0га., із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Ульяновської сільської ради Миколаївського району Одеської області.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.ч.1,4 ст.70 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 правомірні, документально підтверджені, та обґрунтовані, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню повністю.

Керуючись ст.ст.2, 4, 7-9, 11, 12, 69, 71, ч.6 ст.128, ст.ст.158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Держгеокадастру у Миколаївському районі Одеської області Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправним та скасування Рішення від 27.01.2017р. №А-22/0-22/6-17 щодо відмови в погодженні проекту землеустрою про відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, площею 2,0га. із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, та зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати Рішення ОСОБА_2 Держгеокадастру у Миколаївському районі Одеської області Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, оформлене ОСОБА_2 від 27.01.2017р. №А-22/0-22/6-17 про відмову в погоджені проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, площею 2.0га, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Ульяновської сільської ради Миколаївського району Одеської області.

3. Зобов'язати ОСОБА_2 Держгеокадастру у Миколаївському районі Одеської області Головного управління Держгеокадастру в Одеській області повторно розглянути клопотання про погодження проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 2.0га., із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Ульяновської сільської ради Миколаївського району Одеської області.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_2 Держгеокадастру у Миколаївському районі Одеської області Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (67000, Одеська обл., смт.Миколаївка, вул.Незалежності,71) на користь ОСОБА_1 (67032, Одеська обл., Миколаївський район, с.Ульянівка, вул.Центральна,30, ідентифікаційний код НОМЕР_1) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 640(шістсот сорок)грн.

Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому приписами ст.254 КАС України.

Суддя Харченко Ю.В.