Ухвала

від 27.06.2017 по справі 761/16797/14-ц

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/16797/14-ц

Провадження № 4-с/761/354/2017

У Х В А Л А

27 червня 2017 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Осаулов А.А., розглянувши матеріали цивільної справи за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державних виконавців Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, -

В С Т А Н О В И В:

В червні 2017 року ОСОБА_1 (Заявник) звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва зі скаргою на бездіяльність державних виконавців Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві.

Перевіривши зміст скарги, суд дійшов висновку, що вона залишається без руху для усунення недоліків, виходячи з наступного.

Як зазначено у статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

З вимог частини 1 ст. 74 Закону України Про виконавче провадження вбачається, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

При цьому, порядок оскарження дій державної виконавчої служби, виходячи із норм процесуального законодавства, можливий у формі скарги до суду, який видав виконавчий документ (у порядку ст. 383, 384 ЦПК України).

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26 грудня 2003 року Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження скарги мають відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ЦПК, містити відомості, перелічені в п.п. 3-5 ч. 3 ст. 85 Закону України Про виконавче провадження (на даний час - ч. 7 ст. 82 даного Закону).

В разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, які виникають при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, до заяв (скарг, подань) учасників виконавчого провадження мають застосовуватися положення ЦПК, якими врегульовано аналогічні питання, а саме: стаття 122 ЦПК - про відкриття провадження у справі; статті 26, 27, 45 ЦПК - щодо кола осіб, які беруть участь у справі, їхніх прав та обов'язків; статті 74 - 77 ЦПК - про судові виклики та повідомлення; глави 4 розділу III ЦПК - про судовий розгляд; глав 1, 2 розділу V ЦПК - щодо апеляційного та касаційного оскарження судових рішень тощо.

Як вбачається з поданої скарги, остання за формою та змістом не в повному обсязі відповідає вимогам статті 119, 383 ЦПК України.

Дослідивши матеріали скарги, судом встановлено, що зміст вимог не конкретизований, не відповідає способам захисту цивільних прав та інтересів, тому скаржнику необхідно усунути зазначені недоліки, конкретизувавши зміст вимог із зазначенням способів захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у спосіб, визначений законами України. Скаржником необхідно обґрунтовати своє право такої вимоги відповідно до норм матеріального права, а саме, які права скаржника порушено, якими саме діями державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, тобто який характер мають правовідносини, що виникли між сторонами з приводу даного спору, якими правовими нормами вони регулюються та передбачений такий шлях поновлення і яких порушених прав скаржника, враховуючи, що ст.16 ЦК України визначений перелік способів захисту порушених прав та інтересів осіб, а право на звернення до суду відповідно до ст.4 ЦПК України притаманне лише особі, яка звертається за захистом своїх порушених прав або охоронюваних законом інтересів.

Крім того, право на звернення до суду є строковим. Скаргу на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод (абзац 2 частини першої статті 385 ЦПК).

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 119 Цивільного процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування.

Крім того, у відповідності до ч. 1 ст. 120 Цивільного процесуального кодексу України, позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

Так, скаржнику необхідно надати докази, що підтверджують кожну обставину, яка описується в скарзі, та копію скарги та всіх документів, що додаються до неї для суб'єктного кола осіб.

Відтак, суд позбавлений можливості вирішити питання про відкриття провадження у справі, оскільки заява містить недоліки (не відповідає вимогам ст. 119, 120 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.119-121 ЦПК України, суддя,

У Х В А Л И В:

Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державних виконавців Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві - залишити без руху надавши заявнику строк для усунення недоліків терміном на 5 (п'ять) днів з дня отримання останніми копії ухвали.

У разі невиконання ухвали суду заява буде вважатись неподаною і підлягає поверненню заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Осаулов А.А.