Постанова

від 27.06.2017 по справі 813/3917/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2017 рокуЛьвів№ 876/5605/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.,

суддів Гудима Л.Я., Ільчишин Н.В.,

з участю секретаря судового засідання Румянцевої О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства ,,Укрриба" до Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

08 листопада 2016 року приватне підприємство ,,Укрриба" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - Галицька ОДПІ) від 26.10.2016 року: форми ,,С" №0001801402, форми ,,В4" №0001891402, форми ,,Р" №0001821402 та форми ,,В1" №0001841402.

Постановою від 22 грудня 2016 року Львівський окружний адміністративний суд позовні вимоги задовольнив повністю.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Галицька ОДПІ подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на доводи відповідача про те, що за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів по ПП ,,Укрриба" рахується розбіжність за травень 2016 року з податкових зобов'язань в сумі 14430,5 грн. по контрагенту ,,Щит".

Також поза увагою суду залишилось те, що ПП ,,Укрриба" не надало до перевірки видаткові накладні на поставку товару від ТзОВ ,,Лембуд", а також первинних документів, що підтверджують транспортування товару (шляхові листи, товарно-транспортні накладні, тощо).

Згідно аналізу інформації, наведеної в ІАС „Податковий блок", ЄРПН, ТзОВ ,,Рем-монтаж-сервіс" від початку діяльності підприємства не придбавало машини для миття тари, а тому відповідно не могло здійснити її реалізацію підприємству позивача, що свідчить про неможливість такого придбання у зв'язку з відсутністю джерела походження вказаної машини.

Також суд не врахував, що ВМД від 15.05.2015 року №209000000/2015/818469

на суму 20580,00 дол. США не була предметом позапланової перевірки, оформленої актом №747/13-50-22-03/33863182 від 27.07.2015 року. Тому податковий орган правомірно нарахував штрафні санкції за порушення порядку здійснення розрахунків в іноземній валюті.

З огляду на викладене відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги з наведених у скарзі підстав та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, що в силу приписів ч.4 ст. 196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга належить до задоволення частково з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив, що за наслідками документальної позапланової виїзної перевірки ПП ,,Укрриба" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної фіскальної служби за період діяльності з 01.01.2015 року по 30.06.2016 року, оформленої актом від 13.10.2016 року за №3862/13-04-14-02/33863182, Галицька ОДПІ 26 січня 2016 року прийняла податкові повідомлення-рішення:

форми ,,С" №0001801402 , яким нарахувала підприємству позивача пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 6156,20 грн.;

форми ,,В4" №0001891402, яким зменшила розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 86374,00 грн. та застосувала штрафні санкції (штраф) в сумі 43187,00 грн.;

форми ,,Р" №0001821402, яким збільшила грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 138478,00 грн. та застосувала штрафні (фінансові) санкції в сумі 69239,00 грн.;

форми ,,В1" №0001841402, яким зменшила розмір бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 24294,00 грн. та застосувала штрафні (фінансові) санкції в сумі 12147,00 грн.

Висновки податного органу базуються на тому, що ПП ,,Укрриба" на порушення приписів п. 185.1 ст. 185 та п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.3 та п. 198.5 ст. 198, п. 192.1, п. 192.3 ст. 192, ст. 201 ПК України допустило заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 138478,00грн., зокрема: за листопад 2015 р. на 18333,00грн., за грудень 2015 р. на 7865,00грн., за лютий 2016 р. на 112280,00грн., а також завищення суми заявленої до бюджетного відшкодування за березень 2016 р. на 24294,00грн. та залишку від'ємного значення податку на додану вартість за червень 2016 р. на 86374,00грн..

На порушення вимог п.п.134.1.1, п.134.1 ст. 134 та ст. 138 ПК України підприємство позивача допустило заниження податку на прибуток на загальну суму 17725,00грн., зокрема: за 2015 р. на 2741,00грн. та за перше півріччя 2016 р. на 14984,00грн..

Крім того, підприємство допустило порушення вимог статей 1 та 2 Закону України ,,Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", що є підставою для нарахування пені за порушення термінів розрахунків в іноземній валюті по експортних операціях на суму 6156,20 грн..

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми ,,В4" №0001891402, форми ,,Р" №0001821402 та форми ,,В1" №0001841402, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції підприємства позивача з контрагентами - підприємством ,,Щит", ТзОВ ,,Лембуд" та ТзОВ ,,Рем-монтаж-сервіс" мали реальний характер, а тому позивач правомірно сформував податковий кредит та податкові зобов'язання з податку на додану вартість по вказаних операціях.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права та є вірними.

Так, з матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що 23.05.2016 року ПП ,,Укрриба" та підприємством ,,Щит" Дніпропетровської обласної громадської організації ,,Інвалідів та учасників бойових дій" (далі - підприємство ,,Щит") уклали Договір поставки за №35 (т.1 а.с. 228-230).

26.05.2016 року на виконання умов даного Договору ПП ,,Укрриба" відвантажило підприємству ,,Щит" четвертини курячі на загальну суму 86583,00грн. (в т.ч. ПДВ - 14430,50грн.), на що складена видаткова накладна за №1493 від 26.05.2016 року та податкова накладна від 26.05.2016 року за №255, в якій у графі ,,індивідуальний податковий номер" вказано ,,100000000000", тобто податкова накладна була виписана як для неплатника ПДВ (т.1 а.с. 227, 231).

Згодом позивач дізнався, що підприємство ,,Щит" є платником ПДВ, а тому 08.06.2016 року ПП ,,Укрриба" сформувало та зареєструвало в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №185 до податкової накладної №255, в якому зазначило суму коригування податкового зобов'язання по податковій накладній, виписаній неплатнику ПДВ, в розмірі - 14430,50 грн. (т.1 а.с. 247-251).

Разом з цим підприємство позивача виписало податкову накладну №302 від 26.05.2016 року, яку також зареєструвало в Єдиному реєстрі податкових накладних та сплатило штраф за порушення термінів реєстрації податкових накладних (податкове повідомлення-рішення форми "Н" №0006041200 від 12.07.2016 року) (т.2 а.с. 1-13)

Підпунктом ,,а" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу (ПК) України ( в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що об'єктом оподаткування податком на додану вартість є, зокрема операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За змістом ст. 192 ПК України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов'язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг (пункт 192.1).

Результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику(пункт 192.3).

Оскільки при складанні податкової накладної від 26.05.2016 року за №255 ПП ,,Укрриба" допустилось помилки у графі ,,індивідуальний податковий номер", що не пов'язане із зміною суми компенсації вартості товарів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності складання позивачем розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №185 до податкової накладної №255 та податкової накладної №302 від 26.05.2016 року.

Вказані дії не вплинули на формування позивачем загальної суми податкового зобов'язання з ПДВ, а тому нарахування відповідачем податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 14430,50 грн. є протиправним, оскільки це призведе до подвійного оподаткування.

26 жовтня 2015 року ПП ,,Укрриба" (покупець) та ТзОВ ,,Рем-монтаж-сервіс" (постачальник) уклали Договір поставки за №26/10, згідно умов якого та специфікації №1 від 26.10.2015р року до Договору постачальник зобов'язався поставити і передати у власність покупцю, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар - машину для миття тари вартістю 212400,00 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 35400,00грн. (т. 1 а.с. 146-149).

На підтвердження факту виконання умов договору позивач надав копії видаткової накладної №272 від 30.12.2015 року, п'яти платіжних доручень, п'яти податкових накладних. Факт перевезення даного товару підтверджується подорожнім листом вантажного автомобіля від 29.12.2015 року, згідно якого перевезення машини для миття тари здійснював водій ОСОБА_1 на автомобілі MERCEDES-BENZ з номерними знаками НОМЕР_2.

Крім того, позивач надав документи на підтвердження факту придбання ТзОВ ,,Рем-монтаж-сервіс" б/в машини для миття тари у ПП АВФ ,,Каскад": Договір потсавки №01/04 від 01.04.2015 року, видаткову накладну №53 від 15.04.2015 року. Оскільки Приватне підприємство ,,Аграрно-виробнича фірма ,,Каскад" на час реалізації вказаної машини не було платником ПДВ, інформація про придбання ТзОВ ,,Рем-монтаж-сервіс" цієї машини для миття тари не була відображена в реєстрі податкових накладних.

11 лютого 2016 року ПП ,,Укрриба" (покупець) та ТзОВ ,,Лембуд" (продавець) уклали Договір купівлі-продажу за № 11/01/16, згідно умов якого продавець зобов'язався передати покупцю товар, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його вартість (т.1 а.с. 57).

На виконання умов даного договору ТзОВ ,,Лембуд" відвантажило ПП ,,Укрриба" будівельні товари в асортименті, що підтверджується копіями відповідних видаткових та податкових накладних. Перевезення придбаних у ТзОВ ,,Лембуд будівельних матеріалів ПП ,,Укрриба" здійснювало власним автотранспортом, що підтверджується відповідними подорожніми листами вантажних автомобілів, копіями відповідних свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, згідно яких вантажні автомобілі НОМЕР_1 (MAN), НОМЕР_3 (MERCEDES-BENZ ), НОМЕР_4 (MERCEDES-BENZ), НОМЕР_5 (MERCEDES-BENZ), НОМЕР_6 (VOLKSWAGEN), НОМЕР_7 (MAN) належать ПП ,,Укрриба".

Придбані будівельні матеріали підприємство позивача використало під час виконання будівельних робіт з реконструкції нежитлової будівлі з виробничо-складськими приміщеннями на вул. Городоцькій,355 г.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, апеляційний суд виходить з наступного.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу (ПК) України ( в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (пункт 198.1).

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6).

Відповідно п. 201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, в ціні яких платником податку-покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість, та їх використання у власній господарській діяльності.

Статтею 1 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку, що будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Суд першої інстанції належним чином дослідив надані сторонами докази та встановив, що сукупність наданих позивачем документів дають достатні підстави дійти висновку про фактичне виконання умов договорів з контрагентами.

Крім того, зміст первинних документів, долучених до матеріалів, підтверджує наявність у діяльності позивача та його контрагентів розумних економічних та організаційно-адміністративних причин для укладання договорів, а також наявність чинників, з якими закон пов'язує можливість формування позивачем податкового кредиту за спірними операціями, а витрати позивача за цими договорами повною мірою пов'язані з його господарською діяльністю.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з доводами суду першої інстанції про те, що господарські операції підприємства позивача з його контрагентом мали реальний характер, оскільки вони підтверджені належними та допустимими доказами, первинними документами бухгалтерського та податкового обліку: договорами, видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними та іншими.

Відповідність вказаних документів вимогам Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а податкових накладних - вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України податковим органом не спростовується.

Придбані товари та послуги відображені позивачем у бухгалтерському обліку та використані у власній господарській діяльності.

На час здійснення господарських операцій позивач та його контрагенти були зареєстровані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, мали свідоцтва платників ПДВ.

Апеляційний суд відхиляє як доказ посилання контролюючого органу на акти перевірок контрагентів позивача, оскільки під час цих перевірок не досліджувались первинні документи бухгалтерського та податкового обліків, а тому висновки цих перевірок базуються виключно на припущеннях та проведеному аналізі податкової звітності контрагентів, а також бази даних автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

В листі від 29.09.2010 р. за № 20289/7/16-1617 Державна податкова адміністрація України роз'яснила, що наявність розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів не є самостійною підставою для визнання правочинів нікчемними.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає, що позивач належними та допустимими доказами підтвердив реальність господарських операцій ПП ,,Укрриба" з контрагентами - підприємством ,,Щит", ТзОВ ,,Лембуд" та ТзОВ ,,Рем-монтаж-сервіс", а тому правомірно сформував податковий кредит та податкові зобов'язання з податку на додану вартість по вказаних операціях, що свідчить про протиправність зазначених вище оскаржених повідомлень-рішень.

Разом з тим колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності податкового повідомлення-рішення форми ,,С" №0001801402 , яким Галицька ОДПІ нарахувала підприємству позивача пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 6156,20 грн..

Підставою для скасування вказаного податкового повідомлення-рішення суд першої інстанції зазначив ті обставини, що контракт №22-01-15/2 вже був предметом перевірки та в силу імперативного припису закону про заборону в такому разі проводити перевірку, перевірка в цій частині є незаконною.

Однак, на думку апеляційного суду, такі висновки суду першої інстанції суперечать фактичним обставинам справи та нормам матеріального права.

Так, з матеріалів справи колегія суддів вбачає, що згідно умов договору від 22.01.2015 року № 22-01-15/2 ПП ,,Укрриба" здійснило попередню оплату за товар згідно наступних ПД: від 28.01.2015 року на суму 6 500,00 дол. США (граничний термін до - 28.04.2015); від 30.01.2015 року на суму 6 500,00 дол. США (граничний термін до - 30.04.2015); від 19.02.2015 року на суму 6 000,00 дол. США (граничний термін до - 20.05.2015); від 18.03.2015 року на суму 1 580,00 дол. США (граничний термін до - 16.06.2015).

Товар отримано згідно ВМД №209000000/2015/818469 від 15.05.2015 року на суму 20580,00 дол. США., з порушенням граничних термінів розрахунків.

Згідно зі ст. 2 Закону України ,,Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Відповідно до приписів ст. 4 Закону України ,,Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Оскільки позивач допустив порушення граничних термінів розрахунків, колегія суддів визнає правомірним нарахування ПП ,,Укрриба" пені в сумі 6156,20 грн.

Колегія суддів відхиляє як неспроможні доводи позивача про порушення податковим органом приписів абз.2 п.78.2 ст. 78 ПК України, яким визначено, що контролюючим органам забороняється проводити документальні позапланові перевірки, які передбачені підпунктами 78.1.1, 78.1.4, 78.1.8, 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, у разі, якщо питання, що є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника податків.

Під час проведення попередньої перевірки питання дотримання граничних термінів розрахунків за отриманий товар саме по ВМД №209000000/2015/818469 від 15.05.2015 року не було предметом дослідження, а тому податковий орган мав право проводити перевірку вказаного питання.

За таких обставин апеляційний суд дійшов переконання, що під час проведення перевірки та нарахування пені відповідач діяв у відповідності до вимог законодавства та в межах своєї компетенції, що свідчить про відсутність правових підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми ,,С" №0001801402.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу приписів п 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Вирішуючи питання щодо правомірності податкового повідомлення-рішення форми ,,С" №0001801402, суд першої допустився помилки в частині застосування норм матеріального права, а тому дійшов помилкового висновку про задоволення цих позовних вимог.

За таких обставин апеляційний суд визнає правильним апеляційну скаргу задовольнити частково, постанову суду першої інстанції в частині визнання протиправним податкового повідомлення-рішення форми ,,С" скасувати та прийняти в цій частині позовних вимог нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми ,,С" №0001801402.

В решті постанову суду першої інстанції, а саме в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26 січня 2016 року форми ,,В4" №0001891402, форми ,,Р" №0001821402, форми ,,В1" №0001841402 залишити без змін.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п. 3 ч. 1 ст.198, п.4 ч. 1 ст. 202, 205, 207, 254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року у справі № 813/3917/16 в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області від 26.10.2016 року форми ,,С" №0001801402 - скасувати та прийняти в цій частині позовних вимог нову постанову, якою відмовити в задоволенні зазначених позовних вимог.

В решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складенні постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді Л.Я. Гудим

Н.В. Ільчишин

Ухвала в повному обсязі складена 30 червня 2017 року.