Постанова

від 14.06.2017 по справі 910/3297/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2017 р. Справа№ 910/3297/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсакової Г.В.

суддів: Хрипуна О.О.

Чорної Л.В.

при секретарі судового засідання Кравченко Х.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Понько Ю.І. - за довіреністю;

від відповідача: Галічин Д.В. - керівник;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрколіямаш" на рішення господарського суду міста Києва від 04.05.2017 (дата підписання 10.05.2017)

у справі № 910/3297/17 (суддя Демидов В.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрколіямаш"

про стягнення 241 249,20 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрколіямаш" про стягнення 241 249,20 грн., з яких 174 763 грн. 20 коп. пені та 66 486 грн. 00 коп. штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання послуг з ремонту вагонного уповільнювача №ПЗ/Ш-151533/НЮ від 01.10.2015.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.05.2017 у справі № 910/3297/17 позов задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрколіямаш" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" пеню у розмірі 174 763 грн. 20 коп., штраф у розмірі 66 486 грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 3 618 грн. 74 коп.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрколіямаш" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 04.05.2017 у справі № 910/3297/17 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що прийняте рішення не відповідає фактичним обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2017 колегією суддів у складі: головуючого судді Корсакової Г.В., суддів: Хрипуна О.О., Чорної Л.В. прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрколіямаш" на рішення господарського суду міста Києва від 04.05.2017 у справі № 910/3297/17 до провадження, розгляд справи № 910/3297/17 призначено на 14.06.2017.

13.06.2017 через канцелярію суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить суд в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

В судовому засіданні 14.06.2017 представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив суд її задовольнити, скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив суд залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно із ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 01.10.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрколіямаш" (виконавець) та Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця" (замовник) був укладений договір про надання послуг з ремонту вагонного уповільнювача №ПЗ/Ш-151533/НЮ (далі - договір), відповідно до умов п. 1.1 якого замовник доручає (приймає та сплачує), а виконавець бере на себе обов'язок виконання послуг з ремонту вагонного уповільнювача (ВУ).

Виконавцем за даним договором надаються послуги по ремонту одного вагонного уповільнювача типу КВ-3 (п. 1.2 договору).

Послуги по ремонту включають в себе комплекс операцій чи операцію для підтримки справного стану чи працездатності ВУ при використанні її за призначенням, під час простою, зберігання та транспортування (п. 1.3 договору).

Відповідно до п. 1.5 договору виконавець зобов'язується надати послуги з ремонту вагонного уповільнювача в термін до 31.12.2015. Датою надання послуг є дата підписання акту надання послуг.

Згідно з п. 3.1 договору загальна сума по договору на момент його укладання з ПДВ складає 949 800,00 грн., в тому числі ПДВ 20% 158 300,00 грн. згідно додатку №1 до даного договору, який є невід'ємною частиною даного договору.

Оплата здійснюється в гривнях. Ціна надання послуг по ремонту, які будуть виконуватися виконавцем, зазначається у калькуляції (додаток №1 до договору), яка повинна бути узгодженою з замовником (п. 3.2 договору).

Розрахунки за надання по даному договору послуг з ремонту здійснюються замовником протягом 15 банківських днів після підписання сторонами акту надання послуг (п. 4.2 договору).

Відповідно до п. 6.1.1 договору виконавець зобов'язується розпочати ремонт у строк, встановлений договором.

За умовами п. 7.2 договору у випадку порушення погоджених строків надання послуг, несвоєчасного усунення недоробок, що виникли з вини виконавця, виявлених при надані послуг, виконавець сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1 % від вартості послуги за кожний день затримки, а за прострочення понад 30 днів виконавець додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Даний договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2015, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по даному договору (п.12.1 договору).

Додатком №1 до договору сторонами погоджено калькуляцію повної собівартості капітального ремонту вагонного уповільнювача типу КВ-3.

Актом від 30.10.2015, підписаним повноважними представниками сторін та скріпленим печатками товариств, вагонний уповільнювач передано позивачем відповідачу для виконання послуг з ремонту.

Згідно п. 6.ст. 2 Закону України "Про особливості утворення Публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" від 23.02.2012 та Постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 "Про утворення Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" реорганізовано шляхом злиття у Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця".

Відповідно до п. 1 наказу Державної адміністрації залізничного транспорту України від 30.11.2015 №512-Ц/од визначено, що 30.11.2015 є датою закінчення господарської діяльності Державної адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниці) та підприємств і установ залізничного транспорту, які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком №1 до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200, одним з яких є ДТГО "Південно-Західна залізниця".

З 01.12.2015 розпочало господарську діяльність Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", яке відповідно до п. 2 Статуту ПАТ "Українська залізниця", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №735 є правонаступником усіх прав та обов'язків ДТГО "Південно-Західна залізниця".

Наказом правління Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" від 26.02.2016 №145 затверджено Положення про регіональну філію "Південно-Західна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (нова редакція).

Відповідно до п. 2.8 Положення про регіональну філію "Південно-Західна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" затвердженого рішенням правління ПАТ "Укрзалізниця" від 16.11.2015 протокол №5, філія має право від імені товариства, відповідно до наданих повноважень та довіреності вчиняти правочини, укладати цивільні та господарські договори, вести претензійно-позовну роботу, набувати майнових та немайнових прав, виступати позивачем, в тому числі цивільним, та відповідачем у судах всіх інстанцій, з усіма правами, наданими законом позивачу, відповідачу і третій особі (без виключень), з правом підпису усіх процесуальних документів в межах своїх повноважень, передбачених внутрішніми документами Філії, а також вчиняти інші дії, які необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності Філії.

Таким чином Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця", є правонаступником Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця".

Додатковою угодою №1 про внесення змін до договору №25/ПЗ/ШЧ6-151533/НЮ від 01.10.2015, укладеною між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрколіямаш", сторони погодили внести зміни у реквізити сторін та подовжили строк дії договору до 01.03.2016.

Позивачем неодноразово направлялися відповідачу листи з вимогами виконати ремонт вагонного уповільнювача та передати його позивачу, а саме: від 13.07.2016 №ШЧ-6-3/1236, від 29.07.2016 №ШЧ-6-31387, від 16.09.2016 №ШЧ-6-3/1626, від 08.12.2016 №Ш-4/3173, у відповідь на які відповідач надіслав лист від 23.12.2016 №1712/ПЗ161 з проханням узгодити остаточний термін здавання вагонного уповільнювача до 31.01.2017.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що станом на 27.02.2017 ремонт вагонного уповільнювача не виконано, акт надання послуг сторонами не підписано, вагонний уповільнювач позивачу не повернуто, у зв'язку із чим просить стягнути з відповідача на свою користь пеню у сумі 174 763,20 грн. за період з 02.03.2016 по 01.09.2016 та штраф у розмірі 66 486,00 грн. на підставі п. 7.2. договору.

Положеннями ч. 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 1.5 договору виконавець зобов'язується надати послуги з ремонту вагонного уповільнювача в термін до 31.12.2015. Датою надання послуг є дата підписання акту надання послуг.

З матеріалів справи вбачається, що станом на 27.02.2017 ремонт вагонного уповільнювача не виконано, акт надання послуг сторонами не підписано, вагонний уповільнювач позивачу не повернуто.

Отже, з наданих позивачем доказів вбачається, що відповідач, в порушення умов договору, порушив строки виконання ремонту вагонного уповільнювача.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За умовами п. 7.2 договору у випадку порушення погоджених строків надання послуг, несвоєчасного усунення недоробок, що виникли з вини виконавця, виявлених при надані послуг, виконавець сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1 % від вартості послуги за кожний день затримки, а за прострочення понад 30 днів виконавець додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Приписами ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.

Згідно зі ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Таким чином, вказана стаття поширюється і на майнові відносини, що регулюються Господарським кодексом України. У зв'язку з цим на положення Господарського кодексу України про господарські договори також поширюються принцип свободи договору, крім випадків, передбачених абзацом другим ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України (яка встановлює обмеження права сторін договору відступати від положень нормативно-правових актів).

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань.

Факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання послуг з ремонту вагонного уповільнювача №ПЗ/Ш-151533/НЮ від 01.10.2015 підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростований.

Позивачем відповідно до умов п.7.2 договору нараховано пеню у розмірі 174 763,20 грн. за період з 02.03.2016 по 01.09.2016 та штраф у розмірі 66 486,00 грн.

Однак, колегія суддів зазначає, що період нарахування пені визначений позивачем невірно, з огляду на таке.

В законодавстві визначаються різні поняття як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобов'язання" (ст.ст. 530, 631 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

З умов договору вбачається, що виконавець зобов'язався надати послуги з ремонту вагонного уповільнювача в термін до 31.12.2015 (п. 1.5 договору).

Додатковою угодою № 1 сторони внесли зміни в п.12.1 договору та погодили строк дії договору до 01.03.2016. Згідно з п. 4 Додаткової угоди № 1 інші умови зазначеного договору залишаються без змін.

Тобто, строк виконання зобов'язання щодо надання послуг з ремонту - до 31.12.2015, передбачений п.1.5. договору, сторонами змінений не був.

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, пеня відповідно до п. 7.2 договору має нараховуватися з 01.01.2016 по 01.07.2016.

За таких обставин, колегія суддів, здійснивши перерахунок пені в межах заявленого позивачем періоду її нарахування, дійшла висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 115 875,60 грн. за період з 02.03.2016 по 01.07.2016. В решті заявленої пені позов задоволенню не підлягає.

Щодо нарахування позивачем штрафу у розмірі 66 486,00 грн., то колегія суддів зазначає, що розрахунок штрафу є арифметично вірним та позовні вимоги в цій частині вимог правомірно задоволені судом першої інстанції.

Щодо заяви відповідача, викладеній в апеляційній скарзі, про застосування строку позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 2 статті 258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно з п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" у суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом.

Враховуючи, що під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач про сплив позовної давності не заявляв і ним жодним чином не обґрунтовано неможливість подання відповідної заяви місцевому господарському суду, приймаючи до уваги те, що представник відповідача приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, що підтверджується протоколами судових засідань від 21.03.2017, від 04.05.2017, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для прийняття до розгляду заяви відповідача про застосування строку позовної давності.

Щодо доводів скаржника про неврахування судом першої інстанції приписів ч. 3 ст. 551 ЦК України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Як передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу,пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У підпункті 3.17.4 підпункту 3.17 пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, тому він, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав, за яких можливе її зменшення.

В той же час, будь-яких доказів для зменшення розміру штрафних санкцій, а саме інформації про майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, фінансовий стан відповідача, причини неналежного виконання зобов'язання, доказів вжиття відповідачем заходів до виконання зобов'язання, скаржник суду не надав.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 04.05.2017 у справі № 910/3297/17 підлягає зміні в частині розміру задоволеної до стягнення пені.

Керуючись статтями 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрколіямаш" на рішення господарського суду міста Києва від 04.05.2017 у справі № 910/3297/17 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 04.05.2017 у справі № 910/3297/17 змінити виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрколіямаш" (02092, м. Київ, вул. Алма-Атинська, буд. 12, код 38408218) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код 40075815) в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" (01601, м. Київ-30, вул. Лисенка, 6, код 40081221) пеню у розмірі 115 875(сто п'ятнадцять тисяч вісімсот сімдесят п'ять) грн. 60 коп., штраф у розмірі 66 486 (шістдесят шість тисяч чотириста вісімдесят шість) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 2 735 (дві тисячі сімсот тридцять п'ять) грн. 43 коп.

В іншій частині позову відмовити.

2 . Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код 40075815) в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" (01601, м. Київ-30, вул. Лисенка, 6, код 40081221) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрколіямаш" (02092, м. Київ, вул. Алма-Атинська, буд. 12, код 38408218) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 971 (дев'ятсот сімдесят одна) грн. 65 коп.

3. Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

4. Матеріали справи № 910/3297/17 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Г.В. Корсакова

Судді О.О. Хрипун

Л.В. Чорна