Постанова

від 29.06.2017 по справі 916/3042/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2017 року Справа № 916/3042/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіШвеця В.О., суддівКорсака В.А., Сибіги О.М. розглянувши касаційну скаргу Малого приватного підприємства "Друг" на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 14.03.2017 у справі№916/3042/16 Господарського суду Одеської області за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до 1. Малого приватного підприємства "Друг"; 2. Комунального підприємства "Парки Одеси" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачівДепартаменту комунальної власності Одеської міської ради провизнання права оренди та усунення перешкод у користуванні майном

за участю представників сторін від:

позивача : ОСОБА_4 (паспорт)

Представники відповідачів-1, 2 та третьої особи в судове засідання не з'явились, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся з позовом до Малого приватного підприємства "Друг" та Комунального підприємства "Парки Одеси", в якому просив: визнати право оренди позивача на нежитлове приміщення загальною площею 30,2 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1, згідно з договором оренди №22-15-ІІІ від 06.11.2015; зобов'язати відповідача-1 усунути перешкоди у користуванні нежитловим приміщенням за вказаною адресою шляхом його негайного звільнення. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням прав позивача, як орендаря, на користування спірним приміщенням відповідно до укладеного з відповідачем-2 договору оренди. При цьому позивач посилався на приписи статей 396, 525, 526, 629, 762 Цивільного кодексу України, статей 174, 179 Господарського кодексу України, статті 28 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.01.2017, ухваленим суддею Степановою Л.В., позов задоволено частково, зобов'язано Мале приватне підприємство "Друг" усунути перешкоди у користуванні позивачем спірним приміщенням за вищевказаною адресою шляхом його звільнення, в решті позову відмовлено. Вмотивовуючи рішення суд дійшов висновку про доведеність вчинення відповідачем-1 перешкод у користуванні позивачем спірним майном. Відмова у решті позову вмотивована їх необргунтованістю. При цьому суд керувався приписами статей 626, 627, 759, 762, 785 Цивільного кодексу України, статті 35 Господарського процесуального кодексу України, статей 2, 26, 28 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Одеський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Лавриненко Л.В. - головуючого, Лашина В.В., Філінюка І.Г., постановою від 14.03.2017 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Мале приватне підприємство "Друг" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, а матеріали справи направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги скаржник вказує на неврахування судами обізнаності позивача під час укладення з відповідачем-2 договору оренди №22-15-ІІІ від 06.11.2015 щодо знаходження у спірному приміщенні іншого орендаря. При цьому скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій приписів статей 762, 782, 795 Цивільного кодексу України, статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Ухвалою від 12.06.2017 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Швеця В.О., суддів - Корсака В.А., Сибіги О.М., касаційну скаргу Малого приватного підприємства "Друг" прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 29.06.2017.

Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.

Вищий господарський суд України, заслухавши суддю Швеця В.О., пояснення представника позивача, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до пунктів 1, 2 розпорядження Одеського міського голови "Про удосконалення порядку проведення конкурсу на право укладання договору оренди будівель (споруд, приміщень), які є комунальною власністю територіальної громади м. Одеси" від 06.06.2011 №725-01р визначено, що єдиним уповноваженим органом з питань проведення конкурсу з передачі в оренду нерухомого майна, яке є комунальною власністю територіальної громади м. Одеси є Департамент комунальної власності Одеської міської ради. Департаменту комунальної власності Одеської міської ради доручено проводити конкурси з передачі в оренду нерухомого майна, орендодавцями якого є виконавчі органи Одеської міської ради, комунальні та інші підприємства, організації та установи, що володіють зазначеним майном у формі повного господарського відання або оперативного управління. На підставі наказу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, який є уповноваженим органом з питань проведення конкурсу з передачі в оренду нерухомого майна, від 25.09.2015 №138 було визначено провести конкурс на право укладання договорів оренди нежитлових будівель, споруд та приміщень, які є суб'єктами комунальної власності, зокрема нежилої, окремо розташованої будівлі площею 30,2 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1. Наказом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради №160 від 06.11.2015 затверджено протокол №7-15/4 від 06.11.2015 та результати конкурсу на право укладання договору оренди об'єкту комунальної власності, зокрема нежилої, окремо розташованої будівлі площею 30,2 кв.м., що розташована за вказаною адресою з переможцем, який отримав право на укладання договору оренди об'єкта фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 Того ж дня, 06.11.2015 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (орендар) та Комунальним підприємством "Парки Одеси" (орендодавець) було укладено договір оренди №22-12-ІІІ за яким орендар отримав в оренду нежилу, окремо розташовану будівлю площею 30,2 кв.м., що розташована за вищевказаною адресою. Зазначене підтверджується підписаним 06.11.2015 між сторонами договору актом приймання - передачі нежитлового приміщення. На виконання умов договору позивач сплатив відповідачу-2 місячну орендну плату згідно з рахунком №СФ-000018 від 24.11.2015, що підтверджується платіжним дорученням №12 від 27.11.2015. Як стверджував позивач, відповіач-1, як попередній орендар спірного майна, відмовився звільняти приміщення та звернувся до суду з позовом до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про визнання недійсними результатів конкурсу на право оренди комунального майна. Рішенням Господарського суду Одеської області від 09.09.2016 у справі №916/5002/15 у вказаному позові Малого приватного підприємства "Друг" було відмовлено. Судами також установлено, що 04.02.2016 представниками Комунального підприємства "Парки Одеси" та Департаменту комунальної власності Одеської міської ради складено акт комісійного огляду приміщення за вказаною адресою, яким встановлено, що цим приміщенням користується Мале приватне підприємство "Друг" та в зазначеному приміщенні розташована ветеринарна клініка "ДРУГ". Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду у даній справі є вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Малого приватного підприємства "Друг" та Комунального підприємства "Парки Одеси" про визнання права оренди позивача на нежитлове приміщення загальною площею 30,2 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1, згідно з договором оренди №22-15-ІІІ від 06.11.2015, а також зобов'язати відповідача-1 усунути перешкоди у користуванні приміщеннями шляхом негайного звільнення безпідставно зайнятого нежитлового приміщення за вказаною адресою. Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з частиною 1 статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У відповідності до статті 626 вказаного Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 627 цього Кодексу передбачено, що відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. За приписами статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької діяльності. Згідно з частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Статтею 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди;ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем. Водночас відповідно до приписів статті 28 вказаного Закону орендареві забезпечується захист його права на майно, одержане ним за договором оренди, нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту права власності. Орендар може зажадати повернення орендованого майна з будь-якого незаконного володіння, усунення перешкод у користуванні ним, відшкодування шкоди, завданої майну громадянами і юридичними особами, включаючи орендодавця. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Дослідивши усі обставини справи та надавши оцінку наявним в матеріалах справи доказам у сукупності, суди попередніх інстанцій установили, що укладений між позивачем та відповідачем-2 договір оренди №22-12-ІІІ 06.11.2015 є дійсним, у зв'язку з чим правомірно відмовили у задоволенні вимог про визнання права оренди позивача на спірне нежитлове приміщення. Водночас установивши те, що відповідач-1 на час звернення з позовом користується спірним нежитловим приміщенням без будь-яких правових підстав, суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача в частині усунення перешкод у користуванні спірним нежитловим приміщенням шляхом його негайного звільнення відповідачем-1. Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі оскільки вони не спростовують установленого судами і були предметом розгляду апеляційним господарським судом; до того ж вони ґрунтуються на переоцінці доказів у справі, яка за приписами статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції. Відтак, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що при вирішені спору суди правильно застосували норми законодавства до встановлених обставин, тому підстави для задоволення касаційної скарги та скасування постанови у справі відсутні.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Малого приватного підприємства "Друг" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.03.2017 у справі №916/3042/16 Господарського суду Одеської області залишити без змін.

Головуючий суддя: В. Швець

Судді: В. Корсак

О. Сибіга