Постанова

від 29.06.2017 по справі 903/819/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2017 року Справа № 903/819/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіШвеця В.О., суддівДанилової М.В., Корсака В.А. розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобус Проперті" на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 21.03.2017 у справі№903/819/16 Господарського суду Волинської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Глобус Проперті" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгова фірма "Агротекс" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг" прозобов'язання вчинити дії та стягнення 108 500,00 грн.

за участю представників сторін від:

відповідача : Бондаренко В.Г. (дог. б/н від 29.12.2016)

Представники позивача та третьої особи в судове засідання не з'явились, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобус Проперті" звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгова фірма "Агротекс", в якому просило зобов'язати відповідача вчинити дії щодо передачі в оренду позивачу нежитлового приміщення загальною площею 283,8 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, бульвар Дружби Народів, буд. 10, а також стягнути з відповідача 50 000 грн. штрафу за незабезпечення позивачу цілодобового повного доступу до приміщення, 50 000 грн. штрафу за вчинення дій, які перешкоджають позивачу користуватись приміщенням та 8 500 грн. штрафу за укладення з третьою стороною договору оренди приміщення. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань з виконання умов договору оренди нежитлового приміщення від 06.11.2013. При цьому позивач посилався на приписи статей 526, 527, 530, 610, 629, 765, 766 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 17.01.2017, ухваленим суддею Бондарєвим С.В., у позові відмовлено. Вмотивовуючи рішення суд дійшов висновку про те, що договір оренди нежитлового приміщення від 06.11.2013 є неукладеним. При цьому суд керувався приписами статей 215, 216, 251, 626, 631, 638, 640, 759, 765 Цивільного кодексу України, статей 174, 175, 180, 283 Господарського кодексу України.

Рівненський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Маціщук А.В. - головуючий, Гулова А.Г., Петухов М.Г., постановою від 21.03.2017 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобус Проперті" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги скаржник вказує на помилковий висновок судів попередніх інстанцій щодо неукладення між позивачем та відповідачем договору оренди нежитлового приміщення від 06.11.2013, а відтак і відсутності у останнього зобов'язань з передачі позивачу об'єкта оренди. Скаржник наголошує на тому, що спірний договір було нотаріально посвідчено, а відтак він є укладеним з дня такого посвідчення. При цьому скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій приписів статей 203, 204, 530, 631, 640, 794 Цивільного кодексу України, статей 4 2 , 84 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 08.06.2017 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Швеця В.О., суддів - Данилової М.В., Корсака В.А., касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобус Проперті" прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 29.06.2017.

На адресу Вищого господарського суду України від Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгова фірма "Агротекс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг" надішли відзиви на касаційну скаргу, в яких відповідач і третя особа вказали про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових актів, у зв'язку з чим просять залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши суддю Швеця В.О., пояснення представника відповідача, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 06.11.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Глобус Проперті" (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгова фірма "Агротекс" (орендодавець) укладений договір оренди нежитлового приміщення, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове, платне користування магазин продтоварів (літ. А-9), загальною площею 283,8 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, бульвар Дружби Народів, 10, з метою здійснення торгівельної діяльності та здійснення господарської діяльності, що не суперечить чинному законодавству та статуту орендаря (пункт 1.1. договору). Згідно з пунктом 1.8. договору приміщення, яке надається орендарю за даним договором, передається в оренду без обладнання, устаткування, без будь якого іншого майна (в тому числі виробничого чи технічного), та в якому відсутня будь - яка господарська діяльність. Відповідно до пунктів 2.1.-2.3. договору передача-приймання приміщення здійснюється уповноваженими представниками сторін шляхом підписання акта приймання-передачі приміщення, який є невід'ємною частиною даного договору. Обов'язок зі складання акту приймання-передачі покладається на орендодавця. Приміщення вважається переданим однією стороною і, відповідно, прийнятим другою стороною з моменту підписання акта приймання-передачі. Згідно з пунктом 3.1.1. договору орендодавець зобов'язаний надати приміщення орендарю за актом приймання-передачі в строк до 15.01.2014 включно. Орендар за умовами пункту 3.4.1. договору зобов'язаний прийняти приміщення від орендодавця згідно з актом приймання-передачі. Відповідно до пункту 8.1. договору орендар вступає у строкове платне користування приміщенням в термін, вказаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами договору та акта приймання-передачі приміщення. Відповідно до пункту 3.1.10. договору орендодавець зобов'язаний без письмової згоди орендаря не заключати з третіми особами будь-які договори про наміри, що стосуються приміщення, або договори про передачу прав та обов'язків визначених даним договором третім особам. Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі приміщення і діє до 15.01.2020 включно (пункт 8.2. договору). Договір вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх печатками та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань (пункт 9.3 договору). Відповідно до пункту 10.1. договору додатками до договору, зокрема, є акт прийому-передачі приміщення. Судами установлено, що вказаний договір підписаний представниками сторін, скріплений їх печатками та посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Веремчуком С.В. Договір зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за №3501. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду у даній справі є вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобус Проперті" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгова фірма "Агротекс" про зобов'язання вчинити дії щодо передачі в оренду позивачу нежитлове приміщення, яке є предметом договору оренди нежитлового приміщення від 06.11.2013, а також стягнення 108 000 штрафу. Підставою позову визначено порушення відповідачем зобов'язань за договором оренди нежитлового приміщення від 06.11.2013. Вирішуючи спір у справі, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спірний договір оренди нежитлового приміщення від 06.11.2013 є неукладеним, оскільки за умовами договору момент вчинення договору оренди приміщення пов'язується з передачею майна у оренду шляхом підписання сторонами відповідного акта, який у визначений договором строк - до 15.01.2014 підписаний між сторонами не був, а майно позивачу не передано. Проте, колегія суддів такі висновки судів попередніх інстанцій визнає передчасними з огляду на наступне. Згідно з частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Відповідно до частини 1 статті 202 вказаного Кодексу правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно з частиною 3 статті 203 цього Кодексу волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Статтею 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Загальний порядок укладення господарських договорів передбачений статтею 181 Господарського кодексу України, зокрема частиною 1 названої статті визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Законодавець визначив, що у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України. Отже, правовий аналіз названих норм права встановлює, що визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору в разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх його істотних умов, а не за наслідками виконання договору сторонами. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 25.06.2011 у справі № 3-58гс11. Крім того, згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. За приписами частині 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами. При цьому пов'язуючи момент вчинення спірного договору оренди до події з передачі орендодавцем майна у строк до 15.01.2014, яка не настала, судами було помилково витлумачено у судових рішеннях пункт 8.1. договору, а саме щодо вступу орендарем у строкове платне користування приміщенням в термін не пізніше дати підписання сторонами акта приймання-передачі приміщення. За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що господарськими судами попередніх інстанцій в порушення приписів статті 43 Господарського процесуального кодексу України не було всебічно, в повному обсязі та об'єктивно розглянуто всі обставин справи в їх сукупності, у зв'язку з чим суди прийшли до передчасних висновків. Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням матеріалів справи на новий розгляд до Господарського суду Волинської області. При новому розгляді справи судові необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобус Проперті" задовольнити частково.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 21.03.2017 у справі №903/819/16 Господарського суду Волинської області і рішення Господарського суду Волинської області від 17.01.2017 скасувати.

Матеріали справи направити для нового розгляду до Господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя: В. Швець

Судді: М. Данилова

В. Корсак