Рішення

від 27.06.2017 по справі 914/1152/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.06.2017р. Справа № 914/1152/17

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоінвест-Плюс» , м.Львів Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандюрбуд» , м.Львів про: стягнення заборгованості, пені, трьох процентів річних та суми індексації. Ціна позову 38949,29 грн. Суддя Кітаєва С.Б.

При секретарі Папроцькій Б.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник (довіреність в матеріалах справи);

від відповідача: не з'явився;

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України представнику позивача роз'яснено; заяв про відвід судді, клопотань про проведення технічної фіксації судового процесу не поступало.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоінвест-Плюс» , м.Львів до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандюрбуд» , м.Львів про стягнення заборгованості, пені, трьох процентів річних та суми індексації. Ціна позову 38949,29 грн.

Ухвалою суду від 09.06.2017р. за даним позовом порушено провадження та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 27.06.2017р. Вимоги до сторін по підготовці справи до розгляду в судовому засіданні висвітлені в ухвалі.

21.06.2017р. за вх.№22225/17 позивач подав клопотання у якому підтвердив, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та немає судових рішень цих органів, а також підтвердив що сума основної заборгованості є не погашеною та становить 35408,72 грн. ОСОБА_1 виписки з банку за 04.11.2016р. щодо зарахування 40000,00 грн. та за 03.05.2017р. щодо зарахування 3000,00 грн., копію акту приймання виконання будівельних робіт за січень 2017 р. Дані документи судом прийнято і долучено до матеріалів справи.

Позивач явки повноважного представника в судове засідання 27.06.2017 р. забезпечив, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Надав в судовому засіданні оригінали документів, які в копіях долучені до матеріалів справи.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання 27.06.2017р. не забезпечив, причин незабезпечення не повідомив, вимог ухвали суду у справі не виконав. Станом на 27.06.2017р. від відповідача відзив, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не надходили.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку Укрпошта щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Господарським судом Львівської області встановлено, що ухвала про порушення провадження у справі відправлялась відповідачу за адресою його місцезнаходження, яка зазначена у позовній заяві і яка відповідає відомостям у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як вбачається з матеріалів справи надіслану копію ухвали суду про порушення провадження у справі від 09.06.2017р. відповідачем отримано 14.06.2017р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення вх..№21418/17 від 16.06.2017р.

А тому, суд, згідно ст. 75 ГПК України, вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами без участі представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності у відповідності до ст.43 ГПК України, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив.

24 жовтня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергоінвест-Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грандюрбуд» було укладено договір №24/10/16-02.

На підставі Договору № 24/10/16-02 від 24 жовтня 2016 року Позивач виконав, а Відповідач прийняв електромонтажні роботи по відновленню кабеля КЛ-10 кВ за адресою: м.Львів, вул.Стрийська, 195, вартістю 78 408,72 грн., що підтверджується Актом №01-30-001 приймання-виконання будівельних робіт за січень 2017 року та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за січень 2017 р., підписаних сторонами 30 січня 2017 року.

Згідно умов цього Договору (п.6.1) Відповідач взяв на себе зобов'язання оплатити авансовий платіж у розмірі 80% вартості договірної ціни (62 726,98 грн.), а решту суми (15681,74 грн.) протягом трьох робочих днів після підписання акту здачі-

приймання, а Позивач - виконати роботи у термін один місяць з моменту

здійснення Відповідачем згаданої вище передоплати.

У порушення п. 6.1 Договору Відповідачем 03 листопада 2016 року платіжним дорученням № 190 від 03.11.2016 р. було перераховано 40000,00 грн. та 03 травня 2017 року - 3000.00грн. (платіжне доручення № 320 від 03.05.2017). Всього Відповідачем оплачено 43 000грн. Заборгованість у розмірі 35408,72 грн. залишилась відповідачем непогашеною.

Згідно п.6.2.Договору Відповідач зобов'язався повністю оплатити за виконані роботи у строк протягом 3 (трьох) робочих днів після підписання Акту здачі-приймання.

Розділом 7 Договору передбачена відповідальність Сторін у випадку порушень сторонами умов цього Договору. Зокрема, н. 7.1 Договору передбачено, що при виконанні зобов'язань Сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства; п. 7.5 у випадку порушення термінів оплати Замовник (Відповідач по справі) сплачує Виконавцю (Позивачу) неустойку у розмірі облікової ставки НБУ, що діє під час прострочення, за кожен день прострочення від суми недоплати.

На підставі п.7.5 Договору позивач нарахував позивачу пеню у розмірі 1736,63 грн. та в порядку ст..625 ЦК України 1421,12 грн. інфляційних втрат та 382,82 грн. 3% річних.

При прийнятті рішення суд виходив із наступного.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов"язків є, зокрема договори та інші правочини.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобовязань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства ( ч.2 ст.530 ЦК України).

За правовою природою договір №24/10/16-02 від 24.10.2016р. є договором підряду.

Відповідно до ст..837 ЦК України за договором підряду ода сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти і оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовнику.

За приписами ч.1 ст.853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до ч.4 ст.882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Отже, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи , а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Матеріалами у справі підтверджується, що Позивач виконав умови договору, а саме провів електромонтажні роботи по відновленню кабеля КЛ-10 кВ за адресою: м.Львів, вул.Стрийська, 195, вартістю 78 408,72 грн., що підтверджується Актом №01-30-001 приймання-виконання будівельних робіт за січень 2017 року та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за січень 2017 р., підписаних сторонами 30 січня 2017 року, які підписані відповідачем без жодних зауважень.

Відповідачем не надано будь-яких доказів, які б спростовували факт виконання позивачем умов Договору №24/10/16-02 від 24 жовтня 2016 року.

Відповідач, відповідно до умов цього Договору взяв на себе зобов'язання оплатити авансовий платіж у розмірі 80% вартості договірної ціни (62 726,98 грн.), а решту суми (15681,74 грн.) протягом трьох робочих днів після підписання акту здачі-приймання, а Позивач - виконати роботи у термін один місяць з моменту

здійснення Відповідачем згаданої вище передоплати.

Відповідачем 03 листопада 2016 року платіжним дорученням № 190 від 03.11.2016 р. було перераховано 40000,00 грн. та 03 травня 2017 року - 3000.00грн. (платіжне доручення № 320 від 03.05.2017). Всього Відповідачем оплачено 43 000грн. Заборгованість у розмірі 35408,72 грн. станом на час розгляду справи залишена відповідачем непогашеною.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку що позовні вимоги позивача про стягнення 35408,72 грн. основного боргу підставні, підтверджені матеріалами справи та підлягають до задоволення.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).

Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобовязання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно п. 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Враховуючи, що Акт здачі-приймання був підписаний Сторонами 30 січня 2017 року, Відповідач повинен був здійснити повний розрахунок за виконані Позивачем та прийняті Відповідачем електромонтажні роботи за цим Договором у строк до 03 лютого 2017 року (включно по 02.02.2017р.).

За неналежне виконання договірних зобов'язань, відповідачу нараховано 1736,63 грн. пені, 382,82 грн. 3% річних та 1421,12 грн. інфляційних втрат.

Провівши перерахунок інфляційних втрат за допомогою програми ЛЗ ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3 ТОВ Інформаційно-аналітичний центр ЛІГА , ТОВ ЛІГА: ЗАКОН , 2017 , заявлених позивачем до стягнення за період з 03.02.2017 по 06.06.2017р. відповідно до сум боргу суд встановив, що сума інфляційних втрат, яка підлягає до стягнення є більшою, ніж заявлено позивачем до стягнення, однак, оскільки в порядку ч.4 ст.22 ГПК України позивач із заявою про збільшення позовних вимог в частині стягнення інфляційних нарахувань не звертався, то суд приходить до висновку, що до стягнення підлягають інфляційні втрати в сумі 1421,12 грн.

Провівши перерахунок 3% річних за допомогою програми ЛЗ ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3 ТОВ Інформаційно-аналітичний центр ЛІГА , ТОВ ЛІГА: ЗАКОН , 2017 , заявлених позивачем до стягнення за період з 03.02.2017 по 06.06.2017р. відповідно до сум боргу суд встановив, що сума 3% річних, яка підлягає до стягнення є більшою, ніж заявлено позивачем до стягнення, однак, оскільки в порядку ч.4 ст.22 ГПК України позивач із заявою про збільшення позовних вимог в частині стягнення 3% річних не звертався, то суд приходить до висновку, що до стягнення підлягають 3% річних в сумі 382,82 грн.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з вимогами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.5 договору у випадку порушення термінів оплати, згідно умов договору, Замовник сплачує Виконавцю неустойку у розмірі облікової ставки НБУ, що діє під час прострочення, за кожен день прострочення від суми недоплати.

Господарський суд, здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру пені у відповідності до вимог законодавства, з урахуванням норм щодо перебігу строків на моменту виникнення прострочення виконання зобов'язання, прийшов до висновку, що вимога позивача про стягнення 1736,63 грн. пені підлягає до задоволення повністю за період з 03.02.2017 р. по 06.06.2017 р.

В порядку ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідач, оскільки спір виник з його вини.

На підставі наведеного та керуючись , ст.ст.1, 2, 4-3, 12, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України , суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандюрбуд» (79020, м.Львів, вул.Зимова, 35; код ЄДРПОУ 38627208) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоінвест-Плюс» (79022, м.Львів, вул.Городоцька, 174, код ЄДРПОУ 40187178) 35408,72 грн. основного боргу, 1736,63 грн. пені, 1421,12 грн. інфляційних втрат, 382,82 грн. 3% річних та 1600,00 грн. судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено 03.07.2017 р.

Суддя Кітаєва С.Б.