Рішення

від 17.05.2017 по справі 925/62/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2017 р. Справа № 925/62/17

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі Ткаченку А.О., за участю представників сторін: позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2 за довіреностями, відповідача - ОСОБА_3 за довіреністю, третьої особи - ОСОБА_3 за довіреністю, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом комунального підприємства Драбівське виробниче управління житлово-комунального господарства до виконавчого комітету Драбівської селищної ради, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Драбівської селищної ради про стягнення 834281 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - комунальне підприємство Драбівське виробниче управління житлово-комунального господарства (КП Драбівське ВУЖКГ ) звернувся в господарський суд з позовом до Драбівської селищної ради про стягнення, на підставі ст.ст. 22 ч.ч. 1, 2 п. 2, 1173 ЦК України, 834281 грн. збитків у виді упущеної вигоди, які виникли внаслідок різниці між встановленим відповідачем розміром тарифів та економічно обґрунтованими витратами позивача на надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення населенню за період 2014 - 1 півріччя 2016 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 16.01.2017 року позовна заява прийнята до провадження, по ній порушено провадження у справі № 925/62/17, справу призначено до судового розгляду.

07.02.2017 року Драбівська селищна рада, як відповідач, подала письмовий відзив (заперечення) на позовну заяву (вх. № 2953, т. 1 а.с. 110-118), 01.03.2017 року письмові доповнення до нього (вх. № 5011, т. 1 а.с. 182184), у якому заперечувала проти позову з мотивів безпідставності і необґрунтованості позовних вимог та, зокрема, зазначила, що з огляду на спірні правовідносини, селищна рада не є належним відповідачем.

За заявами позивача від 01.03.2017 року (вх. №№ 4999, 4993 т. 1 а.с. 169-171, 175-176) ухвалою суду від 02.03.2017 року (т. 1 а.с. 190-191) замінено первісного відповідача - Драбівську селищну раду на належного відповідача - виконавчий комітет Драбівської селищної ради (далі - відповідач), залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка на заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Драбівську селищну раду (далі - третя особа).

Крім того, 20.03.2017 року (вх. № 6612 від 21.03.2017, т. 2 а.с. 10-11) позивач подав заяву про зміну предмету позову, за змістом якої остаточно просив суд стягнути з відповідача - виконавчого комітету Драбівської селищної ради на свою користь за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету Драбівської селищної ради заборгованість з різниці в тарифах на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню у розмірі 834281 грн., яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичних нарахувань згідно із затвердженими для населення тарифами та економічно обґрунтованими витратами на ці послуги за період 2014 - перше півріччя 2017 року.

20.03.2017 року відповідач за вх. № 6459 (т. 1 а.с. 201-209), третя особа за вх. № 6454 (т. 1 а.с. 193-200) і 23.03.2017 року за вх. № 6853 (т. 2 а.с. 22-25) подали письмові заперечення на позов і додаткові письмові пояснення до них, в яких кожен окремо заперечували проти позову з мотивів безпідставності і необґрунтованості позовних вимог, а саме:

рішеннями виконавчого комітету Драбівської селищної ради затверджені та встановлені економічно обґрунтовані тарифи, які подавались позивачем, зазначені рішення не передбачають відшкодування позивачу різниці між встановленими тарифами та нібито економічно обґрунтованими, позивачем ці рішення відповідача у судовому порядку не оскаржувались;

на погашення заборгованості в тарифах позивач щороку отримує субвенції з державного бюджету в порядку, який регламентується відповідними постановами кабінету Міністрів України;

в свою чергу Драбівською селищною радою також надавались позивачу субвенції з місцевого бюджету на проплату послуг з централізованого водопостачання та водовідведення населенню за спірний період, послуг по благоустрою території селища, на поповнення статутного фонду підприємства;

відшкодування органами місцевого самоврядування різниці в тарифах можливе за рахунок коштів місцевого бюджету лише за умови прийняття відповідної програми, яка сторонами не погоджувалась;

в разі визнання судом за відповідачем спірного зобов'язання, це приведе до розбалансування селищного бюджету на 2017 рік, призупинить впровадження та виконання програми соціально-економічного розвитку селища.

Представники позивача в судовому засіданні позов з підстав, викладених в позовній заяві, заяві про зміну предмету позову і додаткових письмових поясненнях (запереченнях на відзив, вх. № 6606 від 21.03.2017, т. 2 а.с. 1-4), підтримали і просили суд задовольнити повністю, представник відповідача і третьої особи позов не визнав і просив суд у його задоволенні позивачу відмовити повністю з підстав, зазначених у відзиві.

Згідно з ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошувались вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє повністю з наступних підстав.

Позивач - комунальне підприємство Драбівське виробниче управління житлово-комунального господарства , відповідно до ОСОБА_1 із ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань станом на 07.11.2016 року, за організаційно-правовою формою є комунальним підприємством, його засновником є Драбівська селищна рада, основним видом його економічної діяльності є забір, очищення та постачання води (т. 1 а.с. 27-33).

Рішенням Драбівської районної ради від 22.09.2011 року № 9-2/VІ було затверджено тимчасові тарифи на послуги, що надаються комунальним підприємством Драбівське ВУЖКГ . Згідно з підпунктами 1.1., 1.2. пункту 1 цього рішення, затверджено тарифи на послуги з централізованого водовідведення і водопостачання (додатки №№ 1 і 2) на три групи споживачів: населення; бюджетні організації; інші споживачі (т. 1 а.с. 50, 51, 52).

Із пояснень представників позивача в засіданні суду і розрахунку позивача обсягу спірної заборгованості (т. 1 а.с. 25, т. 2 а.с. 64) вбачається, що протягом 2009-2012 років позивач отримав трансферт із місцевого бюджету для відшкодування різниці в тарифах: 2009 рік - 64124 грн., 2010 - 83820 грн., 2011 - 32056 грн., 2012 - 13000 грн., а разом - 193000 грн. Крім того, на погашення заборгованості різниці в тарифах позивач протягом 209-2013 років отримав трансферти із державного бюджету згідно з постановами КМУ України, внаслідок чого заборгованість, яка виникала у зв'язку з невідповідністю фактичних нарахувань згідно із затвердженими для населення тарифами та економічно обґрунтованими витратами на ці послуги за цей період у нього відсутня.

Відповідно до рішень Драбівської районної ради від 22.09.2011 № 9-4/VІ, Драбівської селищної ради від 06.10.2011 № 11-1/VІ комунальне підприємство Драбівське ВУЖКГ було, відповідно, передане із районної комунальної власності і прийняте до комунальної власності територіальної громади смт. Драбів (т. 1 а.с. 128, 129).

19.09.2012 за вих. № 18, 15.11.2012 за вих. № 152 позивач в особі свого керівника звертався до голови Драбівської селищної ради з пропозиціями затвердити тарифи на послуги централізованого водопостачання та водовідведення для трьох груп споживачів, до пропозицій були додані відповідні розрахунки (т. 1 а.с. 165, 162-164).

Із письмового повідомлення селищного голови Драбівської селищної ради від 02.11.2012 № 325, протоколів засідань тимчасової контрольної комісії Драбівської селищної ради № 1 від 02.11.2012, № 2 від 08.11.2012, № 3 від 27.11.2012, № 4 від 28.11.2012 вбачається, що для розгляду звернення позивача рішенням Драбівської селищної ради від 17.10.2012 року № 27-25/VІ була створена тимчасова контрольна комісія, яка за результатами розгляду вирішила: подати пропозиції щодо зміни у тарифах по водопостачанню та водовідведенню до газети Драбівщина для громадського обговорення; винести питання щодо зміни вказаних тарифів на сесію Драбівської селищної ради лише після виготовлення та отримання ліцензії на централізоване водопостачання та водовідведення (т. 1 а.с. 161, 157-160).

11.02.2013 року Черкаською обласною державною адміністрацією позивачу була видана ліцензія серії АВ № 582563 на централізоване водопостачання та водовідведення (т. 1 а.с. 34).

Розпорядженням селищного голови Драбівської селищної ради від 16.07.2014 року № 52 за заявою керівника позивача була утворена комісія з питань відшкодування різниці в тарифах по водопостачанню та водовідведенню по КП Драбівське ВУЖКГ за період 2011-перше півріччя 2014 року. Відповідно до протоколів засідань комісії № 1 від 21.07.2014, № 2 від 28.07.2014, комісією було виявлено заборгованість державного бюджету з різниці в тарифах по водопостачанню та водовідведенню по групі споживачів населення перед КП Драбівське ВУЖКГ в сумі 424537 грн. За результатами розгляду висновку комісії виконавчим комітетом Драбівської селищної ради прийнято рішення від 06.08.2014 року № 89, яким рекомендовано сесії селищної ради виділити КП Драбівське ВУЖКГ дотації з вільних залишків місцевого бюджету в сумі 70,0 тис. грн. на погашення заборгованості, зобов'язано начальника КП Драбівське ВУЖКГ у визначений термін розробити та подати для попереднього розгляду розрахунок економічно обґрунтованих тарифів по всіх видах житлово-комунальних послуг, що надаються комунальним підприємством (т. 2 а.с. 41-47).

22.01.2015 за вих. № 8 позивач в особі свого керівника звернувся до голови Драбівської селищної ради з пропозицією затвердити тарифи на послуги централізованого водопостачання та водовідведення для трьох груп споживачів, до пропозицій були додані відповідні розрахунки (т. 1 а.с. 45).

Листом від 10.02.2015 № 53 селищним головою за результатами попереднього розгляду було рекомендовано відкорегувати запропоновані тарифи в сторону зменшення (т. 1 а.с. 46).

З урахуванням викладених у листі пропозицій і рекомендацій позивач 26.02.2015 за вих. № 35 повторно звернувся до голови Драбівської селищної ради з пропозицією затвердити тарифи на послуги централізованого водопостачання та водовідведення для трьох груп споживачів, до пропозицій були додані додаткові розрахункові матеріали (т. 1 а.с. 47, 130-131).

Рішенням виконавчого комітету Драбівської селищної ради від 27.02.2015 року № 18 за поданням начальника КП Драбівське ВУЖКГ затверджено тарифи на комунальні послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що надаються споживачам КП Драбівське ВУЖКГ , вирішено ввести їх дію з 01.03.2015 року. Рішенням виконавчого комітету Драбівської селищної ради від 19.03.2015 року № 29 внесено зміни до рішення від 27.02.2015 року № 18 в частині дати введення в дію тарифів, вирішено ввести в дію тарифи з 10.04.2015 року (т. 1 а.с. 48-49, 132-133, 134, 173-174).

Рішенням 1 сесії VІІ скликання Драбівської селищної ради від 12.11.2015 року № 1-7/VІІ обрано виконавчий комітет селищної ради у складі 11 осіб, затверджено склад виконавчого комітету. Рішенням 1 сесії VІІ скликання Драбівської селищної ради від 12.11.2015 року № 1-8/VІІ затверджено Положення про виконавчий комітет Драбівської селищної ради. Відповідно до розділу ІІ Положення, виконавчий комітет селищної ради розглядає і вирішує питання відповідно до ст.ст. 27-39 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , зокрема і в галузі житлово-комунального господарства, самостійно розпоряджається коштами місцевого бюджету, визначає напрями їх використання (т. 1 а.с. 135-138, 215-218).

Із довідки Золотоніської ОДПІ ГУ ДВС у Черкаській області від 21.12.2016 року № 814/23-13-23-016 вбачається, що станом на 21.12.2016 року заборгованість КП Драбівське ВУЖКГ до бюджету по сплаті податків, зборів, платежів становила 424170,04 грн., по сплаті єдиного соціального внеску, нарахованого роботодавцем на суми заробітної плати - 508472,18 грн. (т. 1 а.с. 55). Внаслідок примусового стягнення заборгованості по сплаті єдиного внеску Драбівським районним відділом ДВС ГТУ юстиції у Черкаській області відкрито виконавче провадження, накладено арешти на кошти на рахунках боржника (т. 2 а.с. 106).

Інформація про стан заборгованості та її погашення КП Драбівське ВУЖКГ з ПДВ та єдиного соціального внеску за період 2013-2017 років підтверджується також довідкою Драбівського відділення ГУ ДВС у Черкаській області від 28.03.2017 (т. 2 а.с. 49-50).

Рішенням виконавчого комітету Драбівської селищної ради від 26.01.2017 року № 1 за поданням начальника КП Драбівське ВУЖКГ затверджено скориговані тарифи на централізоване водопостачання та водовідведення, які були прийняті рішенням виконавчого комітету Драбівської селищної ради від 27.02.2015 року № 18, вирішено тарифи ввести в дію не раніше ніж за 15 днів після їх оприлюднення в засобах масової інформації (т. 1 а.с. 140-145).

Інформація про намір позивача здійснити зміну діючих тарифів на послуги з централізованого водопостачання і водовідведення для трьох категорій споживачі розміщалась в газеті Драбівщина за 30.01.2015 № 9, за 20.03.2015 № 23-24 (т. 2 а.с. 65, 66).

Проект Програми фінансової підтримки КП Драбівське ВУЖКГ та здійснення внесків до його статутного капіталу на 2016-2017 роки для розгляду та затвердження на сесії селищної ради позивачем направлявся Драбівському селищному голові 16.02.2016 за № 24, рішення по ньому селищною радою не прийнято (т. 2 а.с. 5-9).

Вимоги позивача про відшкодування заборгованості з різниці між встановленим відповідачем розміром тарифів та економічно обґрунтованими витратами позивача на вироблення і надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення населенню від 10.02.2014 № 15, від 10.06.2014 № 86, від 15.07.2014 № 73, від 25.09.2014 № 108, 27.11.2014 № 149, від 25.12.2014 № 160, 27.11.2015 № 186 відповідачем залишені без задоволення (т. 1 а.с. 35-44).

Згідно з розрахунками обсягів заборгованості за минулі роки з різниці в тарифах на послуги з водопостачання і водовідведені, що надані населенню КП Драбівське ВУЖКГ : 2008 рік - заборгованість з централізованого водопостачання і водовідведення відсутня (т. 1 а.с. 56-59); 2009 - з водопостачання 27902 грн., водовідведення - відсутня (т. 1 а.с. 60-63); 2010 - водопостачання і водовідведення відсутня (т. 1 а.с. 64-67); 2011 - з водопостачання 13370 грн., водовідведення - 10297 грн. (т. 1 а.с. 68-71); 2012 - з водопостачання 67328 грн., водовідведення - 86455 грн. (т. 1 а.с. 72-75); 2013 - з водопостачання 94195 грн., водовідведення - 135872 грн. (т. 1 а.с. 76-79); 2014 - з водопостачання 239291 грн., водовідведення - 240106 грн. (т. 1 а.с. 80-85); 2015 - з водопостачання 209135 грн., водовідведення - 144761 грн. (т. 1 а.с. 86-92); перше півріччя 2016 року - з водопостачання 62485 грн., водовідведення - 21274 грн. (т. 1 а.с. 93-99). Разом обсяг заборгованості, що підлягає відшкодуванню за період 2014 - перше півріччя 2016 року, з централізованого водопостачання становить 428140 грн., централізованого водовідведення - 406141 грн., а всього з централізованого водопостачання і водовідведення - 834281 грн. (т. 1 а.с. 100-105). Розрахунок заборгованості проведений позивачем, погоджений Драбівським селищним головою і в частині трансферт із місцевого бюджету на погашення заборгованості - фінансовим управлінням Драбівської райдержадміністрації.

Розрахунок розміру спірної заборгованості складений з урахуванням отриманих трансфертів з місцевого і державного бюджетів (т. 1 а.с. 25, т. 2 а.с. 61-62, 64). Вимога позивача про стягнення цієї заборгованості є предметом спору у справі, що розглядається.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Спірні правовідносини сторін, а відповідно, їх цивільні права та обов'язки, виникли з актів цивільного законодавства, за правовою природою віднесені до недоговірних зобов'язань, загальні положення захисту цивільних прав та інтересів визначені главою 3 розділу І ЦК України, загальні положення про відшкодування шкоди - главою 82 підрозділу 2 розділу ІІІ ЦК України. Крім того, спірні правовідносини перебувають у сфері дії Бюджетного кодексу України, Законів України Про житлово-комунальні послуги , Про ціни і ціноутворення , Про місцеве самоврядування в Україні , інших нормативних актів, прийнятих у відповідності до них.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1, ч. 2 п.п. 5, 8 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, присудження до виконання обов'язку в натурі, відшкодуванням збитків, іншими способами, передбаченими законом.

Виконання обов'язку в натурі, як спосіб захисту, застосовується в зобов'язальних правовідносинах у випадках, коли особа зобов'язана вчинити певні дії щодо позивача, але відмовляється від виконання цього обов'язку чи уникає його. Стосується він, зокрема, невиконання обов'язку сплатити кошти за виконану роботу, надані послуги, передати річ кредитору (за договорами купівлі-продажу, міни, дарування з обов'язком передати річ у майбутньому), виконати роботи чи надати послугу за відповідним договором.

Статтею 7 Закону України Про житлово-комунальні послуги від 24.06.2004 № 1875-IV (далі - Закон № 1875-IV) визначено повноваження органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг. Згідно з пунктами 2, 5 ч. 1 цієї статті Закону, до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить: встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону; управління об'єктами у сфері житлово-комунальних послуг, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації.

Частиною 2 ст. 14 Закону № 1875-IV встановлено, що ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Статтями 21 і 22 Закону № 1875-IV визначено права та обов'язки, відповідно, виконавця і виробника:

виконавець має право на відшкодування втрат у разі затвердження відповідним органом місцевого самоврядування цін/тарифів нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (п. 7 ч. 1 ст. 21);

виробник має право на відшкодування втрат у разі затвердження відповідним органом місцевого самоврядування цін/тарифів нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (п. 8 ч. 1 ст. 22).

Статтею 31 Закону № 1875-IV України визначено порядок формування та затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги. Відповідно до частин 2, 3, 4 цієї статті Закону:

виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів (абз. 1 ч. 2);

органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання) (абз. 1 ч. 3);

у разі встановлення органом місцевого самоврядування тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, орган, який їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між встановленим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг (ч. 4);

спори щодо формування та встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вирішуються в судовому порядку (ч. 9).

Постановою КМ України від 01.06.2011 року № 869 Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги затверджено Порядок формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення. Абзацем 10 п. 3 цього Порядку встановлено, що тарифи на централізоване водопостачання та водовідведення - це вартість одиниці (1 куб. метр) централізованого водопостачання чи водовідведення відповідної якості як грошовий вираз планованих економічно обґрунтованих витрат з урахуванням планованого прибутку.

Відтак, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 7 та ч. 3 статті 31 Закону України Про житлово-комунальні послуги у відповідній редакції (Закон N 1875-IV), до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

У разі затвердження відповідним органом місцевого самоврядування цін/тарифів нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, виробник/виконавець житлово-комунальних послуг, яким у спірних правовідношеннях є позивач, має право на відшкодування втрат (пункт 7 ч. 1 статті 21 та пункт 8 ч. 1 статті 22 Закону N 1875-IV). Таке відшкодування надається з відповідного місцевого бюджету (частини 4 та 5 статті 31 Закону N 1875-IV).

Виробник/виконавець житлово-комунальних послуг отримує в якості компенсації наданих ним послуг: тариф, який сплачується населенням у повному обсязі; частину тарифу, яка сплачується пільговими категоріями населення; частину тарифу, яка оплачується з відповідних місцевих бюджетів в розмірі субсидій та дотацій, наданих пільговим категоріям населення; різницю між затвердженими цінами/тарифами та розміром економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (виробнича дотація на покриття збитків від постачання послуг за тарифом); тариф, який сплачується іншими категоріями покупців (бюджетні організації, комерційні структури та ін.).

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 15.05.2012 у справі № 11/446, на підставі ч. 2 ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України від 18.10.2005 року відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Як уже зазначалось, в обґрунтуванні позову позивач визначив підставою виникнення спірних правовідносин бездіяльність відповідача щодо відшкодування з відповідного місцевого бюджету різниці між затвердженими цінами/тарифами та розміром економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво. Розмір різниці між встановленим відповідачем розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами позивача на виробництво цих послуг розрахований позивачем та погоджений відповідачем, у грошовому виразі складає загальну суму 834281 грн., вимога позивача про його стягнення є предметом спору у цій справі.

Відтак, з урахуванням викладених обставин справи та наведених норм законодавства, суд вважає, що зобов'язання відповідача відшкодувати позивачу різницю між затвердженими цінами/тарифами на централізоване водопостачання та водовідведення селища та розміром економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво встановлене нормою ч. 4 ст. 31 Закону України Про житлово-комунальні послуги від 24.06.2004 № 1875-IV, спір з приводу його невиконання в силу ч. 9 ст. 31 цього Закону підвідомчий господарському суду. Спірну вимогу позивача про стягнення суми коштів у розмірі 834281 грн. суд визнає обґрунтованою і доказаною, тому позов задовольняє повністю, а заперечення на позов відповідача і третьої особи відхиляє як необґрунтовані.

Разом з тим, посилання позивача в обґрунтування позову на норми ст.ст. 22 ч.ч. 1, 2 п. 2, 1173 ЦК України, як на підставу виникнення спірного обов'язку відповідача, суд визнає помилковим, оскільки за обставин даного спору спірні права і обов'язки сторін виникли саме із норм Закону України Про житлово-комунальні послуги , а не із обставин завдання відповідачу майнової (матеріальної) шкоди, тому правильним способом захисту порушеного цивільного права позивача є примусове виконання оьовязку в натурі, а не відшкодування збитків.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обставини справи повинні підтверджуватись лише належними і допустимими доказами, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судом, відповідно до ст. 22 ГПК України, було запропоновано сторонам подати докази в обґрунтування позову і заперечень проти нього, брати участь в засіданнях суду, вони своїми правами скористались на свій розсуд, подали всі наявні у них докази і на їх підставі судом прийнято рішення у справі.

З урахуванням викладеного, відповідно до обставин справи та вимог законодавства суд позов визнає обґрунтованим, доказаним і з зазначених вище підстав задовольняє повністю, а заперечення на позов відповідача і третьої особи відхиляє як необґрунтовані.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати - сплачений судовий збір у розмірі 12514 грн. 22 коп.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з виконавчого комітету Драбівської селищної ради, ідентифікаційний код юридичної особи 04407690, місцезнаходження: 19800, Черкаська область, Драбівський район, селище міського типу Драбів, вул. Гагаріна, буд. 17, на користь комунального підприємства Драбівське виробниче управління житлово-комунального господарства , ідентифікаційний код юридичної особи 03357056, місцезнаходження: 19800, Черкаська область, Драбівський район, селище міського типу Драбів, вул. Центральна, буд. 99 - 834281 грн. різниці між затвердженими цінами/тарифами на централізоване водопостачання та водовідведення селища та розміром економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво за період 2014 - перше півріччя 2016 року та 12514 грн. 22 коп. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня підписання.

Повний текст рішення підписано 03.07.2017 року.

Суддя В.М. Грачов