Постанова

від 24.07.2020 по справі 813/3917/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2020 року

м. Київ

справа №813/3917/16

касаційне провадження №К/9901/36635/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Галицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.12.2016 (суддя Грень Н.М.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2017 (головуючий суддя - Святецький В.В.; судді: Гудим Л.Я., Ільчишин Н.В.) у справі № 813/3917/16 за позовом Приватного підприємства Укрриба до Галицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство Укрриба звернулось до адміністративного суду з позовом до Галицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.10.2016 № 0001801402, від 26.10.2016 № 0001891402, від 26.10.2016 № 0001821402 та від 26.10.2016 № 0001841402.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 22.12.2016 адміністративний позов задовольнив повністю.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 27.06.2017 постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.12.2016 в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.10.2016 № 0001801402 скасував та прийняв у цій частині нову постанову, якою відмовив у задоволенні зазначених позовних вимог. В іншій частині постанову суду першої інстанції залишив без змін.

Галицька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.12.2016, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2017 в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, статті 138, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пунктів 192.1, 192.3 статті 192, пунктів 198.1, 198.3, 198.5 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).

При цьому наголошує на неправильному вирішенні судовими інстанціями спору по суті в частині задоволення позовних вимог.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства Укрриба з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної фіскальної служби за період діяльності з 01.01.2015 по 30.06.2016, результати якої оформлено актом від 13.10.2016 № 3862/13-04-14-02/33863182.

За її наслідками відповідач дійшов, зокрема, висновку про порушення позивачем вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пунктів 192.1, 192.3 статті 192, пунктів 198.1, 198.3, 198.5 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв`язку із: завищенням коригування податкових зобов`язань з податку на додану вартість на 14430,00 грн. за наслідками складення розрахунку коригування кількісних і вартісних показників від 08.06.2016 № 185 до податкової накладної від 26.05.2016 № 255, виписаної на адресу Підприємства Щит Дніпропетровської обласної громадської організації Інвалідів та учасників бойових дій ; неправомірним формуванням податкового кредиту з податку на додану вартість за наслідками придбання будівельних матеріалів у Товариства з обмеженою відповідальністю Лембуд , що мотивовано посиланням на ненадання для проведення перевірки видаткових накладних та транспортної документації; безпідставним включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу Товариством з обмеженою відповідальністю Рем-монтаж-сервіс за наслідками постачання машини для миття тари, з огляду на те, що контрагент такої машини не придбавав, а тому не міг здійснити її реалізацію Приватному підприємству Укрриба .

На підставі зазначеного акта перевірки та з огляду на вказані порушення органом доходів і зборів 26.10.2016 прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0001891402, згідно з яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, в розмірі 86374,00 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 43187,00 грн.; № 0001821402, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 138478,00 грн. за основним платежем та 69239,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0001841402, згідно з яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 24294,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 12147,00 грн.

Відповідно до підпункту а пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

За правилами пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

У справі, яка розглядається, судами з`ясовано, що 23.05.2016 між позивачем та Підприємством Щит Дніпропетровської обласної громадської організації Інвалідів та учасників бойових дій укладено договір поставки № 35, на виконання якого Приватним підприємством Укрриба відвантажено покупцю четвертини курячі на загальну суму 86583,00 грн. (у тому числі податок на додану вартість у розмірі 14430,50 грн.), про що складено видаткову накладну від 26.05.2016 № 1493 та податкову накладну від 26.05.2016 № 255, в якій у графі індивідуальний податковий номер вказано 100000000000 , тобто податкову накладну виписано як для неплатника податку на додану вартість.

В подальшому позивач дізнався, що Підприємство Щит Дніпропетровської обласної громадської організації Інвалідів та учасників бойових дій є платником податку на додану вартість, а тому 08.06.2016 Приватним підприємством Укрриба сформовано та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунок коригування кількісних і вартісних показників № 185 до податкової накладної від 26.05.2016 № 255, згідно з яким скориговано податкові зобов`язання у бік збільшення на 14430,50 грн., а також виписано податкову накладну від 26.05.2016 № 302, яку зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних зі сплатою штрафу за порушення термінів реєстрації податкового документа.

Відповідно до пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов`язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.

За наведених обставин висновок судових інстанцій щодо правомірності складення позивачем розрахунку коригування кількісних і вартісних показників від 08.06.2016 № 185 до податкової накладної від 26.05.2016 № 255 та податкової накладної від 26.05.2016 № 302 ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Більш того, судами з`ясовано, що розглядувані дії платника не вплинули на формування загальної суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, а збільшення контролюючим органом суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 14430,50 грн. призвело до подвійного оподаткування розглядуваної поставки.

За правилами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Аналіз наведених норм свідчить на користь висновку про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій із придбання позивачем будівельних матеріалів у Товариства з обмеженою відповідальністю Лембуд та машини для миття тари в Товариства з обмеженою відповідальністю Рем-монтаж-сервіс , судові інстанції встановили, що вони є реальними та підтверджуються долученими Приватним підприємством Укрриба до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме: видаткових накладних; податкових накладних; платіжних доручень; подорожніх листів вантажного автомобіля; документів, які підтверджують господарський характер понесених позивачем витрат; документів, що свідчать про придбання Товариством з обмеженою відповідальністю Рем-монтаж-сервіс машини для миття тари в Приватного підприємства АВФ Каскад (оскільки на момент реалізації вказаної машини зазначене підприємство не було платником податку на додану вартість, то інформація про придбання Товариством з обмеженою відповідальністю Рем-монтаж-сервіс товару не була відображена в автоматизованій інформаційній системі Податковий блок ).

Суди попередніх інстанцій цілком обґрунтовано прийняли вказані документи до уваги, надали їм належну правову оцінку та відхилили посилання податкового органу на ненадання деяких з представлених документів (зокрема видаткових накладних та транспортної документації щодо Товариства з обмеженою відповідальністю Лембуд та документів на підтвердження походження придбаної в Товариства з обмеженою відповідальністю Рем-монтаж-сервіс машини для миття тари) на перевірку, як на підставу для відмови в задоволенні позову.

Адже, положення статей 11, 71, 86 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій) зобов`язують суд вжити заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об`єктивно оцінити наявні у справі докази тощо.

При цьому суд не може обмежити право платника довести в судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.

Право надавати заперечення щодо висновків органу доходів і зборів та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Органом доходів і зборів, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його контрагентів, як-от: пояснень посадових осіб щодо їх непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваних юридичних осіб, судових рішень, вироків тощо, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення Приватним підприємством Укрриба розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Таким чином, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність податкових повідомлень-рішень від 26.10.2016 № 0001891402, від 26.10.2016 № 0001821402 та від 26.10.2016 № 0001841402 ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

У частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення суду апеляційної інстанції особами, які беруть участь у справі, не оскаржується, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам суду в рамках даного касаційного провадження.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосував норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Галицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції в частині залишення без змін рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною другою розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15.01.2020 № 460-IX, статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Галицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2017 в частині залишення без змін постанови Львівського окружного адміністративного суду від 22.12.2016 у справі № 813/3917/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк